Сім’я у демографічному вимірі

Що ж до сучасного загального стану сімейно-шлюбних стосунків, то, згідно з результатами вибіркового обстеження Держкомстату «Умови життя домогосподарства», в 2006 р. загальна кількість домогосподарств в Україні становила 17,4 млн. Середній розмір домогосподарств скоротився до 2,6 осіб, оскільки частка домогосподарств, які мали у своєму складі дітей у віці до 18 років, становила лише 37,7% (відповідно питома вага домогосподарств, де діти стали дорослими або взагалі без дітей, зросла до 62,3%). Тільки кожне шосте домогосподарство мало у своєму складі молоду сім’ю. Найбільша серед регіонів частка домогосподарств, які мають дітей, склалася у західних областях України; там же зафіксовано й найбільшу кількість великих домогосподарств (з чотирма і більше дітьми). Найнижчі показники середнього розміру домогосподарств зафіксовано у Кіровоградській, Чернігівській, Луганській, Полтавській областях країни.

Українська сім’я в історичні ретроспективі

Таким чином, в Україні відбувається постійне зменшення кількості осіб у сім’ї: якщо у середині XVIII ст. пересічна українська сім’я складалася приблизно з 6,9 осіб, а у середині XIX ст. – з 5,2 то з початку 1960-х років і протягом наступних 20 років середній склад сім’ї в УРСР становив уже лише 4 особи; за таких показників ще забезпечувався природний приріст населення. Але уже наприкінці XX – на початку XXI ст. спостерігаємо тенденцію зменшення природного приросту населення і встановлення від’ємних показників між смертністю та народжуваністю, які хоч трохи і зменшилися останніми роками внаслідок соціальної політики держави, все ж не зупиняють ні загального зменшення кількості населення в країні, ні його постаріння. В Україні дедалі більшого розповсюдження дістає однодітна модель сім’ї, а також збільшується питома вага сімей взагалі без дітей.

Усі ці процеси суттєво ускладнюють повноцінний розвиток сім’ї, створення подружніх пар. В Україні поширення дістають такі тенденції:

Шлюби та розлучення

зменшення кількості шлюбів та збільшення кількості розлучень. Конкретно прояв цієї тенденції можна побачити в табл..

Таблиця № ? Шлюби та розлучення (за даними Держкомстату України)

Одиниці обчислення	Роки
	1985	1990	1995	2000	2002	2007
Кількість зареєстрованих шлюбів, тис. на 1000 тис. населення	490 9,6	483 9,3	432 8,4	275 5,5	317 6,6	416 9,0
Кількість зареєстрованих розлучень, тис. на 1000 населення	183 3,6	193 3,7	198 3,8	197 4,0	183 3,8	178 3,8

З таблиці видно, що кількість зареєстрованих шлюбів аж до 2000 року зменшувалася і в загальних цифрах, і в розрахунку на 1000 населення; поступове зростання цього показника зафіксоване лише у 2002 р. За п’ять років кількість шлюбів в Україні збільшилася на 100тис. (відповідно зріс середній показник шлюбності на 1 тис. населення). Кількість же розлучень протягом останніх років на перший погляд ніби стабілізувалася; більше того, з 2002р. у наступні п’ять років коефіцієнт зареєстрованих розірваних шлюбів дещо зменшився і нині не перевищує 3,8. Але в умовах сталого зменшення загальної кількості населення ці обнадійливі зміни не призводять до кардинального покращення соціодемографічної ситуації в країні. А ще 1991 р. Україна посідала перше місце в Європі за рівнем шлюбності.