План лекції

1. Визначення та класифікація запасів.

2. Облік виробничих запасів.

3. Облік МШП.

4. Облік НЗВ, напівфабрикатів та готової продукції.

5. Облік товарів.

6. Методи оцінки запасів.

7. Облік процесів придбання та вибуття запасів.

Домашнє завдання: О.В. Лишиленко «Бухгалтерський облік» с.231-283,416-487,

1. Підготуватись до опитування за питаннями теми, вивчити конспект

2. Опрацювати питання теми, яка виноситься на срс: №№ 21,22.

І. Основні категорій і поняття, короткий виклад теми

Запаси – активи, які: утримуються для подальшого продажу або перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва, або утримуються для споживання під час виробництва продукції і управління підприємством.

Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:

• виробничі запаси

• незавершене виробництво

• готову продукцію

• товари

• МШП

Виробничі запаси - це предмети праці, які утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також управління підприємством.

До них відносяться: сировина; основні і допоміжні матеріали; паливо; покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби; запасні частини; тара, що призначена для транспортування і зберігання продукції, МШП тощо.

Незавершене виробництво – запаси, які перебувають у процесі виробництва з метою подальшого отримання готового продукту виробництва. Це предмети, які не закінчені обробкою і складанням деталей та вузлів.

Готова продукція та товари – активи (запаси), які утримуються для подальшого продажу, їх облік буде розглянуто окремо.

МШП – предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року

Придбані (отримані) запаси зараховуються за первісною вартістю.

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

• суми, що сплачується згідно з договором постачальнику; (відпускна ціна постачальника, вказана у рахунку – фактурі)

• суми, що сплачуються за посередницькі та інші послуги у зв’язку з пошуком та придбанням запасів

• затрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування запасів до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування

• інші (прямі матеріальні, пряма оплата праці тощо).

Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид) запасів.

Не включається в первинну вартість запасів ПДВ, що включено у відпускну ціну постачальника та в інші вище перелічені витрати.

Запаси підприємства облікуються на синтетичних рахунках та субрахунках 2 класу “Запаси” . Ці рахунки активні. За Дебетом цих рахунків відображається оприбуткування матеріальних цінностей, які фактично надійшли. За Кредитом цих рахунків відображається вибуття матеріальних цінностей. Залишок відображається у 2-му розділі Активу Балансу .

Виробничі запаси потрібні для виробничо-господарської діяльності підприємства.

Для обліку виробничих запасів планом рахунків передбачено рахунок 20 «Виробничі запаси».

Цей рахунок має такі субрахунки:

201 «Сировина і матеріали» (основні і допоміжні матеріали, які входять до складу продукції, що виготовляється)

202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби»

203 «Паливо»

204 «Тара і тарні матеріали»

205 «Будівельні матеріали»

206 «Матеріали передані в переробку»

207 «Запасні частини»

208 «Матеріали сільськогосподарського призначення»

209 «Інші матеріали»

На дебеті рахунка 20 «Виробничі запаси» і відповідних субрахунках відображаються дані про надходження запасів з різних джерел (від постачальників, підзвітних осіб, власного виробництва, засновників підприємства тощо).

За кредитом цього рахунка та його субрахунків відображається інформація про вибуття (списання) запасів на різні цілі (вироб­ництво та інші внутрішньогосподарські потреби, відпускання на сторону), а також суми уцінки виробничих запасів.

Облік придбання запасів на рахунку 20 «Виробничі запаси» та його субрахунках ведеться за фактичною собівартістю придбання, тобто за первісною вартістю з урахуванням витрат на транспортування та заготівлю запасів. Якщо є можливість, такі витрати відносять на конкретний номенклатурний номер прямим способом. У більшості випадків це зробити практично неможливо. Тому транспортно-заготівельні витрати групують на окремому субрахунку, який визначає підприємство. Це, як правило, субрахунки другого порядку до субрахунків рахунка 20.

Бухгалтерські проведення зі списання запасів (кредит рахунка 20) відображають у журналі № 5.

