- •Психологія вш як галузь психологічної науки, її предмет, основні категорії та завдання.
- •Завдання методики викладання як фахової дисципліни
- •Спрямованість особистості студента.
- •Психологічна характеристика студентського віку як пізньої юності або ранньої дорослості.
- •Особливості психологічного матеріалу як об’єкту викладання і засвоєння.
- •Адаптація студента до навчання у вищій школі, її види та умови ефективності.
- •Структура наукового психологічного знання, його компоненти.
- •Розвиток професійної мотивації студентів в процесі навчання у внз.
- •Методологічні аспекти методики викладання психології.
- •Професійне становлення студента як фахівця з вищою освітою.
- •Самоконтроль та його розвиток в процесі самостійної роботи студенті.
- •Психологічні особливості студентської групи, її структура та розвиток.
- •Принцип детермінізму у викладанні психологічних знань, його сутність та шляхи реалізації.
- •Пізнавальні інтереси як мотив поведінки студента у сучасній психології.
- •Освіта як система, її характерні особливості. Управління системою освіти, його види.
- •Принцип розвитку психіки в діяльності і його забезпечення при поясненні психологічного матеріалу.
- •Методи індивідуального психологічного впливу в процесі надання допомоги.
- •Психологічний аналіз функцій управління системою освіти.
- •Роль наочності у викладанні психології, методика викладання, її види.
- •Бесіда як технологія роботи психолога в практиці.
- •Студент як суб’єкт навчально-професійної діяльності.
- •Особливості педагогічної діяльності викладача психології.
- •Психотерапевтичні методи управління стресом у навчальній діяльності (прогресивна релаксація, аутогенне тренування, метод систематичної десенсибілізації).
- •Розвиток творчого потенціалу студентів як майбутніх фахівців.
- •Демонстраційний експеримент з психології, його особливості і методика проведення.
- •Основні принципи гештальттерапії. Особливості розвитку особистості в гештальттерапії.
- •Показники та психологічні передумови успішності студентів у навчально-професійній діяльності.
- •Характеристика словесних методів викладання психології.
- •Індивідуальна та групова психокорекція у сучасних напрямах психології.
- •Мета, завдання та зміст виховання студентської молоді.
- •Характеристика образотворчої наочності з психології, методика їх використання.
- •Інноваційні психотехнології розвитку особистості.
- •Психологічні теорії становлення особистості та аналіз відповідних функцій виховання.
- •Прийоми активізації пізнавальної діяльності студентів на заняттях з психології.
- •Гуманістично спрямовані напрями у психології розвитку особистості.
- •Психологічна характеристика основних напрямків реалізації функцій виховання студентів.
- •Психолого-педагогічна необхідність контролю знань з психології, його функції.
- •Клієнт-центровані напрямки у психології розвитку особистості.
- •Психологічний аналіз комунікативної педагогічної взаємодії.
- •Види опитування на заняттях з психології, методика його проведення.
- •Роль ціннісних орієнтацій та особливості їх вивчення для розвитку особистості.
- •Діалогічне спілкування як умова ефективної педагогічної взаємодії.
- •Вимоги та основні етапи підготовки лекції з психології.
- •Актуальні проблеми внутрішніх конфліктів та їх вивчення.
- •Педагогічний конфлікт, причини його виникнення та особливості.
- •Методологічні аспекти викладання вікової психології.
- •Особистісні передумови виникнення конфліктів в студентському віці. Конфліктність та конфліктні форми поведінки.
- •Умови попередження та шляхи вирішення педагогічного конфлікту.
- •Індивідуальна робота із студентами: зміст та особливості організації.
- •Проблема рушійних сил поведінки людини у психоаналітичних концепціях.
- •Психологічний аналіз педагогічного професіоналізму діяльності викладача внз.
- •Адаптація та дезадаптація: особливості та причини.
- •Психологічний аналіз професіоналізму особистості викладача вш.
- •Методологічні аспекти викладання педагогічної психології.
- •Організація діяльності викладача психології (види, етапи).
- •Авторитет викладача вищої школи, його складові та умови забезпечення.
- •Методологічні аспекти викладання історії психології (мета, завдання, принципи).
- •Основні запити в сфері психолого-педагогічного консультування в рамках сучасної освіти.
- •Предмет, мета та завдання курсу методики викладання психології.
- •Своєрідність викладання психології на сучасному етапі.
- •Загальнонаукові принципи викладання психології.
- •Принципи особистісно-орієнтованого викладання психології.
- •Принципи кредитно-модульної системи у викладанні психології.
- •Предмет, мета та завдання методики викладання педагогічної психології. Змістові пріоритети у викладанні педагогічної психології.
- •Предмет, мета та завдання методики викладання загальної психології. Змістові пріоритети у викладанні загальної психології.
- •Предмет, мета та завдання методики викладання вікової психології. Змістові пріоритети у викладанні вікової психології.
