3. Загальна й видавнича класифікація помилок; значущість і вага помилок; реконструкція помилок реципієнтами; межі усунення помилок; ступінь редагованості повідомлень.

Помилки можуть бути значущими (тобто істотними) чи незначущими (неістотними). Їх значущість визначають залежно від того, наскільки вони впливають на процеси сприймання і розуміння: якщо помилки лише незначно знижують швидкість сприймання чи знижують лише точність розуміння, вони є незначущими; якщо ведуть до неправильного, тобто нетотожного авторському, розуміння або унеможливлюють його, вони є значущими. Не менш важливою за значущість є вага помилок – спричинені нею наслідки для автора, редактора чи реципієнта. У повсякденному житті вага помилок для реципієнтів значно менша: помилка може викликати дитячі сльози, зіпсувати настрій дорослим тощо. Помилки стосовно постулатів редагування можна поділити на:

– новинні (помилки в контекстній, реципієнтській та суспільній інформації);

– модальні;

– темпоральні, локальні й ситуативні (темпоральні виникають внаслідок відхилення часу, вказаного в повідомленні, від часу, описуваного повідомленні світу; локальні виникають унаслідок відхилення місця, вказаного у повідомленні, від місця, описуваного в повід. світу; ситуативні виникають у наслідок відхилення ситуації, описаної в повідомленні, від ситуації в світі, опис. в повідомленні);

– семіотичні (Кодувальні помилки виникають унаслідок відхилення від норми в коді знака; Відображувальні помилки полягають у тому, що у реципієнта при сприйманні знака виникає інший відображений образ, ніж автора повідомлення; Значеннєві помилки виникають через те, що автори, замість потрібних, вживають слова і іншими значеннями);

– помилки стосовно банку інформації (виникають тоді коли, повідомлення містить знаки, відсутні в банку інф. реципієнта);

– сприймальні помилки (виникають лише в момент первинного сприймання повідомлення);

– атенційні помилки (виникають внаслідок порушення в повідомленні контактної інформації мови й переключення уваги реципієнтів на інші об’єкти);

– копіювальні помилки (виникають при копіюванні повідомлення).

Помилки стосовно конкретних норм редагування:

– інформаційні помилки;

– юридичні помилки;

– етичні й естетичні помилки;

– політичні й релігійні помилки;

– композиційно-жанрові помилки;

– рубрикаційні помилки;

– логічні помилки;

– лінгвістичні помилки;

– психолінгвістичні помилки;

– видавничі помилки;

– поліграфічні помилки;

– інші помилки.

Типи реконструкцій, що здійснюється реципієнтами:

– правильна повна (правильно відновлюють як зміст, так і форму компонента повідомлення);

– правильна неповна (реципієнта правильно відновлює лише зміст компонента);

– фрагментна варіантна (відновлюють зміст компонента в кількох варіантах, одни з яких правильний);

– фрагментна часткова (реципієнти можуть правильно відновити зміст лише частини компонента);

– неправильна (реципієнти неправильно відновлюють зміст повідомлення);

– нульова (реципієнти не можуть запропонувати жодного варіанта виправлення компонента повідомлення).