Розділ 2 Емпіричне дослідження депресивних станів у студентів

У даному розділі обґрунтовується вибір методик та спрямованість психопрофілактичної програми опираючись на проведений теоретичний аналіз літератури. Описується проведення експериментального дослідження депресивних станів у студентів та аналіз результатів отриманих у ході першого, другого та третього етапу дослідження.

2.1. Обґрунтування та актуальність методик, підібраних для діагностики депресивних станів у студентів

Опитувальник і шкали, що виявляє депресивний стан використовуються для виявлення депресії або диференційованої діагностики порушень емоційно-вольової сфери.

Головна особливість методик – чутливість до основних синдромостворюючих симптомів депресії, що зумовило їх широке застосування в психіатричній практиці.

Методики, розроблені для діагностики депресії і станів, подібних з депресивними, спрямовані, як правило, на вимірювання ступеня вираженості основних симптомів депресії.

Крім того, опитувальники і шкали цієї групи можуть наводити на думку про наявність суїцидальних ризиків, які характерні для депресивних пацієнтів.

Описані вище властивості роблять цю групу методик значущим психодіагностичним інструментом.

Депресія може виявлятися тестом MMPI, опитувальником FPI та іншими клінічно-орієнтованими опитувальниками.

Охарактеризуємо найбільш популярні методики:

1. Методика диференціальної діагностики депресивних станів В. Жмурова. Тест розроблений з метою виявлення депресивного стану (головним чином, тужливої або меланхолійної депресії). Він дає можливість встановити тяжкість (рівень) депресивного стану на момент дослідження.

2. Опитувальник депресивних станів (И. Беспалько) дозволяє не тільки визначити наявність депресивного фону настрою в клінічно малого ступеня вираженості або невизначеності, але й оцінити приналежність синдрому до певного класу депресій – невротичних або психотичних.

3. Шкала оцінки суб'єктивної комфортності А. Леонова. Дана методика дозволяє визначити суб’єктивний ступінь комфорту, який переживає особистість в момент тестування.

4. Опитувальник «Тривожність і депресія» є модифікованою (скороченою) версією медичного опитувальника, який допомагає виявити та оцінити невротичні стани (К. Яхин, Д. Менделевич). Оригінальний варіант методики призначений для діагностики рівня вираженості шести невротичних симптомів (тривожність, депресія, астенічні стани та істеричність, фобії і нав'язливі стани, деякі соматичні порушення). Модифікований варіант методики призначений для виявлення та експрес-оцінки вираженості станів тривожності і депресії, обумовлених неврівноваженістю нервових процесів.

Для діагностики депресивних станів у студентів нами було використано шкалу депресії А. Бека, методику диференціальної діагностики депресивних станів В. Цунга та опитувальник САН.

Використовуючи методику «Шкала депресії» А. Бека можна продіагностований рівень депресивності особистості (див. Додаток В). А. Бек американський психіатр вважається батьком когнітивної терапії і винахідником широко поширених шкал, в тому числі «Опис депресії Бека», «Шкала безнадійності Бека», «Шкала Бека для суїцидальних ідей», «Опис тривоги Бека» та «Шакала депресії Бека», яка вважається найбільш точним і надійним інструментом.

Даний тест-опитувальник депресії був запропонований А. Беком у 1961 році, фундаментом для його написання послужили клінічні спостереження, що дозволили виявити перелік симптомів депресії. Після порівняння цього списку із описами депресії, які існують в медицині, було створено тест-опитувальник депресії, що містить у собі 21 питання-твердження симптомів, що найчастіше трапляються серед отриманих від пацієнтів скарг. Кожен пункт опитувальника включає 4-5 висловлювань, що відповідають певним симптомам депресивного стану. Подані висловлювання-твердження розміщуються по мірі збільшення значення симптому в загальній ступеня тяжкості депресії.

Даний опитувальник включає групи тверджень, які необхідно прочитати досліджуваному та визначити в кожній з груп одне висловлювання, що найчіткіше відображає його самопочуття на даний момент та протягом тижня. При обробці результатів можна виявити відсутність депресивних симптомів, легку депресію (субдепресію), помірну депресію, виражену депресію (середньої важкості) та важку депресію. Також оцінюється когнітивно-афективна субшкала і субшкала соматичних виявів депресії, та градуально визначається 21 симптом депресії.

Методика спочатку була розроблена з метою забезпечення кількісної оцінки інтенсивності депресії. Так як вона здатна відбивати глибину депресії, з її допомогою можна відстежувати зміни стану в часі і дати об'єктивну картину для поліпшення і ефективності лікування. Відзначається чутливість тесту до динаміки депресивних розладів, що дозволяє використовувати його для оцінки ефективності проведеної програми.

