Основні напрямки здійснення диференціації навчання:

1. Створення на уроках динамічних груп учнів з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей і здібностей до навчання (добір спеціальних вправ, зорієнтованих на можливості окремих учнів з різними здібностями; характер педагогічної допомоги залежно від підготовленості учнів; оптимальне поєднання колективної, групової та індивідуальної роботи учнів; індивідуалізація домашніх завдань тощо). При цьому необхідно забезпечити кожному учневі повноцінну загальноосвітню підготовку. Учні, які виявляють особливий інтерес до того чи іншого предмета і мають відповідні нахили і здібності, повинні мати можливість більш глибоко опанувати його (достатній і високий рівні).

2. Запровадження профільного навчання у старших класах (у межах передбачених навчальними планами годин). Воно має на меті забезпечити допрофесійну підготовку старшокласників з тієї галузі знань, з якої у них проявились стійкі інтереси і здібності. Можливі різні профілі: універсальний, гуманітарний, фізико-математичний, хіміко-біологічний., технічний, сільськогосподарчий, економічний, художньо-естетичний, екологічний, педагогічний та ін.

3. Розвиток мережі шкіл і класів з поглибленим вивченням окремих предметів або їх циклів.

4. Запровадження факультативів з метою задоволення різнобічних навчальних інтересів школярів.

5. Курси за вибором учнів покликані розширити сферу загальноосвітніх шкільних предметів, стимулювати пошук нових галузей діяльності в період інтенсивного самовизначення особистості підлітка.

6. Різноманітна система позакласних занять за інтересами учнів (розвиток наукових товариств , творчих студій, гуртків, олімпіад, заочних шкіл при провідних вузах, конкурсів тощо).

Основні методичні підходи до здійснення диференціації навчання:

- поєднання індивідуальних та колективних методів навчальної роботи;

- відкритість, зрозумілість рівня обов'язкової підготовки (обов’язкових результатів) з кожного предмета;

- недопустимість ототожнювання рівня викладання і рівна вимог до результатів навчання;

- дидактичне діагностування.

Розглянемо реалізацію першого напрямку здійснення диференціації навчання, основою якої є цілісна система навчальної діяльності школярів (Схема 4. Цілісна система навчальної діяльності школярів).

Застосування трьох розглянути видів навчальної діяльності повинно визначатися самим учителем з урахуванням таких чинників:

- дидактичної і виховної мети конкретного заняття;

- специфіки і складності навчального матеріалу;

- навченості і працездатності учнів;

- кваліфікації самого вчителя.

Формування навчальної діяльності означає “управління дорослим (вчителем, психологом, експериментатором, батьками) процесом становлення навчальної діяльності школяра” (Формирование учебной деятельности школьников. Под.ред. В.В.Давыдова, И.Л.Ломпшера, А.К.Марковой.-М.: Педагогика, 1982.-с. 19).

Схема 4. Цілісна система навчальної діяльності школярів

Щоб визначити, на яких заняттях та яка форма групової діяльності буде використана і передбачити все це планом, педагогу варто провести таку підготовчу роботу:

- проаналізувати зміст навчального матеріалу з конкретної теми і скласти до неї перелік базових знань і вмінь;

- визначитись з вибором видів навчальних занять (лекції, семінарів, практичних занять, заліків, комбінованих уроків тощо) та з їх кількістю при вивченні конкретної теми;

- підготувати завдання для групової роботи учнів та індивідуальної перевірки знань учнів.

Впровадження у навчальний процес групової роботи учнів потребує від учителя:

- знання внутрішньої структури класу і психолого-педагогічних характеристик кожного учня;

- бездоганного володіння предметом і методикою його викладання;

- усвідомлення мети і завдань групової діяльності;

- вміння забезпечувати повноцінне функціонування групового навчання.

Предметом вивчення є індивідуальні особливості й інтереси учнів, їх успішність, здатність до навчання. темп роботи й працездатності. Детальному з’ясуванню підлягають характер стосунків між учнями, виявлення формальних і неформальних лідерів. Результатом такого вивчення буде умовний поділ учнів класу на три типологічних групи з високим, середнім та низьким рівнем навчальних можливостей, а також виявлення претендентів на роль лідера малої навчальної групи.

Н аступним кроком в організації групової навчальної діяльності є створення з дидактичною метою малих (первинних) груп учнів. Умови створення малих навчальних груп вказані на схемі 5:

Схема 5. Умови створення малих навчальних груп

Необхідна умова формування групової навчальної діяльності – умовний поділ учнів класу на типологічні групи з високим, середнім та низьким рівнем навчальної діяльності. Способи організації групової навчальної діяльності учнів відповідно до змісту вирішувальних навчальних задач, чисельності груп та їх характеристика вказані на відповідній схемі 6:

Схема 6. Способи організації групової навчальної діяльності учнів відповідно до змісту вирішувальних навчальних задач, чисельності груп та їх характеристика

Предметом ретельної уваги вчителя має бути період становлення малої групи як самостійної навчальної одиниці шкільного класу.

