План лекції

1. Облік витрат основного і незавершеного виробництва.

2. Облік загально виробничих витрат.

3. Відхилення фактичної собівартості від планової.

4. Відображення формування виробничої собівартості готової продукції на рахунках бухгалтерського обліку.

Домашнє завдання: О.В. Лишиленко «Бухгалтерський облік» с.405-413,439-453

1. Підготуватись до опитування за питаннями теми, вивчити конспект

2. Опрацювати питання теми, яка виноситься на срс: №№ 26,27.

І. Основні категорій і поняття, короткий виклад теми

Випуск продукції (виконання робіт, надання послуг) потребує здійснення певних витрат, тобто витрат виробництва.

Згідно з П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» витрати виробництва — це зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу між власниками).

Витрати визнаються витратами певного звітного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснюються.

Витрати, які неможливо прямо пов’язувати з доходом певного періоду, відображаються в складі витрат періоду, в якому вони були здійснені.

Це загальні положення, які стосуються витрат усієї діяльності підприємства.

Собівартість продукції — виражені в грошовій формі витрати підприємства на виробництво продукції (виробнича собівартість).

Особливості формування собівартості продукції та розподілу загально виробничих витрат визначаються положенням П(С)БО 16 «Витрати».

Для узагальнення інформації про витрати на виробницто призначений рахунок бухгалтерського обліку 23 «Виробництво».

Рахунок 23 «Виробництво» — активний, основний, витратний, призначений для обліку господарських засобів.

За дебетом цього рахунка відображаються прямі матеріальні, трудові та інші витрати, а також виробничі накладні витрати на втрати від браку продукції (робіт, послуг); з кредиту списуються суми фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом продукції , виконаних робіт та послуг. Сальдо на цьому рахунку показує залишок незавершеного виробництва.

Незавершене виробництво - частина виготовляємої продукції, яка до кінця звітного періоду не пройшла всіх стадій технічної обробки.

Наявність на підприємстві незавершеного виробництва та його розміри залежать від характеру структури та технології виробництва. Значні обсяги незавершеного виробництва характерні для машинобудівної та дерево обробляючої промисловості. Поряд з цим на підприємствах енергетичної промисловості незавершене виробництво взагалі відсутнє.

З метою визначення обсягу незавершеного виробництва в натуральному і вартісному виразі на перше число кожного місяця проводиться його інвентаризація.

У собівартість продукції відносяться прямим способом і втрати від виробничого браку. Такі втрати оформляються на рахунку 24 «Брак у виробництві», де з дебетом відображаються собівартість невиправного браку, витрати на виправлення виправного браку, а за кредитом — справедлива вартість невиправного браку, відшкодування витрат винуватцями браку.

Втрати від виробничого браку списуються в дебет рахунка 23 «Виробництво» з кредиту рахунка 24 «Брак у виробництві».

Брак - продукція або напівфабрикати, якість яких не відповідає встановленому стандарту, або технічним характеристикам і які не можуть використовуватись за своїм призначенням, або можуть бути використані тільки після додаткових витрат на виправлення.

Внутрішній фактичний брак оцінюється за фактичною собівартістю витрат на виробництво.

До собівартості готової продукції включаються, крім прямих витрат, загальновиробничі витрати.

До складу таких витрат відносяться витрати на утримання й експлуатацію обладнання та на управління й обслуговування виробництва.

Відповідно до Плану рахунків вони групуються за дебетом рахунка 91 «Загальновиробничі витрати».

Як правило, ці витрати в калькуляції показуються за окремими статтями.

Ці витрати групуються за кожним підрозділом підприємства (цехом) і відображаються за дебетом рахунка 91 і кредитом різних рахунків (13, 20, 65, 66 і т. д.). Щомісячно ці витрати розподіляються між об’єктами обліку (видами продукції) пропорційно вибраній базі.

Для списання витрат з рахунка 91 в дебет рахунка 23 необхідно їх розділити на змінні та постійні.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати, які змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу виробництва. Ці витрати повністю відносять на собівартість виготовленої продукції записом з дебету 23 «Виробництво» і кредиту рахунка 91 «Загальновиробничі витрати».

Постійні загальновиробничі витрати — це витрати, які залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу виробництва. Вони поділяються на витрати, які відносять на собівартість виготовленої продукції записом з дебету рахунка 23 «Виробництво» і кредиту рахунка 91 «Загальновиробничі витрати» та на собівартість реалізованої продукції записом з дебету субрахунку 901 «Собівартість реалізованої продукції». Базою для поділу є показник нормальної потужності підприємства (машино-години, нормо-години відпрацьованого часу, обсяг виробництва тощо).

