Роботу продемонструвати викладачу і скасти звіт.

Методичні рекомендації з виконання та оформлення.

Форматування документу в цілому

Меню Вставка

Розрив

Номера сторінок

Назва

Перехресне посилання

Покажчики

Малюнок, Об’єкт

Закладка, Виноска

Примітка

Панель інструментів Малювання

Для розбиття тексту на колонки необхідно:

1. натиснути кнопку панелі інструментів Стандартна.

2. команда меню Формат→Колонки.

Кіликість колонок

Границі можуть установлюватися для сторінок документа. Завдання параметрів границь і заливки виконується за допомогою діалогового вікна Границі й заливка. Виклик вікна виконується командою меню Формат→Границі й заливка.

Установити номер сторінки можна командою меню Вставка→Номера сторінок…

Створення колонтитулів і виносок здійснюється командою Формат→Стилі й форматування→Створити стиль. І в діалоговому вікні, що відкрилося, установити необхідні параметри. (Колонтитул - область сторінки, у якій розміщається довідковий текст. Бувають верхніми й нижніми. Можна встановити командою меню Вид→Колонтитули).

Буквиця використовується для виразного оформлення першої букви або слова абзацу. Для цього служить команда меню Формат→Буквиця, що відкриває діалогове вікно Буквиця. У поле Положення можна задати розташування буквиці в тексті абзацу, на лівому полі або перетворення буквиці у звичайний текст (значення в тексті, на полі й немає відповідно). Тут можна встановити розмір буквиці й вибрати шрифт.

Створення буквиці усередині тексту абзацу

• В иділити першу букву або помістити курсор у будь-яке місце абзацу, у якому створюється Буквиця.

• Відкрити діалогове вікно Буквиця.

• У поле Положення вибрати значення в тексті.

• У полях висота в рядках і відстань до тексту задати потрібний розмір буквиці (виражається числом рядків абзацу) і відстань від буквиці до тексту абзацу

• У списку шрифт при необхідності вибрати потрібний шрифт.

Переміщення й форматування буквиці

• Виділити буквицу й помістити покажчик миші на рамку виділення так, щоб він прийняв форму хреста зі стрілками.

• Перетягнути буквицу, піднявши її небагато над абзацом

• Виконати команду Формат→Шрифт.

• У діалоговому вікні, що з'явилося, установити потрібні значення накреслення, кольору й інших параметрів шрифту.

• Якщо потрібно задати границі й заливання для буквиці, виконати команду меню Формат→Границі заливка.

Створення виноски

Вставка→Посилання→Виноска→вказуєте Положення і Формат→кн. Вставити

Оформлення звіту.

1. Для створення звіту використовуйте програму Microsoft Word

2. Звіт необхідно зберегти у текстовому форматі (із розширенням файлу .rtf)

3. Ім'я звіту - ZvitXX.rtf, де ХХ - номер практичної роботи

4. У самому звіті новині бути зазначені:

• Номер практичної роботи

• Назва практичної роботи

• Завдання до практичної роботи

• До кожного пункту докладно описано хід виконання завдання і зроблена копія екрану

• Зроблено висновок до практичної роботи і даються усно відповіді на питання контролю

5. Після виконання завдань практичної роботи відповісти на тестові питання для самоконтролю.

6. Звіт повинен бути оформлений державною мовою.

Література: [15] c. 185-191, [4] c. 68-73

Тестові питання для самоконтролю.

1. Які стилі додадуться до списку стилів після побудови змісту?

1. Оглавление 1, Оглавление 2, Оглавление 3

2. Стиль 1, Стиль 2, Стиль 3

3. Шаблон 1, Шаблон 2, Шаблон 3

2. Як надрукувати документ?

1. у меню "Вставка" виконати команду "Абзац"

2. виконати команду "Файл" - "Печать"

3. виконати команду "Вставка" - "Печать"

4. виконати команду "Вставка" - "Оглавление и указатели"...

3. Який шаблон пропонується при завантаженні Word?

1. власний шаблон

2. для конкретних випадків

3. для нових документів

4. шаблон учбового закладу

4. У якому меню і яке діалогове вікно викликати, щоб змінити встановлений розмір паперу?

1. меню "Файл", діалогове вікно "Параметры страницы"

2. меню "Вид", діалогове вікно "Параметры страницы"

3. меню "Вид", діалогове вікно "Размер бумаги"

4. меню "Формат", діалогове вікно "Параметры страницы"

5. Яка команда виконує форматування сторінок MS Word?

1. Сервис-Параметры-Общие;

2. Файл-Предварительный просмотр;

3. Файл-Параметры страницы;

4. Формат-Стиль.

6. Списки можна створити командою:

1. Вид - Список

2. Правка-Список

3. Формат-Список

4. Вставка-Список

7. Як створити в документі верхній колонтитул?

1. Вставка-Колонтитули

2. Вид-Колонтитули

3. Вставка-Номера сторінок

4. Вид-Масштаб-Колонтитули

8. Як завантажити текстовий файл з диска у вікно редактора?

1. "Файл" - "Создать" - набрати назву папки та файла - "Создать".

2. "Файл" - "Загрузить" - вибрати папку та файл - "Загрузить".

3. "Файл" - "Открыть" - вибрати папку та файл - "Открыть".

4. "Меню" - "Открыть" - "Файл" - "Открыть".

9. Для чого потрібна кнопка меню "Предварительный просмотр"?

1. Щоб побачити сторінку у збільшеному вигляді.

2. Для того, щоб побачити сторінку так як вона буде після друку на папері.

3. Щоб зручніше змінювати шрифти та параметри сторінки.

4. Щоб надрукувати документ на папері.

10. Яка команда MS Word виконує нумерацію сторінок?

1. Сервис-Параметры;

2. Файл-Параметры страницы;

3. Правка-Номера страниц;

4. Вставка- Номера страниц.

Практична робота № 5.

Тема: Робота з таблицями і зображеннями у текстових документах.

Мета: набути практичних навичок роботи з таблицями і малюнками в Microsoft Word (створення, збереження, редагування, форматування таблиць, малюнків, діаграм).

Після виконання роботи студент повинен

знати: можливості текстового процесору; правила форматування документів; інструменти для креслення й настроювання властивостей таблиць у текстовому документі, правила створення і редагування формул.

вміти: створювати та зберігати текстові документи; настроювати середовище користувача текстового процесора; створювати в текстовому документі таблиці довільного рівня складності; вставляти в документ зображення та настроювати їхні властивості; створювати формули, роздруковувати документ на принтері.

Матеріально-технічне оснащення робочого місця: ПК, ОС Windows ХР, MS Word, інструкційна

Інструктаж з техніки безпеки: дотримуватись правил техніки безпеки при роботі в комп’ютерному класі. Виконання комплексу вправ для зняття зорової втоми (через 10 хв. після початку роботи). (Варіант 2).

Питання контролю:

1. Як вставити малюнок, діаграму в текст?

2. Як змінити розміри малюнка в тексті, перемістити, знищити?

3. Як окреме слово з тексту перетворити в об’єкт WordArt?

4. Способи створення таблиць.

5. Для вирівнювання тексту в таблиці потрібно….

Короткі відомості з теоретичної частини.

Текстові процесори забезпечують можливість створення складних документів, які містять на тільки алфавітно-цифрову та текстову інформацію, але й малюнки, схеми, графіки, таблиці, діаграми.

Інтеграція різнорідних об’єктів і обмін даними між додатками може здійснюватися трьма способами:

1. простим «статистичним» переміщенням або копіюванням об’єкту з одного документу в інший;

2. шляхом впровадження об’єктів створених засобами іншого додатку, при цьому об’єктом може бути не тільки фрагмент, а й цілий документ (файл).

3. встановлюються зв’язки безпосереднім обміном даними між документами різного походження.

При роботі з документами програма Microsoft Word дозволяє створювати таблиці, що складаються з рядків (довільне число) і стовпців (максимум 31 стовпець). На перетинанні рядків і стовпців утворюються комірки, у яких може розміщуватися текст, числа, графіка, малюнки й формули. Комірки мають адреси, утворені ім'ям стовпця(А, В, З,…)і номером рядка (1, 2, 3,…)

Структура таблиці Microsoft Word

Таблиці вставляються по місцю установки текстового курсору. За замовчуванням лінії в таблиці малюються пунктиром (який не виводиться на друк).

Зміст і послідовність виконання завдань.

1. Завантажити ТП Microsoft Word і створений документ зберегти під ім’ям ПР 5 в папці Мої документи\Група.

2. Створити в документі таблицю за зразком .

• Оформіть таблицю рамками і заливкой.

• Розмістити прізвища по алфавіту.

• Заповнити останній стовпчик таблиці Заробітня платня, виконавши необхідні обчислення. В осередку D2 використовуйте формулу: =B2*C2.

• Обчислити сумарну заробітну платню.

• Оформити шапку таблиці заливкою.

• Розбити таблицю на дві таблиці починаючи з 3-го рядка. Розбити ячейку П.І.П. на три, а потім їх об’єднати.

• Додати стовпчик (рядок), знищити його.

• Повернути таблицю до вихідного зразка

3. Скопіювати частину таблиці за наведеним зразком. На основі отриманої таблиці створити діаграму і розмістити її поряд з таблицею.

4. На новій сторінці документу наберіть наступні вирази:

а)

б) в)

Задача (15). Знайдіть об’єм усіченого конусу, у якого радіуси основ R₁ и R₂ (R₁ >R₂), а висота h.

Розв’язок. Доповнимо даний усічений конус до повного. Нехай х – його висота. Об'єм усіченого конуса дорівнює різниці об'ємів двох повних конусів: одного з радіусом підстави R₁ і висотою х, іншого з радіусом підстави R₂ і висотою х – h. З подоби конусів знаходимо

х: , .Об'’єм усіченого конуса дорівнює:

5. Створити інструментами панелі Малювання малюнок за зразком

5. Створити за зразком власну візитку з відповідними реквізитами.

ВСП «Ногайський коледж Таврійського державного агротехнологічного університету»

Студент 11 групи

 м. Приморськ, в. Перемоги 15а

(06137)7-33-55

5. Роботу продемонструвати викладачу і скласти звіт.

Методичні рекомендації з виконання та оформлення.

Запуск редактора формул

1. Помістити курсор у крапку вставки формули.

2. Виконати команду меню Вставка→Об'єкт і відкрити діалогове вікно Вставка об'єкта.

3. На вкладці Створення в поле Тип об'єкта вибрати Microsoft Equation 3.0.

натиснути кнопку ОК.

З

Рис. 13. Панель инструментов Формула

1. Запис фрагмента формули. Увести фрагмент формули виду

1. Клацанням миші відкрити кнопку Шаблони дробу й вибрати шаблон дробу. У вікні редагування формули з'явиться заготівля для дробу.

2. Клацнути в чисельнику й увести значення 2x+1.

3. Клацнути в знаменнику, вибрати Шаблони корінь, клацнути під коренем – увести підкореневе вираження, клацнути в показнику кореня – увести показник кореня.

4. Для виходу з редактора формул - клацнути на вільному місці документа.

2. Видалення елемента формули.

1. Клацанням миші виділити видаляється объект, що.

2. Нажати клавішу Delete.

3. У ряді випадків після видалення елементів формули може порушуватися графічне зображення деяких її елементів, що залишилися. Щоб відновити нормальний зовнішній вигляд формули, виконати команду меню Вид→Обновити.

3. Вставка нових елементів у формулу.

1. Помістити курсор уведення в потрібне місце формули.

2. Увести необхідну послідовність символів.

3. При необхідність за допомогою шаблона вставити заготівлю, а потім заповнити її потрібними символами.

Способи створення таблиць в Microsoft Word

• Команда меню Таблиця→Вставити→Таблиця. У діалоговому вікні, що з'явилося, Вставка таблиці варто встановити розмірність таблиці - число рядків і стовпців.

• Швидко створити таблицю можна за допомогою кнопки Додати таблицю на Стандартній панелі інструментів. Для визначення конфігурації нової таблиці потрібно зафарбувати при натиснутій лівій кнопці миші необхідне число стовпців і рядків таблиці.

• В Microsoft Word додана можливість створити таблиці, малюючи їх «олівцем» за допомогою миші при активній кнопці Намалювати таблицю (яка з'являється при натисканні кнопки Таблиці й границі панелі інструментів Стандартна).

• У створюваний документ Microsoft Word можна вставити готову таблицю з іншого документа Microsoft Word.

• За допомогою команди меню Вставка→Об'єкт у документ Microsoft Word можна створити й вставити електронну таблицю Excel.

• Раніше створений текст може бути перетворений у табличне подання за допомогою команди меню Таблиця→Перетворити→Текст у таблицю за умови, що текст підготовлений з використанням спеціальних роздільників рядків і стовпців: символів кінця абзацу (Enter) – визначає число рядків, табуляції (Tab) – визначає число стовпців майбутньої таблиці й пробілів.

Додавання й видалення рядків і стовпців у таблиці

• Додавання в таблицю нових рядків і стовпців здійснюється командою меню Таблиця→Вставити й вибрати підходящу команду.

• Видалення - відповідно Таблиця→Видалити.

• Для переміщення, копіювання й видалення окремих комірок, стовпців і рядків таблиці можна використовувати команди меню Правка→Копіювати, Вирізати, Вставити.

• Команда Таблиця→Властивості таблиці дозволяє встановити висоту рядків і ширину стовпців, установити (зняти) перемикачі для вирівнювання й заборони розриву рядків таблиці наприкінці сторінки.

• Ширину стовпця й висоту рядка можна встановлювати безпосереднім перетаскуванням на горизонтальній і вертикальній лінійках.

• Для видалення таблиці її необхідно виділити разом з маркером абзацу, що випливає за таблицею, і нажати клавішу Delete. Якщо виділити таблицю без маркера абзацу й нажати Delete, то буде вилучений тільки її вміст.

Форматування таблиць

Комірку таблиці можна розглядати як мікродокумент, що підкоряється майже всім правилам редагування звичайного документа Microsoft Word. Для форматування вмісту комірок таблиці використовуються всі команди меню Формат, контекстні меню або кнопки спеціальної панелі інструментів Таблиці й границі.

Способи виділення елементів таблиці

Для вирівнювання тексту в комірці таблиці по вертикалі варто встановити курсор в потрібну комірку, нажати праву кнопку миші й вибрати в контекстному меню комірки команду Вирівнювання в комірці.

Для зміни напрямку тексту використовується команда контекстного меню Напрямок тексту.

Для одержання рамки усередині й навколо таблиці необхідно виділити таблицю й використовувати:

• команди меню Формат→Границі й заливання;

• кнопки панелі Форматування Зовнішні границі;

• кнопки панелі інструментів Таблиці й границі.

∑

Якщо таблиця займає кілька сторінок документа, доцільно перший рядок таблиці оголосити Заголовком (за допомогою команди Таблиця→Заголовки). Після цього перший рядок таблиці буде відтворюватися на всіх сторінках як заголовок.

Всю таблицю цілком можна багаторазово автоматично форматувати за допомогою команди меню Таблиця→Автоформат.

Обчислення в таблицях Microsoft Word .

Для виконання обчислення необхідно встановити курсор у відповідній комірці, використовувати команду меню Таблиця→Формула й увести дані в діалоговому вікні Формула або вибрати потрібну функцію. Формула завжди вводиться після знака «дорівнює» (=), а посилання на комірки вводяться по латинському регістрі.

Графічний об'єкт і малюнок – основні поняття, що визначають можливості й технологію застосування графічних засобів Microsoft Word по імпортуванню, створенню й обробці зображень.

Графічний об'єкт являє собою єдине зображення геометричної фігури (лінії, дуги, овалу й т.д.).

Малюнок може бути або крапковим малюнком, якому не можна розгрупувати, або малюнком, якому можна розгрупувати на окремі графічні об'єкти.

Щоб вставити малюнок у текст, треба виконати такі дії:

• відкрити текстовий документ. Встановити курсор клавіатури в те місце документа, де повинен бути малюнок;

• виконати команду "Вставка" => "Рисунок" "Из файла...", відкриється діалогове вікно "Добавление рисунка" ;

• щоб вставити в документ малюнок, треба у полі "Папка" відкрити список кнопкою і, рухаючись від папки до папки, знайти в ній потрібний малюнок;

• двічі клацнути на піктограмі файлу малюнка.

Завдання параметрів графічних об'єктів

• Виділити графічний об'єкт (групу) клацанням миші.

• Подвійним клацанням, командою Автофігура меню Формат або викликавши в контекстному меню діалогове вікно Формат автофигуры.

Диалогове вікно Формат автофігури

• На вкладці Кольору й лінії вибрати колір заливки, тип, колір і товщину лінії.

• Задати при необхідності параметри вістря стрілки (можливо тільки для випадку графічного об'єкта - лінії).

• На вкладці Розмір настроїти розміри об'єкта, кут повороту в градусах, змінити масштаб.

• На вкладці Положення вибрати стиль обтікання графічного об'єкта текстом документа й варіант вирівнювання графічного об'єкта по горизонталі відносно полів сторінки.

Створення малюнків і робота з ними.

• Виконати команду меню Вставка→Об'єкт→Малюнок Microsoft Word.

• Нажати кнопку Додати картинку панелі інструментів Малювання.

• Нажати кнопку Додасть малюнок панелі інструментів Малювання.

• Скопіювати в іншому документі й вставити в документ Microsoft Word.

Зміна розмірів малюнка.

• Помістити покажчик миші в область малюнка й клацанням миші виділити його.

• Навести покажчик миші на один із квадратиків рамки виділеного малюнка (з'являється одна зі стрілок) і протягти його до установки необхідних розмірів малюнка.

Завдання рамки границі малюнка, настроювання зображення здійснюється аналогічно діям із графічними об'єктами.

Обрізка малюнка.

• Виділити рисунок, що створений.

• За допомогою команди Вид→Панелі інструментів→Настроювання зображення задати відображення панелі інструментів Настойка зображення.

• Натиснути кнопку Обрізка, навести покажчик миші на один з маркерів виділення малюнка й, нажавши ліву кнопку миші, протягти до встановлення нових границь малюнка.

Оформлення звіту.

1. Для створення звіту використовуйте програму Microsoft Word

2. Звіт необхідно зберегти у текстовому форматі (із розширенням файлу .rtf)

3. Ім'я звіту - ZvitXX.rtf, де ХХ - номер практичної роботи

4. У самому звіті новині бути зазначені:

• Номер практичної роботи

• Назва практичної роботи

• Завдання до практичної роботи

• До кожного пункту докладно описано хід виконання завдання і зроблена копія екрану

• Зроблено висновок до практичної роботи і даються усно відповіді на питання контролю

5. Після виконання завдань практичної роботи відповісти на тестові питання для самоконтролю.

6. Звіт повинен бути оформлений державною мовою.

Література:[15] c. 170-184

Тестові питання для самоконтролю.

1. Щоб вставити таблицю у текст необхідно:

1. Завантажити EXCEL, створити таблицю і, скориставшись буфером обміну, вставити її у текст.

2. Скористатись пунктом меню Таблица, Добавить таблицу...

3. Скористатись пунктом меню Сервис, Слияние...

4. Скористатись командою Вставка-Объект.

2. Як встановити ширину колонки у таблиці в сантиметрах з точністю до десятих?

1. Встановити вказівку миші на лінію, яка розділяє колонки, і перетягнути її в інше місце.

2. Виділити колонку і скористатись командою Таблица-высота и ширина ячейки..., вкладника Столбец.

3. Це зробити неможливо.

4. Скористатись командою Таблица-выровнять ширину столбцов.

3. Оберіть неправильний спосіб переходу від однієї комірки таблиці до іншої.

1. За допомогою миші.

