- •Дискусійні питання
- •Дискусійні питання
- •Практичні вправи
- •Дискусійні питання
- •Практичні вправи
- •Дискусійні питання
- •Практичні вправи
- •Дискусійні питання
- •Тестові завдання
- •Тема 6.Економічна соціологія, соціологія конфлікту та соціологія культури
- •Дискусійні питання
- •Практичні вправи
- •Діагностичні методики
- •20.Спостереження в соціології – це:
- •Шановний друже!
- •Повідомте, будь ласка, про себе.
Тема 6.Економічна соціологія, соціологія конфлікту та соціологія культури
План
1. Суть економічної соціології, її взаємозв’язок з іншими науками.
2. Економіка як соціальний інститут, його структура та функції.
3. Конфлікт: зміст, структура, динаміка, види.
4. Соціальні конфлікти в сучасному українському суспільстві
5. Медіаторство і регулювання конфліктів
6.Поняття культури, основні її елементи. Предмет соціології культури.
7. Субкультура. Функції культури.
Тестові завдання
1.Співставити форми культури
1) матеріальна; 2) духовна та їх зміст
а) сукупність опредмечених результатів людської діяльності, що включає як фізичні об'єкти, створені в результаті діяльності людей, так і природні об'єкти, що використовуються людьми;
б) cукупність результатів діяльності, що включає нематеріальні об'єкти, створені розумом і почуттями людини (мова, знання, традиції, міфи, символи тощо).
2. Спіставити види культури
1) загальнолюдська культура; 2) елітарна культура; 3) народна культура; 4) масова культура; 5) національна культура та їх визначення
а) це культура, вироблена людством протягом усієї історії його існування;
б) сукупність артефактів, які завдяки своїй вишуканості доступні в основному вузькому колу людей, культурній еліті;
в) це примітивна культура, яка створюється аматорами-творцями, що не мають професійної підготовки, і зв'язана з життям широких народних мас;
д) це сукупність символів, цінностей, норм, взірців поведінки, вірувань, що характеризують конкретну спільноту (народність, націю) певної держави, країни.
3. Функціями культури, які вона відіграє у функціонуванні та розвитку сучасного суспільства є:
а) гуманістична; б) пізнавальна; в) семіотична; г) інформаційна; д) комунікативна; е) виховна; ж) нормативно-регулювальна; з) кумулятивна.
4. До основних елементів культури як соціальної системи не належать такі:
а) цінності; б) норми; в) звичаї; г) санкції; д) етикет; е) накази; ж) традиції; з) мова.
5. Співставити функції економіки як соціального інституту
1) підтримка й розвиток форм суспільного розподілу праці; 2) стимулююча; 3) інтеграційна; 4) інноваційна та їх зміст
а) забезпечує оновлення форм та організації виробництва, систем стимулювання;
б) виражається у забезпеченні єдності інтересів працюючих;
в) забезпечує посилення стимулів до праці, економічну зацікавленість до праці;
г) досягається за рахунок відтворення трудових ресурсів, розподілу робочих місць та перерозподілу кадрів.
6. До складових предмета вивчення соціології культури відносять:
а) суспільство як соціокультурна система (рівень сукупної людини) і субкультури спільнот, що належать до неї;
б) культура соціальної організації;
в) культура людини-індивіда, що включає такі сфери, як наука, мистецтво, освіта й виховання.
7. Економічна соціологія взаємопов’язана з науками:
а) управління;б) філософією; в) правовими науками; г) соціальною психологією.
8. Співставити структурні компоненти конфлікту
1) сторони конфлікту; 2) ранг суб’єкта конфлікту; 3) соціальний статус суб’єктів конфлікту; 4) сила у конфлікті та їх зміст
а) учасники конфліктної взаємодії, якими можуть бути окремі індивіди, група або соціальна структура;
б) звання, чин, розряд, категорія, які означають позицію, займану одним із суб’єктів конфлікту щодо протиборчої сторони;
в) загальне становище особистості, зумовлене певною сукупністю її прав і обов’язків;
г) можливість і здатність сторін конфлікту реалізувати свої цілі всупереч протидії супротивника (опонента).
9. Співставити структурні компоненти конфлікту 1) об’єкт конфлікту; 2) умови перебігу конфлікту; 3) образи конфліктної ситуації; 4) мотиви конфлікту; 5) позиції конфліктуючих сторін та їх зміст
а) конкретна його причина, мотивація, рушійна сила;
б) просторові, часові, соціально-психологічні;
в) охоплюють уявлення його учасників про себе, протилежну, а також уявлення учасників конфлікту про середовище й умови його перебігу;
г) внутрішні спонукальні сили, що підштовхують суб’єктів соціальної взаємодії до конфлікту; д) зміст своїх претензій, вимог, умов їх розв’язання, бажаних результатів.
