План лекції

1. Нарахування заробітної плати по погодинній та відрядній системі оплати праці. Нарахування по окладам. Оплата праці сумісників.

2. Порядок розрахунку середньої заробітної плати. Порядок надання і оплати відпусток, допомоги по тимчасовій непрацездатності.

3. Порядок створення резерву на оплату відпусток.

4. Облік утримань та відрахувань з ФЗП.

5. Зведений облік заробітної плати.

Домашнє завдання: О.В. Лишиленко «Бухгалтерський облік» с. 381 – 402

1. Підготуватись до опитування за питаннями теми, вивчити конспект

2. Опрацювати питання теми, яка виноситься на срс: №№ 23,24, 25.

І. Основні категорій і поняття, короткий виклад теми

Заробітна плата — це винагорода в грошовій формі працівнику за затрачену працю. Вимірюються затрати праці відпрацьованим часом (у разі погодинної оплати) або обсягом виконаної роботи чи виготовленої продукції (в разі відрядної оплати).

Підставою для нарахування заробітної плати при погодинній оплаті служить табель обліку робочого часу, який є іменним спис­ком працюючих, до якого щоденно записуються дані про відпрацьований час у годинах, а при неявках — причини. Табельного обліку достатньо для нарахування зарплати в разі погодинної оплати.

Підставою для нарахування заробітної плати робітникам у разі відрядної оплати служать різні документи: наряди, маршрутні листи, рапорти (відомості) виробітку та деякі інші.

Працею за сумісництвом вважається виконання робітником, крім своєї основної іншої регулярно оплачуваної роботи.

Виконується вона у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві або по найму .

Як правило, оплата праці сумісників проводиться за фактично виконану роботу, в залежності від прийнятого для даного виду робіт форми та системи оплати праці.

Для розрахунку заробітної плати по окладам необхідно мати відомості про встановлені оклади (штатний розклад) та табель відпрацьованого часу.

Оплата невідпрацьованого часу (обов'язкових щорічних та додаткових

відпусток, лікарняних за дні тимчасової витрати працездатності; виконання працівником громадських або державних обов'язків та інше) здійснюється на підставі середньої заробітної плати.

Правила обчислення середньої заробітної плати для нарахування лікарняних та інших подібних виплат визначено «Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням», який затверджується постановою КМУ від 26.09.2001р. №1266.

Нормативним документом, на підставі якого здійснюється обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної та додаткових відпусток є «Порядок обчислення заробітної плати», затверджено постановою КМУ від 08.02.1995р. №100.

Нормативний документ, який встановлює виплату відпусток є Закон України “Про відпустки” від 15.11.1996 р.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менше як 24 календарних дні.

Сума відпускних визначається множенням середньоденного заробітку на кількість календарних днів відпустки.

Для визначення середньоденного заробітку сумарний заробіток за останні 12 місяців перед наданням відпустки необхідно поділити на кількість календарних днів розрахункового періоду, за вирахуванням святкових і неробочих днів.( 365 днів – 10 днів)

Допомога з тимчасової непрацездатності визначаються на підставі Порядку обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням.

Сума допомоги з тимчасової непрацездатності визначається множенням середньоденного заробітку на кількість днів тимчасової непрацездатності і на коефіцієнт страхового стажу.

Середньоденний заробіток обчислюється діленням заробітної плати за останні шість місяців перед наданням допомоги або за менший фактично відпрацьований період на кількість днів відпрацьованих особою за цей період.

Перші п’ять днів непрацездатності оплачуються за рахунок підприємства, починаючи з шостого дня – за рахунок фонду соціального страхування з тимчасової непрацездатності.

Допомога за тимчасовою непрацездатністю, згідно чинного законодавства, виплачується застрахованим особам, залежно від страхового стажу в таких розмірах: 60 відсотків середньої заробітної плати (доходу) особам, які мають стаж до 5 років; 80 відсотків – від 5 до 8 років; 100 відсотків – понад 8 років. Якщо втрата працездатності відбулася внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, допомога виплачується у розмірі 100 відсотків незалежно від стажу.

Якщо виробництво має сезонний характер, то з метою рівномірного включення витрат на оплату відпускних у витрати виробництва, підприємство може попередньо створювати резерв відпусток. Для цього розраховується сума резерву відпускних шляхом множення середнього проценту відпускних на суму нарахованої оплати праці у звітному періоді.

Середній процент відпускних розраховується як частка від ділення запланованої суми відпускних за звітний період на загальну суму фонду заробітної плати за даний період.

Для цілей Закону України «Про податок з доходів громадян» від 22.05.2003 №889 -ІУ під терміном «заробітна плата» розуміється також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, або інші виплати та винагороди, які виплачуються платнику податку у зв’язку з відношенням трудового найму згідно закону.

