- •1. Урок – основна форма роботи з фізичного виховання у початкових класах (особливості уроку фізичної культури, вимоги до уроку, завдання, структура уроку).
- •Завдання уроків фізичної культури
- •Структура уроку
- •Типова структура уроку
- •Особливості проведення уроків фізичної культури
- •2. Методи навчання фізичних вправ (методи використання слова, наочні, практичні методи).
- •Словесні методи навчання
- •Наочні методи
- •Принцип свідомості й активності учнів.
- •3. Методичні принципи навчання фізичних вправ. Фізичне навантаження на уроці фізичної культури та щільність уроку.
- •Принцип міцності знань і навичок.
- •Принцип доступності і індивідуалізації.
- •Принцип наочності
- •Фізичне навантаження на уроці фізкультури та щільність уроку
- •4. Методи організації учнів на уроці фізичного виховання (методи ведення уроку).
- •6. Методика розвитку фізичних якостей в учнів на уроках фізичної культури (загальна характеристика фізичних якостей).
- •Сприятливі періоди розвитку фізичних якостей у дітей шкільного віку
- •7. Методика проведення фізкультурно-оздоровчих заходів в режимі навчального дня (завдання та вимоги до проведення).
- •8. Методика проведення рухливих ігор у початкових класах (вибір гри, підготовка місця для гри, підготовка інвентаря, організація проведення рухливої гри).
- •9. Планування навчальної роботи з фізичного виховання в школі. Види планування з фізичної культури.
- •10. Підготовка та проведення уроку фізичної культури (підготовчої, основної та заключної частин уроку).
- •Структура уроку
3. Методичні принципи навчання фізичних вправ. Фізичне навантаження на уроці фізичної культури та щільність уроку.
Методичні принципи навчання фізичних вправ
Принципи – це основні положення, що визначають зміст, закономірності, правила, форми навчально-виховного процесу у фізичному вихованні.
Знання принципів та їх практична реалізація роблять ФВ школярів ефективнішим, а їх ігнорування вчителем робить шлях від постановки завдань до досягнення бажаного результату довшим, це може зашкодити здоров'ю дітей, призвести до втрати інтересу учнів до занять фізичними вправами.
Систематичність і послідовність при навчанні фізичним вправам. Увесь навчальний матеріал викладають учням у певній послідовності й певному обсязі. Щодо цього велике значення має державна програма. Матеріал програми вивчається систематично. Новий матеріал погоджується із пройденим, поступово розширюються й глибшаються знання, уміння, навички. Систематичність при навчанні досягається правильним плануванням навчального процесу.
При проходженні програмного матеріалу спочатку вивчаються менш складні види вправ, потім більш складні. Наприклад, найпростіші види лазіння по гімнастичній стінці й лаві в I і II класах підводять до лазіння по канатові в старших класах.
В окремих видах вправ також дотримується принцип систематичності й послідовності. Від простих, елементарних вправ поступово переходять до більш складних. Так, в загальнорозвиваючих вправах від одного-двох елементів переходять до трьох-чотирьох; від вправ на два — чотири рахунки до вправ на вісім — дванадцять рахунків, від симетричних, однойменних до асиметричних, різнойменним.
Важливим також є систематичне наростання навантаження як в окремо взятому уроці, так і від уроку до уроку. Це приводить до кращих результатів у фізичному розвитку дітей. Поступове наростання навантаження є неодмінною умовою попередження травм.
При навчанні окремим вправам спочатку створюються полегшені умови, потім умови поступово ускладнюються (наприклад, спочатку рівновага на підлозі, потім вправи на лаві, колоді; пересування на лижах по рівній місцевості, далі по пересіченій і т.д.).
Принцип свідомості й активності учнів.
Процес навчання будується на розумінні й свідомому засвоєнні учнями навчального матеріалу. Для цього вчитель роз'ясняє учням значення фізичних вправ, учить дітей правильному виконанню, попереджаючи помилки й виправляючи їх. Він прагне до того, щоб учні розуміли весь досліджуваний матеріал, активно його сприймали й переносили в міру можливості у своє повсякденне життя. Треба, щоб у результаті занять у школярів зростав інтерес до фізичної культури, фізичних вправ, щоб у них з'явилося бажання займатися більше й краще не тільки на уроках, але й у секціях, брати участь у фізкультурних заходах, вправлятися в домашніх умовах.
Учитель на початку кожного уроку ставить перед дітьми конкретні завдання, вказуючи, для чого і як потрібно виконувати ці завдання й чому так, а не інакше. Важливо переконатися в тому, що завдання зрозумілі учням, зрозумілі труднощі у виконанні завдань. Це підвищує активність учнів, їх інтерес.
Для підвищення активності й свідомості вчитель привчає дітей до посильного аналізу, що відбувається на уроці, спостереженню за рухами своїх товаришів, оцінці виконання й самостійному виправленню помилок.
Виправлення помилок самими учнями є вираженням свідомості у вивченні вправ.
Виконання учнями посильних завдань (підготовка місць занять, інвентаря, шикування класу, самостійне виконання вправ) активізує учнів, сприяє свідомому відношенню до справи.