2. Предмет, суб’єкти та об’єкти державного будівництва і місцевого самоврядування

Державне будівництво та місцеве самоврядування — це підгалузь конституційного процесу, яка охоплює конституційні процесуальні нор­ми та інститути, що регулюють порядок організації і діяльність кон­ституційно закріпленої системи державних органів та органів місцево­го самоврядування. Як і будь-яка інша підгалузь права, державне буді­вництво і місцеве самоврядування характеризуються своїм специфіч­ним предметом та методом правового регулювання, своєю системою та джерелами.

Предмет правового регулювання підгалузі державного будівництва та місцевого самоврядування складають процесуальні суспільні відно­сини у сфері:

а) виникнення та функціонування державних і самовряд­них органів;

б) безпосередньої та представницької форм демократії на загальнодержавному та місцевому рівнях;

в) реалізації повноважень державними і самоврядними органами та їхніми посадовими особами при виконанні своїх функцій у межах традиційних та пошуку інших форм і методів діяльності, спрямованих на розвиток демократії в Ук­раїні.

Суспільні відносини у сфері утворення державних і самоврядних органів регулюються процесуальними правовими нормами та норма­тивно-правовими актами, які закріплюють порядок проведення виборів та порядок призначення органів і посадових осіб. Як обрані, так і при­значені органи здійснюють свої повноваження в межах визначених функцій, представляючи інтереси населення певної території і всього народу України та застосовуючи як традиційні, так і перевірені нові форми та методи діяльності. Урегульовані нормами права суспільні відносини характеризуються як правові відносини. їхня оригінальність полягає в особливостях суб'єктів, об'єктів та змісту названих право­відносин.

Суб'єкти правовідносин — це фізичні чи юридичні особи, державні та самоврядні органи, інші організації та спільноти, які на підставі кон­ституційних процесуальних норм вступають у правовідносини та здійснюють взаємні права і обов'язки в процесі виникнення, функціо­нування державних і самоврядних організацій та їх службових і поса­дових осіб.

Суб'єктами процесуальних правовідносин є громадяни України, що виступають як приватні, посадові, службові та спеціальні фізичні осо­би, та організації, які мають статус юридичної особи чи державного та самоврядного органу. Дієздатність посадових осіб настає в межах 18— 40 років. Наприклад, депутатом Верховної Ради Автономної Республі­ки Крим чи місцевої ради може бути громадянин України, якому ви­повнилося 18 років. Депутатом Верховної Ради України може бути гро­мадянин України після досягнення ним 21 року. Суддею суду загаль­ної юрисдикції може бути громадянин України віком від 25 років. Президентом України може бути обрано громадянина України, що досяг 35 років, а суддею Конституційного Суду України — 40-річного віку. Приватна, службова особи та спеціальний суб'єкт повинні досягти 18-річного віку. Наприклад, спеціальним суб'єктом може бути довіре­на особа кандидата в народні депутати, у депутати Верховної Ради Авто­номної Республіки Крим, в депутати місцевої ради, на пост Президен­та України чи голови сільської, селищної, міської ради.

Правосуб'єктність організацій виникає з прийняттям акта про їхнє утворення чи реєстрацію або з дати видання документа про їхнє утво­рення чи з моменту прийняття присяги або визнання їхніх повнова­жень. Наприклад, повноваження Президента України розпочинають­ся з моменту складання ним присяги на урочистому пленарному засі­данні Верховної Ради України.

До певних спільнот як суб'єктів правовідносин, що регулюються інститутами підгалузі державного будівництва і місцевого самовряду­вання, слід віднести: національні меншини; територіальні громади; український етнос; населення певної території; народ України та ін.

Об'єкти правовідносин — це владні відносини, матеріальні, духовні блага, з приводу яких суб'єкти вступають у правовідносини і щодо яких між ними здійснюються взаємні права та обов'язки. До об'єктів право­відносин державного будівництва і місцевого самоврядування належать: публічна влада; матеріальні та духовні блага; дії і результати діяльності суб'єктів. Наприклад, у процесі виборів чи призначення на певну поса­ду суб'єкти наділяються владними повноваженнями. До матеріальних благ відноситься рухоме і нерухоме майно державних органів та органів місцевого самоврядування. Духовними благами є, наприклад, честь і гідність народного депутата чи депутата місцевої ради. Незаконні дії Верховної Ради Автономної Республіки Крим є об'єктом правовідно­син між нею, Конституційним Судом України та Верховною Радою України з приводу дострокового припинення повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Прийняття незаконного акта Ра­дою міністрів Автономної Республіки Крим є об'єктом правовідносин, що виникають між Кабінетом Міністрів України, Президентом Украї­ни та Радою міністрів Автономної Республіки Крим з приводу відміни незаконного акта.

Зміст процесуальних правовідносин складають фактичні (можливі і необхідні) варіанти поведінки суб'єктів, їхні суб'єктивні права та юри­дичні обов'язки. Наприклад, Верховна Рада України має юридичні мож­ливості створювати тимчасові комісії, що є її юридичною можливістю, але фактично вона може таких комісій і не створювати, що характери­зує її фактичну можливість. Або, приміром, народний депутат зобов'я­заний бути присутнім на пленарному засіданні, але фактично він може бути й відсутній на ньому з різних причин.

Отже, фактичний зміст правовідносин значно багатший, ніж їхній юридичний зміст.