Питання учнів-„героїв” одне до одного.
Учитель зарубіжної літератури: „Добре, дякую всім!.. Здається, що цього цілком достатньо… (До учителя української мови і літератури) Скажіть, будь ласка, ви знайшли велику різницю у тому, про що питали і що відповідали ті, хто репрезентує героїв Маркеса, і ті, хто репрезентує героїв Коцюбинського?”
Учитель української мови і літератури: …
Учитель зарубіжної літератури: „А я, навпаки, не знаходжу особливої різниці між героями і, більш того, вважаю це цілком закономірним. Але якщо ми не можемо порозумітися щодо цього питання, то варто було б спитати про це самих героїв. Отже, як ви думаєте, пані і панове, чи дуже ви, будучи розділені, наче прірвою, часом і простором, відрізняєтесь один від одного? І чого у вас більше: спільного чи відмінного?”
Відповіді учнів-„героїв”: …
Учитель зарубіжної літератури: „Це загальні відповіді! Тому давайте їх якось конкретизуємо і диференціюємо. Отже, для української літератури характерним є зображення героїв або пригноблених і безправних, або таких, які борються проти гноблення і гнобителів, чи не так?! А повість Коцюбинського є чи не єдиною, у якій немає ані перших, ані других! Принаймні ні гноблення, ні боротьба з цим гнобленням не становлять центральної проблеми повісті. А як це співвідноситься з проблематикою і з героями роману Маркеса?”
Відповіді учнів: …
Учитель зарубіжної літератури: „Так, справді, якщо герої і борються з кимсь або з чимось, то роблять вони це через силу або через обставини, які змушують їх приймати виклик. Але і тоді їх цікавить не стільки двобій і, власне, не стільки перемога, скільки вони самі у тій чи іншій ситуації, їхня особиста доля і перемога над своєю самотністю!
До прикладу, мольфар Юра відганяє хмару з градом тому, що він є мольфаром, й інакше діяти він не може. Водночас Ауреліано Буендіа піднімає перше повстання тому, що не може витримати безглуздої і жорстокої смерті жінки, яку солдати вбили на очах рідних через те, що її покусав собака, уражений сказом. Але всі інші повстання, ватажками яких він був, – це лише відчайдушні спроби „пробити тверду шкарлупу самотності”.
Зрештою, це ж стосується і його батька – Хосе Аркадіо Буендіа, який змушений був, захищаючи гідність своєї молодої дружини, вбити Пруденсіо Агіляра. Але після цього він вирішив, що більше через витребеньки Урсули вбивати нікого не буде. А відтак позбавив її цнотливості і вирушив у подорож, наприкінці якої заснував Макондо.
А пригадайте з чиєї ініціативи вдався до кривавої суперечки з Юрою Іван?.. Власне! „Якби не Семен” – „цур йому та пек!” – „може б, нічого і не було”.
Наступне питання: як би ви визначили характер стосунків між жінками і чоловіками в обох творах? І знову ж таки, чого тут більше – спільного чи відмінного?”
Відповіді учнів: …
Учитель зарубіжної літератури (до колеги): А як Ви вважаєте?
Учитель української літератури: ...
Учитель зарубіжної літератури: „І тут я не можу з вами не погодитись!.. Бо з героями Маркеса все просто і зрозуміло, адже початок роду Буендіа поклали двоюрідний брат і сестра, тобто Урсула і Хосе Аркадіо, і тому не дивно, що їхні нащадки у більшості своїй у тій чи іншій мірі тяжіють або до інцесту, або до перелюбу, або до борделю як у прямому, так і у переносному сенсі цього слова. Але ж і герої Коцюбинського, як ми бачимо, далекі – та ще й як! – від морального ідеалу і високої духовності, хоч, до речі, і не знають іншого способу вітатися, як тільки славити Ісуса!
На доказ останньої тези можна згадати хоча б те, що Марійка вже з тринадцяти років „знала” Івана! І при цьому добре відала, як за допомогою часнику та ворожки попереджувати небажану вагітність! А про Палагну, яка навіть не крилася зі своїм „любасом”, і говорите нічого! „Овва”, а й справді, чи їй і „погуляти не вольно”?! Адже, за словом тієї ж Палагни, „хіба вона перша”? Та „відколи світ світом, не бувало такого, щоб тільки одного триматись”!
І тому горезвісний трикутник, який складався з Фернанди, Ауреліано Другого і Петри Котес, „трикутник”, який існував, фактично, все їхнє життя, здається вже й зовсім природною справою. Та оскільки всі ці моменти і є, власне, такими – природними, ми можемо зробити висновок, відповідно до якого стосунки між жінками і чоловіками в обох творах носили позаморальний, чи понадморальний, характер.
Але тепер закономірно постає питання все ж таки про мораль, яка, безумовно, пов’язана з релігійністю героїв. Отже, як би ви визначили ще й цей аспект?”
