Санітарна охорона водоймищ від забруднення
Потрібний перехід до принципово нової стратегії використання водних ресур-сів, що виключає їх додаткове застосування. Нова стратегія має такі напрямки:
- корінну технічну переробку (перебудову) виробництва, спрямовану на різке скорочення водоспоживання. Перехід від технології очищення і розрідження викидів до маловикидної технології і технології оборотного використання води;
- застосовувати безводні технологічні процеси, заміняти водне охолодження повітряним та інші технічні прийоми, внаслідок яких промислові підприємства при-пинили б викид стічних вод;
- перебудову іригаційних систем, створення закритих розподільних каналів і застосування принципу крапельного зрошення, що дозволить різко скоротити забір води для зрошення;
- зміну структури розташування промислового і сільськогосподарського ви-робництва з обліком розмірів водних ресурсів кожного даного регіону.
З метою подальшого поліпшення охорони підземних вод треба:
повніше регулювання постачання підземних вод, яке грунтується на по-дачі артезіанських вод переважно для господарчо-питних цілей;
першочергові заходи щодо оздоровлення тих ділянок відкритих водой-мищ, які мають гідравлічний зв'язок з артезіанськими горизонтами;
недопускання будови сховищ у грунті і відвалів токсичних викидів про-мисловості у районах можливого їх. впливу на використовувані і перспективні ділянки артезіанських горизонтів; прискорення розробки полігонів для переробки і знезаражування токсичних викидів промислових підприємств.
Санітарні вимоги до якості води господарчо-питного водопостачання
В травні 2010 р. набули чинності Державні санітарні норми та правила "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" (ДСанПіН 2.2.4-171-10) (далі - Санітарні норми). Вони обов'язкові для виконання органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та підпорядкування, діяльність яких пов'язана з проектуванням, будівництвом та експлуатацією систем питного водопостачання, виробництвом та обігом питних вод, наглядом і контролем у сфері питного водопостачання населення, та громадянами.
Санітарні норми встановлюють вимоги до безпечності та якості питної води, призначеної для споживання людиною, а також правила виробничого контролю та державного санітарно-епідеміологічного нагляду у сфері питного водопостачання населення.
Мікробіологічні показники - показники епідемічної безпеки питної води, перевищення яких може призвести до виникнення інфекційних хвороб у людини (загальне мікробне число - не більше 100/КУО/см3 води; загальні коліформи, E.Coli, ентерококи - відсутні КУО/в 100 см3 води); паразитологічні показники – патогенні кишкові найпростіші, кишкові гельмінти – відсутність клітин, цист; клітин, яєць ,личинок в 50 дм3.
Санітарно-хімічні показники: органолептичні показники (запах, смак і присмак не більше 2 балів, забарвленість – 20 (35), каламутність – 1,0 (3,5 мг/дм3)) - фізичні властивості питної води, що сприймаються органами чуття; фізико-хімічні показники – досліджують мінеральний склад, мікроелементи; санітарно-токсикологічні – кадмій, миш'як, нітрати тощо; радіаційні показники. Введені показники повноцінності мінерального складу питної води.
Питна вода, призначена для споживання людиною, повинна відповідати таким гігієнічним вимогам: бути безпечною в епідемічному та радіаційному відношенні, мати сприятливі органолептичні властивості та нешкідливий хімічний склад. Для виробництва питної води слід надавати перевагу воді підземних джерел питного водопостачання населення, надійно захищених від біологічного, хімічного та радіаційного забруднення.
Гігієнічну оцінку безпечності та якості питної води проводять за показниками епідемічної безпеки (мікробіологічні, паразитологічні), санітарно-хімічними (органолептичні, фізико-хімічні, санітарно- токсикологічні) та радіаційними показниками, наведеними у додатках 1 - 3.
Під час вибору вододжерела та технології водопідготовки у разі будівництва чи реконструкції підприємства питного водопостачання населення слід надавати перевагу джерелам та технологіям, що забезпечать виробництво питної води з оптимальним вмістом мінеральних речовин за показниками фізіологічної повноцінності мінерального складу питної води (додаток 4).
Вміст у питній воді шкідливих речовин, не зазначених у Санітарних нормах, не повинен перевищувати їх граничнодопустимих концентрацій (ГДК), визначених санітарними нормами для поверхневих вод.
Вимоги до води централізованого питного водопостачання населення (водопровідна питна вода) полягають у наступному. Під час дослідження мікробіологічних показників водопровідної питної води в її пробах визначають загальне мікробне число, загальні коліформи, E.coli, ентерококи. У водопровідній питній воді з поверхневих вододжерел у місцях її надходження з очисних споруд у розподільну мережу додатково визначають наявність коліфагів. У разі виявлення в пробах питної води з підземних водо джерел загальних коліформ, E.coli чи ентерококів, а в пробах питної води з поверхневих вододжерел - загальних коліформ, E.coli, ентерококів чи коліфагів слід провести їх визначення в повторно відібраних пробах.
