3.3. Практикум №3 Створення теоретичної поверхні крила
Мета роботи полягає в отриманні практичного досвіду формування несучих поверхонь літальних апаратів у системі Pro/Engineer.
Завдання. Побудувати комп’ютерну модель теоретичної поверхні крила літака згідно з індивідуальним завданням додатку В та відповідно до викладеного нижче порядку виконання даного комп’ютерного практикуму.
Порядок виконання роботи. Для створення несучої поверхні необхідно окрім кореневого та кінцевого профілів сформувати також її напрямні лінії.
Для розміщення на профілях внутрішніх опорних точок, які будуть сполучатися напрямними, виберіть пункт меню «Вставить->Опорный элемент модели->Точка» та визначте ці точки згідно з індивідуальним завданням відповідно до потрібної відстані між ними у відсотках довжини опрацьовуваного обводу (рис. 3.16).
Рис. 3.16. Формування опорних точок на профілі крила
Щоб створити напрямні, виберіть пункт «Вставить->Опорный элемент модели->Кривая». У менеджері меню використайте опцію «По точкам» і натисніть «Готово». Попарно вкажіть точки, що будуть сполучати напрямні, обов’язково побудувавши у такий спосіб прямолінійні відрізки переднього та заднього краю теоретичної поверхні (рис. 3.17).
Рис. 3.17. Формування переднього та заднього краю крила
Для створення теоретичної поверхні крила викличте меню «Вставить->Стиль» і в пункті «Дизайн» оберіть «Поверхность». Застосуйте (рис 3.18) опцію «Привязки» та як основні прив’язки вкажіть обводи профілів, передній і задній край крила, а в якості додаткових – побудовані напрямні лінії. В результаті цього отримайте поверхню, подібну до зображеної на рис 3.19.
Рис. 3.18. Визначення напрямних несучої поверхні
Рис. 3.19. Теоретична поверхня крила
Сформована в даному комп’ютерному практикумі модель несучої поверхні надалі застосовується для визначення слідів конструктивно-силового набору крила та обчислення різноманітних його геометричних характеристик.
Контрольні запитання:
Призначення теоретичної поверхні крила.
Кінематичний спосіб формоутворення поверхонь, твірні та напрямні лінії.
Переваги й недоліки лінійчастих несучих поверхонь.
Переваги та недоліки криволінійних несучих поверхонь.
Побудова опорних точок і кривих у Pro/Engineer.
Формування поверхонь у Pro/Engineer.
Література: [1, с. 222-232], [5, с. 420-421].
3.4. Практикум №4 Визначення слідів конструктивно-силового набору крила
Метою роботи є освоєння студентами прийомів побудови базових ліній конструктивно-силових елементів несучих поверхонь літальних апаратів у системі Pro/Engineer.
Завдання. Сформувати сліди конструктивно-силового набору на теоретичній поверхні крила відповідно до індивідуальних завдань додатку Г та згідно з поданим нижче порядком виконання комп’ютерного практикуму.
Порядок виконання роботи. Сліди конструктивно-силових елементів будуються на перетинах їх базових площин із теоретичною поверхнею крила. У якості вихідної застосуйте сформовану в попередньому комп’ютерному практикумі несучу поверхню. Створіть набір базових площин нервюр. Для цього в дереві моделі вкажіть площину з кореневим профілем крила та в контекстному меню оберіть пункт «Массив». Для визначення положень базових площин нервюр застосуйте опцію «Направление» й у списку, що випадає, використайте вісь z як напрям та необхідну кількість і крок площин (рис. 3.20).
Рис. 3.20. Визначення базових площин нервюр
Для побудови слідів нервюр перейдіть у меню «Стиль» та оберіть пункт «КрнаП по поверхности», який дозволяє створити криву за перетином двох поверхонь. У якості першої прив’язки вкажіть теоретичну поверхню крила, а другої – масив базових площин нервюр (рис. 3.21). Отриманий при цьому результат показано на рис. 3.22.
Рис. 3.21. Формування слідів нервюр
Рис. 3.22. Теоретична поверхня крила літака зі слідами нервюр на ній
Сліди повздовжніх конструктивно-силових елементів формуються схожим чином, зокрема для прямокутного крила. У випадку трапецієподібної, стрілоподібної або трикутної несучої поверхні можна використати такий засіб системи Pro/Engineer як круговий масив. Приклад теоретичної поверхні крила літака зі слідами на ній поперечного та поздовжнього конструктивно-силового набору наведено на рис. 3.23.
Рис. 3.23. Сліди конструктивно-силових елементів крила літака
Подані на зазначеному рисунку дані застосовуються для подальшого твердотільного комп’ютерного моделювання конструкції літального апарата.
Контрольні запитання:
Призначення елементів конструктивно-силового набору крила літака.
Загальний порядок формування слідів нервюр та стрингерів.
Побудова наборів базових площин за допомогою засобу «Массив» у Pro/Engineer.
Можливості меню «Стиль» у Pro/Engineer.
Прийоми визначення у Pro/Engineer ліній як перетинів поверхонь.
Використання слідів нервюр і стрингерів для комп’ютерного твердотільного моделювання конструкції крила літака.
Література: [2, с. 35-37], [3, с. 68-77].