10. Співставити типи конфліктних особистостей
1) демонстративний; 2) ригідний; 3) педант; 4) безконфліктний та їх зміст
а) особистість, що свідомо йде, тікає від конфлікту, перекладає відповідальність в ухваленні рішення на інших;
б) особистість «надточного» типу, що завжди пунктуальна, причеплива, нудотна, хоч є добрим виконавцем, відштовхує людей від себе;
в) люди цього типу не вміють пристосовуватися, тобто враховувати у своїй поведінці зміни ситуації та обставин, брати до уваги думки оточуючих;
г) вони люблять увесь час бути на очах, мають завищену самооцінку.
11.Співставити стилі розв’язання конфлікту
1) ухилення; 2) пристосування; 3) конкуренція; 4) компроміс; 5) співпраця та їх зміст
а) використовується в ситуаціях, коли позиція нестійка і відсутня співпраця з іншими з метою розв’язання проблеми;
б) означає, що ви дієте разом з іншою людиною, не намагаючись захищати власні інтереси;
в) використовується, коли людина завжди активна і прагне розв’язувати конфлікт власним способом;
г) полягає в частковому задоволенні власних інтересів. Ви частково поступаєтеся іншим учасникам, але й вони роблять те саме;
д) за цієї стратегії учасники визначають право один одного на власну думку і готові її зрозуміти.
12.Співставити способи розв’язання конфлікту
1) медіаторство; 2) примирення; 3) арбітраж та їх зміст
а) посередництво, коли консультативні рекомендації не обов'язково мають братися до уваги учасниками конфлікту;
б) коли акцент робиться не стільки на розв'язанні проблеми, скільки на припиненні конфлікту; в) коли рекомендації третьої сторони є обов’язковими для виконання.
13. До офіційних медіаторів відносять:
а) міждержавні організації, окремі держави; б) відомі люди, які досягай успіхів у суспільно значущій діяльності; в) представники релігійних організацій; г) державні правові інститути, керівники установ, закладів, фірм; д) представники правоохоронних органів, професійні медіатори-конфліктологи.
14. До неофіційних медіаторів відносять:
а) професійні психологи, педагоги, соціальні працівники; б) урядові або інші державні комісії; в) громадські організації; г) неформальні лідери соціальних груп різного рівня; д) старші за віком члени родини, друзі, сусіди.
15. Співставити ролі медіатора
1) третейський суддя; 2) арбітр; 3) посередник; 4) помічник; 5) спостерігач та їх зміст
а) вивчає проблему, вислуховує обидві сторони і приймає рішення, яке не підлягає оскарженню;
б) вивчає конфлікт, обговорює його з учасниками, після чого виносить остаточне рішення, яке сторони зобов'язані виконати. Проте сторони конфлікту можуть не погодитися з його рішенням і оскаржити його у вищих інстанціях;
в) володіє спеціальними знаннями, і це дає йому змогу організувати конструктивне обговорення проблеми, але остаточне рішення приймають самі учасники конфлікту;
г) бере участь з метою удосконалення процесу обговорення проблеми, організує зустрічі та переговори, але не втручається у полеміку щодо змісту проблеми і прийняття остаточного рішення; д) своєю присутністю у зоні конфлікту утримує сторони від порушення досягнутих домовленостей або від взаємної агресії. Його присутність створює умови для вирішення суперечливих питань шляхом переговорів.
16.Співставити тактики медіатора
1) тактика почергового вислуховування; 2) угода; 3) човникова дипломатія; 4) тиск на одного з опонентів; 5) директивний вплив та їх зміст
а) застосовується з метою прояснення ситуації та вислуховування пропозицій у період гострого конфлікту, коли неможливо роз'єднати сторони;
б) прагне більше часу вести переговори за участю обох сторін, а головний акцент робиться на прийнятті компромісних рішень;
в) медіатор розділяє сторони конфлікту і постійно курсує між ними, узгоджуючи різні аспекти угоди, унаслідок чого зазвичай досягається компроміс;
г) більшість часу одна із сторін присвячує роботі з одним із учасників конфлікту, доводячи йому хибність його позиції, після чого цей учасник йде на поступки;
д) передбачає акцентування уваги на слабких моментах у позиціях опонентів, помилковості їхніх дій щодо один одного, що дає змогу посереднику схилити сторони до примирення.