У виробничій діяльності підприємства використовуються засоби праці відносно невисокої вартості та невеликого строку служби. Такі предмети називаються малоцінними та швидкозношуваними (далі — МШП), і належать вони до класу запасів.

МШП визнаються активами, якщо існує ймовірність того, що підприємство одержить у майбутньому економічну вигоду від їх використання та їхня вартість може бути достовірно визначена.

Відповідно до П(С)БО 9 “Запаси” МШП охоплюють предмети, які використовуються протягом не більше 1-го року або нормального операційного циклу, якщо він більше року.

У наказі про облікову політику підприємства встановлюється вартісна межа для розміщення основних та малоцінних засобів.

До МШП належать інструменти, господарський інвентар, спецодяг і спецвзуття тощо.

Малоцінні предмети, строк використання яких більше ніж 1 рік (спецінструменти та спеціальні пристрої тощо), обліковуються в складі основних засобів як інші необоротні матеріальні активи на субрахунку 112 “Малоцінні необоротні матеріальні активи”. На відміну від МШП, їхня вартість погашається нарахуванням зносу, що передбачено П(С)БО 7 “Основні засоби”.

Для обліку МШП використовується активний основний інвентарний рахунок 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети». За дебетом рахунка відображається надходження предметів, а за кредитом — їх списання.

Аналітичний облік МШП ведеться за їхніми видами (однорідними групами), установленими, виходячи з умов діяльності підприємства. Складський облік предметів здійснюється аналогічно обліку виробничих запасів. Операції зі списання МШП відображаються в журналі № 5.

Залишки незавершеного виробництва на початок звітного періоду є одним із видів запасів підприємства.

До незавершеного виробництва відносяться продукція, роботи, що не пройшли всіх стадій (фаз, переділів) виробництва, передбачених технологічним процесом, а також вироби, які не укомп­лектовані та не пройшли випробувань і технічного приймання.

Витрати на незавершене виробництво визначаються за даними рахунка 23 «Виробництво», на якому протягом звітного періоду ведеться облік операційних витрат виробничого характеру.

Оцінка незавершеного виробництва здійснюється, виходячи з ступеня виконання робіт чи готовності продукції, як правило, на рівні фактичних витрат за всіма статтями калькуляції.

Кореспонденція рахунків за дебетом рахунка 23 «Виробництво» залежить від того, використовуються чи не використовуються для обліку витрат діяльності рахунки класу 8 «Витрати за елементами».

Браком у виробництві вважається продукція, напівфабрикати, деталі, вузли і роботи, які не відповідають за своєю якістю встановленим стандартам або технічним умова і не можуть бути використані за своїм прямим призначенням або можуть бути використані тільки після додаткових витрат на виправлення.

За характером виявлених дефектів брак поділяють на виправний та остаточний.

Виправним вважається такий брак, який можна усунути після відповідної доробки. Витрати на виправлення браку відображаються в документах на витрати матеріалів (накладні-вимоги) і про виробіток робітників (наряди).

Остаточний брак — це такий брак, який технічно неможливо або економічно недоцільно виправити. Виявлення такого браку оформлюється актом про брак.

Для узагальнення інформації про брак використовується рахунок 24 «Брак у виробництві». За дебетом цього рахунка відображається вартість остаточного браку, витрати, пов’язані з виправленням виправного браку, за кредитом — відшкодування браку. Різниця між сумами записів за дебетом і кредитом показує вартість втрат від браку, які списуються на дебет рахунка 23 «Виробництво».

До напівфабрикатів належить продукція, що не пройшла всіх встановлених технологічним процесом стадій виробництва і потребує доопрацювання або укомплектації.

У системі рахунків наявність та рух напівфабрикатів на підприємстві відображається лише у тому разі, якщо частина напівфабрикатів власного виробництва реалізується на сторону.

Для обліку напівфабрикатів призначений рахунок 25 «Напівфабрикати».