2. За допомогою клавіші Tab.

3. За допомогою клавіш управління курсором.

4. За допомогою клавіші Enter.

4. Як встановити висоту рядка у таблиці в сантиметрах з точністю до десятих?

1. Встановити вказівник миші на лінію, яка розділяє рядки і перетягувати лінію в інше місце при натиснутій клавіші Alt.

2. Виділити рядок і скористатись командою Таблица-Высота и ширина ячейки, вкладника Строка.

3. Цього зробити неможливо.

4. Виділити рядки і скористатись командою Таблица-Выровнять высоту строк.

5. Як створити у таблиці декілька рядків однакової висоти?

1. Встановити вказівник миші па лінію, яка розділяє рядки і перетягувати лінію в інше місце при натиснутій клавіші Alt.

2. Виділити рядок і скористатись командою Таблица- Автоформат.

3. Цього зробити неможливо.

4. Виділити рядки і скористатись командою Таблица-Выровнять высоту строк.

6. Як створити у таблиці декілька стовпчиків однакової ширини?

1. Встановити вказівник миші налінію, яка розділяє стовпчики, і перетягувати лінію в інше місце при натиснутій клавіші Alt.

2. Виділяти кожний стовпчик і визначати його ширину, скористатись командою Таблица-Высота и ширина ячейки.

3. Цього зробити неможливо.

4. Виділити стовпчики і скористатись командою Таблица-Автоформат.

7. Як об'єднати декілька комірок таблиці?

1. Встановити вказівник миші на лінію, яка розділяє ці комірки, і натиснути клавішу DEL.

2. Виділити потрібні комірки і використати команду Таблица-Объединить ячейки.

3. Цього зробити неможливо.

4. При натиснутій клавіші DEL натискати мишею па лініях, які розділяють комірки.

8. Як розділити комірку таблиці па декілька комірок?

1. Встановити вказівку миші на лінію, яка розділяє ці комірки, і натиснути клавішу DEL.

2. Виділити потрібні комірки і використати команду Таблица-Разделить ячейки.

3. Цього зробити неможливо.

4. При натиснутій клавіші DEL натискати мишею на лініях, які розділяють комірки.

9. Щоб змінити розмір малюнка в документі, необхідно:

1. Виділити малюнок натисканням миші, з'являться вісім маркерів для зміни розміру і, перетягуючи ці маркери, встановити потрібний розмір.

2. Змінити розмір малюнка неможливо.

3. Виділити малюнок і, використовуючи клавіші управління курсором, змінити його розмір.

4. Завантажити графічний редактор, завантажити малюнок, змінити розмір малюнка, потім вставити малюнок у текст.

10. Чим відрізняються способи копіювання малюнка від способів копіювання тексту?

1. Нічим.

2. Малюнок неможливо копіювати за допомогою комбінацій клавіш.

3. Малюнок неможливо копіювати за допомогою команд Копировать, Вставить пункту меню Правка.

4. Малюнок неможливо копіювати.

Практична робота № 6.

Тема: Розробка слайдової презентації.

Мета: ознайомитися з редактором презентацій Microsoft Power Point; набути навички створення, зереження, редагування і форматування простих презентацій.

Після виконання роботи студент повинен

знати: поняття та призначення комп’ютерних презентацій; правила вибору стильового оформлення слайдів презентації; принципи дизайну слайдів презентації.

вміти: створювати презентацію за допомогою майстра, з шаблону, на базі іншої презентації та з пустих слайдів; розробляти структуру презентації; добирати стильове оформлення презентації та дизайн слайдів; додавати до слайдів текст і зображення та настроювати їх параметри; зберігати презентацію в різних форматах і відтворювати її як у середовищі програми розробки презентацій, так і за допомогою інших засобів.

Матеріально-технічне оснащення робочого місця: ПК, ОС Windows ХР, Microsoft Power Point.

Інструктаж з техніки безпеки: дотримуватись правил техніки безпеки при роботі в комп’ютерному класі. Виконання комплексу вправ для зняття зорової втоми (через 10 хв. після початку роботи). (Варіант 1).

Питання контролю:

1. Які види комп'ютерних презентацій ви знаєте?

2. Які об'єкти можна використовувати в презентаціях, створених за допомогою програми Microsoft PowerPoint?

3. Порівняйте інтерфейс програми Microsoft PowerPoint з інтер­фейсом текстового процесора Microsoft Word. У чому головна відмінність?

4. Використовуючи довідкову систему Microsoft PowerPoint, знайдіть інформацію про формати файлів для збереження презен­тацій.

5. У чому принципова різниця між головними елементами слайдових і потокових презентацій — «слайдом» і «кадром»?

Короткі відомості з теоретичної частини.

Microsoft PowerPoint - це універсальний засіб, призначений для створення й оформлення презентацій, що покликані наочно представити роботу виконавця (або групи виконавців) увазі інших людей.

У звичайному значенні презентація (від англ. presentation — подання, вистава) — це виступ, доклад, захист проекту тощо. Ка­жучи узагальнено, демонстрація ідей, людей, виробів, матеріалів і послуг — це завжди презентація.

Комп'ютерні презентації — це електронні документи осо­бливого роду. Вони відрізняються комплексним мультимедійним вмістом і особливими можливостями керування відтворенням (по­казом).

Загалом комп'ютерні презентації поділяють на два типи: слай­дові і потокові.

Інтерфейс програми.

Рядок стану

Слайдова презентація — це набір картинок-слайдів із певної теми, які зберігаються у файлі спеціального формату. На кожному слайді можна вміщувати довільну текстову, графічну, відеоінформацію, анімації, звук. Слайдова презентація надає можливість інтерактивної взаємодії користувача з презентацією, розширені можливості керування порядком показу слайдів (розгалужені пре­зентації).

Потокова презентація — це вид подання мультимедійних да­них, що зібрані й перекодовані в потоковий файл (фільм). Робота в групах

Інтеграція PowerPoint з Microsoft Office й іншими програмами

Хоча додаток PowerPoint має власні засоби для створення об'єктів різного типу (текст, таблиці, графіки та інші), завдяки тісній інтеграції з іншими компонентами пакета Microsoft Office виконавець має можливість застосовувати вже напрацьовані матеріали, у тому числі й створені іншими людьми. Наприклад, текст може бути підготовлений у текстовому процесорі Word, формули – у додатку Microsoft Equation, таблиці – у табличному процесорі Microsoft Excel, діаграми – у додатку Microsoft Graph, художні заголовки – у додатку Microsoft WordArt і так далі.

Основні можливості PowerPoint

Для підготовки повноцінної презентації необхідно чітко представляти можливості програмного продукту, за допомогою якого готуються допоміжні матеріали або розробляється закінчений документ. У сфері підготовки презентацій PowerPoint є одним з найбільш потужних додатків і забезпечує розробку наступних документів:

• допоміжні матеріали (як правило, кольорові) презентації, розраховані на роздруківку на прозорій плівці з метою їхньої демонстрації через оптичний проектор;

• допоміжні матеріали (як правило, кольорові) презентації, розраховані на роздруківку на 35-мм діапозитивній фотоплівці з метою їхньої демонстрації через оптичний слайд-проектор;

• допоміжні матеріали презентації, розраховані на відтворення через комп’ютерний проектор або на демонстраційній панелі (кольородіодній, плазменній, LCD);

• матеріали презентації для автономного показу на екрані комп'ютера або демонстраційної панелі;

• матеріали презентації для відтворення в мережному оточенні в режимі реального часу;

• матеріали презентації для публікації в мережному оточенні з наступним автономним переглядом користувачами;

• матеріали презентації для розсилання по електронній пошті з наступним автономним переглядом адресатами;

• матеріали презентації (як правило, чорно-білі) для роздруківки на папері (іменуються в PowerPoint видачами) з метою наступної роздачі зацікавленим особам.

Структура документів PowerPoint

Будь-який документ PowerPoint являє собою набір окремих, але взаємозалежних кадрів (сторінок, за аналогією із книгою), що називаються слайдами. Таких слайдів у презентації може бути як завгодно багато (у розумних межах). Кожний слайд у документі має власний унікальний номер, що привласнюється за замовчуванням залежно від його місця.

Послідовність слайдів (а отже і їхній зв’язок, і нумерація) у документі лінійна. Така лінійність автоматично підтримується PowerPoint незалежно від дій користувача. Тобто, видалення, вставка, переміщення, приховання або показ слайдів не порушують лінійної структури документа. Таким чином, в PowerPoint неможливо побудувати ієрархічну структуру документа або організувати між слайдами інші види зв’язку (наприклад, за допомогою логічних операцій), крім лінійної.

Процес створення презентації в Microsoft PowerPoint складається з таких дій:

• вибір загального оформлення;

• додавання нових слайдів;

• вибір розмітки слайдів;

• додавання об'єктів;

• зміна оформлення слайдів у разі необхідності;

• зміна колірної схеми;

• застосування різноманітних шаблонів оформлення та додаван­ня ефектів анімації тощо.

Об’єктами, розташованими на слайді, можуть бути:

• фон (обов’язковий елемент будь-якого слайда);

• текст;

• гіперпосилання (як особливий вид тексту);

• колонтитули (як особливий вид тексту);

• таблиці;

• графічні зображення;

• написи (як особливий вид графіки);

• діаграми (як особливий вид графіки);

• фільм (відеокліп);

• звук;

• значок (ярлик);

• особливим об’єктом виступає колірне оформлення різних об’єктів, що у сукупності представляє колірну схему слайда.

Презентацію також можна створити в наступних режимах:

• н ова презентація. Створені слайди мають мінімум елементів оформлення;

• із шаблону оформлення. Презентація створюється на основі наявного шаблону Microsoft PowerPoint, який містить основні елементи оформлення, шрифти та колірну схему. Крім стандартних шаблонів Microsoft PowerPoint, можна використовувати самостійно створені шаблони;

• з Майстра автовмісту. Щоб застосувати шаблон оформлення, який містить запропонований текст та стиль оформлення слайдів, використовується Майстер автовмісту. Після створення презентації до неї вносяться необхідні зміни.

• з існуючої презентації. Презентація створюється на основі вже наявної презентації з певним оформленням. Створюється копія наявної презентації, що дає змогу створити нову презентацію шляхом внесення змін до оформлення та вмісту вихідної презентації;

Гіперпосилання

Гіперпосилання призначене для зв'язку одного слайда з інши­ми, із веб-сторінкою або певним файлом. Гіперпосилання може бути прив'язане до будь-якого об'єкта, що є на слайді, і стає активним тільки після запуску презентації. У результаті наведення вказів­ника миші на нього набуває вигляду долоні з витягнутим пальцем. Під час натискання лівої клавіші миші на об'єкті з гіперпосиланням здійснюється перехід за вказаною адресою.

Кнопки дій

Кнопки дій дозволяють здійснювати керування презентацією, приєднувати файли та виконувати інші дії.

Зміст і послідовність виконання завдань.

1. Відкрити програму Power Point.Ознайомтесь з інтерфейсом програми.

1. Створити презентацію за допомогою шаблону Ідея.

2. Знайти кнопки включення режимів перегляду слайдів і навчитися перемикати режими.

3. Розмістити об'єкти на першому слайді згідно мал.1.

4. Навчитися вибирати й переміщувати об'єкти, змінювати їхні розміри.

5. Використовуючи Напис, розмістити на слайді заголовок «Будова персонального комп'ютера».

Мал 1. Вид першого слайда презентації

6. Додати другий слайд і розмістити на ньому інформацію згідно Мал. 2.

Мал. 2. Вид другого слайда презентації

7. Виділити той фрагмент уведеного тексту, що містить перерахування і зробити його маркірованим списком. Змінити колір маркеру, розмір маркеру, символ маркеру. Змінити відстань між текстом і маркером.

8. Перейти в режим структури. Навчитися користуватися панеллю інструментів Структура. Ознайомитисьз операціями Підвищити рівень, Понизити рівень, пересунути нагору, вниз.

9. Перейти у режим сторінок заміток. Змінити розмір зображення й положення слайду на сторінці заміток. Використовуйте зразок заміток для форматування сторінок заміток. Навчитися створювати роздатковий матеріал.

10. Внести дані в колонтитули слайда відповідно до зразка:

11. Внесіть дані в колонтитул сторінки заміток відповідно до зразка:

12. Створити слайди із розміткою Заголовок, текст і об'єкт відповідно до зразка:

13. _{Розфарбувати фон. Змінити його колір, градієнт, візерунок і текстуру. Змінитити колірну схему вашої презентації.}

14. Виконати форматування заголовків і тексту слайдів: установити шрифт, розмір, колір, тінь.

15. _{Виконати перевірку орфографії в презентації.}

16. Закінчити роботу над презентацією, зберегти створений файл як презентацію і демонстрацію під ім’ям ПР 6 в папці Мої документи\Група.

17. Роботу продемонструвати викладачу та скласти звіт.

Методичні рекомендації з виконання та оформлення.

Для завантаження програми Microsoft PowerPoint:

• Пуск-Програми-Microsoft Office-Microsoft Office FrontPage

• На панелі швидкого запуску значок програми

Створення презентації з використанням шаблону: Файл-Створити-на панелі Дизайн слайду вибрати команду З шаблону оформлення

Створення нових слайдів в презентації:

• Вставка - Створити слайд

• Кнопка

Режими перегляду презентацій

Для сторення роздаткового матеріалу: Вид-Зразок-Зразок видач.

Для створення колонтитул використовуйте команду : Вид.

Підготовка показу слайдів

Використання графіки й об'єктів

Демонстрація презентації

Друк презентації

Оформлення звіту.

1. Для створення звіту використовуйте програму Microsoft Word

2. Звіт необхідно зберегти у текстовому форматі (із розширенням файлу .rtf)

3. Ім'я звіту - ZvitXX.rtf, де ХХ - номер практичної роботи

4. У самому звіті новині бути зазначені:

• Номер практичної роботи

• Назва практичної роботи Завдання до практичної роботи

• До кожного пункту докладно описано хід виконання завдання і зроблена копія екрану

• Зроблено висновок до практичної роботи і даються відповіді на питання контролю

5. Після виконання завдань практичної роботи відповісти на тестові питання для самоконтролю.

6. Звіт повинен бути оформлений державною мовою.

Література: [15] c. 210-221, [6] c. 99-110. [4] c. 223-230

Тестові питання для самоконтролю.

1. Для чого призначена програма Microsoft PowerPoint?

1. Для розроблення бази даних.

2. Для створення електронних таблиць.

3. Для розроблення веб-сторінок.

4. Для створення електронних презентацій.

2. Сучасна інформаційна технологія, що за­безпечує об'єднання графічних зображень, відео, звуку та інших спеціальних ефектів за до­помогою комп'ютерних засобів, називається:

1. мультфільм

2. мультимедіа

3. фільм

4. гіпермедіа

3. Обов'язковим параметром під час збе­реження презентації є тип файла. Яке роз­ширення матиме презентація, яка завжди відкриватиметься в режимі показу слайдів?

1. *.xls

2. *.bmp

3. *.pps

4. *.doc

4. Якими шляхами не можна скористатися при створенні нової презентації?

1. Виконати команду верхнього меню Сервис/Параметры.

2. Створити з існуючої презентації.

3. Створити за допомогою шаблона оформлення.

4. Створити за допомогою майстра автозмісту.

5. Що таке розмітка слайда?

1. Розмітка задає розміщення об'єктів на слайді презентації.

2. Розмітка здійснюється за допомогою вертикальної і горизонтальної лінійок.

3. Розмітка здійснюється за допомогою команди контекстного меню слайда Сетка и направляющие...

4. Розмітка здійснюється за допомогою команди верхнього меню Сервис/Настройка.

6. Розмітка слайдів може бути таких видів:

1. Макеты текста.

2. Макеты видео.

3. Макеты аудио.

4. Макеты мультимедиа.

7. Що таке шаблони оформлення?

1. Шаблон оформлення задає фон слайдів презентації, його можна вибрати в ділянці завдань після використання команди контекстного меню слайда Оформление слайда.

2. Шаблон оформлення задає фон слайдів презентації, його можна вибрати в ділянці завдань після використання команди Cервис/Настройка.

3. Шаблон оформлення задає порядок анімації об'єктів слайда презентації, його можна вибрати в ділянці завдань після використання команди контекстного меню слайда Оформление слайда.

4. Шаблон оформлення задає порядок анімації об'єктів слайда презентації, його можна вибрати в ділянці завдань після використання команди Формат/Оформление слайда.

8. Чи можна для слайдів презентації застосовувати різні шаблони оформлення?

1. Так.

2. Ні.

3. Так, але не бажано.

4. Бажано.

9. В яких режимах не може відображатися презентація PowerPoint:

1. Нормальный.

2. Сортировщик слайдов.

3. Показ слайдов.

4. Режим, разметки.

10. Презентації, в яких користувач може самостійно обирати послідовність перегляду слайдів, мають розгалужену структуру. За допомогою яких елементів можна це реалізувати?

1. ефектів анімації

2. гіперпосилань

3. малюнків

4. списків

Практична робота № 7.

Тема: Анімація в слайдових презентаціях..

Мета: набути навички вставки анімаційних і звукових ефектів в презентацію, створення кнопок, гіперпосилань, керувати показом презентації.

Після виконання роботи студент повинен

знати: спосіб застосування ефектів анімації до процесу змінення слайдів та об’єктів на слайдах;

вміти: додавати до об’єктів на слайдах анімаційні ефекти, керувати рухом об’єктів на слайдах; настроювати анімаційні ефекти змінення слайдів; додавати до презентації гіперпосилання та кнопки дій й використовувати їх для керування показом презентації; настроювати часові параметри показу презентації; зберігати презентацію в різних форматах і відтворювати її як у середовищі програми розробки презентацій, так і за допомогою інших засобів.

Матеріально-технічне оснащення робочого місця: ПК, ОС Windows ХР, Microsoft Power Point.

Інструктаж з техніки безпеки: дотримуватись правил техніки безпеки при роботі в комп’ютерному класі. Виконання комплексу вправ для зняття зорової втоми (через 10 хв. після початку роботи). (Варіант 2).

Питання контролю:

1. Які є ефекти анімації?

2. Як вставити дикторський текст у слайд?

3. Як змінити слайди на екрані під час показу?

4. Як вставити діаграму у слайд?

5. Для чого призначена кнопка керування показом і де вона є?

Короткі відомості з теоретичної частини.

Анімація. Анімація, по термінології, прийнятій в PowerPoint, є особливим видом демонстрації об’єктів і містить послідовність появи об’єкта в кадрі при демонстрації слайда. Анімація відноситься до властивостей об’єкта, специфічних для PowerPoint, і відтворюється вбудованими засобами. Настроювання параметрів анімації виконується засобами діалогового вікна Настройка анимации, що відкривають пунктом Настройка анимации контекстного меню об’єкта.

Дія. Об’єктам PowerPoint може бути привласнена особлива властивість, що називається дією. Вона визначає, що саме відбувається при клацанні мишею або при наведенні покажчика на даний об’єкт. Параметри цієї властивості встановлюються в діалоговому вікні Настройка действия (Показ слайдов, Настройка действия).

Властивості слайдів і властивості презентації. Кожний слайд презентації має набір властивостей, до яких відносяться параметри сторінки (тобто розмір і орієнтація слайда) і ефекти при зміні слайдів.

Документ цілком (тобто презентація) має свій набір властивостей, що визначає параметри його демонстрації (публікації) або правила спільної роботи над змістом.

Зміст і послідовність виконання завдань.

1. Завантажити презентацію ПР 6.ppt , яка зберігається в папці Мої документи\Група.

2. Для кожного пункту й об'єкта встановити порядок його появи на слайді.

3. Змінити порядок і час показу анімаційних елементів.

