2.3. Характеристика вибірки та опис процедури дослідження

Емпіричне дослідження депресивних станів у студентів проводилося у Національному університеті «Острозька академія». У дослідження брали участь дві групи: контрольна та експериментальна. У контрольну групу входили студенти факультету політико-інформаційного менеджменту спеціальності «Політологія» 2 курсу, віком 18-20 років. До експериментальної групи входили студенти факультету політико-інформаційного менеджменту спеціальності «Документознавство» 2 курсу, віком від 18 до 20 років. Загалом у дослідження приймали участь 40 студентів (30 дівчат та 10 хлопців).

Дослідження включає в себе проведення замірів за обраними методиками у двох групах три рази та проведення психопрофілактичної програми експериментальній групі між другим та третім заміром.

Перший замір проводився осінню в сесійний період. Перший етап дослідження проводився саме в цей час так як доведено, що депресивність підвищується залежно від пори року (тобто осінню та весною). Це відбувається тому, що існує зв'язок між сонячним освітленням та депресивним станом. Також свій вплив здійснюють стреси та навчальні навантаження (тобто сесія). Також до уваги береться політична ситуація країни, яка впливає на емоційну сферу студентства, адже саме вони є активними учасниками дії майдану.

Другий замір проводився зимою для того, щоб відсіяти студентів у яких депресивний стан може бути постійно на високому чи середньому рівні. Адже в такому випадку це означає, що на особистість впливають інші чинники, які ми не враховуємо. Тому даний замір допоможе нам відібрати студентів до експериментальної групи орієнтуючись на їх показники під час першого та другого заміру.

Після другого заміру проведено психопрофілактичну програму спрямовану на попередження депресивних станів у студентів експериментальної групи. До даної групи увійшли студенти, показники яких на другому замірі були нижчими ніж на першому. Тобто ті, що під впливом осені, сесії та ситуації в країні мають легкий чи помірний ступінь депресії, а в зимовий період відсутність депресивних симптомів або ж просто значно нижчий її показник.

Третій замір проводився після проведення психопрофілактичної програми для перевірки її впливу та ефективності. Адже ми припускаємо, що після проведення профілактики ступінь депресії буде нижчим за рахунок того, що студенти розумітимуть причину погіршення свого настрою, навчасть позитивному мисленню, та знатимуть як з цим поводитися. Даний замір проводиться весною в сесійний період для того, щоб порівняти дані результати з результатами отриманими під час таких же впливів (сезон та сесія) та перевірити ефективність психопрофілактичної програми.

Отже, емпіричне дослідження проводилося у чотири етапи у послідовності діагностика, діагностика, психопрофілактика, діагностика для того, щоб врахувати визначені нами впливи та порівняти отримані результати.

2.4. Аналіз отриманих результатів

Після проведення емпіричного дослідження депресивних станів у студентів нами було проведено аналіз та узагальнення отриманих результатів.

На першому етапі дослідження ми діагностували контрольну та експериментальну групу за допомогою вищеописаних методик. За методикою диференціальної діагностики депресивних станів (В. Цунга) можна зробити висновок про те, що основна частина респондентів знаходиться у стані легкої депресії (в діапазоні від 50 до 59). Та частина досліджуваних знаходиться на межі між нормальним станом та легкою депресією і легкою депресією та помірною депресією.(Рис.2.1)

Рис. 2.1. Діапазон депресивних станів респондентів під час першого заміру.

Для перевірки відмінностей між показниками отриманими в двох групах було використано t-критерій для незалежних вибірок. При використанні даного критерію було отримано показник t=0,346 (р=0,957), що свідчить про відсутність статистично значимих відмінностей між отриманими результатами.

За методикою «Шкала депресії А. Бека» (Рис.2.2.) можна зробити висновок про те, що у контрольній та експериментальній групі переважають респонденти із середнім ступенем вираження депресії, на другому місці знаходиться помірна депресія та відсутність депресивних симптомів. Та найменшого значення набувають респонденти із важкою депресією, які наявні лише в експериментальній групі.

Рис. 2.2. Показник ступеню депресивного стану за шкалою А.Бека.

Для перевірки відмінностей між показниками отриманими в двох групах було використано t-критерій для незалежних вибірок. Відповідно до даного критерію t=1,24 (р=0,273), що свідчить про відсутність статистично значимих відмінностей між даними показниками.

За методикою САН можна зробити висновок про те, що функціональний стан респондентів на момент тестування знаходиться на рівні середнього показника та не може негативно впливати на результати попередніх методик.

Для перевірки відмінностей між показниками отриманими в двох групах було використано t-критерій для незалежних вибірок. Отриманий показник t=2,04 (р=0,437) свідчить про те, що на рівні 0,437 не існує статистично значимих відмінностей між показниками.

На другому етапі дослідження ми повторно діагностували контрольну та експериментальну групу за допомогою вищеописаних методик. За методикою диференціальної діагностики депресивних станів Б. Цунга (Рис.2.3.) можна зробити висновок про те, що більшість досліджуваних контрольної та експериментальної групи знаходяться в нормальному стані (в діапазоні до 50) та частина на нижній межі легкої депресії (в діапазоні від 50 до 55).

Для перевірки відмінностей між показниками отриманими в контрольній та експериментальній групах було використано t-критерій для незалежних вибірок. Відповідно до результатів отриманих за допомогою критерію t=-0,202 (p=0,841), що свідчить про відсутність статистично значимих відмінностей між показниками.

Рис. 2.3. Діапазон депресивних станів респондентів під час другого заміру.

