Висновки

Із проведеного теоретичного і практичного дослідження можна зробити слідуючі висновки:

Активна інвестиційна діяльність сільськогосподарських підприємств дозволяє прискорити темпи відтворення засобів виробництва. У свою чергу цей процес залежить від прийняття інвестиційних рішень суб’єктів підприємництва, які ґрунтуються на інформації про привабливість об’єктів інвестування.

Підвищення ефективності управління інвестиційною діяльністю аграрних підприємств обмежується рядом чинників, зокрема умовами соціального та політичного середовища, рівнем кваліфікації та внутрішнім опором реструктуризації господарств. Усунення негативного впливу цих чинників є передумовою підвищення ефективності інвестиційного менеджменту та інвестиційної привабливості аграрного сектора. Врахування цих чинників дозволяє об’єктивно оцінювати інвестиційну діяльність у сільському господарстві. При аналізі процесів входження у сільське господарство інвесторів з інших сфер АПК необхідно враховувати високий рівень трансакційних витрат, які пов’язані з високим ризиком контрактних відносин з аграрними підприємствами у зв’язку з обмеженою дією законодавства щодо захисту прав кредиторів і державною аграрною політикою.

Проведений фінансово – економічний аналіз для здійснення інвестиційної діяльності в СТОВ «Перемога» показав, що погіршення виробничої діяльності господарства та зниження економічної ефективності. Так, вартість валової продукції в розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь повністю зменшилась на 53%, на 1 середньорічного працівника – на 47%, на 1 грн. витрат – на 49%.

При невисоких показниках у 2011 році підприємство ще залишалось прибутковим з рівнем рентабельності 18,8%, тоді як у 2012-2013рр. СТОВ «Перемога» отримало збитки від діяльності.

Отже, як показав проведений фінансово–економічний аналіз господарювання, досліджуване господарство потребує визначення конкретних напрямків вдосконалення інвестиційної діяльності. Про це піде мова в третьому розділі роботи.

Проблема інвестування агропромислового виробництва в Україні з актуальної в перші роки реформування аграрного сектора економіки перетворилася в ключову, яку не вдалося належним чином вирішити й дотепер. Цьому перешкоджали як об'єктивні причини - вкрай несприятливі кліматичні умови в окремі роки, так і суб'єктивні - стратегічні прорахунки в здійсненні реформ, поточні помилки у процесі їхньої практичної реалізації.

У теперішній час основною проблемою для сільськогосподарських товаровиробників є дефіцит фінансових ресурсів. Вона поглиблюється ще втратою абсолютною більшістю сільсь­когосподарських підприємств у процесі реформування власних оборотних коштів, їхньою збитковою роботою в останні роки. Така ситуація накладає певний відбиток на пошук шляхів для виходу з положення, що склалося.

Нині, як показали дослідження, низькі темпи збільшення обсягів інвестування в АПК потребують поглибленого вивчення проблеми ефективності іноземних інвестицій в регіонах України.

Поліпшення інвестиційного клімату буде сприяти продовженню фінансування інвесторами проектів, початку нових широкомасштабних програм, при вирішенні яких в найближчий час Україна зможе вийти на відповідні їй можливостям обсяги виробництва сільськогосподарської продукції, наростити експортний потенціал й завоювати провідне місце на міжнародному ринку сільськогосподарської продукції та продовольчих товарів.