До готової продукції належить продукція, обробка якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договору із замовником, відповідає технічним умовам і стандартам. Облік готової продукції ведеться за первісною вартістю. Однак протягом місяця у поточному обліку можуть використовуватись облікові ціни. Вартість готової продукції, випущеної з виробництва, реалізованої замовнику, визначена в облікових цінах у кінці місяця, доводиться до первісної вартості шляхом відображення відхилення первісної вартості від облікової ціни.

Для узагальнення інформації про наявність та рух готової продукції підприємства використовується рахунок 26 «Готова продукція».

Сальдо на цьому рахунку - залишок готової продукції власного виробництва на складі.

За Дебетом рахунку 26 “Готова продукція” відображається надходження готової продукції власного виробництва на склад за фактичною виробничою собівартістю.

Собівартість готової продукції визначається згідно П(С)БУ 9 “Запаси”.

Кредитовий оборот по рахунку 26 відображає фактичну собівартість відпущеної зі складу або відвантаженої готової продукції.

Товар – це продукція підприємств інших галузей народного господарства, яка надходить на підприємство для її подальшого продажу, незалежно від її вартості.

Для обліку товарів використовується рахунок 28 «Товари».

Цей рахунок має такі субрахунки :

281 «Товари на складі»;

282 «Товари в торгівлі»;

283 «Товари на комісії»;

284 «Тара під товарами»;

285 «Торгова націнка».

На промислових та інших підприємствах цей рахунок застосовується для обліку будь-яких виробів, матеріалів, продуктів, які спеціально придбані для продажу, або тоді, коли вартість матеріальних цінностей не включається до собівартості готової продукції, що виробляється на цьому підприємстві, а підлягає відшкодуванню покупцями окремо.

На субрахунках 281-284 за Дебетом відображається збільшення (надходження) товарів та їх вартості, за Кредитом – зменшення.

На субрахунку 285 «Торгова націнка» торгівельні, постачальницькі та збутові підприємства при веденні обліку товарів за продажними цінами відображають торгові націнки на товари, тобто різницю між продажною (роздрібною) та покупною вартістю товарів.

За Кредитом 285 субрахунку відображається збільшення суми торгових націнок, за Дебетом – зменшення.

У звітність включається згорнуте за всіма субрахунками сальдо рахунку 28 “Товари”.

Облік руху товарів у місцях їх зберігання ведеться за матеріально-відповідальними особами і відображається у товарному звіті, куди вносяться дані про прибуткові і видаткові документи по мірі їх надходження і виводиться кінцеве сальдо товарів за звітний період.

Важливим моментом при списанні запасів є визначення їхньої вартості.

Згідно з П(С)БО оцінки вибуття запасів можуть бути такі:

1) оцінка за ідентифікованою собівартістю відповідної одиниці запасів застосовується при відпускання запасів, що виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запасів, які не замінюють одне одного;

2) оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться за кожною одиницею запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця та вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця й одержаних у звітному місяці запасів;

3) оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються (списуються на виробництво, на продаж) у тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство та відображені в бухгалтерському обліку (перший надійшов — перший списаний). При цьому вартість залишку запасів на кінець звітного місяця визначається за собівартістю останніх за часом їх надходження;

4) оцінка вибуття запасів за методом ЛІФО базується на припущенні, що запаси використовуються в послідовності, що є протилежною їх надходженню на підприємство та відображенню в бухгалтерському обліку. Запаси, які відпускаються у виробництво, списуються за первісною вартістю останніх за часом їх надходження. При цьому вартість залишку запасів на кінець звітного місяця визначається за собівартістю перших за часом одержання запасів.

5) оцінка за нормативними затратами полягає в застосуванні норм витрат на одиницю продукції, встановлених підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і чинних цін. Для забезпечення максимального наближення нормальних затрат до фактичних норм затрат і ціни повинні регулярно в нормативній базі перевірятися та переглядатися;

6) оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів. Цей метод застосовують підприємства, що мають значну та змінну номенклатуру товарів із приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Означена сума визначається як добуток продажної (роздрібної) націнки на реалізовані товари і вартості реалізованих товарів та середнього відсотку торговельної націнки. Останній визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця та торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.

