Сучасна сім’я в Україні

Ці тенденції властиві й для розвитку сучасної сім’ї в Україні. Однак специфіка сімейних взаємин у нашій країні полягає в тому, що вони надзвичайно тісно пов’язані із загальним кризовим станом українського суспільства і насамперед – з низкою матеріальних проблем, суть яких можна висловити дуже коротко: боротьба родини за виживання в кризовому соціумі. Розглянемо основні індикатори становища сімей в Україні, розпочавши з демографічних аспектів їх існування.

Передусім потрібно зазначити, що розвиток сімейно-шлюбних процесів у сучасній Україні відбувається у дуже складній соціодемографічній ситуації, для якої характерне явище депопуляції населення. Це поняття означає зменшення населення країни внаслідок перевищення кількості померлих осіб над кількістю народжених. Щорічний статистичний довідник України подає дані з цього приводу, вміщені в таб. ?:

Таблиця ? Народжуваність, смертність та природний приріст населення

Одиниці обчислення	Роки
	1985	1990	1995	2000	2002	2007
Кількість народжених: на 1000 населення	763 15,0	657 12,7	493 9,6	385 7,8	391 8,1	473 10,2
Кількість померлих: тис. на 1000 населення	618 12,1	630 12,1	793 15,4	758 15,3	755 15,7	763 16,4
Природний приріст населення: тис. на 1000 населення	145 2,9	27 0,6	-300 -5,8	-373 -7,5	-364 -7,6	-290 -6,2
Проблема депопуляції в Україні

З наведеної таблиці видно, що явище депопуляції (або винародовлення, тобто переважання кількості померлих над кількістю новонароджених), уперше зафіксовано 1991 р., нині лише ледве пригальмувало свої темпи. Якщо, починаючи з 1995р, країна в мирний час щороку не дораховувалася по 300 – 375 тис. своїх громадян, що рівнозначно зникненню таких міст, як Херсон або Севастополь, то у 2007 р. уперше зафіксовано зниження рівня від’ємного балансу між померлими і новонародженими і в абсолютних величинах, і у коефіцієнтах природного приросту населення. Загалом з 1991 по 2007 рр. населення України зменшилося з 51,9 до 45,6 (у першому півріччі 2013р.) млн.. осіб, тобто більше ніж на 6 млн. Рівень смертності населення України нині є найвищим серед усіх країн – республік колишнього СРСР; з усіх європейських країн ми є першими за темпами вимирання, тоді як за показником народжуваності Україна посідає одне з останніх місць в Європі (менше дітей народжується лише у Чехії, Словаччині та Угорщині). Внаслідок цього відбувається й загальне постаріння населення країни: частка осіб пенсійного віку практично дорівнює питомій вазі молоді у віці 15 – 34 років і становить 30 – 31% відповідно. За іншим підрахунком, кількість населення України, молодшого за працездатний вік, у 2006 р. була меншою від кількості старшого за працездатний вік населення на 8,4% (15,5% проти 23,9%, відповідно). Усе це посилюється й падінням рівня тривалості життя мешканців України: якщо 1990р. вона загалом становила 70,7 років (65,9 – для чоловіків і 75,0 – для жінок), то за останній час вона зменшилася і становила у 2006 р. 68,1 років (62,4 – для чоловіків і 74,1 – для жінок). Якщо у 1996 році Україна була на третьому місці у світі за тривалістю життя, то нині вона – друга з кінця в Європі.