Методика диференціальної діагностики депресивних станів В. Цунга використовується для самооцінки депресії та інтенсивності депресивних симптомів (див. Додаток Д).

Опитувальник складається з 20 тверджень, що містять певні симптоми депресії. Представленість цих симптомів потрібно оцінити за шкалою оцінок від найбільш частого їх прояву до найбільш рідкого.

За допомогою даної шкали можна діагностувати стан без депресії, легку депресію ситуативного чи невротичного ґенезу, субдепресивний стан або масковану депресію та істинно депресивний стан.

Проводиться інтерпретація кожної характеристики, яких симптомів більше, в чому вони виражаються. Враховуються щирість відповідей, чи немає схильності до симуляції або дисимуляції.

Шкала В. Цунга була опублікована в 1965 р. у Великобританії і в була визнана міжнародною та перекладена тридцятьма мовами. Вона побудована на основі діагностичних критеріїв депресії та результатів дослідження пацієнтів з цим розладом. Визначення ступеню депресії по ній проводиться на основі самооцінки пацієнта. Опитувальник розроблений для виміру ступеня вираженості зниженого настрою – субдепресії.

Інструмент розроблений на основі діагностичних критеріїв депресії та аналізі дослідження пацієнтів у медицині з депресією з метою вдосконалення постановки запитань у пунктах шкали.

Чутливість шкали підтверджена порівнянням результатів тестування пацієнтів з депресивними і недепресивними симптомами продіагностованими до та по завершенню терапії, а також груп пацієнтів, що розрізняються за статтю, віком, расовою приналежністю, рівнем освіти, соціальному та матеріальному становищу.

При аналізі результатів оцінка проводиться по семи факторам, що містить групи симптомів, що відбивають почуття душевної спустошеності, розлад настрою, загальні соматичні та специфічні соматичні симптоми, симптоми психомоторних порушень, суїцидальні думки і дратівливість / нерішучість.

При розробці алгоритму творцями шкали В. Цунга не були враховані різні психотипи людей. Те, що для сангвініка може бути депресією, для меланхоліка є всього лише варіантом нормальної поведінки.

Неможливість об'єктивної оцінки свого стану характерно для всіх, хто страждає депресією. Тому шкала В. Цунга може ефективно використовуватися тільки в присутності іншої людини. Його функціональне завдання – оцінювати адекватність відповіддю випробуваного.

Методика САН належить до діагностики станів та настроїв (Додаток Е). Розроблено В. Доскіним, Н. Лаврентєвою, В. Шарай, М. Мірошніковим в 1973 р. під час розробки опитувальника, авторський колектив орієнтувався на те, що самопочуття, активність та настрій (головні елементи психоемоційного стану) характеризуються полярними оцінками. Проте існує про узагальненість шкал, які входять до опитувальника, та за допомогою факторного аналізу можна виокремити такі шкали як: самопочуття, рівень напруженості, емоційний фон, мотивація.

Самопочуття – це сукупність суб'єктивних відчуттів, які показують стан фізичного та психічного комфорту людини, напрямок думок почуттів і т.п. Самопочуття може бути показано у вигляді деякої узагальнюючої характеристики (погане / хороше самопочуття, бадьорість, нездужання), або воно може локалізоватися по відношенню до певних форм відчуття (дискомфортні відчуття у певних частинах тіла).

Активність – одна зі сфер прояву темпераменту яка виражається інтенсивністю взаємодії особистості з фізичним та соціальним середовищем. За даними характеристиками особистості може бути притаманна інертність, пасивність, спокій, ініціативність, активність або стрімкість.

Настрій – чіткий стан, який можна ідентифікувати (нудьга, сум, туга, страх, захопленість, радість, захоплення та ін.). Настрій відрізняє від почуттів те, що він завжди має певний об’єкт на який спрямований. Настрій будучи спричиненим певним чинником виявляється в oсобливостях емoційного вiдгуку людини на впливи будь-якoго хaрактеру.

В результаті отримані високі показники свідчать про позитивний стан, а низькі про негативний. Окрім цього, можна безпосередньо визначити показники самопочуття, активності та настрою.

Отже, при проведенні емпіричного дослідження було використано шкалу депресії А. Бека та методику диференціальної діагностики депресивних станів В. Цунга для діагностики ступеню депресивного стану у студентів. Та опитувальник САН для порівняння даних результатів та виключення поганого самопочуття респондента, що могло вплинути на отриманий результат попередніх методик.