Кожний із цих методів має свої переваги та недоліки. Так, метод ідентифікованої собівартості конкретної одиниці запасів вимагає постійної інформації про рух запасів за конкретним номенклатурним номером, а номенклатура значно збільшується. Цей метод рекомендується застосовувати для найважливішими для підприємства виробничих запасів. Він дає змогу точно визначити вартість однорідних запасів, але вимагає великих витрат на ведення обліку.

Метод середньозваженої собівартості виробничих запасів дає об’єктивну оцінку наявності та руху запасів, але не забезпечує достатній контроль за правильним їх списанням на витрати діяльності.

При використанні методу ФІФО для оцінки використання виробничих запасів вартість їхніх залишків наближається до ринкової, але тільки на кінець звітного періоду. Собівартість виготовленої продукції в цій ситуації може бути заниженою.

У разі застосування методу ЛІФО собівартість виготовленої продукції найбільш наближена до ринкових цін.

Підприємство в наказі про облікову політику самостійно визначає вид оцінки запасів під час їх вибуття.

Приклади приклад зміни собівартості реалізації за різних методів оцінки вибуття запасів наведені у практичній роботі № 11.

Таблиця кореспонденції рахунків з обліку надходження та вибуття виробничих запасів

№	Зміст операції	Дебет	Кредит
1	Оприбуткування виробничих запасів, одержаних від постачальників:
	— на купівельну вартість запасів (без ПДВ)	20	63
	— на суму ПДВ	641	63
2	Перерахування постачальникам вартості одержаних виробничих запасів	63	31
	Відображення операцій з придбання запасів з передоплатою постачальникам
3	Перераховано передоплату (аванс) постачальникам	371	31
4	Відображено суму податкового кредиту	641	644
5	Оприбутковані виробничі запаси в умовах передоплати (авансу):
	— покупна вартість (без ПДВ)	20	63
	— відображена сума ПДВ	644	63
	— закриті розрахунки з передоплати (авансах)	63	371
6	Відображені розрахунки з транспортними підприємствами щодо перевезення виробничих запасів (без ПДВ)	20	63 (685)
	Відображено ПДВ	641	63
7	Перераховано транспортній організації за послуги	63 (685)	31
8	Оприбутковані безоплатно одержані виробничі запаси за справедливою вартістю	20	719
9	Списується вартість виробничих запасів (за обліковими цінами), які використані в основному й допоміжних виробництвах для виготовлення продукції (виконання робіт)	23	20
10	Списується вартість допоміжних матеріалів, палива, запасних частин (за обліковими цінами), які використані для технічного обслуговування та поточного ремонту обладнання, а також на інші загальновиробничі потреби основних і допоміжних цехів	91	20
11	Списується вартість виробничих запасів (за обліковими цінами), використаних для виправлення виробничого браку	24	20
12	Списується вартість запасів (за обліковими цінами), які використані для загальногосподарських потреб	92	20
13	Списується вартість запасів, які використані для пакування продукції та на інші цілі під час реалізації продукції	93	20
14	Списується вартість запасів (за обліковими цінами), які використані на соціально-культурні потреби (невиробнича сфера)	949	20
15	Списується сума транспортно-заготівельних витрат, що відноситься до списаних (за обліковими цінам) протягом місяця запасів	23, 24, 91, 92, 93, 949	20
16	Списується собівартість реалізованих іншим підприємствам запасів	943	20
17	Списується вартість запасів, які повертаються постачальникам у результаті порушення ними умов договору поставки	374	20
18	Списується собівартість запасів, знищених, зіпсованих унаслідок стихійного лиха, пожежі та інших надзвичайних подій	99	20