Виплата заробітної плати проводиться 2 рази на місяць чи 1 разів, відповідно до того, як прийнято в колективному договорі. Податок з доходу громадян утримується відповідно до Закону України «Про податок з доходу громадян» від 22.05.2003 № 889- ІV.

Нарахування, утримання і перерахування в бюджет податку з доходів громадян здійснюється підприємствами, установами й організаціями самостійно.

Розрахунок податку протягом усього року проводиться із суми місячного сукупного оподатковуваного доходу по ставці встановленій згідно ст. 7 Закону №889.

Об'єктом оподатковування громадян, що мають постійне місце проживання на Україні, є сукупний оподатковуваний дохід за календарний рік, що складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів, отриманих з різних джерел на території України, а так само за її межами.

Для громадян, що не мають постійного місця проживання на Україні, об'єктом оподатковування є доход, отриманий із джерел на Україні.

При визначенні сукупного оподатковуваного доходу, враховуються доходи як у натуральної, так і в грошовій формі.

Доход, отриманий у натуральній формі зараховується в оподатковуваний доход за ринковими цінами, крім доходів сільськогосподарських підприємств, що визначаються за цінами продажу.

Відповідно до п.п. 6.5.1. п.6.5 Закону №889 податкова соціальна пільга застосовується до доходу, одержаного платником податку у вигляді заробітної плати на протязі звітного місяця, якщо її розмір не перевищує суми місячного мінімального прожиткового рівня для працездатної особи, встановленого законодавством, помноженої на 1,4 та округленої до ближчих 10 гривень .

Податкова соціальна пільга (ПСП) — сума, на яку платник податку з доходів фізичних осіб має право зменшити суму свого загального місячного оподатковуваного доходу, отриманого з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати.

Загальна пільга для платників, у яких дохід не перевищує граничного розміру доходу, становить 50 % прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 1 січня поточного року.

Для тих, хто утримує двох чи більше дітей віком до 18 років, застосовується загальна пільга, кратна кількості дітей.

На 150 % суми загальної пільги мають право такі платники : одинока матір (батько), вдова (вдівець) або опікун, піклувальник - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років; хто утримує дитину-інваліда - у розрахунку на кожну таку дитину-інваліда віком до 18 років; є особою, віднесеною законом до першої або другої категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв’язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи; є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад’юнктом; є інвалідом I або II групи, у тому числі з дитинства; є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів; є учасником бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на якого поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»(афганці)

На 200-відсоткову пільгу претендують: Герої України, Герої Радянського Союзу, Герої Соціалістичної Праці або повні кавалери ордена Слави чи ордена Трудової Слави, особи, нагороджені чотирма і більше медалями «За відвагу»; учасники бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу, та інвалідом І і ІІ групи, з числа учасників бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; колишні в’язні концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою; особи, які були насильно вивезені з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками; особи, які перебували на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року.

У разі якщо платник податку має право на застосування податкової соціальної пільги з двох і більше підстав, застосовується одна податкова соціальна пільга з підстави, що передбачає її найбільший розмір. Але якщо особа утримує двох і більше дітей до 18-ти років, у тому числі дитину-інваліда (дітей-інвалідів), то на дітей-інвалідів надається пільга в розмірі 150 відсотків від основної пільги і одночасно на інших дітей — 100 відсотків від основної пільги.

Пільгу застосовуватимуть за одним місцем роботи на підставі поданої платником податку заяви разом з підтверджуючими документами ( крім державних службовців, які можуть не подавати заяви, але зобов’язані надати підтверджуючі документи).

Податкова соціальна пільга не застосовується до доходу:

- самозайнятої особи від провадження підприємницької діяльності, а також від іншої професійної діяльності;

- доходів платника податку, інших ніж заробітна плата;

- зарплати, яку особа отримує одночасно зі стипендією, грошовим чи майновим забезпеченням учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, ад’юнктів, військовослужбовців, що виплачуються з бюджетів.

У разі перевищення місячної заробітної плати понад встановлений розмір питання щодо надання податкової соціальної пільги не розглядається, незалежно від категорії платника податку, що її одержує. До доходів, відмінних від заробітної плати, застосування податкової соціальної пільги не передбачено.

Ставка податку на доходи фізичних осіб – 15% , якщо сума доходу не перевищує десять мінімальних заробітних плат. та 17% на суму перевищення (п.167.1 ст.167 ПК).