- •Предмет, мета та завдання методики викладання історії психології. Змістові пріоритети у викладанні історії психології.
- •Лекції із психології та методика їх проведення.
- •Практичні заняття із психології та методика їх проведення.
- •Семінарські заняття із психології та методика їх проведення.
- •Лабораторні заняття із психології та методика їх проведення.
- •Самостійна робота студентів при вивченні курсу психології.
- •Індивідуальна робота із студентами: зміст та особливості організації.
- •Поняття про методи викладання, методику і технологію викладання. Загальна характеристика методів викладання.
- •Характеристика словесних методів викладання психології.
- •78. Характеристика наочних методів викладання психології. Вимоги до використання наочності.
- •Характеристика практичних методів викладання психології.
- •Методи активного навчання у викладанні психології. Класифікації методів активного викладання психології
- •Технологія інтерактивного навчання у викладанні психології.
- •Технологія проблемного навчання у викладанні психології
- •Технологія програмованого навчання у викладанні психології.
- •Технологія модульного навчання у викладанні психології.
- •Технологія особистісно-орієнтованого викладання психології.
Адаптація та дезадаптація: особливості та причини.
Стресс. Адаптация и дезадаптация организма
Стресс (стрессорные реакции) занимают важное место в формировании адаптации и дезадаптации, здоровья и патологии у человека имеет.
Адаптация — способность, а дезадаптация — неспособность организма приспосабливаться к изменяющимся условиям существования (изменениям как внешней, так и внутренней среды) посредством активизации многообразных реакций и механизмов, реализующихся на различных уровнях организации организма и сопровождающихся изменениями метаболических, структурных и физиологических процессов.
В основе адаптации лежит снижение чувствительности реагирующих структур организма (периферических и центральных рецепторов) к действию повторяющихся различных адекватных раздражителей (световых, цветовых, звуковых, обонятельных, вкусовых, температурных, осязательных, проприоцепторных, равновесия и др.).
В основе дезадаптации лежит нарушение адекватного реагирования как на однократные, так и на многократные физиологические и патогенные воздействия. Дезадаптация обычно сопровождается сохранением и даже повышением чувствительности реагирующих структур к действию повторяющихся тех или иных раздражителей.
Виды адаптивных реакций:
- по происхождению — биологические и социальные;
- по адекватности — адекватные (физиологические) и неадекватные (патологические);
- по условиям жизни — бытовые и производственные;
- по скорости возникновения и длительности действия — срочные, долговременные и постоянные:
- к срочным относят сердечные, сосудистые, дыхательные, поведенческие и другие адаптивные реакции;
- к долговременным — геосоциальные биоритмы и др.;
- к постоянным — геофизические биоритмы и др. Виды адаптивных механизмов:
- по затрачиваемой энергии — активные и пассивные;
- по роли наследственности — наследственные и приобретённые;
- по виду раздражителя — специфические и неспецифические;
- по скорости возникновения и длительности действия — срочные, долговременные и постоянные.
Активные механизмы реализуются с затратой, а пассивные— без затраты энергии (АТФ, АДФ, КрФ).
К наследственным (генотипическим) адаптивным механизмам относят инстинкты, безусловные рефлексы, видовой иммунитет, неспецифический иммунитет к инфекционным и неинфекционным факторам с участием лизоцима, интерферона, комплемента, фагоцитоза и др. В основе генотипической адаптации лежит возникающее в ходе эволюции изменение различных структур генома, обеспечивающее лучшее приспособление организма к изменившимся условиям существования.
К приобретённым (фенотипическим) адаптивным механизмам относят условные рефлексы, навыки, активный иммунитет (естественный — постинфекционный, искусственный — поствакцинальный) и др. В основе фенотипической адаптации лежат возникающие в процессе онтогенеза изменения жизнедеятельности (повышение выживаемости) организма под влиянием постоянно изменяющихся условий внешней среды либо вследствие ускоренного развития соответствующих морфологических структур, либо в результате активизации механизмов приобретения соответствующих навыков.
В основе специфической адаптации лежит увеличение резистентности к повторно действующему одному и тому же раздражителю.
В основе неспецифической (перекрёстной) адаптации лежит увеличение резистентности как к постоянно действующему раздражителю, так и к другим раздражителям (физическая нагрузка, недостаток 02, тепло, токсины и др.).
К срочным механизмам адаптации относят инстинкты, нервные, эндокринные, гуморальные, иммунные и миогенные механизмы.
К долговременным — специфические и неспецифические механизмы, приобретённые в процессе активного иммунитета.
К постоянно действующим — видовой иммунитет, обеспечивающий неспецифический иммунитет к действию как инфекционных, так и неинфекционных факторов.
Выделяют следующие основные пути адаптации организма по отношению к действию раздражителей:
- бегство или устранение от действия раздражителя
- активное противодействие организма раздражителю (защита от него, ослабление действия или разрушение его, ликвидация неблагоприятных последствий его действия).
