- •1. Організаційна побудова бухгалтерії як окремої ділянки бюджетних установ
- •2. Кошториси бюджетних установ
- •3.Класифікація доходів
- •4. Класифікація видатків
- •5.Доходи загального та спеціального фондів
- •6. Здійснення розрахунків за платежами і податками, розрахунків з іншими дебіторами і кредиторами
- •7.Форми і методи нарахування заробітної плати
- •8. Фінансове забезпечення відтворення основних засобів
- •9. Звітність бюджетних установ
- •10.Фінансове планування і прогнозування
6. Здійснення розрахунків за платежами і податками, розрахунків з іншими дебіторами і кредиторами
Об'єктами внутрішньогосподарського контролю розрахунків за податками і платежами є розрахунки, що здійснює підприємство на рахунку 64 "Розрахунки за податками й платежами", й охоплює такі важливіші питання як спостереження за дотриманням вимог податкового законодавства, виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом та державними цільовими фондами.
Основні завдання внутрішньогосподарського контролю розрахунків за податками і платежами зображені на рис.6.1.
Рис. 6.1. Завдання внутрішньогосподарського контролю розрахунків за податками і платежами.
Перевірка розрахунків за податками й платежами здійснюється за видами таких податків і платежів, і порядок її здійснення передбачає наступні напрямки дослідження:
- достовірність реєстрації підприємства як платника за належними видами податків, зборів, обов'язкових платежів, враховуючи особливості його практики підприємницької діяльності;
- дотримання вимог ведення поточних записів у первинному, аналітичному та синтетичному обліку операцій за розрахунками з бюджетом і цільовими фондами;
- правильність обчислення бази (об'єкта) оподаткування за видами податків і зборів;
- достовірність арифметичних розрахунків сум податкових зобов'язань за податками, зборами, обов'язковими платежами;
- своєчасність і повнота перерахування податкових зобов'язань за податками, зборами, обов'язковими платежами;
- реальність відображення залишків заборгованості в розрахунках з бюджетом та цільовими фондами за показниками фінансової звітності підприємства.
Основних нормативним документом є Податковий кодекс України.
Перевірку доцільно почати із встановлення достовірності визначення величини прибутку, що підлягає оподаткуванню.
Відповідно до ст.. 134.1. Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду.
Перевіряючі мають встановити чи дотримуються на підприємстві вимоги щодо ведення бухгалтерського та податкових розрахунків, а також наскільки правильно складаються декларації за ПДВ.
Спершу встановлюють законність реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності як платника (неплатника) ПДВ, а також встановлення звітного (податкового) періоду в залежності від обсягу оподатковуваних операцій за минулі дванадцять місячних податкових періодів.
Наступним кроком є перевірка правильності застосування ставок нарахування податку (згідно Податкового кодексу ставка податку на додану вартість з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року включно становить 20 %; а з 1 січня 2014 року буде знижено до 17 %.
Суми ПДВ, що сплачені при придбанні сировини, матеріалів і товарів, основних фондів і нематеріальних активів, при отриманні виконаних робіт і послуг, які не призначаються для їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської практики підприємства перевіряються на предмет їх включення до первісної вартості придбаних запасів, товарів, основних засобів і нематеріальних активів, до витрат діяльності підприємства.[4].
Здійснюючи контроль розрахунків за оподаткуванням доходів фізичних осіб особливу увагу слід приділити таким питанням (рис. 6.1).
Рис.6.2.Основні питання при здійсненні контролю розрахунків за податком доходів фізичних осіб.
Основним нормативним документом під час перевірки даної ділянки є Податковий Кодекс України від 02.12.2010 № 2755-УІ.
На основі даних аналітичного обліку за рахунком 641, а також даних первинних документів, що дають підстави для нарахування доходу вибірково шляхом арифметичних перерахунків встановлюють правомірність визначення сукупного оподатковуваного доходу окремих працівників.
Варто пам'ятати, що згідно статті 164.5. Податкового Кодексу України під час нарахування доходів у будь-якій негрошовій формі, базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою:
К=100:(100-
),
де К - коефіцієнт,
Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент такого нарахування.
За цією ж формулою визначається об'єкт оподаткування для сум надміру витрачених коштів, отриманих працівником на відрядження або під звіт і неповернутих в установлений законодавством строком.
У сільській селищній раді Використовують Меморіальний ордер 2 і 6 для розрахунку з кредиторами і дебіторами [Додаток 11,12].
Контролюючи розрахунки з покупцями і замовниками ревізор застосовує такі методи як зустрічна перевірка, письмовий запит, вибіркова документальна перевірка та ін.
Ревізія починається з інвентаризації розрахунків з покупцями і замовниками. Перевіряючи розрахунки з рахунка 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» ревізор уточнює правильність ведення аналітичного обліку розрахунків і повноту відображення всіх проведених операцій щодо розрахунків з покупцями й замовниками.
Рахунок 36 має два субрахунки:
- 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»;
- 362 «Розрахунки з іноземними покупцями».
Основним джерелом інформації ревізії розрахункових операцій є первинні документи з обліку розрахунків з покупцями та замовниками.
Дебіторська заборгованість – це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.
Дебітори – це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.
Завданнями контролю дебіторської заборгованості є перевірка:
- наявності і правильності первинних документів, які є підставою для облікових записів по дебіторській заборгованості;
- правильності розрахунків по дебіторській заборгованості;
- правильності оцінки дебіторської заборгованості;
- належної класифікації дебіторської заборгованості і наявності відповідних необхідних пояснень у примітках до фінансової звітності.
Кредиторську заборгованість поділяють на:
- довгострокову (на яку нараховуються відсотки та яка підлягає погашенню протягом 12 місяців з дати балансу);
- поточну (на яку не нараховується відсотки і термін погашення її до 12 місяців);
- забезпечення (зобов’язання з невизначеною сумою або часом погашення на дату балансу);
- непередбачена кредиторська заборгованість, яка може виникнути внаслідок минулих подій.[7].