Собівартість продукції являє собою грошовий вираз витрачений на її виробництво. Сукупність способів обліку витрат на виробництво, а також економічні розрахунки з метою визначення собівартості продукції являє собою процес калькулювання. В залежності від організації та технології виробництва, а також виду продукції, яка виробляється на промислових підприємствах використовують різні методи калькулювання:

• попередільний;

• попроцесний;

• нормативний;

• позамовний.

З метою виявлення відхилення фактичних витрат від нормативних використовують нормативний метод калькулювання. Підставою для визначення фактичної собівартості є нормативна калькуляція, яка складається на початку року на кожний вид продукції на підставі затверджених норм. При такому методі калькулювання виробнича собівартість дорівнює нормативній і відображає Д-т 26 К-т 23, а різниця між фактичною собівартістю та нормативною називається понаднормативними витратами і включає в собівартість реалізованої продукції Д-т 901 К-т 23.

Таблиця кореспонденції рахунків з обліку виробничої собівартості продукції

Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
	Дебет	Кредит
Нараховано амортизацію основних засобів та нематеріальних активів, що використовуються у виробництві	23	13
Відпущено зі складу товарно-мате­ріальні цінності на потреби виробництва	23	20
Відпущено у виробництво МШП	23	22
Відображено вартість послуг, наданих допоміжним виробництвом цеху основного виробництва (передача продукції з цеху в цех)	23	232
Списано на витрати виробництва втрати від технічно неминучого браку	23	24
Використано частину готової продукції на потреби виробництва	23	26
Оплачено готівкою витрати виробництва	23	30
Оплачено з поточного або валютного рахунка, з інших рахунків у банку витрати виробництва	23	31
Оплачено з підзвітних сум витрати виробництва	23	372
Списано на собівартість продукції, робіт і послуг суми незадоволених претензій	23	374
Віднесено на витрати виробництва відповідну частину витрат майбутніх періодів	23	39
Проведено дооцінку незавершеного виробництва	23	423
Проведені відрахування до резерву на оплату відпусток виробничим робітникам	23	471
Акцептовано рахунок постачальника за послуги, надані для потреб виробництва (вода, пара, енергія, зв’язок тощо)	23	63
Нараховано заробітну плату робітникам виробництва і проведені відрахування на соціальне страхування від зарплати згідно з чинним законодавством	23	66, 65
Відображено послуги, призначені для потреб виробництва, надані дочірніми підприємствами та внутрішніми підрозділами	23	682, 683
Відображено заборгованість перед іншими підприємствами за надані ними послуги для потреб виробництва (у т. ч. з оренди, транспорту тощо)	23	685
Оприбутковано лишки незавершеного виробництва, виявлені під час інвентаризації в цехах допоміжних виробництв	23	71
Включено до собівартості продукції, робіт і послуг відповідну частку загальновиробничих витрат	23	91
Віднесено на собівартість продукції, робіт і послуг вартість матеріальних цінностей, яких не вистачає в межах норм природного убутку	23	947
Повернено невикористані у виробництві матеріальні цінності; відображено вартість зворотних відходів	20	23
Списано собівартість виготовлених у допоміжних (підсобних) виробництвах виробів, споруд, інструменту тощо, що відповідають критеріям визнання їх малоцінними та швидкозношуваними предметами	22	23
Відображено втрати від невиправного браку	24	23
Оприбутковано напівфабрикати власного виробництва	25	23
Оприбутковано на склад готову продукцію	26	23
Включено до складу витрат майбутніх періодів відповідну частину витрат виробництва (у галузях із сезонним виробництвом, при освоєнні нових виробництв тощо)	39	23
Відображено вартість послуг, наданих на сторону	903	23
Відображено вартість робіт (основного або допоміжного виробництва), пов’язаних з дослідженнями та розробками	941	23
Відображено собівартість реалізованої частини незавершеного виробництва	943	23
Проведено уцінку незавершеного виробництва	946	23
Відображено виявлену під час інвентаризації недостачу матеріальних цін­ностей у цехах допоміжних виробництв (незавершеного виробництва)	947	23
Списано на збиток втрати незавершеного виробництва внаслідок стихійного лиха, пожеж тощо	99	23

ІІ. Структурно – логічні схеми

Рис.6.1.Структура виробничої собівартості

ІІІ. Дискусійні питання для обговорення студентами

1. Назвіть критерії визнання витрат у бухгалтерському обліку?

2. Які витрати підприємства не визнаються витратами у бух­галтерському обліку?

3. Розкрийте структуру витрат, що включаються у виробничу собівартість продукції (робіт, послуг).

4. Дайте визначення змінних загальновиробничих витрат.

5. Дайте визначення постійних загальновиробничих витрат.

6. Назвіть показники, які використовуються в якості бази розподілу змінних і постійних виробничих витрат.

Тема. ОБЛІК ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