6. Розкриття інформації про залучені банком депозити

Інформація про залучені банком вклади (депозити) клієнтів розкривається у:

звіті «Баланс»;

звіті про рух грошових коштів;

примітках до річної фінансової звітності:

19. «Кошти клієнтів»;

20. «Боргові цінні папери, емітовані банком».

Рівень деталізації інформації про залучені банком депозити клієнтів у квартальному та річному звіті «Баланс» є різним.

Так, у річному звіті «Баланс» кошти клієнтів подаються однією статтею «Кошти клієнтів». Квартальний звіт «Баланс» містить такі статті стосовно залучених коштів клієнтів:

• Кошти юридичних осіб, у тому числі: В іноземній валюті

• Кошти юридичних осіб на вимогу, у тому числі: В іноземній валюті

• Кошти фізичних осіб, у тому числі: В іноземній валюті

• Кошти фізичних осіб на вимогу, у тому числі: В іноземній валюті.

Зауважимо, що у розрахунок зазначених статей входять як залучені кошти, так і нараховані за ними проценти.

Кошти, залучені за ощадними (депозитними) сертифікатами, відображаються у квартальному та річному звіті «Баланс» у статті «Боргові цінні папери, емітовані банком», яка також містить нараховані за ними процентні витрати. Окрім цього, у квартальному звіті «Баланс» передбачено подання окремої інформації про боргові цінні папери, емітовані банком в іноземній валюті.

У звіті про рух грошових коштів суми залучених коштів клієнтів наводяться у розділі «Грошові кошти від операційної діяльності» у статтях «Чистий (приріст)/зниження за коштами клієнтів», а суми коштів, залучених за ощадними (депозитними) сертифікатами — у статті «Чистий (приріст)/зниження за борговими цінними паперами, що емітовані банком».

Примітка до річної фінансової звітності 19 «Кошти клієнтів» містить інформацію про суми залучених банком коштів на поточні та строкові рахунки у розрізі державних та громадських організацій, інших юридичних осіб та фізичних осіб, розподіл коштів клієнтів за видами економічної діяльності, а також суму гарантійних залучених депозитів і те, під які операції вони залучені (акредитиви, доміцільовані векселі тощо).

У примітці 20 «Боргові цінні папери, емітовані банком» зазначається інформація про суми коштів, залучені банком шляхом емісії різних видів боргових цінних паперів, у тому числі депозитних сертифікатів, їх справедлива вартість та терміни погашення.

Тема 8. Облік кредитних активів та позабалансових зобов'язань кредитного характеру

1. Сутність банківського кредиту, його види та класифікація.

2. Методологічні засади бухгалтерського обліку наданих банками кредитів.

3. Облік операцій із надання банком кредитів клієнтам та їх повернення.

4. Облік доходів за наданими кредитами клієнтам банку.

5. Облік забезпечення кредитних операцій.

6. Облік операцій з формування та використання спеціальних резервів за наданими кредитами.

7. Особливості обліку окремих кредитних операцій.

5.1.Сутність банківського кредиту, його види та класифікація

Чинним банківським законодавством України кредит (кредитні операції) визнача­ються як вид активних операцій, пов'язаних з наданням клієнтам коштів у тимчасове користування або прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користу­вання за певних умов, а також надання гарантій, поручительств, авалів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій репо, будь-яке продовження строку пога­шення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборго­ваної суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (відстрочення платежу).

У спеціальній економічній літературі, а також нормативно-правових актах НБУ кредити класифікуються за певними ознаками, зокрема:

• терміном кредитування;

• суб'єктом і об'єктом кредитування;

• галузевою спрямованістю кредиту;

• видом валютних цінностей, в яких надано кредит;

• забезпеченням;

• ступенем ризику;

• методом надання;

• способом повернення;

• строком повернення;

• характером визначення та способом сплати процентів;

• кількістю кредиторів;

• призначенням.

За терміном кредитування розрізняють короткострокові, середньострокові та довго­строкові кредити. Короткострокові кредити надаються на строк до одного року, серед­ньострокові кредити — на період від одного до трьох років, а довгострокові — понад три роки. Зауважимо, що в обліковій системі банків України кредити класифікуються лише на короткострокові та довгострокові.

За суб'єктами кредитування розрізняють кредити, надані банкам, небанківським фінансово-кредитним установам; органам державної влади, суб'єктам господарюван­ня, фізичним особам.

За об'єктом, що кредитується кредити можна поділити на споживчі, іпотечні, кредити, надані на фінансування поточної, інвестиційної та зовнішньоекономічної діяльності.

За галузевою спрямованістю кредиту виділяють такі його види:

• кредити в промисловість;

• кредити в сільське господарство;

• кредити в торгівлю;

• кредити в будівництво;

• кредити в інші галузі.