Схема 7. Практичні заняття при груповій навчальній діяльності учнів та їх зміст

З включенням у навчальний процес групової діяльності школярів у вчителя “з’являється ще одна функція – налагоджувати і підтримувати функціонування як окремих груп, так і всього класу. Вся групова навчальна діяльність школярів прогнозується і здійснюється під керівництвом вчителя і за його активною участю. План проведення заняття, об’єкт групової діяльності, підбір літератури, консультування в підготовчий період, загальний контроль за навчанням у малих групах – все це перебуває в компетенції вчителя. Структура практичних занять при груповій навчальній діяльності учнів та їх зміст подані на відповідній схемі 7, а структурна схема побудови групової роботи на практичному занятті (схема 8):

Схема 8. Структурна схема побудови групової роботи на практичному занятті

Виконання завдань семінару відбувається в позаурочний час, а безпосередньо на заняття учні лише звітують про хід і результати групової роботи. Семінарські заняття при груповій навчальній діяльності учнів та їх зміст показані на схемі 9. Одна із проблем, яку вирішує вчитель при формуванні групової навчальної діяльності школярів, стосується забезпечення високого ступеня активності виконання групових завдань. Отже потрібно вказати вимоги до конструювання завдань для групової роботи учнів, а саме:

- обсяг завдань має бути таким, що дозволяє здійснити закріплення й перевірку необхідного мінімуму знань;

- рівень складності завдань повинен відповідати можливостям учнів на конкретному етапі засвоєння навчального матеріалу;

- складання завдань має бути диференційованим: потрібно враховувати складність матеріалу, характер навчальної діяльності, міру допомоги учням у вирішенні навчальних задач.

Схема 9. Семінарські заняття при груповій навчальній діяльності учнів та їх зміст

Опорна схема для складання різнорівневих завдань

№№ п/п	Задача навчання	Вимоги до умінь учнів	Відповідність рівню засвоєння	Зміст завдання
1	Формування фактичних знань (терміни)	Уміти відтворювати терміни, поняття, формули, означення	Репродуктивний (пізнання) – формальні знання. Вид пам’яті - механічний	1. Що називається ... 2. Що таке ... 3. Дайте означення ... 4. Запишіть формулу ...
2	Формування фактичних знань (поняття, факти)	Уміти відтворювати, пояснювати, підтверджувати прикладами	Репродуктивний (розуміння) – елементарні знання. Вид пам’яті - механічний	1. Розв’язати задачу шляхом простої підстановки 2. Знайти в тексті ... 3. Пояснити ... Завдання на використання елементарних знань для пояснення типових (стандартних) прикладів, явищ
3	Формування уміння застосовувати знання на практиці (теореми)	Уміти відтворювати знання, пізнавати їх в новій ситуації	Конструктивний (елементарні уміння). Вид пам’яті - логічний	Завдання на використання знань за взірцем, пред’явлене учню в нестандартній ситуації (перед використанням знань їх потрібно перетворити)
4	Формування уміння творчо використовувати наявні знання (теореми, закони)	Уміти здійснювати перенесення знань в нову ситуацію	Творче (перенесення) – вище уміння. Утворення нових психічних структур	Творчі завдання

Система диференційованих навчальних завдань повинна (Забранський В.Я. Дифференцированное обучение математике учащихся 5-6 классов основной школы. Автореферат дисс. на соиск. учен. степ. к.п.н.-К.:-1991.-19 с.):

- забезпечити різний темп просування в засвоєнні математичних знань, умінь і навичок різними за рівнями розумового розвитку на даному етапі навчання учнями, забезпечувати при цьому засвоєння, застосування, а також необхідне закріплення вивчаємих понять і способів математичних дій;

- будуватись за принципом поступового зростання складності, забезпечувати спочатку рівень обов’язкової математичної підготовки, як основу диференціації навчання;

- сприяти загальному розвитку учнів;

- відповідати конкретним дидактичним цілям уроку, етапу навчання і узгоджуватися з формами навчальної діяльності;

- будуватись на базі діючих підручників із застосуванням додаткових збірників задач і дидактичних матеріалів;

- мати задачі трьох рівнів, які відповідали б розробленим в психології та методиці навчання математиці рекомендаціям відповідно складності, трудності і ступеня проблемності, а також відомим в дидактиці рівням засвоєння знань і способів дій.