Відповіді учнів: …
Учитель зарубіжної літератури (до колеги): А що думає з цього приводу моя колега?
Учитель української літератури: ...
Учитель зарубіжної літератури: „Так, по суті, ми і у цьому випадку маємо справу з вражаючою схожістю. Пригадаймо хоча б байки, які розповідав Микола Іванові!.. А особливо висновок з тих оповідань: „...Вигадав сотоно – а бог лиш крав та давав людям. Таке-то...” Зрештою, там, де починаються володіння „чугайстра” і „нявок”, там і справді Богу робити нічого. А щодо релігійності героїв Маркеса, то достатньо пригадати лише падре Ніканора, який навіть підносився на 12 сантиметрів над землею, аби цим дивом пройняти макондівців, щоб ті хоч трішки труснули своїми гаманцями і підкинули грошенят на будову храму!
Таким чином, як бачимо, в обох творах Бог – ніби сам по собі, а життя точиться саме по собі, і тому навіть Бог не може стати у нагоді! „Бо що наше життя? Як блиск на небі, як черешневий цвіт... нетривке і дочасне...” І, ніби перегукуючись із думкою українського письменника, звучить голосно і весело заклик Ауреліано Другого: „Плодіться, корови, життя коротке!”
Отже, я знову дозволю собі запитати, то чи ж варто „тримати” його – жорстоке, жалюгідне і таке короткочасне?! Так? Чи ні?.. ”
Відповіді учнів: …
Учитель зарубіжної літератури: Дякую! Але ще хотілося б почути думку моєї колеги!..
Учитель української літератури: ...
Учитель зарубіжної літератури: „Ні? Тоді хто мені пояснить, чому це, замість скорботних поминок за Іваном, його односельці, ще навіть не поховавши небогого, влаштували гучну забаву?!”
Відповіді учнів: …
Учитель зарубіжної літератури: „Що ж, сенс цього незвичного фіналу, напевно, може бути тільки таким: життя триває! І люди „тримають” його. Хоч воно і дійсно вислизає з рук, „як риба”, залишаючи по собі „слиз і бруд”. Та все одно ніхто його, те життя, за окремими винятками, не полишає. Отже, Іван загинув, про що сповіщають, плачучи, трембіти, однак це не кінець світу! І хоч смерть чатує на всіх і кожного, та доки ми живемо – геть, скорбото!
Проте виникає інше питання: як ми з’ясували, в обох творах багато спільного, та, попри це, їхні фінали разюче відрізняються: у Коцюбинського – забава, у Маркеса – Макондо занепадає, і буревій тільки довершує справу та цілком знищує горопашне місто... То чому ж так діється?”
Відповіді учнів: …
Учитель зарубіжної літератури: „Авжеж, стрижневим поняттям, яке дозволяє нам дати відповідь на це питання, є поняття „самотність”. Адже у „Тінях забутих предків” ми зустрічаємося з ним лише тричі: коли Іван вперше потрапляє у гори, найнявшись пасти маржинку, і потім ще два рази, коли Іван знову ж таки йде у гори шукати примару своєї Марійки. Натомність текст „Ста років самотності”, починаючи вже, як бачимо, з назви твору, просто просякнутий цим поняттям, тому що герої Маркеса, власне кажучи, потерпають саме від самотності. І через це їх ніщо не може врятувати. Навіть тіні забутих чи напівзабутих предків – Хосе Аркадіо Буендіа, дід Меме дон Фернандо чи Мелькіадес – поступово втрачають надію хоч чимось зарадити своїм бідолашним нащадкам і назавжди зникають у царстві мертвих, як, зрештою, і саме Макондо з усіма його жителями.
А відтак нам залишається тільки з’ясувати, чому герої Маркеса приречені на самотність? Хто і за що покарав їх, закарбувавши їх цим прокляттям?”
Відповіді учнів: …
Учитель зарубіжної літератури: „Звичайно, на перший погляд, певно, і можна було б погодитись з вашою думкою про те, що основна проблема героїв Маркеса – неспроможність кохати чи, принаймні, жити без кохання! Але ось Іван і Марійка кохали, а чим це скінчилося?!
А пригадаймо Амаранту Урсулу і Ауреліано! Вони не тільки кохали – з їхнього кохання народилася дитина, яка „повинна була звільнити рід від згубних пороків і поклику до самотності!” Але чомусь цей малюк народився з поросячим хвостиком! То у чому все ж таки причина прокляття?”
Відповіді учнів: …
Учитель зарубіжної літератури: „Так, причина не тільки і не стільки у коханні чи у його відсутності (це, скоріше, наслідок!), скільки у самому житті як такому – це воно прирікає нас на самотність! Однак, на думку французького філософа та письменника Альбера Камю, „цей світ є прикрашеним, принаймні, однією справжньою істиною – істиною людини”, і тому „її (людину) треба озброїти переконливими аргументами”, аби людина „з їхньою допомогою могла боротися з самою долею!”