Таблиця кореспонденції рахунків з обліку надходження та вибуття МШП

№	Зміст операції	Дебет рахунка	Кредит рахунка
1	Оприбутковані МШП, одержані від постачальників:
	— за купівельною вартістю	22	63
	— на суму податкового кредиту з ПДВ	641	63
	— на суму, перераховану постачальнику (з ПДВ)	63	31
2	Відображено витрати з транспортування МШП сторонніми організаціями:
	— за чинними тарифами	22	63
	— на суму податкового кредиту з ПДВ	641	63
	— на сплачену суму (з ПДВ)	63	31
3	Оприбутковані МШП (інструменти тощо), виготовлені власними силами (допоміжними підрозділами):
	— за фактичною собівартістю	22	23
4	Оприбуткування МШП, одержаних від інших джерел:
	— унесених до статутного капіталу	22	40 (46)
	— одержаних безоплатно	22	745
	— виявлених як надлишки під час інвентаризації	22	719
5	Списання з балансу за первісною вартість МШП, переданих в експлуатацію:
	— цехам основного та допоміжних виробництв для виготовлення конкретних видів продукції (виконання робіт, надання послуг)	23	22
	— цехам основного та допоміжних виробництв (інструменти та пристрої загальновироб­ничого призначення)	91	22
	— підрозділам загальногосподарського значення	92	22
	— складу готової продукції для панування готової продукції	93	22
	— обслуговуючим виробництвам і господарствам і на соціально-культурні потреби	949	22
6	Під час списання з експлуатації предметів, що зносилися (зіпсувалися), оприбутковано відходи корисного використання за справедливою вартістю	209	716

Таблиця кореспонденції рахунків з обліку надходження та вибуття готової продукції та товарів

№		Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
			Дебет рахунка	Кредит рахунка
1		Оприбутковано і з основного виробництва на склад готову продукцію	26	23
2		Оприбутковано на склад товари, які було придбано підзвітними особами	28	372
3		Відображено суму дооцінки готової продукції і товарів	26,28	424
4		Оприбутковано товари як внесок до статутного капітал)	28	46
5		Ві дображено надходження товарів від постачальників та інших кредиторів	28	63,685
6		Відображено суму ПДВ за операцією 5.	64	63,685
7		Одержані пені, штрафи, неустойки від інших підприємств у вигляді готової продукції і товарів	26,28	715
8		Оприбутковано лишки готової продукції і товарів, які були виявлені в результаті інвентаризації	26,28	716
9		Одержано дивіденди від інших підприємств у вигляді товарів	28	731
10		Відображено дохід від безоплатно одержаних товарів	28	714
11		Списано балансову вартість готової продукції, що реалізується	901	26
12		Списано собівартість товарів, що реалізуються	902	281, 282
13		Відображено зменшенн я (списання) суми торгових націнок на реалізовані товари	285	281, 282
14		Списано собівартість реалізованої готової продукції і товарів на фінансові результати	791	90
15.		Нараховано покупцям заборгованість по оплаті за відвантажений товар	36	70
16.		Внесено покупцям належні до оплати суми у касу або на розрахунковий рахунок продавця у банку	30,31	36
17		Відображено отримання векселя від покупця в рахунок забезпечення оплати за відвантажений йому товар у майбутньому	162, 34	36
18.		Внесено покупцем належні до оплати суми у касу або на розрахунковий рахунок продавця у банку в рахунок погашення раніше виданого векселя	30,31	162 ,34
19.		Відображено суму податкового забов'язання, яке виникло за результатами проведеної реалізації (за умови, що продавець є платником ПДВ)	70	64
20.		Віднесено суму доходів від реалізації за вирахуванням ПДВ на фінансові результати	70	791
21.		Відображено отримайня прибутку за результатами реалізації готової продукції і товарів	79	44
22.		Відображен о отр и м ан н я збитку за результатами реалізації готової продукції і товарів	44	79
23.	Відображено вартість товарів спрямованих на здійснення капітальних інвестицій з метою створення основних засобів і нематеріальних активів		15	28
24.	Списано на витрати виробництва готову продукцію і товари		23	26,28
25.	Відображено суму уцінки готової продукції і товарів		946	26,28
26.	Відображено суму нестач готової продукції або товарів, яка підлягає врегулюванню		974	26,28
27.	Відображено вартість зіпсованих готової продукції і товарів внаслідок стихійного лиха або техногенних катастроф і аварій		991,992	26,28
28.	Списано вартість готової продукції і товарів на здійснення заходів, які пов'язані із запобіганням та ліквідацією наслідків стихійного лиха		993	26,28