4. Автоматизувати показ так, щоб не користуватися мишею. Переглянути готову анімацію.

5. Встановити вручну інтервали показу слайдів таким чином, щоб інформація на слайдах під час перегляду добре сприймалася. Виконати швидке збереження презентації.

6. Вставити на першому слайді Звук з файлу, який буде автоматично відтворюватися при перегляді презентації.

7. Створити нові слайди відповідно до зразка:

8.     На другому слайді із заголовком «Компоненти  ПК» для кожного  з перерахоних пунктів встановити  гіперпосилання на відповідний слайд.

9.     Включити  в презентацію кнопки дії (Мал. 3)   на кожному слайді з компонентами ПК, описавши порядок їхнього використання в ході показу презентації – перехід до другого слайда, а також на перший слайд для переходу до другого слайда.

8. Виключити можливість переходу зі слайда на слайд іншими способами.

9. На кожний з малюнків установити і_{терактивну дію: при клацанні лівою клавішею миші відкривається малюнок на весь екран.}

10. Зберегти презентацію і демонстрацію.

11. Роботу продемонструвати викладачу і скласти звіт.

Методичні рекомендації з виконання та оформлення.

Конструювання презентацій

С творення гіперпосилання: Вставка-Гіперпосилання

Для створення кнопки дії: Показ слайдів - Керуючі кнопки-вибрати необхідну

Оформлення звіту.

1. Для створення звіту використовуйте програму Microsoft Word

2. Звіт необхідно зберегти у текстовому форматі (із розширенням файлу .rtf)

3. Ім'я звіту - ZvitXX.rtf, де ХХ - номер практичної роботи

4. У самому звіті новині бути зазначені:

• Номер практичної роботи

• Назва практичної роботи Завдання до практичної роботи

• До кожного пункту докладно описано хід виконання завдання і зроблена копія екрану

• Зроблено висновок до практичної роботи і даються відповіді на питання контролю

5. Після виконання завдань практичної роботи відповісти на тестові питання для самоконтролю.

6. Звіт повинен бути оформлений державною мовою.

Література: [15] c. 222-226, [6] c. 111-116

Тестові питання для самоконтролю.

1. Для наочності сприйняття інформації в презентації використовують об'єкти (малюнки, діаграми тощо). За допомогою якого пункту меню можна вставити об'єкт на слайд?

1. Файл

2. Вид

3. Вставка

4. Правка

2. Що називають анімацією?

1. Додавання до тексту чи об'єкта презентації спеціального відеоефекту.

2. Додавання до тексту чи об'єкта презентації спеціального звукового ефекту.

3. Додавання до тексту чи об'єкта презентації спеціального відео- чи звукового ефекту.

4. Додавання до тексту чи об'єкта презентації спеціальної мультиплікації.

3. Для встановлення анімаційних ефектів потрібно:

1. Скористатися командою меню Формат/Оформление слайда.

2. Скористатися командою меню Формат/Эффекты анимации.

3. Скористатися командою меню Вставка/Эффекты анимации.

4. Скористатися командою Эффекты анимации контекстного меню слайда.

4. При настроюванні зміни слайдів презентації можна задавати такі параметри:

1. Відеоефекти зміни слайдів.

2. Швидкість зміни слайдів.

3. Звукові ефекти зміни слайдів.

4. Усе, перераховане вище.

5. Для запускання демонстрації презентації потрібно:

1. Скористатися командою меню Показ слайдов/Начать показ.

2. Скористатися командою меню Показ слайдов/Начать демонстрацию.

3. Скористатися командою меню Показ слайдов/Демонстрировать.

4. Скористатися функціональною клавішею F2.

6 Який формат не є форматом презентації програми Microsoft PowerPoint?

1. Веб-страница (*.htm).

2. Презентация (*.ppt).

3. Шаблон презентации (*.pot).

4. Текст презентации (*.txt).

7. Що таке роздавальний матеріал PowerPoint?

1. Це короткий зміст презентації по кілька слайдів на сторінці.

2. Це замітки до слайдів зі зменшеними копіями слайдів.

3. Це текст, що міститься на слайдах презентації.

4. Це текст, що міститься на діаграмах презентації.

8. Як установити кольорову схему слайдів презентації?

1. Скористатися зображенням панелі завдань Дизайн слайда –Цветовые схемы.

2. Скористатися командою меню Формат/ Цветовые схемы.

3. Скористатися командою меню Формат/Эффекты анимации.

4. Скористатися командою меню Вставка/Цветовые схемы.

9. Як сховати слайд презентації?

1. Скористатися командою Показ слайдов/Скрыть слайд.

2. Скористатися командою Правка/Вырезать.

3. Скористатися командою контекстного меню Скрыть слайд у

4. режимі перегляду.

5. Скористатися командою верхнього меню Сервис/Настройка.

10. Як змінити порядок анімації об'єктів слайда?

1. Скористатися командою Правка/Сменить анимацию.

2. Скористатися командою Справка/Сменить ориентацию.

3. Скористатися кнопками Порядок ділянки завдань Настройка анимации.

4. Скористатися кнопками Автоподбор ділянки завдань Настройка

Практична робота № 8.

Тема: Створення інформаційного бюлетеня і буклету.

Мета роботи: ознайомитися з редактором публікацій Microsoft Office Publisher; набути практичних навичок створення, редагування і форматуванні публікацій.

Після виконання роботи студент повинен

знати: поняття комп’ютерної публікації; поняття шаблону публікації та її структури; особливості роботи з графічними об’єктами під час створення публікацій.

вміти: створювати публікацію на основі шаблону; виконувати основні операції над об’єктами в середовищі підготовки комп’ютерних публікацій; створювати зв’язки між об’єктами публікації; зберігати публікації на зовнішніх носіях даних;

роздруковувати публікації.

Матеріально-технічне оснащення робочого місця: ПК, ОС Windows ХР, Microsoft Office Publisher.

Інструктаж з техніки безпеки: дотримуватись правил техніки безпеки при роботі в комп’ютерному класі. Виконання комплексу вправ для зняття зорової втоми (через 10 хв. після початку роботи). (Варіант 1).

Питання контролю:

1. Яке призначення програми MS Publisher?

2. Які є заготовки публікацій для друку?

3. Що таке буклет?

4. Які можливості має Microsoft Publisher для створення та модифікації параметрів буклету?

5. Назвіть найбільш типові приклади невдалих розривів, що виникають у публікаціях та як їх ліквідувати.

Короткі відомості з теоретичної частини.

  Видавнича система MS Publisher призначена для підготовки поліграфічних продуктів (публікацій, брошур, рекламних листівок, каталогів, книг).

Після завантаження програми відкриється її вікно, інтерфейс якого має багато спільних елементів з рештою програм Microsoft Office.

У вікні програми ліворуч знаходиться Область завдань у вигляді окремої панелі (містить команди, що часто використовуються. Її розташування та невеликі розміри дають змогу застосовувати ці команди, не припиняючи роботу над файлами).

Тут обирають варіант публікації:

Публікація для друку (Публикации для печати) містить шаблони основних видів публікації використовується для швидкого створення макету публікації;

Веб-вузли та електронна пошта (Веб-вузлы и электронная почта) призначена для створення веб-сайту чи веб-публікацій, які планується відправити як повідомлення електронною поштою;

Набори макетів (Набори макетов) містить впорядковані за кольоровим рішенням макети публікацій;

Пусті публікації (Пустые публикации) використовується для створення власного макету публікації.

Створення публікації на основі шаблону

Обрати в Області завдань пункт Публікації для друку - відкриється перелік категорій (Швидкі публікації, Бланки, Буклети, Бюлетні тощо) -у вікні перегляду (відкриється в центральній частині) клацанням обрати потрібний макет публікації - в Області завдань встановити параметри обраного макету (здійснити його форматування) - замінити текстові фрагменти та графічні об’єкти на свої.

 Форматування публікації полягає у виборі макету, колірної схеми та шрифтової схеми.

Вибір колірної схеми:  у Області завдань вибрати пункт Колірні схеми (Цветовые схемы), обрати назву схеми (Альпійська, Водопад, Гори тощо) і клацнувши по, ній застосувати її.

 Вибір шрифтової схеми (набору шрифтів, призначеного для оформлення публікацій):  у Області завдань вибрати пункт Шрифтові схеми (Шрифтовые схемы), обрати назву схеми (Архівна, Базова тощо) і клацнувши по ній, застосувати її.

Введення тексту

         На відміну від MS Word публікація складається лише з об’єктів. Об’єкти розташовують на сторінці у певних місцях. Головним об’єктом є текстовий блок (напис). На сторінці може бути декілька текстових блоків. Якщо створено публікацію на основі шаблону, то вона вже містить текстові блоки, готові для введення даних.  Достатньо клацнути в блоці, видалити введений там текст і ввести свій.

Зміст і послідовність виконання завдань.

1. Відкрити Microsoft Office Publisher і ознайомитись з інтерфейсом програми.

2. Зберегти публікацію з ім’ям ПР 7 в папці Мої документи\Група.

3. Створити буклет для серії «Птахи занесені до Червоної книги України», в якому повідомлятиметься про зникаючий вид птахів (використовуйте матеріали сайту http://mail.menr.gov.ua/publ/redbook ).

4. Роботу продемонструвати викладачу і скласти звіт.

Методичні рекомендації з виконання та оформлення.

1. Запустити Publisher. В області задач Нова публікація виберіть в групі Почати з макету пункт Публікація для друку, потім пункт Буклети.

2. В Галереї попереднього перегляду справа виберіть потрібний макет.

3. В області задач Параметри : Буклет в групі Розмір сторінки виберіть 3-панельний.

4. Якщо публікацію необхідно відправити поштою, клацніть Включити в групі Адресу замовника. У відповідній секції публікації з'являться текстові поля для зворотної адреси. В нашій публікації адреса замовника відсутня.

5. Якщо в публікацію необхідно додати форму, виберіть один з трьох варіантів Бланк для відповіді, Бланк замовлення або Бланк підписки в групі Форма. В нашій публікації форма відсутня.

6. Заповніть поле Девіз організації: «...Заради тварин, заради людей!» Виділіть текст, який змінюватимете в текстовій рамці і введіть необхідний текст.

7. Текстове поле назва організації оформіть таким чином: Роботу виконав(ла): П.І.Б., школа.

8. Заповніть текстове поле адреси.

9. Ліву колонку оформіть як посилання на Інтернет-джерела.

10. Вставте зображення обраного птаха. Клацніть правою кнопкою миші стандартну картинку, виберіть послідовно пункт Змінити малюнок і тип малюнка, який необхідно використовувати в публікації.

Примітка. Якщо ви клацнули картинку правою кнопкою миші, а в контекстному меню відсутній пункт Змінити малюнок, клацніть картинку один раз. Навколо картинки з'являться сірі маркери. Знову клацніть картинку правою кнопкою миші і виберіть пункт Змінити малюнок.

11. Якщо потрібно змінити колірну схему публікації, щоб вона більше відповідала фірмовому стилю вашої організації, перейдіть з області завдань Параметри: Буклет в область завдань Колірні схеми, клацнувши відповідне посилання. Щоб застосувати ту або іншу колірну схему, клацніть відповідну схему в групі Застосувати колірну схему. Щоб створити нову колірну схему, в точності повторюючи фірмову колірну палітру, яка використовується в публікаціях вашої організації, клацніть посилання Призначена для користувача колірна схема.

12. Якщо потрібно змінити шрифтову схему публікації, щоб вона більше відповідала фірмовому стилю вашої організації, перейти в область завдань Шрифтові схеми можна з області завдань Параметри: Буклет, клацнувши відповідне посилання. Щоб застосувати ту або іншу шрифтову схему, клацніть відповідну схему в групі Застосувати шрифтову схему.

13. Зворотну сторону буклету заповніть інформацією з ілюстраціями.

Оформлення звіту.

1. Для створення звіту використовуйте програму Microsoft Word

2. Звіт необхідно зберегти у текстовому форматі (із розширенням файлу .rtf)

3. Ім'я звіту - ZvitXX.rtf, де ХХ - номер практичної роботи

4. У самому звіті новині бути зазначені:

• Номер практичної роботи

• Назва практичної роботи

• Завдання до практичної роботи

• До кожного пункту докладно описано хід виконання завдання і зроблена копія екрану

• Зроблено висновок до практичної роботи і даються усно відповіді на питання контролю

5. Після виконання завдань практичної роботи відповісти на тестові питання для самоконтролю.

6. Звіт повинен бути оформлений державною мовою.

Література: [6] c. 121-129

Тестові питання для самоконтролю.

1. Що таке Microsoft Office Publisher?

1. додаток Windows призначений для створення, перегляду , модифікації і друку текстових документів.

2. це настільна видавнича система й засіб підготовки маркетингових матеріалів, покликаний допомогти вам у створенні безпосередньо на робочому місці ефективних комунікаційних матеріалів зі складними макетами сторінок - брошур, таблиць, буклетів - і маркетингових матеріалів для друку, Інтернету та електронної пошти.

3. програма призначена для створення і обробки електронних таблиць.

4. додаток Windows призначений для створення, перегляду , модифікації і друку електронних документів

2. Як запустити програму Microsoft Office Publisher?

1. Пуск-Програми - Microsoft Office Publisher.

2. Пуск -Програми-Microsoft Office - Microsoft Office Publisher.

3. Мій комп’ютер - C:\Program Files\Microsoft Office Publishеr..

4. Пуск-Microsoft Office Publisher.

3. Публікація для друку…

1. містить шаблони основних видів публікації використовується для швидкого створення макету публікації.

2. призначена для створення веб-сайту чи веб-публікацій, які планується відправити як повідомлення електронною поштою.

3. містить впорядковані за кольоровим рішенням макети публікацій.

4. використовується для створення власного макету публікації.

4. Як створити буклет?

1. Файл – Створити - Буклет

2. Файл – Створити - вибрати макет Публікації для друку - Основні набори.

3. Файл – Створити - вибрати макет Публікації для друку - Основні набори-Особисті бланки

4. Файл – Створити - вибрати макет Публікації для друку - Буклет

5. Як вставити сторінку в публікацію?

1. Вставка-Номера сторінок.

2. Файл – Створити - Нова сторінка.

3. В ставка - Сторінка.

4. Кнопка

6. Як створити новий стиль?

1. Файл - Створити стилі форматування.

2. Формат - Стилі і форматування - Створити Новий стиль.

3. Створити - Стилі і форматування - Створити Новий стиль.

4. Формат - Стилі форматування - Створити Новий стиль.

7. Що таке кольорова схема?

1. це один з елементів керування кольорами публікації.

2. набір гармонічно підібраних кольорів, які можна застосовувати до тексту та об’єктів.

3. сукупність значень параметрів форматування абзацу.

4. контейнер для тексту та графіки, розміщення і розміри якого можна змінювати

8. Як вставити малюнок в публікацію?

1. Вставка - Малюнок.

2. Вставка - З файлу малюнок.

3. Вставка - Малюнок - З файлу.

4. Вставка - Об’єкт.

9. Як змінити колірну схему публікації?

1. Вид - Колірні схеми.

2. Перейти в область завдань Параметри: Буклет і вибрати Колірні схеми.

3. Формат - Макети публікацій - Колірні схеми.

4. Перейти в область завдань Параметри: Буклет і вибрати Застосувати колірну схему.

10. Як змінити шрифтову схему публікації?

1. Формат - Макети публікацій – Шрифтові схеми.

2. Вид – Шрифтові схеми.

3. Перейти в область завдань Параметри: Буклет і вибрати Шрифтові схеми.

4. Перейти в область завдань Параметри: Буклет і вибрати Застосувати шрифтову схему.

Практична робота № 8.

Тема: Електронне листування за допомогою поштового клієнта.

Мета роботи: ознайомитися з редактором публікацій Microsoft Office Publisher; набути практичних навичок створення, редагування і форматуванні публікацій.

Після виконання роботи студент повинен

знати: принципи функціонування послуги електронної пошти; послідовність дій під час листування за допомогою поштового клієнта та веб-інтерфейсу; елементи адреси електронної пошти;

вміти: запускати поштовий клієнт та завершувати роботу з ним; настроювати параметри середовища поштового клієнта; використовувати довідкову систему поштового клієнта; створювати та видаляти обліковий запис електронної пошти в поштовому клієнті; реєструвати поштову скриньку на сервері електронної пошти через веб-інтерфейс; змінювати та поновлювати пароль поштової скриньки, якщо його забуто; керувати електронними повідомленнями: складати, надсилати, отримувати, видаляти й роздруковувати повідомлення, вказувати тему повідомлення, перевіряти його правопис, надсилати повідомлення з зазначенням терміновості, відповідати на повідомлення й перенаправляти їх; керувати вмістом папок поштової скриньки: переміщуватися папками, переміщувати повідомлення з однієї папки до іншої, відновлювати видалені повідомлення, очищувати поштову скриньку; копіювати й переміщувати текст як в межах повідомлення, так і з повідомлення до зовнішнього джерела і навпаки; вкладати файли у повідомлення, видаляти вкладені файли, а також зберігати файли з отриманих повідомлень на комп’ютері; створювати, редагувати й видаляти записи в адресній книзі; оновлювати адресну книгу після отримання повідомлення; створювати й використовувати списки розсилки.

Матеріально-технічне оснащення робочого місця: ПК, Windows ХР, Microsoft Internet Explorer, The Bat!.

Інструктаж з техніки безпеки: дотримуватись правил техніки безпеки при роботі в комп’ютерному класі. Виконання комплексу вправ для зняття зорової втоми (через 10 хв. після початку роботи). (Варіант 2).

Питання контролю:

1. Для чого призначена програма The Bat!?

2. Які кодування листів вам відомі?

3. Що таке обліковий запис?

4. Яким способом можна запустити програму The Bat!?

5. Які способи створення листа ви знаєте?

Короткі відомості з теоретичної частини.

Електронна пошта (e-mail) - це сукупність засобів, призначених для обміну інформаційними даними між користувачами комп'ютерної мережі. Вона є другою за популярністю (після Вебу) та найстарішою службою Інтернету.

Щоб можна було користуватися цією службою, ви маєте створити на поштовому сервері скриньку з певною адресою. На електронну адресу вам будуть надходити повідомлення від інших користувачів.

Одержати поштову скриньку та електронну адресу можна, звернувшись до спеціального поштового веб-сервера. Для цього потрібно зареєструватися на ньому та ввести особисті дані. Як правило, користування такими поштовими веб-серверами є безкоштовним, їхні адреси можна знайти у довіднику. Щоб здійснювати електронне листування за допомогою поштової скриньки, користувачеві слід мати на комп'ютері лише браузер і не потрібно встановлювати спеціальне програмне забезпечення.

Поштову скриньку також можна отримати на поштовому сервері провайдера, який надає послуги користування Інтернетом. Для того щоб можна було працювати з такою скринькою, користувач має встановити на свій комп'ютер спеціальну програму — поштовий клієнт.

Електронною поштою можна відправляти листи, що містять не тільки текст, а й малюнки, аудіо - та відеофайли. Щоб надіслати будь-якому користувачу повідомлен¬ня, потрібно знати адресу його електронної пошти. Якщо лист відправлено за неіснуючою адресою, він повернеться до автора з відповідним повідомленням.

Адреса електронної пошти складається з двох частин, розділених символом @ (користувачі часто називають цей символ собакою), наприклад ivanov@mail.ru. Перша частина адреси — це унікальне (яке не повторюється) ім'я користувача, а друга — ім'я сервера, на якому розташована поштова скринька цього користувача.

Етика електронного листування

Листуючись, слід дотримуватися певних правил електронного етикету. Вони складаються як із правил, успадкованих від традиційної пошти, так і з характерних лише для електронної.

