- •Тема 1. Предмет, метод і завдання науки
- •1. 1. Значення планування
- •1. 2. Сутність функції планування
- •1. 3. Що таке план підприємства?
- •1. 4. Які завдання вирішує планування?
- •1. 5. На яких принципах будується планування?
- •1. 6. Склад і структура планових органів на підприємстві
- •1. 7. Яким вимогам повинно відповідати планування?
- •1. 9. Яким чином досягається узгодження планів?
- •1. 8. За якими системами здійснюють планування на підприємстві?
- •1. 10. Яким чином розробляють і затверджують план?
- •Тема 2. Планування основної діяльності підприємства
- •2. 1. Об’єкти планування
- •2. 2. Виробнича потужність підприємства
- •План випуску і реалізації продукції
- •2. 4. Планування випуску продукції і сукупний попит
- •Тема 3. Основи прогнозування
- •3. 1. Яким чином інформація впливає на прийняття планових рішень?
- •3. 2. Яким чином приймають планові рішення?
- •3. Яке значення у плануванні мають прогнози зовнішнього середовища?
- •3. 4. У яких випадках застосовують кількісні методи прогнозування?
- •3. 5. Які особливості якісних методів прогнозування?
- •3. 6. Яким чином прогнози використовують у плануванні?
- •3. 7. Техніка розробки сценаріїв
- •3. 8. Від чого залежить вірогідність прогнозів?
- •Тема 4. Планові норми і нормативи
- •4. 3. Яким чином встановлюють норми і нормативи?
- •4. 5. Що містять матеріальні нормативи?
- •Тема 5. Внутріфірмове планування політики, стратегії і тактики
- •5. 1. Стратегічне планування
- •5. 2. Мета організації та її характеристики
- •5. 3. Цінності і мета
- •5. 4. Мнсс-аналіз
- •5. 5. Поточне планування
- •5. 6. Процес планування
- •Тема 6. Продуктове планування
- •6. 1. Суть продуктового планування
- •6. 6. Яким чином розробляють альтернативні продуктові програми?
- •Тема 7. Ділове планування (бізнес-план)
- •7. 1. Що таке бізнес-план?
- •7. 2. Які завдання вирішує бізнес-план?
- •7. 3. Хто і чому зацікавлений у здійсненні бізнес-проектів?
- •7. 5. Хто розробляє бізнес-план?
- •7. 7. Яка типова форма бізнес-плану?
- •7. 8. Від чого залежить структура бізнес-плану?
- •Тема 8. Планування технічного розвитку і ресурсозабезпечення
- •8. 1. Планування технічного розвитку підприємства
- •8. 2. План капітальних вкладень і капітального будівництва
- •8. 3. Планування матеріально-технічного забезпечення
- •Тема 9. Планування трудових ресурсів і фонду оплати праці
- •9. 1. Планування трудових ресурсів
- •9. 2. Баланс робочого часу одного працівника
- •9. 3. План соціального розвитку колективу
- •9. 4. Продуктивність
- •9. 5. Мета – продуктивність
- •9. 6. Планування продуктивності
- •9. 7. Планування фонду оплати праці
- •Тема 10. Планування собівартості, прибутку і рентабельності
- •10. 1. Собівартість
- •Тема 11. Фінансове планування
- •11. 1. Які завдання вирішує фінансове планування?
- •11. 2. На яких принципах базується фінансове планування?
- •11. 3. Що містить у собі фінансове планування?
- •Відомість чистого доходу (відомість доходів і витрат)
- •Тема 12. Оперативно-виробниче планування
- •12. 1. Які завдання вирішує оперативно-виробниче планування?
- •12. 2. Які є види і системи оперативно-виробничого планування?
- •12. 3. Яким чином в оперативно-виробничому плануванні проводять розрахунок календарно-планових нормативів?
