49. Умови попередження та шляхи вирішення педагогічного конфлікту.

Конфлікт - зіткнення інтересів осіб і груп, їхній ідей, протилежних поглядів, потреб, оцінок, рівня прагнень, домагань тощо. В основі конфлікту можуть лежати реальні або ілюзорні, усвідомлені й неусвідомлені протиріччя, спроба вирішення яких відбувається на фоні гострих емоційних станів. Це найчастіше буває тоді, коли протиріччя загострюються, емоції кожного захоплюють розум і спотворюється сприймання і розуміння того, що відбувається.

Конфліктна ситуація - таке поєднання людських інтересів, яке створює грунт для реального протиборства між соціальними суб'єктами. Головна риса - виникнення предмета конфлікту, але поки відсутність відкритої активної боротьби. 

Тобто в процесі розвитку зіткнення конфліктна ситуація завжди передує конфлікту, є його основою. 

Виділяють чотири види конфліктів: 

- Внутрішньоособистісний, що відображає боротьбу приблизно рівних за силою мотивів, потягів, інтересів особистості

- Міжособистісний, що характеризується тим, що діючі особи прагнуть реалізувати у своїй життєдіяльності взаємовиключні цілі; 

- Груповий, що відрізняється тим, що конфліктуючими сторонами виступають соціальні угруповання, що переслідують несумісні цілі і перешкоджають один одному на шляху їх здійснення; 

- Особистісно-груповий - виникає у випадку невідповідності поведінки особистості груповим нормам та очікуванням. 

Щоб спрогнозувати конфлікт, треба спочатку розібратися, чи є проблема, яка виникає в тих випадках, коли є протиріччя, неузгодженість чого-то з чим-то. Далі встановлюється напрямок розвитку конфліктної ситуації. Потім визначається склад учасників конфлікту, де особливу увагу приділено їх мотивами, ціннісними орієнтаціями, відмінних рис і манерам поведінки. Нарешті, аналізується зміст інциденту. 

Існують сигнали, що попереджають конфлікт. Серед них: 

 Криза (у ході кризи звичайні норми поведінки втрачають силу, і людина стає здатним на крайнощі - в своїй уяві, іноді на самом деле);  · Непорозуміння (викликається тим, що якась ситуація пов'язана з емоційною напруженістю одного з учасників, що призводить до спотворення сприйняття); 

· Інциденти (якась дрібниця може викликати тимчасове хвилювання або роздратування, але це дуже швидко проходить); 

· Напруга (стан, що спотворює сприйняття іншої людини і вчинків його дій, почуття змінюються на гірше, взаємовідносини стають джерелом безперервного занепокоєння, дуже часто будь-яке непорозуміння може перерости в конфлікт

· Дискомфорт (інтуїтивне відчуття хвилювання, страх, які важко висловити словами). 

Педагогічно важливо відслідковувати сигнали, що свідчать про зародження конфлікту

У практиці соціального педагога більше цікавить не стільки усунення інциденту, скільки аналіз конфліктної ситуації. Адже інцидент можна заглушити шляхом "натиску", тоді як конфліктна ситуація зберігається, приймаючи затяжну форму і негативно впливаючи на життєдіяльністьколективу. 

На конфлікт дивляться сьогодні, як на вельми значуще явище в педагогіці, яке не можна ігнорувати і якому має бути приділена особлива увага. Ніколектив, ні особистість не можуть розвиватися безконфліктно, наявність конфліктів є показник нормального розвитку

Вважаючи конфлікт ефективним засобом виховного впливу особистість, вчені вказують, що подолання конфліктних ситуацій можливе тільки на основі спеціальних психолого-педагогічних знань і відповідних їм умінь. Тим часом багато вчителів негативно оцінюють всякий конфлікт як явище, що свідчить про невдачі в їх виховної роботі. У більшості педагогів, як і раніше збереглося насторожене ставлення до самого слова "конфлікт", в їхній свідомості це поняття асоціюється з погіршенням взаємин, порушенням дисципліни, явищем шкідливим для виховного процесу.

Особливості педагогічних конфліктів 

Серед них можна виділити наступні: 

- Відповідальність учителя за педагогічно правильне вирішення проблемних ситуацій: адже школа - модель суспільства, де учні засвоюють норми відносин між людьми; 

- Учасники конфліктів мають різний соціальний статус (учитель - учень), чим і визначається їхня поведінка у конфлікті; 

- Різниця в життєвому досвіді учасників породжує різний ступінь відповідальності за помилки при вирішенні конфліктів; 

- Різне розуміння подій та їх причин (конфлікт "очима вчителя" та "очима учня" бачиться по-різному), тому вчителю не завжди легко зрозуміти глибину переживань дитини, а учневі - впоратися з емоціями, підпорядкувати їх розуму; 

- Присутність інших учнів робить їх зі свідків учасниками, а конфлікт набуває виховний зміст і для них; про це завжди доводиться пам'ятати вчителю; 

- Професійна позиція вчителя в конфлікті зобов'язує його взяти на себе ініціативу в його розв'язанні та на перше місце зуміти поставити інтереси учня як особистості, що формується; 

- Контролюючи свої емоції, бути об'єктивним, дати можливість учням обгрунтувати свої претензії, "випустити пар"; 

- Не приписувати учневі своє розуміння його позиції, перейти на "Я-висловлювання (не" ти мене дуриш ", а" я відчуваю себе обдуреним "); 

- Не ображати учня (є слова, які, прозвучавши, завдають такої шкоди відносинам, що всі наступні "компенсаційні" дії не можуть їх виправити);  - Намагатися не виганяти учня з класу; 

- По можливості не звертатися до адміністрації; 

не відповідати на агресію агресією, не зачіпати його особистості, 

давати оцінку тільки його конкретним діям; 

- Дати собі і дитині право на помилку, не забуваючи що "не помиляється тільки той, хто нічого не робить"; 

- Незалежно від результатів вирішення протиріччя постаратися не зруйнувати стосунків із дитиною (висловити жаль з приводу конфлікту, висловити свою прихильність до учня); 

- Не боятися конфліктів з учнями, а брати на себе ініціативу їх конструктивного вирішення.