■ Завжди вказуйте тему листа. Вона має якомога точніше відображати його зміст.

■ У самому листі намагайтеся дотримуватися теми. Пам'ятайте, що більшості людей щодня надходять десятки листів, тому викладайте свої думки стисло та зрозуміло.

■ Перевіряйте правопис — листи з помилками сприймаються як прояв неповаги та недбалості.

■ Не робіть повідомлення занадто довгими та уникайте великих абзаців. Абзаци рекомендується відокремлювати один від одного за допомогою вільного рядка.

■ Не відправляйте листи з вкладеннями великого обсягу, не домовившись заздалегідь про це з одержувачем.

■ У відповідь включайте фрагменти тексту листа, на який відповідаєте. Але цитувати слід лише фрази, що безпосередньо стосуються вашої відповіді.

■ Використовуйте підпис, в якому вказується ваше ім 'я та адреса електронної пошти.

■ Завжди будьте ввічливими.

■ Користуйтесь у повідомленнях смайликами — схематичними позначеннями емоцій

Зміст і послідовність виконання завдань.

1. Ввімкнути ПК.

3. Продемонструйте викладачу надіслані та отримані листи й адресну книгу, складіть звіт

Методичні рекомендації з виконання та оформлення.

1. Відкрийте програму The Bat! (Пуск - Програми -The Bat!)

2. Виберіть "Нова поштова скринька" на вкладці "Ящик"

3. В кажіть ім'я папки, в якій будуть розміщені повідомлення UkrNet та Натиснути кнопку "Далі":

4. Введіть своє ім'я та адрес@ukr.net:

5. Для доступу до сервера використовувати протокол - POP3;

6. Вкажіть у полі "Користувач" свою поштову адресу.

7. Після чого "Далее >"  та "Готово".

Правила написання електронних листів.

В залежності від системи, яка використовується як почтова програма, прийоми роботи з ними різні. Але правила написання листів (мережений етикет) залишаються незмінні.

1. В полі Кому ми повинні вписати E-mail адресата. Наведемо приклад E-mail: Polschool19@ukr.net

2. В полі Копія можна написати E-mail того (тих), кому ще потрібно відправити саме цей лист. В цьому випадку поштовий робот автоматично розішле цей лист всім вказаним адресатам.

3. В полі Тема потрібно вказати тему листа (можна цього не робити, але це є правилом гарного тону).

4. В великому полі внизу листа починаємо писати сам його текст.

   1. Лист прийнято починати вітанням. Якщо ви відповідаєте на написаний лист, то 83ог‘я адресата з‘явиться після вітання автоматично.

   2. Закінчувати лист прийнято іменем користувача, хто послав цього листа. Більшість поштових програм автоматично добавляють слова прощання користувача.

   3. Якщо ви відповідаєте на лист, то бажано цитувати свого кореспондента. Цитування виконується автоматично. Всі цитовані рядки виділяються на початку знаком “>” і жирним шрифтом.

   4. Нецензурні слова прийнято заміняти символами !»№;%:?*()@#$%^&* із верхнього регістра першого ряду клавіатури.

   5. В кінці листа можна дописати ще кілька фраз, якщо вони не стосуються теми самого листа. Ці фрази пишуть після символів “P.S.”.

Правила створення поштової скриньки на безкоштовному поштовому сервері.

В Internet існують сервери, які дозволяють відкривати на них безкоштовні власні поштові скриньки. Це дуже зручно для людей, які не мають домовленості з провайдером. Для користувача будь-якої поштової скриньки перш за все потрібно запам‘ятати 2 речі: логін та пароль. Логін – це 83ог‘я користувача, під яким він заходить до поштового ящика, а також разом з цим і назва самого поштового ящика. Пароль – це набір символів, які дозволяють користувачу одноосібно користуватись цим ящиком.

Розглянемо реєстрацію на безкоштовному поштовому сервері. Для прикладу візьмемо сервер www.ukr.net.

Загрузивши цю сторінку, ми бачимо розділ входу на сервер. З нього потрібно вибрати посилання “Новый пользователь”. Після цього на екрані відкривається вікно із умовами користування поштовою скринькою. Якщо умови підходять, то потрібно натиснути кнопку “Я принимаю условия”. Після цього на екрані з‘явиться анкета, яку потрібно заповнити. Заповнювати анкету потрібно латинськими літерами у вигляді транслітерації. Наприклад слово “привeт “ можна записати так: “privet”. А далі треба лише виконувати вимоги заповнення анкети, які у ній вказані.

Наведемо деякі правила заповнення анкети:

1. Логін. Логін можна утворити із власного імені та прізвища. Наприклад, Олександр Мережко – логін olmer, або в вигляді логіна можна вказати назву власної установи. Наприклад газета “Подільська агро біржа” має логін agrobirja.

2. Пароль. Пароль це має бути слово або набір символів, які буде легко запам‘ятати. Не лишнім буде також записати пароль і логін на папірець. При цьому потрібно бути уважним з великими та малими літерами, розкладками клавіатури.

3. Далі потрібно заповнити всі поля, позначені знаком #.

Після заповнення всіх необхідних полів потрібно натиснути кнопку з надписом “Регистрация”.

Проблеми, що можуть виникнути в процесі реєстрації:

1. Неправильний пароль. Це означає, що ви ввели в 2 поля (перше і повторне) різні паролі. Для Правка помилки потрібно акуратно ввести пароль в перше і продублювати його у другому полі під назвою “пароль”.

2. Такий логін уже існує. Це означає, що хтось до вас ще зареєструвався під цим 84огіком. В цьому випадку потрібно ввести новий логін або вибрати його із запропонованого списка, після чого ввести 2 рази пароль і повторно зареєструватись.

Сигналом успішної реєстрації поштової скриньки є відповідне повідомлення на екрані.

Оформлення звіту.

1. Для створення звіту використовуйте програму Microsoft Word

2. Звіт необхідно зберегти у текстовому форматі (із розширенням файлу .rtf)

3. Ім'я звіту - ZvitXX.rtf, де ХХ - номер практичної роботи

4. У самому звіті новині бути зазначені:

• Номер практичної роботи

• Назва практичної роботи

• Завдання до практичної роботи

• До кожного пункту докладно описано хід виконання завдання і зроблена копія екрану

• Зроблено висновок до практичної роботи і даються усно відповіді на питання контролю

5. Після виконання завдань практичної роботи відповісти на тестові питання для самоконтролю.

6. Звіт повинен бути оформлений державною мовою.

Література: [7] c.316-318. [5] c.14-79

Тестові питання для самоконтролю.

1. Які служби Інтернету забезпечують миттєве передавання інформації?

1. FTP.

2. ICQ.

3. E-mail.

4. Usenet.

2. Який протокол Інтернету відповідає управляє пересиланням даних?

1. NNTP.

2. IP.

3. TCP.

4. FTP.

3. Які з цих протоколів використовує служба електронної пошти?

1. SMTP та IMAP.

2. NNTP та НТТР.

3. PPP та ІР.

4. SIP та FTP.

4. Який з даних записів є адресою електронної пошти:

1. polut@rnd.runnet.ru

2. www.rnd.runnet.ru

3. Epson.com

4. Ntv.ru

5. Що є ім’ям сервера, де розміщена поштова скринька з адресою Sv-Ks@mail.ru?

1. @

2. .ru

3. Sv-Ks

4. mail.ru

6. Даний E-mail: Moscow@info.peterburg.ru. Символи Moscow це: ...

1. Місто призначення

2. Ім'я провайдеру

3. Поштовий протокол

4. Ім'я власника

7. Пароль поштової скриньки використовується для?

1. Захисту інформації

2. Відмінності від інших поштових скриньок

3. Щоб чужі люди не змогли надіслати вам повідомлення

4. Немає вірної відповіді

8. Спілкування групи людей по об'єднуючій їхній темі називається -

1. домен

2. передача даних

3. електронна пошта

4. телеконференція

9. Стандарт, що визначає форми подання й способи пересилання повідомлень, процедури їхньої інтерпретації, правила спільної роботи різного встаткування.

1. алгоритм

2. ДЕРЖСТАНДАРТ

3. протокол

4. сервер

10. Клієнт програма електронної пошти дозволяє

1. Підготовляти, редагувати і переглядати листи

2. Робити настроювання підключення до поштового сервера і відправляти електронну пошту

3. Всі варіанти помилкові

4. Всі варіанти правильні

Практична робота № 9.

Тема: Робота з навчальними програмами.

Мета роботи: набути і закріпити навички роботи з ІПС та навчальними програмами.

Після виконання роботи студент повинен

знати: інтерфейс і принципи роботи з електронними посібниками, інтерактивними навчальними курсами або іншими програмними засобами навчання профільного предмета; технологію перекладу текстів за допомогою електронних словників і програм-перекладачів;

вміти: застосовувати програмні засоби для поглиблення знань з профільного предмету; використовувати веб-енциклопедії для здобуття необхідної навчальної інформації; перекладати тексти з іноземної мови за допомогою електронних словників і програм-перекладачів; використовувати інформацію з форумів перекладачів для поліпшення якості перекладу термінів і текстів; навчатися іноземної мови за допомогою інтерактивних або мультимедійних курсів.

Матеріально-технічне оснащення робочого місця: ПК, Windows ХР, ППЗ з реєстру МОН України, Lingvo, Prompt, Плай, Рута, інструкційна карта.

Інструктаж з техніки безпеки: дотримуватись правил техніки безпеки при роботі в комп’ютерному класі. Виконання комплексу вправ для зняття зорової втоми (через 10 хв. після початку роботи). (Варіант 1).

.

Питання контролю:

1. Як ви думаєте, що таке ІПС?

2. Як ви думаєте, чому потрібні навчальні програми?

3. Як ви думаєте, де і як використовуються навчальні програми?

4. Які існують веб-ресурси для дистанційного навчання? Наведіть приклади.

Як можна використовувати веб-енциклопедії для навчання?

5. Чим відрізняються електронні словники від програм-перекладачів?

Короткі відомості з теоретичної частини.

Веб-енциклопедії — енциклопедії, матеріали яких у різних форматах зберігаються за конкретними URL адресами в Інтернеті

Приклади веб-енциклопедій:

1.  http://uk.wikipedia.org/

2.  http://www.megakm.ru/

3.  http://iplants.ru/encikl.php

4.  http://ru.wiktionary.org/wiki

5.  http://www.krugosvet.ru/

У процесі роботи, навчання чи отримання потрібних відомостей з Інтернету все частіше виникає потреба опрацювання текстів іноземною мовою. До недавнього часу проблему перекладу практично неможливо було вирішити без втручання людини-перекладача. Сучасний же ринок програмного забезпечення пропонує для автоматизації перекладу різні програми-словники та перекладачі. Серед таких програм найбільш популярними є електронний словник ABBYY Lingvo, в якому, крім безпосереднього перекладу потрібного слова, пропонується переглянути приклади його вживання, та багатофункціональний програмний комплекс електронного перекладу Prompt XT, за домомогою якого можна опрацьовувати текстові документи, збережені у різних форматах, зокрема PDF.

Якщо потреба у перекладі виникає доволі рідко, то купувати та встановлювати на свій комп’ютер спеціальне ліцензійне програмне забезпечення недоцільно. У таких випадках можна використовувати безкоштовні онлайнові словники та служби перекладу текстів.

Зміст і послідовність виконання завдань.

1. Створити список корисних посилань на підтримку навчання шкільних предметів.

2. Знайти та порівняти означення терміна енциклопедія, отримані з різних енциклопедій.

3. Порівняти особливості онлайн-перекладу за допомогою електронних словників та программ-перекладачів.

4. Ознайомитися з електронними засобами навчання

   5. Завантажити Бібліотеку електронних наочностей Біологія 6–11 кл . Знайдіть і розгляньте тему «Робота з мікроскопом на великому збільшенні». Зробити висновки, чи одного типу об’єкти містить цей програмний засіб.

   6. Завантажити Електронний атлас «Економічна і соціальна географія світу». Розглянути Зміст- назву розділу Населення світу- підрозділ Тривалість життя і Склад населення за ста’ттю.

   7. Ознайомитися з програмою Планета Земля.

   8. Ознайомитися з онлайн-словником Лінгво та засобом Перекладач пошукової сиcтеми Google .

   9. Роботу продемонструвати викладачу і скласти звіт.

Методичні рекомендації з виконання та оформлення.

1. Для створення корисних посилань:

• За допомогою пошукової системи знайдіть в Інтернеті сайт ВікіОсвіта і відкрийте головну сторінку ВікіОсвіти

• Перейдіть за посиланням Каталог освітніх ресурсів і переглянути запропоновані ресурси на підтримку навчання шкільних предметів та складіть таблицю власних корисних посилань.

• Переглянути умови навчання сервісів Веб 2.0. Перейдіть за посиланням Веб 2.0 (1) та переглянути відомості про Карти знань. Визначте способи застосування Карт знань для поглиблення чи систематизації знань з навчальних предметів.

2. Для порівняння означеннь терміна енциклопедія, отриманих з різних енциклопедій.

• За допомогою пошукової системи знайдіть сайт Великої Радянської Енциклопедії та відкрийте його (http://bse.sci-lib.com/ ).

• За допомогою запропонованої навігації знайдіть означення терміна енциклопедія та Зберегти URL_адресу знайденої сторінки у папці Обране\Навчання на вашому комп’ютері.

• Проаналізуйте вигляд екрана, поданого на малюнку, та перекладіть за допомогою засобу пошукової системи Google_перекладач/Переклад текстів, веб-сторінок і документів матеріал сторінок Великої Радянської Енциклопедії українською мовою. Для цього достатньо до відповідного вікна засобу Перекладач ввести URL_адресу сторінки та обрати мову оригіналу та мову перекладу.

• Знайдіть на цьому сайті словник Даля та перейдіть до нього. Знайдіть у словнику тлумачення терміна енциклопедія.

• Порівняйте означення цього терміна у Вікіпедії, Великій Радянській Енциклопедії та словнику Даля та запишіть суттєві ознаки тлумачення цього

• терміна.

• Знайдіть на сайті Великої Радянської Енциклопедії відомості про перспективи створення квантового комп’ютера. Зберегти потрібну веб-сторінку в

• папці Навчання вашої структури папок.

3. Для порівняння особливостей онлайн-перекладу за допомогою електронних словників та программ-перекладачів.

• Відкрийте сайт Бюро перекладів «Black&White» за адресою http://blacktwhite.com/ua/translate.php

• Відкрийте файл Заповіді.doc, що зберігається в папці Презентації на CD_диску. Створити засобами текстового процесора MS Word текстовий документ Заповіді 1, вмістом якого є переклад заповідей матері Терези українською мовою. Переклад здійсніть за допомогою онлайн_перекладача Pragma.

• Відкрийте сайт за адресою http://www.thocp.net/timeline/timeline.htm. Визначте, яка подія з історії розвитку комп’ютерної техніки відбулась у 1901 році. Перекладіть анонс цієї події за допомогою програми_перекладача та онлайн_словника. Порівняйте якість та зручність перекладу.

• Знайдіть в Інтернеті інші електронні словники та програми_перекладачі. Зберегти адреси відповідних сайтів у папці Обране\Навчання на вашому комп’ютері.

• Порівняйте можливості, способи використання та визначте переваги і недоліки застосування словників та програм_перекладачів.

• Засобами текстового процесора створити документ, де запишіть рекомендації щодо ефективного використання електронних словників та программ-перекладачів під час навчання іноземної мови та інших шкільних предметів.

4. Для ознайомлення з електронними засобами навчання

• Завантажити вікно браузера та введіть до рядка адреси www.ostriv.in.ua.

• Знайдіть на сайті посиланняна Файловий архів та перейдіть до категорії Електронні засоби навчання. Визначте, які з електронних засобів навчання для 10 класу, розміщених у файловому архіві, відповідають вашому профілю навчання.

• Завантажити та встановіть один з таких електронних засобів. Ознайомтесь з його інтерфейсом та особливостями.

• Створити у текстовому процесорі MS Word інструкцію щодо застосування цього електронного засобу.

Оформлення звіту.

1. Для створення звіту використовуйте програму Microsoft Word

2. Звіт необхідно зберегти у текстовому форматі (із розширенням файлу .rtf)

3. Ім'я звіту - ZvitXX.rtf, де ХХ - номер практичної роботи

4. У самому звіті новині бути зазначені:

   • Номер практичної роботи

   • Назва практичної роботи

   • Завдання до практичної роботи

   • До кожного пункту докладно описано хід виконання завдання і зроблена копія екрану

   • Зроблено висновок до практичної роботи і даються усно відповіді на питання контролю

5. Після виконання завдань практичної роботи відповісти на тестові питання для самоконтролю.

6. Звіт повинен бути оформлений державною мовою.

Література: [9] c. 208-211, [8] c. 5-22

Практична робота № 10.

Тема: Створення, компіляція й виконання найпростішого програмного проекту. Розміщення на формі елементів керування та настроювання їх властивостей.

Мета роботи: навчитися створювати , налагоджувати та компілювати найпростіші програми в середовищі Delphi.

Після виконання роботи студент повинен

знати: поняття програми; властивості об’єктів; властивості алгоритмів; призначення середовища програмування; етапи розв’язування задач на комп’ютері; інтерфейс візуального середовища програмування; послідовність дій зі створення, збереження, компіляції та виконання програмного проекту; послідовність дій для редагування коду обробника події.

вміти: відкривати середовище розробки програм; створювати новий проект, відкривати, зберігати й закривати проект; компілювати й виконувати програму; настроювати параметри проекту та інтерфейсу середовища розробки програм; відкривати й закривати вікна й панелі інструментів, що є у середовищі розробки програм.

Матеріально-технічне оснащення робочого місця: ПК, ОС Windows ХР, Borland Delphi 7.

Інструктаж з техніки безпеки: дотримуватись правил техніки безпеки при роботі в комп’ютерному класі. Виконання комплексу вправ для зняття зорової втоми (через 10 хв. після початку роботи). (Варіант 2).

Питання контролю:

1. Як встановити програму на комп’ютер?

2. Як завантажити середовище програмування Delphi?

3. Записати програму на диск?

4. Виконати перевірку синтакcичних помилок в програмі

5. Переглянути результати виконання програми?

Короткі відомості з теоретичної частини.

Delphi – це інтегроване середовище розробки, має гнучкий інструментарій для швидкого створення додатків, контекстні спливаючі підказки: основні і допоміжні.

Можливе використання додатків: баз даних, Ассемблера, C, але алгоритмічна основа Object Pascal (це розширення мови програмування Turbo Pascal 7.0.).

Існує могутній компілятор, що без проміжного (як би віртуального)  – коду, перетворює безпосередньо в машинний код. Працює в 10 –20 разів швидше звичайного компілятора.

Готові Delphi – додатки можуть бути у вигляді виконуючого модуля, чи у вигляді динамічних бібліотек, які можна використовувати в інших додатках.

Існує можливість швидкого візуального інтерфейсу і додатка.

У Delphi 2 основні фази розробки додатків:

1) конструювання форми;

2) кодування.

Після запуску Delphi - на екрані 4 вікна:

I Головне вікно; - верхній рядок екрана з заголовком: Delphi (версія) і Project1.

II Вікно проектувальника форм (вікно форми) – FORM1.

III Вікно редактора коду (вікно коду програми) – файл .PAS – code Editor.

IV Вікно інспектора об'єктів (Object inspector).

Усі вікна мають інтерфейсом Windows. Розташовано вікна мозаїкою.

I Головне вікно:

1. Рядок заголовка, де вказується версія Delphi, ім'я проекту (за замовчуванням Project1).

2. Основне меню (існує система допоміжних меню, через праву кнопку миші).