Страхові внески по нарахуваннях на заробітну плату та утримання

Вид страхового внеску	Нормативні документи, що регулюють порядок стягування цих страхових внесків
Внесок на обов'язкове державне пенсійне страхування (ПФ)	Про внесення змін у Закон України «Про збір на державне пенсійне страхування» від 24.06.2004 №1878
Страховий внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасливого випадку на виробництві і професійному захворюванні, які причинили за собою втрату працездатності (СНС)	Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасливого випадку на виробництві і професійному захворюванні, які причинили за собою втрату працездатності» від 23.09.1999 №1105 зі змінами і доповненнями. Закон України «ПРО страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасливого випадку на виробництві і професійному захворюванні, які причинили за собою втрату працездатності» від 03.04.2003 № 660
Страховий внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням і похованням (СН)	Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням і похованням» від 18.01.2001 №2240-III Закон України від 9.04.2004 № 1678 «Про внесення змін у деякі пункти закону України з питань загальнообов'язкового соціального страхування»
Внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (СБ)	Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2.03.2000 №1533-III, та Закону України „Про розмір внесків не деякі види загальнодержавне соціальне страхування” від 6.02.2003 №492-IV.

Ставки страхових внесків

Для роботодавців (нарахування)	Для найманих робітників (утримання і з заробітної плати )
Внесок на обов'язкове державне пенсійне страхування (ПФ)
32% об'єкта оподатковування	1%, якщо сукупний оподатковуваний доход, не включає 150 грн. включно; 2% - у випадку перевищення сукупного оподатковуваного доходу – 150 грн.
Страховий внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасливого випадку на виробництві і професійному захворюванні, які причинили за собою втрату працездатності (СНС)
Страхові тарифи встановлюються в залежності від класів професійних ризиків виробництва і галузей економіки. Розміри встановлені Законом України №2272	Утримання немає
Страховий внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням і похованням (СН)
2,9% відповідно до змін №2980 від 17.01.2002	0,25 процента - для найманих працівників – інвалідів, які працюють на підприємствах та організаціях УТОГ и УТОС; 0,5 процента - для наймних працівників, зарабітна плата яких нижче прожиткового мінімума, встановленного для працездатної особи; 1,0 процента - для наймних працівників, зарабітна плата яких вище прожиткового мінімума, встановленного для працездатної особи
Внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (СБ)
З 9.02.2002 внесок складає 1,9%	0,5%

Увага!!! З 2011 року діє Єдиний соціальний внесок, в якому об'єднані перераховані вище платежі, крім податку з доходів фізичних осіб.

Ставка єдиного соціального внеску для найманих працівників – 3,6% (п.7 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» №2464-V от 08.07.2010);

З кожною виплатою заробітної плати розмір всіх утримань не має перевищувати 20 %, а у випадках, передбачених зако­ном, 50 % заробітної плати, яка підлягає виплаті. (Обмеження не діє при утриманні аліментів і утриманні сум із заробітної плати працюючих на примусових роботах).

Деякі підприємства виплачують заробітну плату своїм робітникам один раз на місяць. Деякі підприємства, що дотримуються законодавства про оплату праці, виплачують заробітну плату два рази на місяць. Заробітна плата складається із двох частин: заробітної плати за першу половину місяця (так званий «аванс») та за другу половину місяця (безпосередньо заробітна плата).

Необхідність виплати заробітної плати два рази на місяць обумовлена вимогами статті 115 Кодексу законів про працю України та статтею 24 Закону України «Про оплату праці» №108/95-ВР від 24.03.1995, згідно яких:

«…заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця <…>, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата…;розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця <…>, але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.». Міністерство праці та соціальної політики у своєму Листі №912/13/155-10 від 09.12.2010 роз’яснює, що заробітна плата, за першу половину місяця (15 календарних днів) має виплачуватись в період з 16 по 22 число, а за другу – з 1 по 7 число.

Отже, ті підприємства, які виплачують заробітну плату один раз на місяць порушують законодавство про оплату праці.

Синтетичний облік використання фонду оплати праці і розрахунків з працюючими ведеться на рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці», який має два субрахунки:

661 «Розрахунки за заробітною платою»

662 «Розрахунки з депонентами».

За дебетом рахунка 661 «Розрахунки за заробітною платою» обліковуються операції: за утриманнями із заробітної плати, виплаті готівкою і депонуванні.

Із нарахованих зарплат проводяться обов’язкові утримання, утримання для відшкодування заподіяних підприємству збитків з вини працюючих і добровільні утримання.

З дозволу працюючих з заробітної плати можуть бути утримані нестачі і втрати від псування цінностей (К-т 375), за допущений брак виробництва з вини працівників (К-т 24).

За письмовими заявами із заробітної плати бухгалтерія може здійснити вирахування на оплату індивідуальних позик, оформлених через підприємство, по добровільному страхуванню, за товари, продані в кредит.

Різниця в сумі нарахованої зарплати і утриманнями всіх видів належить виплаті готівкою з каси або через банкомат або платіжні картки.