За методикою «Шкала депресивності А. Бека» (Рис.2.4.) помітно, що у респондентів переважає стан легкої депресії (субдепресії) та стан відсутності депресивних симптомів. Незначних показників набувають помірний депресивний стан та депресивний стан середньої тяжкості, важка депресія не виражається.

Для перевірки відмінностей між показниками отриманими в контрольній та експериментальній групах було використано t-критерій для незалежних вибірок. За результатами критерію t=0,085 (р=0,847) не існує статистично значимих відмінностей між отриманими результатами.

Рис.2.4. Показник ступеню депресивного стану за шкалою А.Бека після проведення другого заміру.

За методикою САН можна зробити висновок про те, що функціональний стан респондентів на момент тестування не перевищує середнього показника та не може негативно впливати на результати попередніх методик. Показники отримані у контрольній та експериментальній групі не відрізняються один від одного. Для перевірки відмінностей результатів дослідження за даною методикою було використано t-критерій для незалежних вибірок. Отриманий результат t=1,13 (р=0,739) свідчить про відсутність статистично значимих відмінностей між показниками.

Для перевірки відмінностей між результатами отриманими під час першого та другого заміру було використано t-критерій для залежних вибірок. За методикою диференціальної діагностики депресивних станів Б. Цунга для експериментальної групи t=4,12 (р=0,001), що свідчить про існування статистично значимих відмінностей між результатами отриманими під час першого та другого заміру. Для контрольної групи t=2,6 (р=0,02) – на рівні 0,02 існують статистично значимі відмінності між показниками першої та другої діагностики.

За методикою «Шкала депресії А. Бека» для експериментальної групи t=3,1 (р=0,05), для контрольної групи t=4,7 (р=0,02), що свідчить про існування статистично значимих відмінності між показниками отриманими під час першого та другого заміру.

Третій замір проводився після проведення психопрофілактичної програми для перевірки її впливу та ефективності. Після даної діагностики результати методики диференціальної діагностики депресивних станів Б. Цунга для контрольної групи продемонстровані на Рис. 2.5. Відповідно до яких можна зробити висновки про те, що показники отримані під час першого та третього заміру майже не відрізняються між собою. Для перевірки відмінностей між отриманими результатами було використано t-критерій Стьюдента для залежних вибірок. За результатами критерію t=1,32 (р=0,71), що свідчить про те, що не існує статистично значимих відмінностей між результатами отриманими під час першого та другого заміру.

Рис. 2.5. Депресивний стан респондентів під час першого та третього заміру контрольної групи за методикою В. Цунга.

За результатами методики «Шкала депресії А. Бека» після аналізу результатів отриманих під час першого та третього етапу діагностики можна зробити висновок про те, що не існує істотних відмінностей між показниками (Рис.2.6.), що було підтверджено за допомогою t-критерію Стьюдента для залежних вибірок (t=-0,92; р=0,62).

Рис. 2.6. Показник ступеню депресивного стану після проведення першого та третього заміру контрольної групи за методикою А. Бека.

За методикою САН можна зробити висновок про те, що функціональний стан респондентів на момент першого та третього етапу тестування знаходиться на рівні середнього показника та не може негативно впливати на результати попередніх методик. Для перевірки відмінностей між показниками отриманими під час двох замірів було використано t-критерій Стьюдента для залежних вибірок. Отриманий показник t=-1,34 (р=0,53) свідчить про те, що на рівні 0,53 не існує статистично значимих відмінностей між показниками.

Наступним етапом дослідження ми проводимо аналіз результатів під час першого та третього заміру досліджуваних, що входили до експериментальної групи та перевіряємо ефективність розробленої психопрофілактичної програми.

Отже, на Рис.2.7. зображено показники депресивних станів респондентів під час першого та третього заміру експериментальної групи за методикою диференціальної діагностики депресивних станів Б. Цунга. Відповідно до якого можна стверджувати про те, що після проведення третього етапу діагностики збільшилася кількість результатів у діапазоні нормального стану та зменшилися показники легкого та помірного ступеню депресії. Після використання t-критерію для залежних вибірок отриманий показник (t=-1,73; р=0,05) свідчить про існування статистично значимих відмінностей між результатами першої та третьої діагностики.

Рис. 2.7. Кількісний показник депресивних станів респондентів під час першого та третього заміру експериментальної групи за методикою В. Цунга.

За результатами діагностики методики «Шкала депресії А. Бека» збільшилася кількість респондентів з відсутністю депресивних симптомів та легкою депресією, при цьому знизилися показники помірної, вираженої та важкої депресії (Рис.2.8.). При перевірці отриманих результатів за допомогою t-критерію Стьюдента виявилося, що існують статистично значимі відмінності між даними показниками (t=2,15; р=0,02).

Рис. 2.8. Показник ступеню депресивного стану після проведення першого та третього заміру експериментальної групи за методикою А. Бека.

Після діагностики респондентів за методикою САН було отримано результати, які свідчать про те, що функціональний стан респондентів на момент тестування не перевищує середнього показника та не може негативно впливати на результати попередніх методик. Показники отримані під час першого та третього заміру не відрізняються один від одного. Для перевірки відмінностей результатів дослідження за даною методикою було використано t-критерій для залежних вибірок. Отриманий результат t=-3,42 (р=0,69) свідчить про відсутність статистично значимих відмінностей між показниками.

Отже, проаналізувавши отримані результати можна зробити висновок про те, що після проведення психопрофілактичної програми рівень депресивності респондентів експериментальної групи дещо знизився. Що свідчить про ефективність розробленої програми та результативність інформаційного впливу на досліджуваних з метою зниження ступеню депресивного стану.