- •Література
- •12. Оперативно-виробниче планування 176
8. 3. Планування матеріально-технічного забезпечення
Будь-яке планування – стратегічне, поточне чи оперативне – набуває сенсу лише тоді, коли воно реалізується. Методи планування дозволяють упорядкування роботи і завдання таким чином, що при дотриманні заданої послідовності у часі план у кінцевому підсумку буде виконаний і мети буде досягнуто. Головною необхідною умовою, що гарантує реалізацію плану, є наявність необхідних для цього ресурсів. Визначення і розподіл ресурсів по роботах і за часом є істотною частиною планування. Вони відповідають на запитання, чи є план фізично реалізованим.
Матеріально-технічне забезпечення (МТЗ) підприємства планується у річному, квартальному та місячному розрізах. Річний план повинен забезпечити баланс річної потреби виробництва у матеріальних ресурсах. У квартальному плані за номенклатурою споживаної сировини конкретизується їх надходження на підприємство. Місячні плани передбачають оперативне забезпечення виробництва сировиною відповідно до виділених фонді і встановлених термінів постачання.
Вихідними даними для розробки плану матеріально-технічного забезпечення є: обсяг випуску продукції, план капітального будівництва, план технічного розвитку, план науково-дослідних і конструкторських розробок, нормативи і норми витрат сировини.
У даному розділі плану передбачається забезпечення підприємства сировиною, основними і допоміжними матеріалами, напівфабрикатами, інструментом, оснащенням, устаткуванням та усіма видами енергетичних ресурсів. Визначення потреби у матеріально-технічних та енергетичних ресурсах здійснюється як у матеріальному, так і у вартісному вираженні з метою поєднання цього розділу плану з планами собівартості, прибутку, рентабельності і фінансовим планом.
Запаси. На усіх переробних і харчових підприємствах та більшості обслуговуючих маються визначені запаси.
Мета створення запасів – утворення визначеного буфера між послідовним постачанням сировини і усунення перерв у виробничій системі, а також забезпечення безперервності постачань. Ці буфери забезпечують оперативну гнучкість у виробничій сфері і системі матеріально-технічного забезпечення. Створення запасів матеріалів повинно забезпечувати безперебійну ритмічну роботу підприємства і прискорення оборотності оборотних коштів.
Запас матеріалів на підприємстві становлять наступні частини:
поточний (перехідний) запас, необхідний для безперебійної роботи підприємства у період між двома постачаннями конкретної сировини;
підготовчий запас, необхідний на період підготовки сировини, що надійшла до використання у виробництві;
страховий (резервний) запас, що гарантує забезпеченість виробництва у випадку запізнення чергової партії сировини;
сезонний запас, що створюють на зимовий період, чи у випадку, якщо постачання залежать від сезону року. Існує три основних види запасів.
1. Запаси вихідної сировини і витратної сировини для створення буфера між обсягом надходження й обсягом їх споживання у виробництві
2. Запаси так званого незавершеного виробництва, що створює визначений буфер між суміжними виробничими операціями.
3. Запаси готової продукції, що є буфером між випуском продукції та її відвантаженням чи продажем.
Витрата сировини із запасу визначається попитом і швидкістю її використання, тобто не піддається регулюванню службою матеріально-технічного забезпечення. Тому вона повинна звернути увагу на регулювання надходженнями сировини у запаси.
Рішення, прийняті при регулюванні запасами, впливають на чотири види виробничих витрат.
1. Вартість предметів закупівлі. Ціна при закупівлі може залежати від знижок, що даються залежно від:
кількості товарів, закуплених за одним замовленням;
загальної вартості замовлень за декількома позиціями, що видаються одному постачальнику;
від періоду року, коли робиться замовлення.
2. Витрати на оформлення замовлення, куди входять конторські витрати з оформлення замовлення на закупівлю чи виробництво, транспортні витрати з прийому і відвантаженню вантажів, а при замовленні на виробництво – витрати на налагодження устаткування для випуску замовленої партії.