Для одержання готівки на зарплату до банку подаються такі документи: грошовий чек і платіжні доручення на перерахування: утримань і нарахувань на зарплату (прибуткового податку, до пенсійного фонду, страхового, фонду страхування на випадок безробіття та фонду страхування від нещасних випадків). При одержанні готівки з поточного рахунка в касу на виплату зарплати або перерахуванню до банкомату або на платіжні картки з поточного рахунка перераховуються платежі до соціальних фондів і тим самим погашаються зобов’язання за соціальними фондами.

Протягом трьох повних робочих днів здійснюється виплата зарплати готівкою з каси . Після цього платіжні відомості закриваються. Проти прізвищ працюючих, котрі не одержали зарплату, ставиться штамп або пишеться від руки «депоновано». Прізвища і суми депонентів переносяться до окремої відомості або книги. Сума депонованої зарплати наступного дня здається в банк на поточний рахунок.

Аналітичний облік розрахунків з працюючими з заробітної плати організується за особовими рахунками працюючих, видами оплат і утримань.

Таблиця кореспонденція бухгалтерських рахунків по обліку оплати праці

№ п/п	Зміст господарських операцій	Кореспондуючі рахунки
		Дебет	Кредит
1.	Нарахована заробітну плату працівникам підприємства, які задіяні в процесі створення основних засобів і відрахування у соціальні фонди.	15	661,65
2.	Нараховано заробітну плату працівникам основного і допоміжного виробництва і відрахування у соціальні фонди..	23	661,65
3.	Нараховано заробітну плату працівникам за роботи, пов’язані з виправленням браку і відрахування у соціальні фонди.	24	661,65
4.	Нараховано заробітну плату за роботи, що належать до витрат майбутніх періодів і відрахування у соціальні фонди.	39	661,65
5.	Відображено нарахування працівникам премії за рахунок прибутку підприємства.	443	661
6.	Відображено нарахування працівникам відпускних за рахунок фонду забезпечення виплат відпусток і відрахування у соціальні фонди.	471	661,65
7.	Нарахувано працівникам оплату праці за рахунок коштів, зарезервованих для проведення гарантійних ремонтів реалізованої продукції і відрахування у соціальні фонди..	473	661,65
8.	Нараховано заробітну плату за рахунок коштів цільового фінансування і відрахування у соціальні фонди.	48	661,65
9.	Відшкодування працівнику на підставі представленого лікарняного тимчасову втрату працездатності за рахунок фонду соціального страхування.	652	661
10.	Нараховано заробітну плату працівникам загального виробничого і адміністративного призначення і відрахування у соціальні фонди.	91, 92	661,65
11.	Нараховано заробітну плату працівникам, зайнятим збутом і реалізацією продукції і відрахування у соціальні фонди.	93	661,65
12.	Нараховано заробітну плату працівникам обслуговуючих виробництв і відрахування у соціальні фонди..	949	661,65
13.	Нараховано заробітну плату працівникам, пов’язаним із ліквідацією(розробленням, демонтажем)необоротних активів і відрахування у соціальні фонди.	976	661,65
14.	Нараховано заробітну плату працівникам на роботах, пов’язаних із запобіганням та ліквідацією наслідків стихійного лиха, катастрофи та аварії і відрахування у соціальні фонди.	993	661,65
15.	Виплачено із каси заробітну касу.	661	30
16.	Перераховано кошти із розрахункового рахунку підприємства на основі рахунки працівників в установах банків.	661	31
17.	Відображено утримання із заробітної плати заборгованості за підзвітними сумами.	661	372
18.	Утримано із заробітної плата суми завданих підприємству збитків в рахунок псуванням товарно-матеріальних цінностей.	661	375
19.	Відображено утримання із заробітної плати працівників в рахунок погашення отриманої позики на індивідуальні потреби.	661	377
20	Проведено утримання із заробітної плата профспілок внесків.	661	377
21.	Утримано із заробітної плати суми в рахунок погашення акцій даного підприємства.	661	46
22.	Відображено утриманні із оплати праці суми прибуткового податку.	661	64
23.	Віднесено для перерахування до бюджету неотриманні депоновані суми після закінчення строку позовної давності.	662	64
24.	Відображено утримання із оплати праці збору єдиного соціального внеску.	661	65
25.	Відображено утримання із оплати праці сум за виконавчими документами.	661	658
26.	Неотриманні суми заробітної плати віднесено на депоненти.	661	662

ІІ. Дискусійні питання для обговорення студентами

1. Які завдання обліку праці та її оплати?

2. Які розрізняють види, форми і системи оплати праці?

3. Як ведуть облік особового складу працівників?

4. Як ведеться первинний облік праці та її оплати?

5. Як ведеться синтетичний і аналітичний облік оплати праці?

6. Який порядок нарахування оплати праці та відрахувань на соціальні за-

7. Які утримання проводяться із нарахованої оплати праці і як їх обліковують?

8. Який порядок ведення бухгалтерських регістрів оплати праці?

Тема. ОБЛІК ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА І КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