3. Третій, четвертий рядок екрана лівого поля – панель інструментів. Це кнопки з

спливаючими підказками, що повторюють пункти головного меню (піктограми).

4. Третій, четвертий рядок правого поля – палітра компонентів. Це піктограми з закладками

(Component palette), як багатосторінковий блокнот.

При закритті головного вікна відбувається вивантаження з DELPHI

II Вікно проектувальника форм з'являється автоматично при завантаженні DELPHI, чи F12.

Форма – це основа додатка Delphi – це розмічене поле, у якому розташовуються об'єкти, тобто компоненти з палітри компонентів.

Містить стандартний інтерфейс Windows. Компоненти: візуальні і невізуальні.

Робота у вікні форми - як гра з дитячим конструктором: з палітри компонентів вибираються об'єкти і розташовуються на формі вікна. Це і є основа «візуального» програмування, тобто заповнення вікна форми інтерфейсними елементами: кнопками, мітками, панелями.

III Редактор коду ( оброблювач події):

Викликається подвійним клацанням миші у вікні інспектора об'єкта праворуч від необхідної події в сторінці Events. На вікні форми з”являэться вікно редактора коду з заготівкою тексту процедури оброблювача подій.

Ліворуч від вікна редактора коду з'являється вікно провідника (дослідника, браузера) коду. Він полегшує пошук потрібних елементів для великої кількості рядків коду.

Головне меню:

File (файл); Edit (редагування); Search (пошук); View (вид); Project (проект); Run (запуск); Component (компонент); Data base (база даних); Tools (інструменти); Workgroup (робоча група); Help (довідка).

Панель інструментів:

Debug (налагодження); Run(запуск); Pause(пауза); StepOver (крок через);TraceIntro (крок в).

Standard (стандартна); New (створити); Open (відкрити); Save (зберегти);

Save all (зберегти усі); Open project (відкрити проект); Add project (додати в проект); Remove from project (видалити з проекту).

Панель інструментів:

Custom (користувача);

Кнопка Help (довідка);

Палітра компонентів – компонента VCL (Visual Component Library) і Active X.

IV Для зміни параметрів об'єктів використовується інспектор об'єктів, що має дві закладки – властивості (Properties) та події (Events) . Для настроювання об'єкт активізується одним клацанням лівої кнопки миші.

У DELPHI існує компонентний підхід (метод): готові компоненти – це частини машинного коду, що можуть бути додані до програми клацанням миші.

Праворуч у вікні знаходиться палітра компонентів, компоненти яких мають властивості, тобто характеристики. Властивості настроюються за допомогою інспектора об'єктів. Сукупність властивостей відображає видиму ( візуальну) сторону компонента:

 Положення щодо лівого верхнього кута

 Розміри

 Шрифт

 Текст

Властивості об'єкта відсортовані за алфавітом і по категоріях

Компоненти характеризуються методами (тобто програмні коди обробки властивостей) і подіями, котрі компонент приймає від додатка при виконанні дій.

Сукупність подій – поведінкова сторона компонента, наприклад – чи буде компонент реагувати на клацання миші чи натискання кнопки, клавіші; як він буде поводитися в момент появи на екрані чи в момент зміни розмірів вікна і т.д.

Рядки таблиці інспектора об'єктів вибираються клацанням миші і можуть відображати прості і складені (складні) властивості. Наприклад: прості властивості визначаються одним значенням (Caption).

Складні – це шрифт, стиль, розмір і т.д. закрити – відкрити список складних властивостей можна подвійним клацанням миші на властивості, чи клацанням по « – ».

Клацання на правій кнопці активізує зазначені властивості і з'являється кнопка для виклику діалогового вікна.

У складної властивості з'являється кнопка - це розкриваючийся список значень.

Виклик (активізація) інспектора об'єктів виконується через головне меню View – Object Inspector чи F11.

Структура модуля

Модуль складається з послідовності розділів. Кожний розділ починається ключовим словом і триває до початку наступного розділу.

unit Ім’яМодуля;

interface // розділ інтерфейсу

{ Тут перебувають описи процедур і функцій модуля, які можуть використовуватися іншими модулями. }

const // розділ оголошення констант

{ Тут перебувають оголошення глобальних констант модуля, які можуть використовуватися процедурами й функціями модуля.}

type // розділ оголошення типів

{ Тут перебувають оголошення глобальних типів модуля, які можуть використовуватися процедурами й функціями модуля }

var // розділ оголошення змінних

{ Тут перебувають оголошення глобальних змінних модуля, які можуть використовуватися процедурами й функціями модуля }

implementation // розділ реалізації

{ Тут перебувають описи (текст) процедур і функцій модуля}

end.

Зміст і послідовність виконання завдань.

Створити програму, що складається з форми й простих елементів керування – кнопок, написів. Заголовок форми повинен відображати прізвище автора програми.

1. Завантажити Delphi і уважно розгляньте інтерфейс, знайдіть вікно форми, модуля, проекту, вкладки «Стандартні» (“Standard”) панелі компонентів і елементи керування для створення кнопок, написів, рядків і блоків тексту.

2. Створити новий проект і зберегти з ім’ям Моя перша програма в папці Мої документи\Група\Пр10.

3. У заголовок головної форми помістити текст: «Практична робота № 10». Змінити (зменшіть) розмір форми.

4. В центрі форми розмістити малюнок з такими властивостями

.

5. Розмістити внизу на формі мітку «Label» і з її допомогою створити напис за зразком:

Виконала студентка 11 гр Іванова Ольга

6. Помістити на форму кнопку «Button», з ім’ям «Закрити», змінити шрифт і розмір кнопки.

7. Натиснути на клавіатурі «F12» і пергляньте текст вашої програми. Скопіювати його у звіт. Натиснути знову «F12». Модуль змінить форма.

8. Для кнопки «Закрити» створити оброблювач події, що закриває форму. Зберегти проект, Запустити й протестуйте його.

9. Додати на форму ще напис і кнопку, але не стандартну, а більше привабливу BitBtn з палітри компонентів на вкладці Additional. Змінити її вид за допомогою властивості Kind, змінити шрифт кнопки й напису. Зробити напис невидимим (властивість enabled встановіть в false). Перейменувати кнопку в Привітання!

8. Зробити так, щоб після натискання кнопки Привітання! на екрані з'являлося повідомлення: «Привіт! З першими успіхами!»

9. Додати на форму таймер і настройте його так, щоб він включався через 5 секунд після натискання на кнопку BitBtn і міняв вміст напису Lable2. (Наприклад, на «Успіхів і надалі!»

10. Роботу продемонструвати викладачу і скласти звіт.

Методичні рекомендації з виконання та оформлення.

1. Для запуску програми Delphi 7: Пуск- Програми-Borland Delphi 7-Delphi .

2. Для створення оброблювача подій, що закриває форму:

   • Виконаєте подвійне клацання мишею по кнопці, автоматично відкриється редактор коду, сформуються необхідні рядки програми й курсор установиться в тім місці, куди потрібно буде ввести інструкції. Уведіть «Close».

   • До кнопки «Закрити» Додати подію: виділіть кнопку на формі, в інспекторі об'єктів відкрийте вкладку «Events» (Події), знайдіть «OnMouseMove», праворуч від нього виконаєте подвійне клацання й напишіть такий оброблювач події:

Button1.Left:=100+random(250);

Button1.Top:=30+random(250);

8. Для збереження проекту: Натиснути кнопку «Save all»:

9. Для запуску проекту: «Run» або F9.

8. Для додавання кнопки BitBtn: натиснути кнопку з палітри компонентів на вкладці Additional.

9. Зміст коду програми:

Оформлення звіту.

1. Для створення звіту використовуйте програму Microsoft Word

2. Звіт необхідно зберегти у текстовому форматі (із розширенням файлу .rtf)

3. Ім'я звіту - ZvitXX.rtf, де ХХ - номер практичної роботи

4. У самому звіті новині бути зазначені:

   • Номер практичної роботи

   • Назва практичної роботи

   • Завдання до практичної роботи

   • До кожного пункту докладно описано хід виконання завдання і зроблена копія екрану

   • Зроблено висновок до практичної роботи і даються усно відповіді на питання контролю.

   • Додається текст програми

5. Після виконання завдань практичної роботи відповісти на тестові питання для самоконтролю.

6. Звіт повинен бути оформлений державною мовою.

Література: [10] c. 8-19, [17] c. 152-162

Тестові питання для самоконтролю.

1. Delphi дозволяє ?

1. Записувати команди, завдяки яким кмп’ютер може розв’язувати математичні задачі, обробляти тексти, будувати зображення на екрані дисплея.

2. Створювати невеликі системні системні додатки, драйвери пристроїв.

3. Створювати програми в стилі візуального конструювання форми, розмістивши на ній будь-які візуальні елементи.

4. Створювати програми на асемблері

2. З якого ключового слова розпочинається програма?

1. uses

2. Program.

3. . Form1

4. Unit1.

3. Модулі програми складаються з розділів:

1. Вуалізації, інтерпритації та ініціалізації.

2. Інтерфейсу, реалізації та ініціалізації.

3. Інтерфейсу, вуалізації та ініціалізації.

4. Інтерфейсу, інтерпретації іреалізації.

4. Як створити новий проект в Delphi?

1. File ® New ® Application.

2. File ® Save Project As.

3. Project ® Compile summa.

4. File ® New.

5. З яким розширенням зберігається откомпільований проект виконуваний в Windows?

1. *.cfg.

2. *.dof.

3. *.dpr.

4. *.exe.

6. Як запустити проект на виконання?

1. Натиснути клавішу F9

2. Вибрати команду Save all

3. Натиснути клавішу F5

4. Натиснути клавішу F7

7. Як припинити роботу програми, у якій виникла помилка?

1. виконати команду меню Run ® Program Reset.

2. виконати команду меню Run ® Program Pause.

3. виконати команду меню Run ® Step Over.

4. виконати команду меню Run ® Run.

8. Як ввести заголовок формы Form1.

1. В інспекторі об'єктів відкрийте сторінку Properties виберіть властивість Top і задайте його нове значення.

2. В інспекторі об'єктів відкрийте сторінку Properties виберіть властивість Left і задайте його нове значення.

3. В інспекторі об'єктів відкрийте сторінку Properties виберіть властивість ShowHint і задайте його нове значення.

4. В інспекторі об'єктів відкрийте сторінку Properties виберіть властивість Caption і задайте його нове значення.

9. Як розмістити мітку на формі?

1. На вкладці Standard палітри компонентів вибрати піктограму

2. На вкладці Standard палітри компонентів вибрати піктограму

3. На вкладці Standard палітри компонентів вибрати піктограму

4. На вкладці Caption палітри компонентів вибрати піктограму

1 0. Як створити кнопку на формі?

1. На вкладці Standard палітри компонентів вибрати піктограму

2. На вкладці Standard палітри компонентів вибрати піктограму

3. На вкладці Standard палітри компонентів вибрати піктограму

4. На вкладці System палітри компонентів вибрати піктограму

Практична робота № 11.

Тема: Введення й виведення даних, робота зі змінними.

Мета роботи: навчитися створювати, налагоджувати та компілювати найпростішу програму лінійного алгоритму в середовищі DELPHI, організовувати введення-виведення даних.

Після виконання роботи студент повинен

знати: форми опису алгоритмів; способи використання базових алгоритмічних структур;

вміти: складати та записувати мовою програмування лінійні алгоритми, розв’язувати задачі на обчислення сум, добутків, середніх значень для наборів чисел, які вводить користувач; викликати процедури та функції у програмі;

Матеріально-технічне оснащення робочого місця: ПК, ОС Windows ХР, Borland Delphi 7.

Інструктаж з техніки безпеки: дотримуватись правил техніки безпеки при роботі в комп’ютерному класі. Виконання комплексу вправ для зняття зорової втоми (через 10 хв. після початку роботи). (Варіант 1).

Питання контролю:

1. Алфавіт мови Delphi, операції, ідентифікатори.

2. Структура програми. Розділи оголошення констант, змінних, міток, типів

даних, підпрограм

3. Константи. Їхнє оголошення. Константні вирази.

4. Змінні. Їхнє оголошення.

5. Формати подання чисел (з фіксованою й плаваючою крапкою).

6. Сумісність типів при присвоєннях.

Короткі відомості з теоретичної частини.

Програма на Delphi являє собою послідовність операторів. Один оператор від іншого відокремлюється крапкою з комою. Програма може оперувати даними різних типів: цілими й дробовими числами, символами, рядками символів, логічними величинами.

Цілий тип

Мова Delphi підтримує сім цілих типів даних: shortint, smailint, longint, int64, byte, word і longword, опис яких наведено в табл. 1. Object Pascal підтримує і найбільш універсальний цілий тип - Integer, що еквівалентний Longint.

Таблиця 1– Цілі типи

Дійсний тип.

Мова Delphi підтримує шість дійсних типів: real48, single, double, extended, comp, currency. Типи розрізняються між собою діапазоном допустимих значень, кількістю значущих цифр і кількістю байтів, необхідних для зберігання даних у пам'яті комп'ютера (табл. 2.

Таблиця 2–Дійсні (дробові) типи

Мова Delphi підтримує і найбільш універсальний дійсний тип - Real, що еквівалентний Double.

Символьний тип.

Мова Delphi підтримує два символьних типи: ansichar і widechar:

 тип ansichar - це символи в кодуванні ANSI, яким відповідають числа в діапазоні від 0 до 255;

 тип widechar - це символи в кодуванні Unicode, їм відповідають числа від 0 до 65 535.

Object Pascal підтримує й найбільш універсальний символьний тип - char, що еквівалентний ansichar.

Рядковий тип.

Мова Delphi підтримує три строкових типи: ShortString, LongString, WideString:

 тип ShortString являє собою статично розташовані в пам'яті комп'ютера рядки довжиною від 0 до 255 символів;

 тип LongString являє собою динамічно розташовані в пам'яті рядки, довжина яких обмежена тільки обсягом вільної пам'яті;

 тип WideString являє собою динамічно розташовані в пам'яті рядки, довжина яких обмежена тільки обсягом вільної пам'яті. Кожний символ рядка типу WideString є Unicode-символом.

У мові Delphi для позначення рядкового типу допускається використання ідентифікатора string. Тип string еквівалентний типу ShortString.

Логічний тип.

Логічна величина може приймати одне із двох значень True (істина) або False (хибність). У мові Delphi логічні величини відносять до типу Boolean.

Змінна - це область пам'яті, в якій знаходяться дані, якими оперує програма. Коли програма маніпулює з даними, вона, фактично, оперує вмістом комірок пам'яті, тобто змінними.

Щоб програма могла звернутися до змінної (області пам'яті), наприклад, для того, щоб одержати вхідні дані для розрахунку по формулі або зберегти результат, змінна повинна мати ім'я. Ім'я змінної придумує програміст.

Як ім'я змінної можна використовувати послідовність із букв латинського алфавіту, цифр і деяких спеціальних символів. Першим символом в імені змінної повинна бути буква. Пропуск в імені змінної використовувати не можна.

Варто звернути увагу на те, що компілятор мови Delphi не розрізняє прописні й малі літери в іменах змінних, тому імена SUMMA, Summa і summa позначають ту саму змінну. Бажано, щоб ім'я змінної було логічно пов'язане з її призначенням.

В мові Delphi кожна змінна перед використанням повинна бути оголошена. За допомогою оголошення встановлюється не тільки факт існування змінної, але й задається її тип, чим і вказується діапазон допустимих значень.

У загальному виді оператор оголошення змінної виглядає так:

Var <iм'я> : <тип>;

де:

 ім'я - ім'я змінної;

 тип - тип даних, для зберігання яких призначена змінна.

Приклад:

а : Real; b : Real; i : Integer;

В наведених прикладах оголошені дві змінні типу real і одна змінна типу integer. У тексті програми оголошення кожної змінної, як правило, розміщають на окремому рядку. Якщо в програмі є кілька змінних, що відносяться до одного типу, то імена цих змінних можна перелічити в одному рядку через кому, а тип змінних вказати після імені останньої змінної через двокрапку, наприклад:

Var а,b,с : Real; x1,x2 : Real;

У мові Delphi існує два види констант: звичайні та іменовані.

Звичайна константа - це ціле або дробове число, рядок символів або окремий символ, логічне значення.

У тексті програми числові константи записуються звичайним способом, тобто так само, як числа, наприклад, при рішенні математичних завдань. При записі дробових чисел, щоб відділити цілу від дробової частин використається крапка. Якщо константа від’ємна, то безпосередньо перед першою цифрою ставиться знак "мінус", наприклад, 1230,0 або -524,03 .

Дробові константи можуть зображуватися у вигляді числа із плаваючою крапкою. Подання у вигляді числа із плаваючою крапкою засноване на тім, що будь-яке число може бути записане в алгебраїчній формі як добуток числа, меншого 10, що називається мантисою, і ступеня десятки, іменованої порядком.

У табл. 3 наведені приклади чисел, записаних у звичайній формі, в алгебраїчній формі та формі із плаваючою крапкою.

Таблиця 3 –Приклади запису дробових чисел

Рядкові й символьні константи розміщують в лапки. Нижче наведені приклади строкових констант:

'Мова програмування Delphi ', '2.4' , 'Д'.

Тут варто звернути увагу на константу ' 2.4'. Це саме символьна константа, тобто рядок символів, що зображує символи "дві цілі чотири десятих", а не число 2,4.

Логічний вираз може приймати значення або істини, або хибності. Істині відповідає константа True, значенню "хибність" - константа False.

Іменована константа - це ім'я (ідентифікатор), що в програмі використовується замість самої константи.

Іменована константа, як і змінна, перед використанням повинна бути оголошена. У загальному виді оголошення іменованої константи виглядає в такий спосіб:

const <константа> = <значення>;

де:

константа - ім'я константи;

значення - значення константи.

Іменовані константи оголошуються в програмі в розділі оголошення констант, що починається словом const. Нижче наведений приклад оголошення іменованих констант (цілої, рядкової й дробової).

const

Bound = 10;

Title = 'Швидкість перегону';

pi = 3.1415926;

Після оголошення іменованої константи в програмі замість самої константи можна використати її ім'я. На відміну від змінної, при оголошенні константи тип явно не вказують. Тип константи визначається її видом, наприклад: 125 - константа цілого типу; 0.0 - константа дійсного типу; 'виконати ' - рядкова константа; ' \' - символьна константа.

Оператор присвоювання.

Якщо в програмі треба виконати обчислення, то потрібно використати оператор присвоювання .

В результаті виконання оператора присвоювання значення змінної змінюється, оскільки їй привласнюється значення. В загальному вигляді оператор присвоювання виглядає так:

Ім'я : = Вираз;

де:

 Ім'я - змінна, значення якої змінюється в результаті виконання

оператора присвоювання;

 : = - символ присвоювання;

 Вираз - вираз, значення якого присвоюється змінній, ім'я якої зазначене ліворуч від символу присвоювання.

Приклад:

Surama := Сеnа * Kol; Skidka := 10; Found := False;

Вираз складається з операндів і операторів. Оператори розміщуються між операндами й позначають дії, які виконуються над операндами. В ролі операндів виразу можна використати змінну, константу, функцію або інший вираз. Основні алгебраїчні оператори наведені в табл. 4.

Таблиця 4 –Алгебраїчні оператори

Оператор	Дія
+	Додавання
-	Віднімання
*	Множення
/	Розподіл
DIV	Поділ націло
MOD поділу	Обчислення залишку від поділу

При записі виразів між операндом і оператором, за винятком операторів DIV і MOD, пропуск можна не ставити.

Оператор DIV дозволяє одержати цілу частину результату поділу одного числа на інше.

