Диференціація навчання

Рівні Види	Мікрорівень (внутрішня диференціація)	Мезорівень (зовнішня диференціація)	Макрорівень (зовнішня диференціація)
За загальними здібностями	Виконання завдань різного рівня складності. Рівнева диференціація. Групова робота в рамках моделі повного засвоєння знань	Гімназичні класи, класи різного рівня навчання. Корекційно-розвиваючі класи, загально освітні класи.	Гімназія
За спеціальними здібностями		Групові заняття з обдарованими дітьми	Спец. школи для обдарованих дітей (фіз.-мат., художн., спорт.)
За індивідуаль-ними психо-фізіологічними особливостями	Врахування фізіологічних особливостей дітей при конструюванні і організації навчального процесу в класі		Спец. школи
За інтересами	Виконання творчих дослідницьких завдань, пов’язаних з інтересами учнів	Класи з поглибле-ним вивченням окремих предметів. Профільні класи, факультативи, гуртки. Вибір альтернативних дисциплін. Класи гнучкого складу
За проектуючою професією	Виконання творчих дослідницьких завдань, які пов’язані з проектуючою професією учнів	Класи спрофільовані на вуз. Ліцейські класи. Групові заняття по підготовці в вуз	Ліцеї, коледжі. Підготовчі курси при вузах.
За національною ознакою			Нац. школи
За релігійною належністю			Православні
За соціальним і майновим станом батьків			Недержавні загальноосвітні заклади з високим рівнем оплати

Розглянемо характеристику основних форм диференціації. Формою внутрікласної диференціації за загальними здібностями учнів є:

- рівнева диференціація, розроблена В.В.Фірсовим, В.О.Орловим, В.М.Монаховим (Фирсов В.В., Орлов В.А., Монахов В.М. Планирование обязательных результатов обучения математике.-М.,1989.);

- групова робота учнів за моделлю повного засвоєння знань.

Теорія рівневої диференціації, яка розроблена В.В.Фірсовим, доповнена розробкою моделі рівневої диференціації навчання математики, автор якої Утеєва Р.А. (Утеева Р.А. Теоретические основы организации учебной деятельности учащихся при дифференцированном обучении математике в средней школе. - Автореферат дисс. на соиск. учен. ст. докт. пед. наук.-М.:1998-37 с.).

Основні компоненти моделі рівневої диференціації навчання математики: змістовний, організаційний і рівневий.

Змістовний компонент визначається цілями навчання, зафіксованими програмою, підручниками, які в свою чергу, визначаються системою дидактичних задач, адекватних змісту освіти і етапам навчального пізнання.

Рівневий компонент визначається системою знань і умінь з математики, адекватних змісту навчання і віковим можливостям навчаємих. Організаційний компонент розкривається через систему форм навчальної діяльності учнів на уроці.

Внутрішньокласна диференціація учнів

Форми внутрікласної диференціації	Способи включення диференційованих завдань в навчальний процес	Спрямованість диференційованих завдань
Виконання завдань різного рівня складності	- учитель дає сам завдання кожному учню; - учні самостійно вибирають завдання.	- завдання на ліквідацію програми в знаннях учнів; - завдання, які враховують наявні в учнів знання з даної теми
Дозування допомоги учителем учням	- учитель пропонує завдання але об’єм дозування допомоги визначає сам учень	- розбивка тексту або вправи на самостійні частини; - завдання з письмовою інструкцією; - робота з підготовчими вправами, з наочним матеріалом

Організаційний компонент розкривається через систему форм навчальної діяльності учнів на уроці.

Схематично модель рівневої диференціації навчання можна представити так:

Схема 3. Модель рівневої диференціації.

З – змістовний компонент

Р – рівневий компонент

О – організаційний компонент

З = {З₁, З₂, З₃}

З₁ - засвоєння навчального матеріалу (фактів, понять, законів, теорій), розуміючи при цьому – висунення і усвідомлення навчальної проблеми, актуалізацію знань і способів дій, накопичених нових фактів, свідоме сприйняття матеріалу, його первинне закріплення і застосування;

З₂ - формування навичок і умінь, узагальнення і систематизації одержаних знань;

З₃ – аналіз результатів навчання і розвитку, контроль і перевірка одержаних знань і умінь.

Р = {Р₁, Р₂, Р₃}

Р₁ – базовий рівень визначений програмою і підручниками мінімум знань і умінь, досягнення яких обов’язкове для учнів, всіх топологічних груп;

Р₂ - продвинутий рівень знань і умінь;

Р₃ - високий рівень знань і умінь.

Навчальна ситуація (НС) - дидактичний об’єкт, який має структуру:

НС = 3_i, P_j, Q_k, де 3_i – система дидактичних задач, P_j – система знань і умінь з математики , Q_k – система форм навчальної діяльності учнів.

КПС (конкретна практична ситуація) дидактичний об’єкт, який має структуру :

КПС = <П_р, МЗ_n, Д_m>, де П_р – система пізнавальних задач, МЗ_n - система навчально-математичних задач (алгоритмічні, полуевристичні і евристичні), Д_m – система видів діяльності різного рівня (за зразком, типових і в змінюваних умовах).

Модель рівневої диференціації має трьох компонентну ієрархічну структуру:

РДН = {З, Р, О}, НС = {3_i, P_j, Q_k}, КПС = {П_р, МЗ_n, Д_m},

і, j, k є {1, 2, 3},

р, n, m є {1, 2, 3},

де КПС – елемент (структурна одиниця) процесу рівневої диференціації.

На основі аналізу структури процесу навчання математики, розглянутого в даному розділі, і моделі рівневої диференціації (Утеева Р.А. Теоретические основы организации учебной деятельности учащихся при дифференцированном обучении математике в средней школе.-Автореферат дисс. на соиск. учен. ст. докт.пед.наук,-М.1998-37 с.) прийшли до висновку, що в умовах рівневої диференціації навчання, створена навчальна ситуація розв’язується через систему конкретних практичних ситуацій, в яку безпосередньо входить система навчальних проблем.