3. Витрати на збереження матеріально-технічних запасів:
вартість капіталу, інвестованого у запас;
складські витрати, що залежать від площі складів, їх енергопостачання, механізації, персоналу;
податки і страхові збори;
падіння цінності запасів через старіння, псування, крадіжки.
4. Витрати, спричинені відсутністю запасів:
втрачений виробничий час чи понаднормові роботи, спричинені відсутністю матеріалів, необхідних для виробництва;
вартість відстеження відкладених замовлень клієнтури на готову продукцію, якої не виявилось на складі;
витрати, пов’язані з частковими чи терміновими відвантаженнями готової продукції;
втрачений обсяг збуту ат втрачені клієнти.
Як видно з вищевикладеного, керування матеріально-технічними запасами має надзвичайно велике значення для організації. Воно безпосередньо впливає на величину її оборотних коштів, маркетинг, виробництво, фінансову політику.
Для вирішення завдань з підтримки оптимального запасу сировини на складах підприємства використовують методи теорії керування запасами. Керування запасами – це встановлення моментів подачі замовлень на закупівлю чи виробництво продукції для поповнення запасів і прийняття рішень про кількість замовлень чи їх обсяг.
Вибір найпридатнішої стратегії для керування матеріально-технічними запасами залежить від виду, попиту на ту чи іншу статтю запасів. Попит на сировину може бути залежним чи незалежним. Якщо попит безпосередньо пов’язаний з випуском продукції, він називається залежним. Оскільки плани виробництва розробляються завчасно, то залежний попит можна спрогнозувати з надзвичайно високою імовірністю. Якщо попит не обумовлюється планами випуску продукції, він називається незалежним.
Якщо на матеріально-технічні ресурси є залежний попит, їх обсяг та інтервал постачання можна визначити, виходячи з інтенсивності споживання того чи іншого ресурсу на одиницю часу, а також з мінімуму загальних витрат.
Мал. 8. 1.
На мал. 8. 1. прийняті такі позначки: 1 – витрати на доставку сировини; 2 – вартість одиниці ресурсу; 3 – витрати на збереження одиниці сировини на одиницю часу; 4 – загальні витрати. Проекція точки перетинання ліній 1–3 на вісь абсцис дає оптимальну величину запасу.
Загальний запас матеріалу Зо, що зберігається на підприємстві, становить:
Зо = Зс + Зпот = Ид (tn + tзтр),
де Зс – страховий запас;
Зпот – поточний запас;
Ид – денна витрата ресурсу;
tn – період між двома постачаннями;
tзтр – час витрати поточного часу.
Зміну запасу сировини на підприємстві на підприємстві можна подати у вигляді спрощеного графіка (мал. 8. 2), де tз – час виконання замовлень на постачання.
З
Зтек
Зо
Зс
0 tз t
tn
Мал. 8. 2.
З цього графіка випливає, що між частинами запасу сировини є така залежність:
Зо = Ид (tз + tпот) = З max.
У даному випадку передбачається, що споживання сировини безперервне і рівномірне.
У керуванні запасами в основному застосовуються системи з фіксованою кількістю і фіксованим часом.
Система з фіксованою кількістю є найбільш придатною для матеріалів з наступними характеристиками:
високою питомою вартістю предметів постачання;
високими витратами збереження;
високим рівнем витрат, що виникають у випадку відсутності сировини і т. д.
У системі з фіксованим часом замовлення на заповнення запасів розміщуються з визначеною періодичністю (наприклад, раз у тиждень). Кількість, що замовляється, непостійна і залежить від наявного запасу. Ця система більше підходить для малоцінної сировини з незначними витратами на збереження і незначний збиток від їх відсутності на виробництві.
Очевидно, що періодичність постачань, обсяг одного постачання і загальний обсяг запасу повинні бути погоджені з оборотними коштами організації. Потрібно за даними параметрами керування запасами визначити величину оборотних фондів чи при обмеженій величині оборотних коштів – відповідні параметри керування запасами.