Оператор MOD дозволяє одержати залишок від поділу одного числа на інше. Наприклад, значення вира 15 MOD 7 дорівнює 1.

При обчисленні значень виразу варто враховувати, що оператори мають різний пріоритет. Так в операторів *, /, DIV, MOD більш високий пріоритет, чим в операторів + і -. Для завдання потрібного порядку виконання операцій у виразі можна використати дужки. Тип виразу визначається типом операндів, що входять у вираз, і залежить від операцій, виконуваних над ними.

У табл. 5 наведені правила визначення типу виразу залежно від типу операндів і виду оператора.

Таблиця 5–Правила визначення типу виразу

Оператор	Тип операндів	Тип виразу
*, +, -	Хоча б один з операндів real	real
*, +, -	Обидва операнда integer	integer
/	real або integer	Завжди real
DIV, MOD	Завжди integer	Завжди integer

Оператор присвоювання виконується в такий спосіб:

1. Спочатку обчислюється значення виразу, що перебуває праворуч від символу присвоювання.

2. Потім обчислене значення записується в змінну, ім'я якої стоїть ліворуч від символу присвоювання.

Під час компіляції виконується перевірка відповідності типу виразу типу змінній. Якщо тип виразу не відповідає типу змінної, то компілятор виводить повідомлення про помилку.

Мова Delphi надає програмісту ряд стандартних функцій. Звичайно функції використовують в ролі операндів виразів. Параметром функції може бути константа, змінна або вираз відповідного типу. Значення функції пов'язане з її ім'ям. Тому функцію можна використати в ролі операнда виразу. Так, щоб обчислити квадратний корінь, досить записати k:=Sqrt(n), де Sqrt – функція обчислення квадратного кореня, n - змінна, котра містить число, квадратний корінь якого треба обчислити.

Функція характеризується типом значення та типом параметрів. Тип змінної, котрій привласнюється значення функції, повинен відповідати типу функції. Точно так само тип фактичного параметра функції, тобто параметра, що вказується при звертанні до функції, повинен відповідати типу формального параметра. Якщо це не так, компілятор виводить повідомлення про помилку.

Математичні функції (табл.6) дозволяють виконувати різні обчислення.

Таблиця 6–Математичні функції

Функція	Значення
Аbs(n)	Абсолютне значення n
Sqrt(n)	Квадратний корінь із n
Sqr(n)	Квадрат n
Sin(n)	Синус n
Cos(n)	Косинус n
Arctan(n)	Арктангенс n
Ехр(n)	Експонента n
Ln(n)	Натуральний логарифм n
Rardom(n)	Випадкове ціле число в діапазоні від 0 до n- 1

Величина кута тригонометричних функцій повинна бути виражена в радіанах. Вираз перерахування кута із градусів в радіани буде виглядати так: a*Pi/180. Приведені стандартні математичні функції можуть використовуватися в програмі без додаткового опису. Доповнення до перерахованих математичних функцій розміщується в модулі Math. А тому в програмі до списку використаних модулів в операторі uses необхідно добавити цей модуль. Найчастіше використовувані функції цього модуля приведені в табл.7.

Таблиця 7– Математичні функції із модуля Math

Функція	Опис
Power(a,b)	ab, якщо а<0, то b>0
LogN(a,b)	logab
Tan(x)	tg(x)
CoTan(x)	ctg(x)
ArcSin(x)	arcsin(x)
ArcCos(x)	arccos(x)

Функції перетворення (табл. 8) найбільше часто використовуються при введенні й виведенні інформації. Наприклад, для того щоб вивести в поле виводу (компонент Label) діалогового вікна значення змінної типу real, необхідно перетворити число в рядок символів, що зображує дане число. Це можна зробити за допомогою функції FloatToStr, що повертає строкове подання значення виразу, зазначеного як параметр функції.

Наприклад, інструкція Label1.caption := FloatTostr(x) виводить значення змінної х в поле Label1.

Таблиця 8–Функції перетворення

Введення даних.

Найбільш просто програма може одержати вхідні дані з вікна введення або з поля редагування (компонент Edit).

Вікно введення - це стандартне діалогове вікно, що з'являється на екрані в результаті виклику функції ІnputBox. Значення функції ІnputBox - рядок, що ввів користувач.

У загальному виді введення даних з використанням функції ІnputBox виглядає так:

Змінна := InputBox(Заголовок, Підказка, Значення);

де:

 Змінна - змінна рядкового типу, значення якої повинно бути отримане від користувача;

 Заголовок - текст заголовка вікна введення;

 Підказка - текст повідомлення, що пояснює;

 Значення - текст, що буде перебувати в полі введення, коли вікно введення з'явиться на екрані.

Нижче, як приклад наведено, як можна одержати вхідні дані для програми перерахування ваги з фунтів у кілограми.

s:=InputBox('Фунти-кілограми','Введіть вагу у фунтах','0');

Якщо під час роботи програми користувач введе рядок і клацне на кнопці ОК, то значенням функції InputBox буде введений рядок. Якщо клацнути на кнопці Cancel, то значенням функції буде рядок, переданий функції як параметр „Значення”.

Потрібно звернути увагу на те, що значення функції InputBox рядкового(string) типу. Тому якщо програмі треба одержати число, то введений рядок повинен бути перетвореним в число за допомогою відповідної функції перетворення. Наприклад, фрагмент програми перерахування ваги з фунтів в кілограми, що забезпечує введення вхідних даних з вікна введення, може виглядати так:

funt := StrToFloat(s);

Введення з поля редагування.

Поле редагування - це компонента Edit. Введення даних з поля редагування здійснюється зверненням до властивості Text. Компонент Editl використовується для введення вхідних даних. Оператор введення даних в цьому випадку буде мати вигляд: Funt := StrToFloat(Editl.Text);

Виведення результатів.

Найбільш просто програма може вивести результат своєї роботи у вікно повідомлення або в поле виводу (компонент Label) діалогового вікна.

Зміст поля виводу визначається значенням властивості Caption. Змінити значення властивості Caption, як і більшості властивостей інших компонентів, можна як під час розробки форми додатка, так і під час роботи програми.

Для того щоб під час роботи програми змінити вміст поля виводу, наприклад, вивести в поле результат роботи програми, потрібно привласнити властивості нове значення.

Властивість Caption символьного типу. Тому для того, щоб під час роботи програми вивести в поле мітки числове значення, потрібно перетворити число в рядок, наприклад, за допомогою функцій FloatToStr або IntToStr.

Нижче як приклад наведено перерахування ваги з фунтів у кілограми, що використовується для виведення результату розрахунку.

Label2.Caption:= FloatToStr(kg)+' кг';

Зміст і послідовність виконання завдань.

І. Створити додаток, що забезпечує уведення двох цілих чисел, по клацанню на кнопці із символом «=» обчислює їхню суму й виводить значення результату.

Вид вікна додатка

1. Завантажити Delphi і створити новий проект з ім’ям Проект 1 в папці Мої документи\Група\Пр11.

2. Змінити розмір форми (згідно зразка).

3. Розмістити на формі компонента Edit1, Edit2, Edit3, Label1, Button1, як показано на мал.

Форма з розміщеними на ній компонентами

4. Задайте властивості Caption компонентів Label1 «+» і Button1 «=»: розмір символів (Size) – 20.

5. Вирівняйте компоненти на формі при натиснутій клавіші Shift: по горизонталі – без змін, по вертикалі – по центру.

6. Змінити напис у заголовку форми Form1 на Сума двох чисел за допомогою Інспектора об'єктів.

7. Знищити текст Edit1, Edit2, Edit3 у відповідних компонентах.

8. Додати на форму три об'єкти Label, розташуйте їх над об'єктами Edit1- Edit3 і задайте їхнім властивостям Caption значення «Доданок», «Доданок» і «Сума».

9. Натисканням F12 активізувати вікно Редактора коду. Звернути увагу, що в розділі опису програмного модуля був сгенерований опис форми й розміщених на ній компонентів.вати

type

TForm1 = class(TForm)

Edit1: TEdit;

Edit2: TEdit;

Edit3: TEdit;

Label1: TLabel;

Button1: TButton;

Label2: TLabel;

Label3: TLabel;

Label4: TLabel;

10. Зберегти зміни, внесені в проект, натисканням кнопки Зберегти всі (Save All) у стандартній панелі інструментів.

11. Виконати компіляцію і запустити на виконання створений проект.

Після цього на екрані комп'ютера з'явиться вікно створеної вами форми з компонентами, у які можна вводити значення. Звернути увагу, що вікно форми має стандартні атрибути вікна Windows, його можна мінімізувати, розгорнути на весь екран, змінити його розміри, але додаток не буде виконувати яких-небудь обчислень, тому що не було створено виконуючого обчислення фрагменту програми. Завершіть роботу додатка одним зі стандартних способів, наприклад, натисканням Alt+F4.

12. Назначити виконання операції додавання при натисканні кнопки Button1 із зображенням символу «=».

13. Запустити створений проект на виконання. У вікні додатка ввести значення доданків для обчислення суми. Вікно створеного додатка буде виглядати в такий спосіб:

14. Після перевірки роботи додатка закрити його вікно.

ІІ. Розробити проект згідно варіанта завдання для розрахунку:

1. Площі трикутника за сторонами А та В і кутом між ними α : S= ½ A*B*Sinα

2. Площі прямокутного трикутника за двома його катетами А та В : S=½ A*B

3. Площі рівностороннього трикутника за довжиною його сторони : S=√3/4 a^2.

4. Площі трикутника за довжинами його сторін А, В та С за формулою Герона

S= √P∙ (P-A) ∙ (P-B) ∙ (P-C), де Р=½(А+В+С)

5. Площі трапеції за двома основами А та В і висотою Н : S=(А+В)*Н.

6. Довжини кола по заданому радіусу R : L=2πR.

7. Площі кругу по заданому радіусі R : S= πR²

8. Периметра Р і площі S прямокутника за його сторонами А та В

9. Сторону трикутника С за двома іншими сторонам А та В і кутом між ними :

C= А²+B²-2A*B*Cos β

10. Площі ромба за його діагоналями Н1 і Н2 : S=H1*H2

15. Створити новий проект відповідно до варіанту завдання і Зберегти в папці Мої документи\Група\Пр11.

16. Роботу продемонструвати викладачу і скласти звіт.

Методичні рекомендації з виконання та оформлення.

1. Для зміни розмірів форми захопите кут вікна форми й, не відпускаючи ліву кнопку миші, переміщайте мишу, задаючи необхідний розмір форми.

2. Для зміни напису заголовку: в вікні Інспектора об'єктів на вкладці Властивості (Properties) вибрати властивість Caption (Заголовок).

• Н а вкладці Властивості (Properties) Інспектора об'єктів, показано властивості того об'єкта, що у цей момент виділений. Для перемикання між сторінками властивостей і подій використовуються закладки Властивості (Properties) і Події (Events) у верхній частині вікна Інспектори об'єктів.

• При клацанні на деяких властивостях, наприклад, на властивості Color, праворуч від імені властивості відкривається вікно списку, що розкривається. Нажавши в ньому кнопку зі стрілкою долілиць, можна побачити список можливих значень цієї властивості. Список значень можна переглянути за допомогою бігунка. Наприклад, якщо змінити значення властивості Color із прийнятого за замовчуванням clBtnFace (колір поверхні кнопок) на clWmdow (колір вікна), поверхня форми змінить свій колір.

• Поруч із деякими властивостями можна помітити знак плюс. Це означає, що дана властивість є об'єктом, що у свою чергу має ряд властивостей. Після клацання на цьому плюсі або подвійному клацанні на властивості Font відкриється таблиця таких властивостей, як Color (колір), Height (висота), Name (ім'я шрифту) і ін. Серед них є властивість Style (стиль), біля якого теж є знак плюса. Клацання на цьому плюсі або подвійне клацання на цій властивості розкриє додатковий список подсвойств, у якому можна, наприклад, установити в значення true для властивості fsBold (жирний). До речі, для зміни true на false і обернено в подібних булевых властивостях не обов'язково вибирати значення зі списку, що розкривається. Для його зміни досить подвійного клацання на значенні властивості.

Після перегляду або зміни поідвластивостей можна знову зробити подвійне клацання на головній властивості або клацнути на знаку мінус біля нього, і список підвластивостей буде закритий.

3. Для розміщення компонентів на формі, клацнувши на вкладці Standard, відкрийте палітру з необхідними компонентами, потім, клацнувши на значку відповідного компонента, наприклад, Edit, клацніть у вікні форми. Задайте положення й розмір компонента за допомогою миші.

Для вирівнювання компонентів на формі при натиснутій клавіші Shift виділите компоненти і у контекстному меню виберіть команду Позиція (Position) ► Вирівняти (Align). У вікні Вирівнювання (Alignment) виберіть у панелі По вертикалі (Vertical) варіант По центру (Centers) і Натиснути кнопку ОК. Усе компоненти, що беруть участь в операції вирівнювання, будуть вирівняні по вертикалі.

4. Для того щоб додаток виконував обчислення при клацанні на кнопці Button1 із зображенням символу «=», варто написати код обробки цієї події. Для створення коду обробки події варто скористатися Інспектором об'єктів. У вікні Інспектора об'єктів на сторінці Події зазначені всі події, на які може реагувати обраний об'єкт. Сторінка подій пов'язана з Редактором коду в такий спосіб: якщо двічі клацнути мишею праворуч від якого-небудь пункту, тій відповідній даній події код буде автоматично поміщений у вікно Редактора коду, а вікно Редактори коду негайно одержить фокус, і ви відразу ж будете мати можливість відредагувати код оброблювача даної події. Наприклад, якщо потрібно виконати певні дії при клацанні лівою кнопкою миші по даному об'єкті, то варто виділити і вибрати команду OnClick.

Поруч із ім'ям цієї події відкриється вікно зі списком, що розкривається. Якщо в додатку вже були створені які-небудь оброблювачі подій і при події OnClick потрібно використовувати одну з них, можна вибрати необхідний оброблювач зі списку, що розкривається.

Так як в додатку ще немає оброблювача подій, потрібно написати новий оброблювач клацання на кнопці Buttonl із зображенням символу «=». Для цього варто вибрати у вікні Інспектора об'єктів об'єкт Buttonl, потім на сторінці Events зробити подвійне клацання на порожньому полі списку в події OnClick.

Після цього вікно Редактора коду негайно одержить фокус. У цьому вікні в розділі interface перебуває запис процедури оброблювача події:

procedure TForm1.Button1Click(Sender: TQbject);

У розділі implementation розташовується текст заготівлі цієї процедури:

procedure TForm1.Button1Click(Sender: TObject);

begin

end;

Курсор буде перебувати в порожньому рядку між ключовими словами begin і end. Цей код є заготівлею для оброблювача події, що автоматично створив Delphi.

Вам залишається тільки розмістити необхідні оператори в просторі між begin і end. Тому що в задачі потрібно виконати додавання двох цілих чисел, а результат їхнього додавання також є цілим числом, то в розділі опису змінних варто ввести наступний опис:

var

a,b,c: integer; {2 доданків і сума - цілі числа}

Тому що в додатку для уведення чисел-доданків використовуються вікна редагування Edit1, Edit2, те необхідно за допомогою процедури StrToInt перетворити рядка з вікон Edit1, Edit2 у цілі числа. Для висновку результату підсумовування у вікні редагування Edit3 потрібно перетворити число в рядок функцією IntToStr. Тому в основне тіло процедури обробки події варто ввести наступний текст:

a:=StrToInt(Edit1.text);

b:=StrToInt(Edit2.text);

c:=a+b;

Edit3.text:=IntToStr(c);

Цілком процедура обробки події клацання на кнопці Button1 буде виглядати в такий спосіб:

procedure TForm1.Button1Click(Sender: TObject);

var

a,b,c: integer; {2 доданків і сума - цілі числа}

begin

a:=StrToInt(Edit1.text); {перетворення текстового рядка в ціле число}

b:=StrToInt(Edit2.text);

c:=a+b;

Edit3.text:=IntToStr(c); {перетворення цілого числа в текстовий рядок}

end;

Оформлення звіту.

1. Для створення звіту використовуйте програму Microsoft Word

2. Звіт необхідно зберегти у текстовому форматі (із розширенням файлу .rtf)

3. Ім'я звіту - ZvitXX.rtf, де ХХ - номер практичної роботи

4. У самому звіті новині бути зазначені:

• Номер практичної роботи

• Назва практичної роботи

• Завдання до практичної роботи

• До кожного пункту докладно описано хід виконання завдання і зроблена копія екрану

• Зроблено висновок до практичної роботи і даються усно відповіді на питання контролю.

• Додається текст програми

5. Після виконання завдань практичної роботи відповісти на тестові питання для самоконтролю.

6. Звіт повинен бути оформлений державною мовою.

Література:[10] c.19-37

Тестові питання для самоконтролю.

1. В програмі об’явлені три змінні

var _N: Integer;    _1: Integer;   _: Integer;

Яке з імен змінних є неприпустимим?

1. Всі три імена припустимі

2. Неприпустиме ім'я «_N»

3. Неприпустиме ім'я «_1»

4. Неприпустимі всі три іменsі

2. У якому із трьох фрагментів коду неправильно поставлена крапка з коми, що розділяє два оператори?

1) a := b + c;

WriteLn(a);

2) a := b + c    ;

WriteLn(a);

3) a := b + c

;WriteLn(a);

1. У всіх фрагментах правильно

2. Неправильно в другому фрагменті

3. Неправильно в третьому фрагменті

4. Неправильно в другому й третьому фрагментах

3. Є наступний код

var   B: Byte;   I: Integer; begin   I := -10;   B := I; end;

Яке значення одержить змінна B у результаті виконання цього коду?

1. Цей код не відкомпілюється

2. Змінна B одержить значення -10

3. Залежно від настроювань компілятора або відбудеться виключення, або змінна B одержить значення 246

4. Змінна B одержить значення -10

4. Яке значення одержать змінні a, b і c у результаті виконання наступної програми?

program Test; {$WRITEABLECONST ON} function GetVal: Integer; const   X: Integer = 1; begin   Result := X;   X := X + 1; end; var   A, B, C: Integer; begin   A := GetVal;   B := GetVal;   C := GetVal; end.

1. A = 1, B = 1, C = 1

2. A = 1, B = 2, C = 3

3. Програма не відкомпілюється, тому що значення констант не можна міняти

4. Програма не відкомпілюється, тому що типізовані константи не можуть бути локальними

5. На деякій неголовній формі Form2 зустрічається такий код:

procedure TForm2.Button1Click(Sender: TObject); begin   Form2.Label1.Caption := 'Кнопка натиснута'; end;

Чи всі правильно в цьому коді (за умови що компонентів Label1: TLabel дійсно існує на формі)? Якщо ні, то що саме?

1. Все правильно

2. У компонента TLabel немає властивості Caption, у нього аналогічна властивість називається Text

3. Тут не можна звертатися до компонента Label1 через змінну Form2

4. Оброблювач не враховує значення параметра Sender

6. Створимо новий проект на Delphi з однією формою,створимо на ній кнопку Button1. Тепер створимо ще одну форму Form2. У модулі Unit1 у список uses додамо Unit2 і напишемо такий оброблювач натискання Button1

procedure TForm1.Button1Click(Sender: TObject);

begin   Form2.ShowModal; end;

Легко переконатися, що такий код працює правильно, тобто при натисканні на Button1 відразу відкривається форма Form2. Чому ми можемо працювати з об'єктом Form2, хоча ніде не викликали його конструктор?