За наявності відхилень від встановлених нормативів у повторно відібраних пробах протягом 12 годин необхідно розпочати дослідження на наявність в питній воді з підземних водо джерел коліфагів та збудників інфекційних захворювань бактеріальної етіології, а з поверхневих вододжерел - збудників інфекційних захворювань бактеріальної та вірусної етіології. У разі виявлення в пробах питної води з підземних вододжерел коліфагів проводяться дослідження на наявність збудників інфекційних захворювань вірусної етіології. За результатами лабораторних досліджень вживаються заходи щодо виявлення та усунення причин забруднення питної води.
Під час знезараження водопровідної питної води залишкові концентрації реагентів визначаються не рідше одного разу на годину та повинні становити: у разі знезараження води за допомогою хлору у період благополучної санітарно-епідемічної ситуації вміст залишкового вільного хлору у воді на виході із РЧВ - у межах 0,3 - 0,5 мг/куб.дм після 30 хвилин контакту хлору з водою, а вміст залишкового зв'язаного хлору - у межах 0,8 - 1,2 мг/куб. дм після 60 хвилин контакту хлору з водою. За наявності у воді і вільного, і зв'язаного хлору дозволяється здійснювати контроль за одним із цих показників: за залишковим вільним хлором (при його концентрації понад 0,3 мг/куб. дм) або за залишковим зв'язаним хлором (при концентрації залишкового вільного хлору меншій ніж 0,3 мг/куб.дм); у разі знезараження води за допомогою озону концентрація ззалишкового озону на виході із камери змішування має бути у межах 0,1 - 0,3 мг/куб.дм після 4 хвилин контакту озону з водою; у разі знезараження води за допомогою діоксиду хлору вміст залишкового діоксиду хлору у воді РЧВ після 30 хвилин контакту - не менше ніж 0,1 мг/куб.дм, а концентрація хлоритів - не більше ніж 0,2 мг/куб.дм. Величина дози діоксиду хлору, що вводиться у воду РЧВ у період благополучної санітарно-епідемічної ситуації, не повинна перевищувати 0,5 мг/куб.дм.
Підвищений вміст алюмінію у воді (понад 0,5 мг/л) впливає на її смак.
Берилій — речовина, яка має виражений токсичний вплив на органи дихання, серцево-судинну, нервову систему, печінку. Зустрічається у районах, де є родовища берилових руд (Аргентина, Канада, Бразилія). Токсичний вплив на організм людини здійснює у кількості, що перевищує 0,0002 мг/л.
Нітрати - солі азотної кислоти - завжди зустрічаються у природних водах (ґрунтових і поверхневих), у які вони надходять з дощовими водами (вони можуть утворюватися під час грози із азоту повітря). Підземні води можуть містити велику кіль-
кість нітратів, якщо останні є у грунті. Нітрати (більш 50 мг/л) можуть викликати водно-нітратну метгемоглобінемію (токсичний ціаноз).
Свинець - отрута кумулятивної дії. Надходячи до організму з водою, він накопичується і зумовлює отруєння. Вміст свинцю у воді не повинен перевищувати 0,01 мг/л. Зустрічається ця речовина у природних водах тих районів, де є поклади сполук свинцю.
Селен - речовина, яка має виражену токсичну і кумулятивну дію, повільно виводиться з організму. Норма його у воді — не більше ніж 0,01 мг/л.
Вміст уводі нерадіоактивного стронцію не повинен перевищувати 7 мг/л. Ця речовина вимивається з порід, у яких залягають підземні води. Вважають, що підвищений вміст стронцію у воді сприяє розвитку уровської хвороби, особливо за наявності недостачі кальцію в організмі. .
Фтор зустрічається майже у всіх природних водах країни, куди він надходить з грунту. Норма фтору пов'язана з кліматичною зоною. Так, для І і II кліматичних районів вміст фтору у воді не повинен перевищувати 1,5 мг/л, для ПІ району (Україна) - не більше ніж 1,0 мг/л, для IV району — не більше 0,7 мг/л. Щоб рівень фтору у воді відповідав оптимальному, воду фторують.
Гігієнічне значення запаху і присмаку води полягає в тому, що у разі їх інтенсив-ності більше ніж 2 бали обмежується водопостачання. Штучні запах і присмак свідчать про забруднення води стічними водами, а природні — про появу у воді біологічно активних речовин, які виділяються водоростями.
Гігієнічне значення колірності води полягає в тому, що вона є показником ефективності знебарвлення води на водопровідних станціях, каламутності — у тому, що за умови будь-якого помутніння води її вважають підозрілою щодо санітарного стану.
Деякі хімічні речовини впливають на органолептичні властивості води. Вони можуть зустрічатися у складі природних вод або додаватися до води у процесі її обробки.
Повний, скорочений періодичний та скорочений виробничий контролі безпечності та якості питної води здійснюються перед її надходженням у водопровідну мережу відповідно до вимог, наведених у таблицях 1, 2 додатка 8. Кількість проб повинна бути рівномірно розподілена у часі.
Виробничий контроль на підприємствах централізованого питного водопостачання населення повинен здійснюватись у місцях водозабору, перед надходженням у водопровідну мережу, а також у розподільній мережі.
ГІГІЄНІЧНІ ВИМОГИ ДО ЯКОСТІ ВОДИ МІСЦЕВИХ ДЖЕРЕЛ