За видом валютних цінностей, в якому надано кредит, кредити поділяються на:

• кредити в національній валюті;

• кредити в іноземній валюті;

• кредити в банківських металах.

Згідно з критерієм забезпечення розрізняють кредити забезпечені та незабезпечені, або бланкові. Більшість банківських кредитів надається під певне забезпечення. Фор­мами забезпечення банківських кредитів в основному є рухоме і нерухоме майно пози­чальника. Незабезпечені (бланкові) кредити банки надають рідко, переважно досить надійним постійним клієнтам або інсайдерам банку.

За ступенем ризику банківські кредити поділяються на стандартні та з підвищеним ризиком. До стандартних кредитів належать кредити, надані позичальникам, що рані­ше своєчасно розраховувалися з банком за позиками і процентами та мають належну фінансову стійкість. Кредити з підвищеним ризиком — це бланкові кредити та креди­ти, надані клієнтам з нестійким фінансовим станом, або клієнтам, які раніше вчасно не погашали банківські кредити та нараховані за ними проценти.

За методом надання розрізняють банківські кредити, які клієнти одержують: однора­зово; перманентно; гарантовано. Одноразові — це кредити, рішення про видачу яких приймається банком окремо за кожним кредитом на підставі заяви та інших документів клієнта. Перманентні кредити надаються банками у міру виникнення у клієнтів потре­би в межах розміру відкритої кредитної лінії. Кредити надаються, як правило, шляхом безпосередньої оплати з позичкового рахунку розрахункових документів клієнта (дору­чень, чеків та інших) без погодження з банком розміру окремих позичок і документаль­ного їх оформлення. Гарантовані позички бувають двох видів: з попередньо обумовле­ною датою видачі; з видачею у міру виникнення в ній потреби. Сутність гарантованої позичкової операції полягає у наданні банком зобов'язання надати клієнту кредит при виникненні у нього потреби у визначеному розмірі протягом обумовленого терміну.

За способом повернення розрізняють кредити:

• з одноразовим поверненням, коли заборгованість за позичкою, погашається у визначе­ний у кредитній угоді день або достроково на вимогу банку чи за бажанням самого позичальника;

• з погашенням у розстрочку, тобто окремими платежами протягом установленого кре­дитним договором терміну (наприклад, кредити на капітальні вкладення) або у міру надходження виручки від реалізації продукції на позичковий рахунок після завершення кожного циклу кругообігу капіталу;

• з регресією платежів, коли кредити були видані під гарантію, поручительство чи інше боргове зобов'язання третьої особи.

За строком повернення банківські кредити поділяються на строкові; до запитання; пролонговані; прострочені. Строкові кредити надаються банком на строк, зафіксова­ний у кредитній угоді. Кредити до запитання, або безстрокові, надаються банками на невизначений строк. Клієнт зобов'язаний повернути таку позику за першою вимогою банку. Якщо ж банк не вимагає повернення, то позика сплачується на розсуд клієнта. Пролонговані — це кредити, погашення яких на прохання клієнта банк переніс на пізніший термін. Простроченими вважаються кредити, які не погашені у термін, вста­новлений кредитним договором.

За характером визначення процента кредити поділяються на кредити з фіксованою процентною ставкою та з плаваючою процентною ставкою. Фіксована процентна став­ка застосовується за згодою сторін (банку і позичальника) і притаманна стабільній економіці та короткостроковим кредитам. Плаваюча процентна ставка є засобом змен­шення ризику банківських втрат в умовах нестабільної економіки, значних темпів інфляції і при довгостроковому кредитуванні. У цих ситуаціях відповідно до кредитної угоди процентна ставка періодично переглядається і прив'язується, як правило, до об­лікової ставки центрального банку з урахуванням ситуації на кредитному ринку.

За способом сплати відсотків розрізняють банківські кредити з виплатою процентів у міру використання позичкових коштів (звичайний кредит); з виплатою процента аван­сом одночасно з одержанням позичкових коштів (дисконтний кредит).

За кількістю кредиторів виділяють такі види кредитів:

• кредити, що надаються одним банком;

• синдиковані (або консорціумні) кредити;

• паралельні кредити.

Найпоширенішими є кредити, які надаються одним банком. Синдиковані кредити надаються банківським консорціумом, в якому один з банків виконує роль менеджера, збирає з банків-учасників необхідну для клієнта суму ресурсів, складає з позичальни­ком кредитну угоду і надає позичку. Банк-менеджер розподіляє також процентний дохід від кредитної операції між банками — учасниками консорціуму. Паралельні кредити передбачають участь у їх наданні декількох банків, але кожний банк окремо оформляє кредит клієнту на однакових погоджених умовах.