1. Форми - це особливі класи, які не мають потреби в створенні за допомогою конструктора

2. Код створення форми міститься в головному модулі проекту

3. Форма створюється автоматично при читанні її DFM-Файлу

4. Немає вірної відповіді

7. На деякій формі вручну створюються компоненти tLabel і tStaticText на одному тому самому місці

procedure TForm1.Button1Click(Sender: TComponent); var   L: TLabel;   S: TStaticText; begin   S := TStaticText.Create(Self);   S.Caption := 'Это TStaticText        ';   S.Top := 10;   S.Left := 10;   S.Parent := Self;   L := TLabel.Create(Self);   L.Caption := 'Это TLabel          ';   L.Top := 10;   L.Left := 10;   L.Parent := Self;   L.BringToFront; end;

1. Це TStaticText», тому що TStaticText був створений першим

2. Це TLabel», тому що TLabel був створений пізніше й виявився «над» TStaticText

3. Це TStaticText», тому що TStaticText віконний компонент, а TLabel не віконний

4. Це TLabel», тому що TLabel перенесено наверх викликом BringToFront

8. На формі в одному з її методів наступним кодом створена кнопка, що не має власника

Btn := TButton.Create(nil); // Привласнюємо властивості Btn Btn.Parent := Self;

1. Ніхто не відповідає, програміст повинен видалити її вручну

2. Відповідає сама форма

3. Відповідає об'єкт Application

4. Створювати кнопки, що не мають власника, не можна

9. Елемент Button знаходиться на вкладці:

1. Additional;

2. Standard;

3. System;

4. Win32.

10. Елемент BitBtn знаходиться на вкладці:

1. Additional;

2. Standard;

3. System;

4. Win32.

Практична робота № 12.

Тема: Складання програм з розгалуженнями.

Мета роботи: навчитися програмувати і налагоджувати програми з розгалудженням.

Після виконання роботи студент повинен

знати: форми опису алгоритмів; способи використання базових алгоритмічних структур; синтаксис та семантику операторів розгалуження;

призначення таких елементів керування як прапорець та група перемикачів.

вміти: складати та записувати мовою програмування алгоритми, в яких використовуються структури розгалуження; записувати мовою програмування складені логічні вирази; розв’язувати задачі, що передбачають вибір варіанта обчислень залежно від істинності складеної умови; аналізувати дані, введені користувачем, за допомогою операторів розгалуження;

розв’язувати задачі на обчислення сум, добутків, середніх значень для наборів чисел, які вводить користувач.

Матеріально-технічне оснащення робочого місця: ПК, ОС Windows ХР, Borland Delphi 7.

Інструктаж з техніки безпеки: дотримуватись правил техніки безпеки при роботі в комп’ютерному класі. Виконання комплексу вправ для зняття зорової втоми (через 10 хв. після початку роботи). (Варіант 2).

Питання контролю:

1. Які структури обчислювальних процесів Ви знаєте?

2. Як організувати розгалуження обчислень?

3. Умовний оператор if...then...else.

4. Умовний оператор if...then.

5. Навіщо потрібно при налагодженні програми тестувати всі гілки алгоритму?

Короткі відомості з теоретичної частини. Оператор умовної передачі керування

Оператор if дозволяє вибрати один із двох можливих варіантів роботи програми. Вибір здійснюється залежно від виконання умови.

Для реалізації фрагменту програми, який представлений на мал. 1, використовують оператор if , що записується так:

if <умова> then

begin

{ тут оператори, які треба виконати, якщо умова істинна }

end

else

begin

{тут оператори, які треба виконати, якщо умова хибна}

end;

Малюнок 1 – Алгоритм, реалізований оператором if-then-else

Необхідно звернути увагу, що перед else (після end) крапка з комою не ставиться.

Виконується оператор if в такий спосіб:

1. Обчислюється значення умови (умова - вираз логічного типу, значення якого може дорівнювати True або False).

2. Якщо умова істинна (значення виразу умови дорівнює True), то виконуються оператори, що слідують за словом then (між begin і end). На цьому виконання операції if закінчується, тобто оператори, що слідують за else, не будуть виконані.

3. Якщо умова хибна (значення виразу умови дорівнює False), то виконуються оператори, що слідують за словом else (між begin і end).

Якщо в операторі if між begin і end перебуває тільки один оператор, то слова begin і end можна не писати.

Якщо яка-небудь дія повинна бути виконана тільки при виконанні певної умови і пропущено дії, якщо ця умова не виконується, то оператор if може бути записана так:

if <умова> then

begin

{ оператори, які треба виконати, якщо умова виконується, істинно }

end;

На мал 2. представлений алгоритм, що відповідає оператору if-then .

Малюнок 2 – Алгоритм, реалізований оператором if-then

Наприклад, оператор if n=m then c:=c+l; збільшує значення змінної с тільки в тому випадку, якщо значення змінних n і m рівні.

Оператор вибору case організує розгалуження залежно від значення деякої змінної типу, що перераховується.

Наприклад, якщо In: integer, те після виконання

case in of

0: u:=x+y;

1: u:= x-y;

2: u:=x y;

else u=0;

end;

У відповідності зі значенням in обчислюється u. Якщо in=0, то u=x+y, якщо in=1, то u= x-y, якщо in=2, то u=x*y і, нарешті, u=0 при будь-яких значеннях in відмінних від 0, 1 або 2.

Зміст і послідовність виконання завдань.

І. Потрібно виконати обчислення виразу на інтервалі [-1,1] з кроком 0.1:

Знайти максимум та мінімум значення y на інтервалі. Вирази для функцій вибрати з таб. 1 відповідно до номера свого варіанта. Зберегти створений проект з ім’ям Проект 1 в папці Мої документи\Група\Пр12.

І І. Створити додаток для обчислення і виводу на екран значення функції:

Вирази для функцій f₁(x), f₂(x) і f₃(x) вибрати з таб. 2 відповідно до номера свого варіанта. У формі передбачити поля для введення значення параметра а і змінної х, виводу результату обчислення y, а також командні кнопки для здійснення розрахунку і виходу з додатка. Дані, що вводяться, повинні піддаватися контролю на допустимість уведення. Зберегти створений проект з ім’ям Проект 2 в папці Мої документи\Група\Пр12.

ІІІ. Роботу продемонструвати викладачу і скласти звіт.

М етодичні рекомендації з виконання та оформлення.

Приклад виконання роботи.

І. На форму Form3 установлюємо компоненти Label, Edit, Button. Необхідно змінити їх властивості у вікні Object Inspector (Caption, Text). На кнопку Button1» створюємо обробник подій «OnClick». Клацнувши два рази на кнопку Button1 (OK) у вікні, що спливе набираємо текст програми, яка реалізує розгалужений обчислювальний процес.

Блок-схема алгоритму.

Текст модуля

unit lab_12;

interface

uses

y:=1.25*sqrt(abs(x)

y:=x+1.3

y:=sqrt(-x*x+cos(x)+1)

Windows, Messages, SysUtils, Variants, Classes, Graphics, Controls, Forms,Dialogs, StdCtrls;

type

TForm3 = class(TForm)

Label1: TLabel;

Label2: TLabel;

Label3: TLabel;

Label4: TLabel;

Label5: TLabel;

Edit1: TEdit;

Edit2: TEdit;

Edit3: TEdit;

Button1: TButton;

Button2: TButton;

Label7: TLabel;

Label8: TLabel;

Label9: TLabel;

Label10: TLabel;

Label6: TLabel;

procedure Button1Click(Sender: TObject);

procedure Button2Click(Sender: TObject);

private

{ Private declarations }

public

{ Public declarations }

end;

var

Form3: TForm3;

implementation

{$R *.dfm}

procedure TForm3.Button1Click(Sender: TObject);

label 1;

var

st:string;

a,b,x,y,c,max,min: real;

begin

a:=StrToFloat(Edit1.Text);

b:=StrToFloat(Edit2.Text);

c:=StrToFloat(Edit3.Text);

max:=-maxint;

min:=maxint;

x:=a;

st:=' Результати роботи програми '+#13;

1: if x<-0.1 then y:=1.25*sqrt(abs(x));

if (x>=-0.1) and (x<0.1) then y:=x+1.3;

if x>=0.1 then y:=sqrt(-x*x+cos(x)+1);

st:= st+' x='+floatToStr(x)+' '+'y='+floatToStr(y)+#13;

label6.Caption:=st;

if y<min then min:=y;

if y>max then max:=y;

x:=x+c;

if x<=b then goto 1;

label7.Caption := 'min='+floatToStr(min);

label8.Caption := 'max='+floatToStr(max);

end;

procedure TForm3.Button2Click(Sender: TObject);

begin

form3.close;

end;

end.

Результат роботи програми

ІІ. Для створення додатку використовуючи палітру компонентів (елементів керування), спроектувати форму Form1, змінити значення властивості Name (L12_< ПІП >_Forma1). Для властивості BorderStyle краще установити bsSingle. Це значення забороняє змінювати за допомогою миші розміри форми в процесі виконання додатка. Для складної властивості BorderIcons його під властивості biSystemMenu присвоїти значення true, а для інших трьох його властивостей установити false. Такі установки залишають у заголовку вікна додатка тільки кнопку закриття, видаляючи інші, не дозволяючи тим самим змінювати розміри форми за допомогою кнопок у заголовку вікна. Таким чином, під час роботи додатка розміри форми змінити не можна ніяким способом. Приблизний вид форми показаний на мал. 4.

Малюнок 4.– Приблизний вид спроектованої форми

2. Помістити на форму компонент типу Label, присвоївши йому ім'я (властивість Name) Label0. У властивість Caption занести текст «Обчислення значення функції».

3. Помістити на форму компонентів Image1 з палітри Additional і завантажити в нього заздалегідь підготовлений малюнок, що відображає функцію. Завантаження малюнка виконується за допомогою стандартного вікна діалогу, що відкривається при щиглику на кнопці з трьома крапками у властивості Picture. Підготувати такий малюнок можна, використовуючи редактор формул Microsoft Equation зі складу Microsoft Word і будь-який графічний редактор (наприклад, Paint). Спочатку набирається формула в редакторі формул, а потім за допомогою буфера обміну вона переноситься в графічний редактор, після чого файл малюнка необхідно зберегти в папку, відведену для поточного проекту.

4. Помістити на форму три компоненти типу Edit: Edit1, Edit2, Edit3. Перші два призначені для введення, відповідно, значення параметра а і значення змінної х. У властивості Text цих компонентів увести які небудь значення – значення за замовчуванням. Ці значення будуть показуватися при запуску додатка на виконання. При виконанні додатка їх можна буде замінити іншими. Компонент Edit3 буде використаний для виводу результату обчислення функції. Тому необхідно заборонити введення в нього даних користувачем. Для цього властивості ReadOnly (тільки читання) присвоїти значення true, що забороняє користувачу заносити в компонент які-небудь дані. Можна поступити іншим способом: властивості Enabled цього компонента присвоїти значення false, що зробить компонент недоступним для користувача. При цьому значення буде показуватися більш блідим кольором.

5. Помістити на форму три компоненти типу Label: Label1, Label2, Label3 для підписів до полів уведення. У полях властивості Caption написати «Уведіть значення A», «Уведіть значення X» і «Значення функції Y» відповідно. При цьому властивість Color краще установити такою ж, як і у форми. Параметри шрифту (складна властивість Font) установити за своїм розсудом.

6. Включити у форму дві командні кнопки: елемент керування типу Button з ім'ям Button1 (властивість Name) і кнопку типу TBitBtn з палітри Additional з ім'ям BitBtn1. Написати (у властивості Caption) на першій кнопці «Розрахунок», а на другий – «Вихід». Для властивості Kind другої кнопки у вікні Object Inspector установити значення bkClose. Підібрати зручний для перегляду розмір шрифту (властивість Font Size).

7. Щигликом на кнопці Toggle Form / Unit (F12) на панелі інструментів головного вікна інтегрованого середовища перейти до вікна для набору програмного коду модуля Unit1. У розділі реалізації модуля (implementation) відразу після директиви {$R *.DFM} задати свою функцію, наприклад:

function f(x,a:real):real;

// Обчислення значення функції.

begin

if x <= 0 Then

f:= sin(sqr(x) + a*x)

else if x<=a then

f:=1-(1 + sqrt(sqr(x)+a*x))/((exp(sin(x))*(1+x)))

else

f:=cos(sqr(x)-sqr(a))/sqrt(1-sin(a-x))-

(1-sin(a-x))/exp(sin(x));

end;

8. З подіями OnEnter (Одержання фокуса) для однорядкових вікон редагування Edit1 і Edit2 зв'язати програмні коди:

procedure TForm1.Edit1Enter(Sender: TObject);

Обробка події Вхід в однорядковий редактор для

// уведення A. (одержання фокуса). Оскільки будемо вводити

// нове значення A, результат попереднього розрахунку (Y)

// уже не буде відповідати вихідним даним. Тому

// ховаємо його (Y).

begin

Edit3.Visible:=False;

end;

procedure TForm1.Edit2Enter(Sender: TObject);// Обробка події Вхід в однорядковий редактор для

// уведення X. (одержання фокуса). Оскільки будемо вводити

// нове значення X, результат попереднього розрахунку (Y)

// уже не буде відповідати вихідним даним. Тому

// ховаємо його (Y).

begin

Edit3.Visible:=False;

end;

9. Додати коди, що обробляють події OnExit (Утрата фокуса) для однорядкових вікон редагування Edit1 і Edit2:

procedure TForm1.Edit1Exit(Sender: TObject);

// Обробка події Вихід з однорядкового редактора для

// введення А (утрата фокуса). Перевіряємо, що ми ввели.

// Якщо уведено неприпустиме значення, (яке не можна

// перетворити до числового виду) – виводимо повідомлення

// про помилку. Фокус повертаємо в редактор Edit1. (тобто

// у поле введення А).

begin

if Edit1.Text<>'' then

try

StrToFloat(Edit1.Text);

except

ShowMessage('Уведено невірне значення А');

Edit1.SetFocus;

end;

end;

procedure TForm1.Edit2Exit(Sender: TObject);

// Обробка події Вихід з однорядкового редактора для

// введення Х (утрата фокуса). Перевіряємо, що ми ввели.

// Якщо уведено неприпустиме значення, (яке не можна

// перетворити до числового виду) – виводимо повідомлення

// про помилку. Фокус повертаємо в редактор Edit2. (тобто

// у поле введення Х).

begin

if Edit2.Text<>'' then

try

StrToFloat(Edit2.Text);

except

ShowMessage('Уведено невірне значення Х');

Edit2.SetFocus;

end;

end;

10. З подією OnClick кнопки Button1 зв'язати програмний код:

procedure TForm1.Button1Click(Sender: TObject);

// Обробка події Щиглик на кнопці Розрахунок.

Обчислюємо

// значення функції і виводимо його в поле однорядкового

// редактора Edit3. Оскільки контроль даних уже виконаний

// (при виході з відповідного однорядкового

// редактора), тут контроль уже не потрібний.

begin

Edit3.Visible:=True;

Edit3.Text:=FloatToStr(f(Strtofloat(Edit1.Text),

StrToFloat(Edit2.Text)));

end;

Оформлення звіту.

1. Для створення звіту використовуйте програму Microsoft Word

2. Звіт необхідно зберегти у текстовому форматі (із розширенням файлу .rtf)

3. Ім'я звіту - ZvitXX.rtf, де ХХ - номер практичної роботи

4. У самому звіті новині бути зазначені:

• Номер практичної роботи

• Назва практичної роботи

• Завдання до практичної роботи

• До кожного пункту докладно описано хід виконання завдання і зроблена копія екрану

• Зроблено висновок до практичної роботи і даються усно відповіді на питання контролю.

• Додається текст програми

5. Після виконання завдань практичної роботи відповісти на тестові питання для самоконтролю.

6. Звіт повинен бути оформлений державною мовою.

Література:[13] c. 4-6, [10] c. 37-46, [17] c. 163-173

Тестові питання для самоконтролю.

1. При вихідних даних A=5, B=4 визначите результат виконання візуального алгоритму, зображеного нижче. Визначите з яких структурних фрагментів складається він і д о якого виду він ставиться.

1. X = 20

2. X = 9

3. X = 5

4. X = 4

2. Яке значення прийме вираз NOT X1 AND X2, якщо значеня операндів є таким: X1 –TRUE, X2 - FALSE

1. TRUE

2. FALSE

3. TRUE AND FALSE

4. TRUE OR FALSE

3. Нехай Х1 та Х2 – ЛОГІЧНІ ВИРАЗИ. Чи буде синтаксично правильним запис:

X1 AND NOT NOT X2

1. запис є правильним

2. запис є неправильним

3. якщо замінити AND на OR, то запис є правильним

4. якщо замінити NOT на OR, то запис є правильним

4. IF X>0 THEN Y:=LN(X) ELSE Y:=EXP(X); Який ОПЕРАТОР буде виконано, якщо наведений вище IF отримає управління, а значення Х=0.8 ? Запишіть цей оператор.

1. Y:=LN(X)

2. Y:=EXP(X)

3. Ні одного

4. Два оператори буде виконано одночасно

5. Нехай N = 3. Яке ЗНАЧЕННЯ матиме змінна F після виконання наведеного складеного оператора?

BEGIN F:=1; I:=2;

1: IF I>N THEN GOTO 9; F:=F*I;

I:=I+1;

9: GOTO 1;

END;

1. 2

2. 1

3. 3

4. 0

6. Нехай A1 та A2 – операнди дійсного типу. Які з наведених записів є ЛОГІЧНИМИ ВІДНОШЕННЯМИ?

1 A1:=A2

2 ABS(A1–A2)<E

3 (А1–3)/(2*А2)

4 А1><sin(A2)

Запишіть НОМЕР (або – через кому – НОМЕРИ) правильних відповідей.

1. 1

2. 2

3. 3

4. Немає правильних відповідей

7. Запишіть ОПЕРАТОР, який надасть логічній змінній В значення TRUE – якщо X и Y рівні, значення FALSE – в іншому разі.

1. XOR

2. NOT

3. AND

4. OR

8. Чи треба описувати мітки оператора CASE в розділі LABEL?

1. Так

2. Ні

3. Цього зробити неможливо

4. Тільки в задачах з використанням циклів

9. Як включити у форму кнопку Вихід?

1. у вікні Object Inspector -для властивості Kind установити значення bkClose.

2. у вікні Object Inspector -для властивості Kind установити значення bkAbort.

3. у вікні Object Inspector -для властивості Hint установити значення bkClose.

4. у вікні Object Inspector -для властивості Kind установити значення bkCustom.

10. В якому розділі реалізації модуля можна задати свою функцію?

1. implementation

2. interface

3. uses

4. private

Практична робота №13

Тема: Програмування циклічних обчислень.

Мета: навчитися створювати програми для циклічних обчислювальних процесів з невизначеною і визначеною кількістю повторів.

Після виконання роботи студент повинен

знати: форми опису алгоритмів; способи використання базових алгоритмічних структур; семантику алгоритмічної структури повторення; синтаксис та семантику операторів циклів з лічильником, з передумовою та після умовою; правила вибору оператору циклу, що є найкращим для розв’язування певної обчислювальної задачі; синтаксис виклику підпрограми й передавання аргументів за значенням;

вміти: використовувати в програмах оператори циклу з лічильником, передумовою та післяумовою; розв’язувати задачі на обчислення кількості елементів із заданою властивістю та виконання над ними різноманітних операцій для наборів однотипних даних, які вводить користувач;

Матеріально-технічне оснащення робочого місця: ПК, ОС Windows ХР, Borland Delphi 7.

Інструктаж з техніки безпеки: дотримуватись правил техніки безпеки при роботі в комп’ютерному класі. Виконання комплексу вправ для зняття зорової втоми (через 10 хв. після початку роботи). (Варіант 1).

Питання контролю:

1. Для чого призначений оператор циклу?

2. Які існують типи циклів в мові Delphi?