Таблиця кореспонденції рахунків з обліку надходження та вибуття напівфабрикатів

№	Зміст господарської операції		Кореспондуючі рахунки
			Дебет рахунка	Кредит рахунка
1		Переведено напівфабрикати із інших видів запасів внаслідок помилкового зарахування у минулому	25	20, 22,26,28
2		Оприбутковано на склад напівфабрикати власного виробництва	25	23
3		Оприбутковано напівфабрикати, які придбані підзвітними особами	25	372
4		Оприбутковано напівфабрикати у порядку внеску у статутний фонд підприємства	25	46
5		Оприбутковано напівфабрикати в порядку пайових внесків, що передбачені установчими документами	25	41
6		Відображено суму дооцінки напівфабрикатів	25	423
7		Відображено цільові надходження на підприємство у вигляді напівфабрикатів	25	48
8		Відображено надходження напівфабрикатів від постачальників та підрядників та інших кредиторів	25	63,68
9		Оприбутковано лишки напівфабрикатів, виявлені в ході інвентаризації	25	719
10		Спрямовано напівфабрикати на здійснення капітальних інвестицій з метою створення основних засобів та нематеріальних активів	15	25
11		Витрачено напівфабрикати на основне виробництво	23	25
12		Списано напівфабрикати на витрати, які пов'язані з виправленням браку	24	25
13		Переведено напівфабрикати до складу товарів з метою їх подальшої реалізації	28	25
14		Списано напівфабрикати на витрати, пов'язані з освоєнням, виробництва нових видів продукції	39	25
15		Списано напівфабрикати на загальновиробничі витрати	91	25
16		Відображено собівартість реалізованих напівфабрикатів	943	25
17		Відображено суму уцінки напівфабрикатів	946	25
18		Відображено суму нестач напівфабрикатів, яка підлягає врегулюванню	947	25
19		Списано вартість напівфабрикатів на витрати обслуговуючих виробництв	949	25
20		Відображено вартість зіпсованих напівфабрикатів внаслідок дії непереборної сили та на здійснення заходів, які пов'язані із запобіганням та ліквідацією наслідків стихійного лиха	991,992, 993	25

ІІ. Дискусійні питання для обговорення студентами

1. Дайте визначення запасам як об’єкта бухгалтерського обліку.

2. Які види вартості запасів можуть використовуватись в їх якості балансової вартості?

3. Які витрати включаються в первісну вартість запасів, придбаних за плату?

4. Яка вартість запасів використовується в якості первісної при внесенні її засновниками до статутного фонду, безплатному одержанні, придбанні у результаті обміну на подібні та неподібні запаси?

5. Які витрати не включаються до первісної вартості запасів?

6. Дайте визначення чистій вартості реалізації запасів та назвіть умову її використання в якості балансової.

7. Як відшкодовується різниця між первісною вартістю і чис­тою вартістю реалізації?

8. Дайте визначення облікової ціни запасів і назвіть причини її використання.

9. Назвіть методи визначення облікових цін, регламентовані П(с)БО № 9.

10. За яких умов використовується метод оцінки запасів за ідентифікованою собівартістю?

11. Як визначається середньозважена собівартість одиниці запасів?

12. В чому сутність методу ФІФО?

13. В чому сутність методу ЛІФО?

14. В чому сутність методу оцінки за нормативними затратами?

15. В якій сфері діяльності використовується метод оцінки за ціною продажу і в чому його сутність?

16. Назвіть види виробничих запасів, на яких рахунках ведеться їх облік?

ІІІ. Структурно – логічні схеми

Рис. 4.1. Рахунки класу 2 «Запаси»