2.2 Аналіз обгрунтованості витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції (послуг)

На підприємствах планування і облік собівартості продукції ведеться в розрізі елементів витрат і калькуляційних статей витрат. Елементи витрат поділяються на 4 групи:

1) матеріальні витрати (сировина і матеріали, покупні вироби і напівфабрикати, паливо й енергія);

2) витрати на оплату праці (зарплата і відрахування на соціальні потреби);

3) амортизація ОЗ;

4) інші витрати (знос нематеріальних активів, орендна плата, обов'язкові страхові платежі, відсотки по кредитах банків, податки, що включаються до собівартості продукції, відрахування в позабюджетні фонди тощо).

Таким чином, планування і облік собівартості продукції за елементами витрат створює умови для контролю та аналізу собівартості продукції в розрізі елементів, складових сам процес виробництва продукції: витрати предметів праці (матеріальні витрати); витрати самої праці (оплата праці та відрахування на соціальні потреби); витрати засобів праці (амортизація ОЗ); накладні витрати (інші витрати).

Отже, групування витрат за елементами дозволяє проместі аналіз матеріаломісткості, енергоємності, трудомісткості, фондомісткості продукції та встановити вплив технічного прогресу на собівартість продукції, тобто вести контроль за правильністю напрямки розвитку собівартості продукції в цілому по підприємству. Угрупування витрат за статтями калькуляції потрібна для обчислення собівартості окремих видів виробів у багатономенклатурному виробництві. Угрупування витрат за статтями калькуляції вказує, на які цілі і в яких розмірах зроблені витрати, що полегшує шляхом аналізу пошук резервів для їх скорочення. Статті калькуляції включають в себе: сировину і матеріали, поворотні від ходи, покупні вироби і напівфабрикати, паливо і енергія на технологічні цілі, основна і додаткова зарплата виробничий робітників, відрахування на соціальні потреби виробничих робітників, витрати на підготовку і освоєння виробництва, загальновиробничі витрати, загальногосподарські витрати, втрати від шлюбу, інші виробничі витрати, комерційні витрати, управлінські витрати.

Всі калькуляційні статті витрат слід підрозділити на дві групи за ознакою їх залежності від обсягів виробництва продукції:

1) постійні, не залежать від обсягу виробництва (амортизація ОЗ, оренда приміщень, податок на майно, погодинна оплата праці тощо);

2) змінні, що змінюються, як правило, пропорційно обсягу виробництва продукції (відрядна зарплата, сировину і матеріали, паливо і енергія на технологічні цілі та ін.) [17] Необхідність розподілу калькуляційних витрат на постійні та змінні має велике аналітичне значення, тому що дає можливість простежити вплив постійних витрат на рівень собівартості продукції при зміні обсягу виробництва: при зростанні обсягу виробництва продукції сума постійних витрат в її собівартості знижується обернено пропорційно і навпаки. Змінні витрати в цьому випадку ніякого впливу на собівартість продукції не надають, тому що в собівартості одиниці продукції вони становлять постійну величину. Аналіз витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції виробничих підприємств починається з перевірки:

1) правильності визнання в бухгалтерському обліку витрат і обгрунтованість включення їх до складу витрат;

2) відповідності фактичного обліку витрат податкового законодавства і прийнятої облікової політики;

3) правильності планування витрат і калькулювання собівартості окремих видів продукції.