Наталя Забіла

Ще маленькою дівчинкою вона захоплювалася поезією, музикою, живописом, пробувала писати вірші. Коли стала дорослою, почала вчителювати. Дуже полюбила дітей, тому створила для них багато оповідань і віршів. Вони стали улюбленими для кількох поколінь. Її вірші ніби материнська пісня – барвисті, цікаві і доступні.

Наталя забіла видала хороші підручники «Читанка» для другого і третього класу. Певний час була редактором журналу «Барвінок». Однією з найкращих книжок Наталі Забіли є «Ясоччина книжка».

ВОВК І КОЗЛЯТА

До козиної до хати З лісу стежечка веде. В хаті маму ждуть козлята, А коза із лісу йде. Ясне сонечко заходить, В небі місяць блискотить. До воріт коза підходить, У ворота стукотить: — Відчиніться, відімкніться! Ваша матінка прийшла, Ваша матінка із лісу Молочка вам принесла! Відчиняють їй козлята, З ними вірний пес Рябко. І заходять всі до хати Пити свіже молоко. Якось сірий вовк підслухав, Що коза пішла у ліс, До воріт прибіг щодуху, Під ворота сунув ніс. «Зараз, — думає, — козляток Проковтну одним ковтком!» І почав він промовляти Ніжним-ніжним голоском:

— Відчиняйте, козенята, Я несу вам молока! — Чуєм, чуєм, це не мати — В неї пісня не така! Тут один цапок сміливий Нишком глянув через пліт, Бачить — вовк страшний, жахливий Причаївсь біля воріт. Сірий вовк цапка не бачить, Витягає гострий ніж І гукає нетерпляче: — Відчиняйте-но скоріш! А козлята: — Ми не проти! — Не злякались хижака! Відімкнули враз ворота Та як випустять Рябка! Вовк, побачивши собаку, Підібгав лякливо хвіст, Відстрибнув — та з переляку Як бебехнеться під міст! Саме йде тут з лісу мати, Молока малим несе. А назустріч їй козлята Та й розказують про все. Почала коза радіти: — Ну й Рябко наш молодець! Ну й розумні в мене діти! — Тут і казочці кінець. 

• О якій порі дня поверталась коза з лісу?

• Як її впізнавали діти?Відшукай у тексті твору відповідні рядки і прочитай їх виразно.

• З ким були козенята тоді, коли їхньої матері не було вдома?

• З якою інтонацією треба читати слова вовка? Чому ти так вважаєш?

• А з якою інтонацією потрібно читати слова козенят? Доведи свою думку.

• Чи погоджуєшся ти, що слова мами - кози потрібно читати ніжно, лагідно? Чому? Доведи своїми міркуваннями.

• Які слова говорить коза, щоб діти їй відчинили? Відшукай їх у тексті казки і прочитай з відповідною інтонацією.

• Чому ж козенята не відчинили вовкові двері?

• Знайди у тексті казки діалог вовка з козенятами. Вони сказали, що «пісня не така» у вовка. А якою б вона мусила бути?

• Чому поетеса називає цапка сміливим? Що він зробив? А що ти б вчинив у такій ситуації?

• Яку роль виконав у казці Рябко?

• Що сталося з вовком? Прочитай, як саме пише про це письменниця.

• Прочитайте казку Оксани Іваненко «Вовк і козлята» в особах.

Олена Пчілка (Ольга Петрівна Драгоманова)

Народилася у містечку Гадяч на Полтавщині. Батьки допомогли полюбити любов до народної української пісні, казок, обрядів.

Усе життя вона записувала народні пісні, обряди, збирала зразки народних вишивок. Виховала чотирьох дочок і двоє синів. Її донькою є Леся Українка (Лариса Косач). Видала дуже багато збірок зі своїми віршами, перекладами, оповіданнями. Гроші за видані книжки вона витрачала на придбання книжок для громадських бібліотек.

Усе життя Олени Пчілки було присвячене процвітанню України.

ЖУРАВЕЛЬ ТА ЧАПЛЯ

Був собі Журавель, і подумав він оженитися. «Кого ж би то взяти? Візьму чаплю! — думає Журавель, — вона мені по мислі, якраз для мене!»

От приходить до Чаплі, та й каже.

— Ні, щось я не маю охоти за тебе іти!

— Ну, як не маєш, то не маєш, Бог з тобою! — каже Журавель, і пішов собі.

Але згодом роздумалася Чапля, приходить до Журавля та й каже:

— Знаєш що? Я вже роздумалася і вже хочу йти за тебе!

—- А, — каже Журавель, — ти роздумалася? І я тепер роздумався — не хочу вже тебе брати!

— Ну не хочеш, то й цур тобі,— каже Чапля, пішла така розгнівана.

Тим часом Журавель, як почав знову думати, — розміркувався, іде знов до Чаплі:

— Вибачай, — каже, що я тобі так тоді відказав. Тепер я надумався і хочу-таки тебе брати.

— А! — каже Чапля. — Ти надумався? І я «надумалась», що мені за тебе не йти! Як-то можна: я, молода, сама до тебе приходила, а ти мені так прикро відказав! Та щоб я після цього пішла за тебе? Ніколи в світі! Іди з очей!

Пішов Журавель. А Чапля, як почала думати, як почала думати, та й стала жалкувати: «Що се я, дурна, зробила? Нащо я Журавлеві відмовила? Ну, чи ж добре отак самотою жити, без господаря в хаті? Він же приходив, перепрошував! Піду, скажу йому, що вже згоджуюсь!» Пішла Чапля: здибалася, мовби несподівано, з Журавлем та й каже йому, що от, мовляв, роздумалася, піде вже за його. Куди там! Журавель уже і не думає її брати:

— Що ж се, — каже, — таке? Ти мені вже двічі гарбуза дала, та щоб я знов тебе сватав? Не хочу!

— Ну, не хочеш, то нехай же ти згинеш! — каже Чапля. — Вже тепер і не думай, і слова мені не кажи ніколи про своє сватання! Нехай тобі абищо!

Пішов Журавель, пішов, а згодом знов почав думати: «Отже, таки одружуся! Що ж так бурлакувати — без вірної дружини, та без господині в хаті! Недобре! Піду до Чаплі, перепрошу її гарненько, може, піде». Пішов, але Чапля таки затялась, не хоче! А через якийсь час каже, що вже пристає! Ну, коли ж знову Журавель не хоче її брати! А там, дивись, знов Журавель іде свататься, так уже Чапля не хоче! І так вони все ходять та ходять, а побратися ніяк не можуть: коли одно «надумається», то друге «роздумається», та й нема згоди. От так і ходять до сеї пори! 

• Назви дійових осіб казки Олени Пчілки.

• Розкажи, яким ти уявляєш собі Журавля.

• Розкажи, якою ти уявляєш собі Чаплю.

• Чому, на твою думку, вони так і не змогли «одружитися»?

• Подумай і розкажи, яких рис характеру повинні набути герої казки, щоб їхня мрія збулась.

• Складіть свою кінцівку казки, у якій Журавель та Чапля «створили» гарну « сім’ю».