Звісно, таким аргументом може стати література – навіть якщо вона є „жорстокою забавкою, яку вигадали, аби знущатися” з нас. Але у цього аргументу є суттєвий недолік: література не завжди залишає надію, як от у випадку з романом Маркеса. Інша справа – життя! І немає значення, де воно точиться – у далекій Колумбії чи на високій карпатській полонині – воно завжди залишає надію – хоч і „страшна”, але „казка”, чи не так?!
А якщо ви вважаєте, що це не так, то вслухайтеся ще раз пильніше у те, про що сповіщають карпатські трембіти на поминках Івана!..
Отож „тримаймо життя”, бо це якщо воно спливе з рук, то залишить по собі лише „слиз і бруд”! А якщо ми все ж таки втримаємо його, то, може, нам і не забракне хоч тієї краплинки радості і щастя! Бо звук трембіти може лунати не тільки через те, що „душа страждає”. Тим паче, що інколи душа страждає і через те, що „серце кохає, бо гаряче, мов жар!”
Учитель зарубіжної літератури (до колеги): Чи має щось до цього додати моя колега?
Учитель української літератури: ...
Учитель зарубіжної літератури: Дякую!.. І на закінчення я хочу сказати, що музику народного колумбійського танцю кумбіамба я не знайшов. Тому хай зараз прозвучить танго, аргентинський танець під назвою „Гуцулка Ксеня” у виконанні одеського музиканта Яна Табачника, адже чим це не аргумент, відповідно до якого у нас усіх є більше спільного, що нас об’єднує, ніж того, що нас роз’єднує!”
Лунає композиція „Гуцулка Ксеня”. Учитель вставляє у канделябри свічки та запалює їх.
Учитель зарубіжної літератури: „Дякую всім!.. Урок закінчено. На все добре!”
Домашнє завдання. Написати твір-мініатюру на тему: „Все мина!..” (Леся Українка)8.
* Цей урок було подано під час фіналу IV Міжнародного конкурсу шкільних учителів в „Артеці” у травні 2000 року, внаслідок чого автор, зокрема, посів призове місце.
* З цього моменту починається і до кінця уроку лунає музика, яку змонтовано з творів вказаних композиторів, яка становить неповторне тло і яка, так би мовити, додатково „тримає” весь урок.
** Курсивом виокремлено ключові слова, за допомогою яких учні визначають, чия черга читати свій уривок. Такий прийом використано тому, що учнів до цього уроку попередньо ніхто не готував і репетицій з ними не проводив. А до того ж цей прийом дозволяє внести той ігровий момент, який дав можливість створити літературну гру під назвою „Літературне лото”.
1 Штейнбук Ф. М. „Перевтілення” крізь призму модернового бачення : Система інтегрованих уроків-практикумів з елементами дискусії, театральної гри, музики, живопису та літературної творчості / Ф. М. Штейнбук // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 1999. – № 7. – С. 52-56.
* Конспект складається з трьох уроків тому, що кожен з цих уроків було проведено у трьох 11-х класах, які 1998-1999 н. р. складали паралель у Володимир-Волинській ЗОШ І-ІІІ ст. № 2, де автор на той час мав честь працювати на посаді учителя зарубіжної літератури. Усі три класи досить суттєво відрізнялися один від одного, і це змусило, керуючись засадами особистісно орієнтованого навчання, розробляти для кожного класу адекватний для нього варіант.
* Питання до образу Грегора і відповіді виконувача ролі героя не подаються тому, що це має бути імпровізація.
2 Міфи народів світу. – Львів, 1997. – С. 113.
3 Там само, с. 270.
4 Там само, с. 316–317.
5 Гофман Е. Т. А. Малюк Цахес на прізвисько Цинобер / Гофман Е. Т. А. – К., 1968. – С. 117, 120.
6 Шекспір В. Гамлет / Шекспір В. – К., 1993. – С. 249.
7 Тут і далі подаються твори учнів 11-х класів ЗОШ І-ІІІ ст. № 2 м. Володимира-Волинського Волинської обл.
* Цей урок проведено у рамках науково-практичного семінару, який було організовано ВОНМІПОПК у квітні 2000 року у м. Володимирі-Волинському Волинської обл. на базі загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. № 2 і присвячено питанням вивчення творчості Ґ. Ґ. Маркеса на уроках зарубіжної літератури.
* Цей урок носить, крім усього іншого, імпровізований характер. Тому тут і далі відсутність того, що говорять окремі учасники уроку, включаючи і учителя української літератури, пояснюється просто: автор лише передбачає, що вони можуть говорити, але не знає і не може знати цього напевно.
8 Штейнбук Ф. М. Через „сто років самотності” зникають навіть „тіні забутих предків” (Коцюбинський і Гарсіа Маркес : начерк до інтегрованого уроку-дискусії, 11 клас) / Ф. М. Штейнбук // Українська мова і література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2002. – № 2. – С. 107–111.