Гігієнічна характеристика джерелводопоста чання
Джерелами водопостачання можуть бути підземні або поверхневі, а у засуш-ливих районах — атмосферні води (дощова вода, сніг).
До води будь-якого джерела пред'являють такі вимоги, які гарантують добру якість води у природному стані або після її обробки, у тому числі безпеку у проти-епідемічному відношенні.
Існують водопроникні і водонепроникні породи, останні називаються ще водотриви-кими.
До водопроникних порід відносяться пісок, супісок, гравій, галька, крейда і вапняк. Водопроникні породи представлені суцільними заляганнями граніту, щільного піщанику або вапняку, глинами.
Мал. 16. Схема залягання підземних вод:
1- водотривкі шари; 2 — грунтові води; 3 — міжпластові безнапірні води; 4—міжпластові напірні води (артезіанські); 5—колодязі, що живляться із водоносних горизонтів
Залежно від глибини залягання розпізнають верховодку, грунтові і міжскибні під-земні води.
Верховодка — це вода, що утворюється за рахунок фільтрації через грунт атмос-ферних опадів, вона знаходиться близько від поверхні землі.
Грунтові води (мал. 16) утворюються за рахунок накопичення профільтрова-ної води на першому від поверхні землі водотривкому шарі. Глибина залягання ґрун-тових вод може досягати кількох десятків метрів. На своєму протязі цей водоносний горизонт не перекривається водонепроникними породами і тому має велику зону спо-живання.
Зона споживання — це територія, на якій відбувається фільтрація у грунт атмос-ферних опадів, що насичують даний горизонт.
У природних умовах грунтові води не забруднені, вони мають незначну колір-ність, прозорість і цілком придатні для господарчо-питного водопостачання. Ці води часто використовують у сільській місцевості, будуючи шахтні і трубчасті колодязі.
Хімічний склад підземних вод повністю відображає склад грунту, з якого вони походять. На хімічний склад ґрунтових вод впливає і клімат.
Міжскибні підземні води відрізняються від ґрунтових вод тим, що знаходяться між двома водонепроникними шарами, один з яких (нижній) називається водонепроник-ним ложем, а другий (верхній) — водонепроникною покрівлею. Ці води не мають зони споживання. Насичення міжскибного водоносного горизонту відбувається лише у міс-цях виходу його на поверхню землі, тобто за рахунок бокового притоку.
Завдяки захищеності водоносних шарів артезіанська вода характеризується пов-ною прозорістю, безколірністю, відсутністю завислих і органічних речовин, вона бакте-ріально не забруднена, має високу стійкість фізико-хімічних показників. Міжпластовій воді притаманна значна кількість розчинених у ній мінеральних солей, хімічний склад яких залежить від складу порід, у яких вона накопичується і просувається. Хімічний склад води відрізняється постійністю, і якщо вона порушується, то це свідчить про санітарне неблагополуччя джерела. Забруднення глибоких водоносних горизонтів може відбуватися через тріщини у земних породах, занедбані шахти і колодязі, під час фільтрації промислових стічних вод через дно і стінки неправильного обладнання шпари.
Поверхневі води. Атмосферні опади, поверхневі і підземні води, стікаючи по природних схилах землі до низьких місць, утворюють відкриті (проточні і непроточні) водоймища (струмки, ріки, озера). Відкриті водоймища як джерела водопостачання не-півні у санітарному відношенні. Так, фізичні, хімічні і бактеріологічні властивості річ-кової води залежать від санітарного стану ріки, розташованих на її берегах населе-них пунктів і промислових підприємств, а також від періоду року. Відомо, що взимку вода стає чистішою, а весною і осінню санітарний стан ріки погіршуєть-ся за рахунок значного стоку атмосферних опадів. Поряд із збільшенням бактерій, від яких взимку воду захищає льодовий покрив, під впливом талих вод зменшується кількість мінеральних солей і окисленість води. Влітку у зв'язку з інтенсивним використанням річкової води населенням відбувається значний ріст мікроорганізмів у цій воді, в тому числі і патогенних.
Спуск стічних вод (промислових і господарчо-побутових), пароплавні пристані, риболовний промисел, масове купання — усе це впливає на склад води і може створи-
ти небезпеку щодо бактеріального забруднення.
Із промисловими стічними водами у річкову воду потрапляє багато токсичних еле-ментів. Склад річкової води залежить і від природних умов. Так, жовтий колір річкової води (колірність до 65 °) і висока окисленість (15—16 мг/л) зумовлені тим, що деякі ріки (Кама, Дніпро) беруть початок у заболоченій місцевості і виносять звідти гумінові речовини. Якщо ріка бере свій початок з місцевості, де грунт глинистий, то течія вимиває глинисту завись і зумовлює стійку каламутність води.
Таким чином, природні умови і умови, штучно створені людиною на даній терито-рії, впливають на фізико-хімічний склад річкової води і вмісту ній мікроорганізмів.
Озера мають склад води, що наближається до річкового, оскільки в основному вони утворюються за рахунок води тих річок, що впадають у них. Найкращими дже-релами водопостачання є великі і глибокі озера. У них повністю відбувається осаджен-ня завислих часток, а органічні речовини, що знаходяться у мулі, сприяють перебігу біохімічних процесів. Так, на глибині 10 м і більше вода відрізняється високого ступеня чистотою у бактеріальному відношенні, а її температура і хімічний склад коливаються у незначних межах. Тому для водопостачання краще використовувати такі озера, ніж ріки.
Але у такому разі необхідно дотримуватися санітарних вимог щодо вибору місця забору води, розташування водозабірного пристрою з урахуванням того, що в озеро мо-жуть потрапляти побутові і промислові стічні води.
Будівництво гідроелектростанцій, розвиток промисловості, утворення но-вих і розбудова старих міст зумовили необхідність накопичення запасів води і зосе-редження їх поблизу споживачів. Для цього було створено штучні водоймища за до-помогою зведення на річках греблі. Нині є багато водосховищ з об'ємом води більше ніж 1 млн м3 кожне. Водосховища, побудовані на багатьох ріках, є джерелами водо-постачання для багатьох населених пунктів.
Хімічний склад води водосховищ залежить від складу річкових, талих, дощових і ґрунтових вод, які надходять у водосховище. Характерною рисою цих водоймищ є пос-тупове підвищення концентрації мінеральних солей у воді, пов'язане з випаровуванням води з поверхні водосховищ. Чим меншою є глибина водосховища, тим значніша у ньо-му мінералізація води. Найбільш мінералізована вода знаходиться у нижчих шарах во-доймища, а та мінералізована вода, що потрапляє у нього, через свою меншу відносну щільність залишається у поверхневих шарах.
Ще однією особливістю водосховищ є цвітіння води влітку, пов'язане з роз-ростанням водоростей і утворенням сірководню за рахунок їх відмирання.
Водопостачання деяких населених місць проводиться за рахунок каналів, по яких річкова вода підводиться у маловодні райони. Деякі канали будують спеціаль-но для водопостачання населених місць. Використання цих каналів за іншим приз-наченням і доступ до них заборонено.
Для водопостачання можуть використовуватися і ставки, що також є невели-кими штучними водоймищами, створеними внаслідок накопичення води із струмків і джерел. Такі ставки розташовують вище заселеної частини населеного пункту, а на їх водозбірній території не повинно бути джерел забруднення. Навколо ставка висаджують смугу зелених насаджень і створюють зону санітарної охорони.