4. Практичне завдання: відредагувати текст (обсяг – 1 с., тобто близько 2 тис. Знаків). Екзаменаційний білет № 5

1. Документалізм і художність у публіцистичному дискурсі.

Трансформація факту в документальний образ досягається за рахунок різних способів його творчої обробки: типізації, авторської інтерпретації та образного трактування. У цьому процесі не останню роль відіграє авторська уява, що найбільш активно виявляється у створенні повноцінних художніх образів, що відрізняються від документальних своєї умовністю. Втім, як показує практика, в документальних типах творчості умовність цілком припустима. Наприклад, до специфічних особливостей нарисових творів відноситься не тільки документальне відображення дійсності, але і її художнє моделювання. Якщо документалістика спочатку орієнтована на точне фіксування явищ і процесів дійсності, то в художній творчості творцеві надані широкі можливості в плані використання вимислу у відтворенні картини світу. Але актуальним залишається питання про те, наскільки властива документальним типам творчості категорія умовності. Розглядаючи категорію умовності з точки зору теорії відображення,С.А. Шомова стверджує, що у всіх пізнавальних процесах в тій чи іншій мірі діють механізми умовності. Але найбільш тісно, на її думку, категорія умовності «накладається» на третій тип вихідних складових процесу пізнання - імажинітивні елементи (елементи уяви). Автор намагається розмежувати феномен умовності з феноменом уяви, тим самим уточнюючи і пояснюючи природу умовності. «Близькість категорій уяви й умовності помітна вже з визначень цих явищ, які пов'язані з уявним перетворенням, переформуванням дійсності. У процесі зіставлення цих категорій у гносеологічному, психологічному та естетичному ракурсах стає наочною їх різна змістова наповненість (так, якщо уява визначається як багатосторонній процес перетворюючого віддзеркалення дійсності, то умовність - це один із способів такого відображення), розбіжність деяких характеристик цих явищ».«Адекватний образ, - пише Л.Е.Варустін, - не є мертвим дзеркальним зліпком живої природи. Процес його народження постає як продуктивний, творчий акт роботи свідомості, пов'язаний з реалізацією практичних цілей, задоволенням суспільних потреб».Таким чином, механізм запуску уяви починає спрацьовувати тільки тоді, коли у творця накопичені певні враження, уявлення та образи реального світу. Художній підхід заснований на образному представленні дійсності, суб'єктивному, особистісному представленні про світ. Художній підхід не завжди вимагає факту. Матеріал будується на основі системи абстрактних знаків, на принципах естетики. Художній підхід у журналістиці є основою для найбільш сильного емоційного впливу на аудиторію, звертанню до її світоглядного досвіду, до духовної сфери. Проте, художня журналістика відштовхується від фактів, як завгодно модифікуючи й інтерпретуючи їх і перетворюючи за законами мистецтва, знаходить основу в реальному житті і не відходить від загальних принципів масово-інформаційної діяльності. Народження системи масової комунікації породило принципово новий етап синтетичного художнього мислення, заснованого в першу чергу не на абстрактному образі - комплексі представлень про світ, а на факті, як неодмінному атрибуті різноманітних соціальних проявів. Масове мистецтво, масова культура, що виділилася у відособлений напрямок масово-інформаційної діяльності, тісно стикається на загальному інформаційному просторі, з одного боку, з журналістикою, як зовсім утилітарною в соціальному змісті галуззю інформаційної активності, з іншого боку, з мистецтвом. Хоча якщо в першому випадку ми маємо справу власне з інформацією, осмисленою за законом мистецтва, то в другому ця умова не обов'язкова.