Критичні концепції сучасної сім’ї

Зазначені тенденції, що набрали воістину глобальних масштабів у світі та в нашій країні, збільшують кількість наукової літератури, в якій цей феномен зміни сучасної сім’ї дістає критичну оцінку і розглядається як такий, що перебуває у стані кризи і навіть смерті. Вже згадуваний Дж. Голдторп виокремлює 6 критичних позицій з приводу сучасної сім’ї в західних наукових працях.

1. Песимістичні твердження про занепад і руйнацію сім’ї; вони звичайно виводилися з протиставлення сучасної сім’ї родині патріархальній у традиційних суспільствах (Р.Флетчер).

2. Оптимістичніша позиція про невідповідність інституту сім’ї сучасному індустріальному та постіндустріальному суспільству, але зі сподіваннями, що сімейне життя зможе модифікуватися відповідно до вимог часу (Б.Мор).

3. Уявлення про те, що сім’я є гальмом на шляху суспільного поступу, бо своє головне завдання - соціалізацію дітей – вона виконує не досить добре, тому що дітям прищеплюються погляди й переконання, що не відповідають соціальній реальності, яка блискавично змінюється. Виховані й готові до певних умов життєдіяльності в суспільстві діти, виходячи в соціальне життя, наштовхуються на умови і ситуації, навичок пристосування до яких вони не отримали. Саме тому вони неспроможні жити в новому, зміненому соціальному оточенні й свідомо чи позасвідомо гальмують те нове, що зростає у суспільстві (В. Райх, Г.Маркузе).

4. Критика сім’ї як твердині грубості й насильства. Ця позиція аргументується статистикою сімейних злочинів.

5. Феміністська критика сім’ї як інструменту закріпачення жінки (К.Міллер, Дж. Мітчел).

6. Критика сім’ї за те, що вона частіше від інших соціальних інститутів створює передумови для психічних захворювань і розладів психічних станів унаслідок несприятливих сімейних обставин (Р. Лейн).

Нові форми сім’ї та шлюбу.

Отже, в середовищі західних соціологів переважають думки щодо кризи і загибелі сім’ї. Багато з них вважає, що сім’я досягла стану глибокого розкладу і що цей процес є незворотним. Однак Н.Смелзер зазначає, що серед західних дослідників є чимало таких, котрі не заплющуючи очі на певні негативні тенденції, висловлюють оптимістичніші сподівання. Вони, як зазначає Н.Смелзер, позитивно ставляться до розпаду нуклеарної родини та очікують, що виникатимуть нові форми сім’ї та шлюбу, які сприятимуть створенню відповідного середовища та збільшенню можливостей самовияву і саморозвитку членів сім’ї. Інші соціологи вказують на вже існуючі нові форми сім’ї, що здаються незвичними і навіть шокуючими, але набувають дедалі більшого поширення у західному світі: шлюбні контракти на певний відтинок часу, шлюб із трирічним випробувальним терміном (без народження дітей ), груповий шлюб, полігінія, «серійна моногамія» (тобто багаторазовий вступ у шлюб), «консенсуальний шлюб» (тобто шлюб за згодою сторін, але без його юридичної реєстрації), «візитні союзи» (тобто роздільне проживання подружжя із зустрічами на короткий час – час нанесення візиту), шлюб між особами однієї статі, сімейне життя в комуні (на кшталт ізраїльських кібуців або сімейних комун в американському суспільстві).

Таким чином, щодо стану і перспектив розвитку сім’ї в західних країнах існують досить різні погляди, втілені у два різних гасла. Перше, - «Прощавай, родино!», друге – «Чутки про смерть сім’ї надто перебільшені» (парафраз відомого вислову Марка Твена, який прочитав у газеті некролог про самого себе).