3. Який формат запису мають цикли WHILE і REPEAT?

4. Оператор циклу for...to...do.

5. Оператор циклу for...downto...do.

Короткі відомості з теоретичної частини.

Оператор while використовується в тому випадку, якщо деяку послідовність дій треба виконати кілька разів, причому необхідне число повторень під час розробки програми невідомо і може бути визначено тільки під час роботи програми.

У загальному вигляді оператор while записується в такий спосіб:

while <умова> do

begin

// тут оператори, які треба виконати кілька разів

end;

де умова - вираз логічного типу, що визначає умову виконання операторів циклу.

Оператор while виконується в такий спосіб:

1. Спочатку обчислюється значення виразу умови.

2. Якщо значення виразу умови дорівнює False (умова не виконується), то на цьому виконання оператора while завершується.

3. Якщо значення виразу умови дорівнює True (умова виконується), то виконуються розташовані між begin і end оператори тіла циклу. Після цього знову перевіряється виконання умови. Якщо умова виконується, то оператори циклу виконуються ще раз. І так доти, поки умова не стане хибною (False).

Алгоритм, що відповідає оператору while, представлений на мал.1

Малюнок 1 - Алгоритм оператора while

Увага! Для того щоб оператори циклу while, які перебувають між begin і end, були виконані хоча б один раз, необхідно, щоб перед виконанням оператора while значення виразу умови приймало значення істини.

Оператор repeat .

Оператор repeat, як і оператор while, використовується в програмі в тому випадку, якщо необхідно виконати повторні обчислення (організувати цикл), але число повторень під час розробки програми невідомо і може бути визначено тільки під час роботи програми.

В загальному виді оператор repeat записується в такий спосіб:

В загальному виді оператор repeat записується в такий спосіб:

repeat

// оператори

until <умова> ;

де умова - вираз логічного типу, що визначає умову завершення циклу.

Оператор repeat виконується в такий спосіб:

1. Спочатку виконуються оператори тіла циклу, що перебувають між repeat і until.

2. Потім обчислюється значення виразу умови. Якщо умова хибна (значення виразу умови дорівнює False), то оператори тіла циклу виконуються ще раз.

3. Якщо умова істинна (значення виразу умови дорівнює True), то виконання циклу припиняється.

Таким чином, оператори циклу, що перебувають між repeat і until, виконуються доти, поки умова хибна (значення виразу умови дорівнює False).

Алгоритм, що відповідає оператору repeat, представлений на мал. 2.

Малюнок 2. Алгоритм, що відповідає оператору repeat

Увага! Оператори циклу, що перебувають між repeat і until, виконуються як мінімум один раз. Для того щоб цикл завершився, необхідно, щоб оператори циклу, що розташовуються між repeat і until, змінювали значення змінних, що входять у вираз умови.

Оператор циклу з параметрами for .

У загальному виді оператор for записується в такий спосіб:

for <лічильник> :=<поч_знач> to <кін_знач> do

begin

// тут оператори, які треба виконати кілька разів

end;

де: <лічильник > - змінна-лічильник числа повторень операторів циклу;

<поч_знач> визначає початкове значення лічильника циклів;

<кін_знач> визначає кінцеве значення лічильника циклів.

Змінна <лічильник>, вираз <поч_знач> і <кін_знач> повинні бути цілого типу. Кількість повторень операторів циклу можна обчислити по формулі

(кін_знач - поч_знач + 1).

Якщо між begin і end є тільки один оператор, то слова begin і end можна не писати.

Якщо початкове значення лічильника більше кінцевого значення, то послідовність операторів між begin і end не буде виконані жодного разу.

Крім того, після кожного виконання операторів тіла циклу лічильник циклів збільшується автоматично. Змінну-лічильник можна використати всередині циклу (але в жодному разі не змінювати).

Масив є набір елементів одного типу, кожний з яких має свій номер, званий індексом (індексів може бути декілька, тоді масив називається багатовимірним). Масиви бувають статистичними, та динамічними. В статистичних масивах, де кількість елементів фіксована, тип масиву конструюється таким чином:

var <ім’я масиву>array [індекс1 .. індекс2] of <базовий тип>;.

У випадках з динамічним масивом, коли кількість елементів невідома, тип задається наступним чином:

var <ім’я масиву>array of <базовий тип>;

Довжину масиву необхідно задати з використанням функції SetLength.

Наприклад: SetLength.(vect,6);

Тип індексу обов'язково є інтервальним і обов'язково повинен задаватися у вигляді а..b, де а і b - константні вирази цілого або символьного типу.

Наприклад:

var

a1,a2: array [1..10] of integer;

До елементів масиву звертаються за допомогою змінних з індексами: a1[3]:=a2[5];

Помилка, що найчастіше зустрічається при роботі з масивами - вихід за межі зміни індексу.

Використання компонента StringGrid

Для введення масиву зручно використати компонент StringGrid. Значок компонента StringGrid перебуває на вкладці Additional (мал.1).

Малюнок 3. – Компонент StringGrid

Компонент StringGrid являє собою таблицю, клітинки якої містять рядки символів. У табл. 1 перераховані деякі властивості компонента StringGrid.

Виведення масиву

Під виводом масиву розуміється вивід на екран монітора (у діалогове вікно) значень елементів масиву. Якщо в програмі необхідно вивести значення всіх елементів масиву, то для цього зручно використати оператор for, при цьому змінна-лічильник оператора for може бути використана як індекс елемента масиву.

Наприклад виведення одномірного масиву:

for i:=0 to m do StringGrid1.Cells[0,i]:=inttostr(i);

Введення масиву

Під введенням масиву розуміється процес одержання від користувача (або з файлу) під час роботи програми значень елементів масиву.

"Лобове" рішення завдання введення елементів масиву - для кожного елемента масиву створити поле введення. Однак якщо потрібно ввести досить великий масив, то таке рішення неприйнятно. Очевидно, що послідовність чисел зручно вводити в рядок таблиці, де кожне число перебуває в окремій клітинці, наприклад для одномірного масиву:

For i:=0 to n-1 do

a[i]:=StrToFloat(StringGrid1.Cells[i,1]);

для двумірного масиву:

for j:=1 to m do

for i:=1 to n do

a[i,j]:=strtoint(StringGrid1.Cells[i,j]);

Зміст і послідовність виконання завдань.

І. Потрібно створити додаток, що дозволяє виконувати обчислення суми безкінечного ряду

Зберегти створений проект з ім’ям Проект1 в папці Мої документи\Група\Пр14.

ІІ. Створити додаток, що дозволяє виконувати обробку елементів

одновимірного масиву (вхідні дані мають вводитися з клавіатури, результати обчислень повинні виводитися на екран). Зберегти створений

проект з ім’ям Проект2 в папці Мої документи\Група\Пр14. Роботу продемонструвати викладачу і скласти звіт.

Варіанти завдань.

Методичні рекомендації з виконання та оформлення.

Приклади виконання роботи.

І. Потрібно створити додаток, що дозвляє виконувати обчислення суми безкінечного ряду

На форму Form4 установлюємо компоненти із «палітри компонентів» (Label, Edit, Button). Необхідно змінити їх властивості у вікні Object Inspector (Caption, Text). Клацнувши два рази на кнопку Button1 (OK), у вікні що спливе набираємо текст програми і виконуємо команду File /Save all.

Блок-схема алгоритму

початок

x,e

s=0 i=0

ch=-x f=1

i=i+1

ch=ch*(-x)

f=f*i

sn=ch/f

s=s+sn

|sn|<e

s,sn,i

кінець

Текст модуля

unit lab13;

interface

uses

Windows, Messages, SysUtils, Variants, Classes, Graphics, Controls, orms,

Dialogs, StdCtrls;

type

TForm4 = class(TForm)

Label1: TLabel;

Label2: TLabel;

Label3: TLabel;

Edit1: TEdit;

Label4: TLabel;

Edit2: TEdit;

Button1: TButton;

Button2: TButton;

Label5: TLabel;

Label6: TLabel;

procedure Button1Click(Sender: TObject);

procedure Button2Click(Sender: TObject);

private

{ Private declarations }

public

{ Public declarations }

end;

var

Form4: TForm4;

implementation

{$R *.dfm}

procedure TForm4.Button1Click(Sender: TObject);

var

s,sn,e,x,ch,f:real;

i:integer; rez:string;

begin

x:=StrToFloat(Form4.Edit1.Text);

e:=StrToFloat(Form4.Edit2.Text);

s:=0;i:=0;ch:=-x;f:=1;

repeat

i:=i+1; ch:=ch*(-x);f:=f*i; sn:=ch/f; s:=s+sn

until abs(sn)<e;

rez:= rez+'Сума= '+FloatToStr(s)+

' член ряду= '+FloatToStr(sn)+ ' i='+IntToStr(i);

label5.Caption :=rez;

end;

procedure TForm4.Button2Click(Sender: TObject);

begin

form4.Close;

end;

end.

Результат роботи

ІІ. Потрібно підрахувати суму всіх елементів в одновимірному масиві

довжиною N.

Необхідно створити новий додаток; на форму Form5 установлюються компоненти.

Компонент StringGrid встановлюється з вкладки Advanced:

StringGrid1 (ColCount=20, Fifedcol=1, DefaultRowHeigth=24, ptoins: goEdit=true, Optoins:goTabs=true);

StaticText (з вкладки Advanced):

StaticText1, StaticText2; (властивостям Сaption присвоїмо значення: «Кількість

елементів», «Елементи масиву» відповідно);

Edit (з вкладки Standart):

Edit1,( властивості text присвоїмо значення « »);

Label (з вкладки Standart):

Label1, Label2 (властивостям Сaption яких присвоїмо значення «Результат», «…» відповідно);

Button (з вкладки Standart):

Button1 (властивості Сaption присвоїмо значення «Розрахувати»

Клацнувши два рази на кнопку Button1 (Результат) у вікні, що спливе набрати текст програми по знаходженню суми елементів масиву і виконати команду File /Save all.

Блок-схема алгоритму.

Текст модуля

unit lab13;

interface

uses

Windows, Messages, SysUtils, Variants, Classes, Graphics, Controls, Forms,

Dialogs, StdCtrls, Grids;

type

TForm5 = class(TForm)

StringGrid1: TStringGrid;

StaticText1: TStaticText;

StaticText2: TStaticText;

Edit1: TEdit;

Label1: TLabel;

Label2: TLabel;

Button1: TButton;

procedure Edit1Change(Sender: TObject);

procedure Button1Click(Sender: TObject);

private

{ Private declarations }

public

{ Public declarations }

end;

var

Form15 TForm5;

a:array of real;

n:word;

implementation

{$R *.dfm}

procedure TForm5.Edit1Change(Sender: TObject);

var i:word;

begin

if Edit1.Text = '' then exit;

n:=StrToInt(Edit1.Text);

stringgrid1.ColCount:=n;

for i:=0 to n-1 do StringGrid1.Cells[i,0]:=inttostr(i);

SetLength(a,n);

end;

procedure TForm5.Button1Click(Sender: TObject);

var i:word;

Summ:real;

begin

Summ:=0;

For i:=0 to n-1 do begin

a[i]:=StrToFloat(StringGrid1.Cells[i,1]);

61

Summ:=Summ+a[i];

end;

Label2.Caption:= FloatToStr(Summ);

end;

end.

Результат роботи.

Оформлення звіту.

1. Для створення звіту використовуйте програму Microsoft Word

2. Звіт необхідно зберегти у текстовому форматі (із розширенням файлу .rtf)

3. Ім'я звіту - ZvitXX.rtf, де ХХ - номер практичної роботи

4. У самому звіті новині бути зазначені:

• Номер практичної роботи

• Назва практичної роботи Завдання до практичної роботи

• До кожного пункту докладно описано хід виконання завдання і зроблена копія екрану

• Зроблено висновок до практичної роботи і даються відповіді на питання контролю

5. Після виконання завдань практичної роботи відповісти на тестові питання для самоконтролю.

6. Звіт повинен бути оформлений державною мовою.

Література:[10] c. 46-54, [17] c. 173-190

Тестові питання для самоконтролю.

1. Яке службове слово використовується в операторі циклу FOR, щоб вказати на ЗРОСТАННЯ параметра циклу?

1. To

2. Do

3. Dawnto

4. While

2. Змінні яких ТИПІВ можуть бути параметрами циклу FOR ?

1 дійсного типу

2 цілого типу

3 комплексного типу

4 символьного типу

Запишіть НОМЕР (або – через кому – НОМЕРИ) правильних відповідей.

1. Немає правильної відповіді

2. Всі

3. 1,2

4. 1,2, 4,

3. Наведений оператор записано неправильно!

do while x>=0.5 x:=x*0.1; Запишіть його без помилок.

1. while x>=0.5 do x:=x*0.1;

2. x>=0.5 while do x:=x*0.1;

3. do x>=0.5 while x:=x*0.1;

4. while x>=0.5 ; x:=x*0.1do

4. Скільки разів буде виконано цикл у фрагменті i=0;

while (i<5) do i:=i+1;

1. 5

2. Ні одного разу

3. 3

4. 4

5. Яке ЗНАЧЕННЯ матиме змінна S після виконання операторів s:=0.9;

for i:= – 10 to – 6 do s:=s+1;

1. 0,9

2. 5,9

3. Це неможливо

4. 7

6. Яке ЗНАЧЕННЯ матиме змінна S після виконання операторів s:=0.5;

i:=0;

while (i<5) do i:=i+1;

s:=s+1/i;

1. Це неможливо

2. 0,5

3. 5,5

4. 4,5

7. Яке ЗНАЧЕННЯ матиме змінна S після виконання операторів s:=2.1;

i:=2;

repeat i:=i–1; s:=s*i

until (i<=3);

1. 5

2. 2,1

3. 6

4. Немає вірної відповіді

8. При яких умовах буде коректно виконуватися наступний код? Змінну Lst думаємо, що вказує на коректно створений об'єкт типу TStringList.

var   I: Cardinal;   Lst: TStringList; ... for I := 0 to Lst.Count – 1 do   // Щось робимо з Lst[I]

1. Тільки якщо Lst.Count <> 0

2. Тільки якщо Lst.Count = 0

3. Завжди коректно

4. Завжди некоректно

9. Э код програми. Скільки разів буде виконане тіло циклу, перш ніж він завершиться?

var   R: Double; begin   R := 1.0;   repeat     R := R – 0.1;   until R = 0;

end.

1. 10

2. 11

3. Цей цикл ніколи не завершиться

4. Дуже багато, тому що цикл завершиться виключенням EOverflow, коли R досягне значення -1.7e308 (нижня границя типу Double)

10. У якому з операторів допущена синтаксична помилка:

1. For i=1 to 20 do p:=p+1;

2. While s<3 do s:= s-3;

3. Repeat k:=k+1 until k<7;

4. For I:=10 downto 5 do p:=p+1;

   1. 1

   2. 2

   3. 3

   4. 4

Практична робота №14

Тема: Створення і використання підпрограм користувача та вбудованих процедур і функцій.

Мета: вивчити можливості DELPHI для написання підпрограм і створення модулів. Навчитися створювати ы налагоджувати програму, що використовує зовнішній модуль UNIT з підпрограмою.

Після виконання роботи студент повинен

знати: відмінність між процедурами та функціями; поняття підпрограми; поняття аргументів підпрограми; поняття процедури та функції; синтаксис виклику підпрограми й передавання аргументів за значенням; синтаксис оголошення процедур та функцій;

вміти: створювати власні процедури та функції; викликати процедури та функції у програмі; передавати до процедур та функцій параметри за значенням; використовувати виклики процедур та функцій у виразах, зокрема в операторах присвоювання; застосовувати кілька стандартних функцій для перетворення типів, генерування випадкових чисел; застосовувати процедури під час створення програм, у яких багаторазово виконується однотипний код.

Матеріально-технічне оснащення робочого місця: ПК, ОС Windows ХР, Borland Delphi 7, інструкційна карта.

Інструктаж з техніки безпеки: дотримуватись правил техніки безпеки при роботі в комп’ютерному класі. Виконання комплексу вправ для зняття зорової втоми (через 10 хв. після початку роботи). (Варіант 2).

Питання контролю:

1. Що таке підпрограма? Які типи підпрограм Ви знаєте?

2. Чим відрізняються процедури від функцій?

3. Формати опису процедур і функцій.

4. Що таке локальні та глобальні параметри? Яка між ними відмінність?

5. Які параметри називаються фактичними, а які формальними?

Короткі відомості з теоретичної частини.

Підпрограма – це поіменована (тобто кожна підпрограма має своє унікальне для даної програми чи модуля ім’я) послідовність операторів, які визначені та записані тільки у одному місці програми (модулі) так, що їх можна використовувати при виконанні одного або кількох фрагментів програми (модуля). Це робиться у двох випадках:

1. Однакова послідовність операторів використовується у багатьох моментах реалізації алгоритму. Тоді для економії місця та обсягу програми цю послідовність операторів “виносять” до підпрограми, а потім просто викликають цю підпрограму у відповідних моментах.

2. Для виділення фрагменту алгоритму у окремий блок. Цим досягається краща візуалізація виконання алгоритму.

У Delphi існує два типи підпрограм: процедури та функції.

При використанні процедур та функції у Delphi відповідний модуль має містити у собі текст процедури або функції та звертання (сам виклик) до неї.

Послідовність текстів процедур та функцій має йти у порядку зростання вкладеності. Тобто спочатку описуються процедури, які не використовують нестандартних процедур та функцій, потім ті, що можуть використовувати написані автором підпрограми, описані вище у програмі.

Підпрограма може містити такі ж блоки опису модулів, констант, типів, змінних та ін., що і сам модуль.

Змінні, константи, та інші описові блоки підпрограми “працюють” тільки у цій підпрограмі (локальні змінні, локальні типи та ін). Крім того підпрограма може використовувати усі змінні, типи та ін., описані у самому модулі (перед текстом підпрограми).

Процедура має наступну структуру:

Procedure <ім'я процедури> ([список формальних параметрів]);

Const [опис використовуваних констант];

Type [опис використовуваних типів];

Var [опис використовуваних змінних];

Begin

… // Оператори

End;

На відміну від процедур функції можуть використовуватися у виразах у якості операнда, тому вони мають наступну структуру:

Function <ім'я функції> ([список формальних параметрів]): <тип результату>;

Const [опис використовуваних констант];

Type [опис використовуваних типів];

Var [опис використовуваних змінних];

Begin

… // Оператори

Result:= … ; // Занесення результату обчислень в Result

End;

Процедури й функції можуть бути використані як формальні параметри підпрограм. Для цього визначається тип:

Type <ім'я> = function ([список формальних параметрів]):<тип результату>;

або Type <ім'я> = procedure ([список формальних параметрів]);.

Ім'я процедури або функції повинне бути унікальним у межах програми. Список формальних параметрів необов'язковий і може бути відсутнім. Якщо ж він є, то в ньому перераховуються через крапку з комлою імена формальних параметрів і їхні типи. Є три види формальних параметрів: параметри-значення, параметр-змінні, параметри-константи. При виклику підпрограми передача даних для цих видів здійснюється по-різному.Параметри-Значення копіюються, і підпрограма працює з їхньою копією, тому при виклику на місці такого параметра можна ставити арифметичний вираз. При використанні параметрів-змінних (в описі перед ними ставиться Var) і параметрів-констант у підпрограму передається адреса й вона працює із самої змінної. За допомогою параметрів-змінних підпрограма передає результати своєї роботи програмі, яка визивається.

У функціях використовується спеціальна змінна Result, інтерпретуєма як значення, що повернить в основну програму функція по закінченню своєї роботи.

У мову Object Pascal убудований ряд найбільш часто вживаних процедур і функцій, які є частиною мови й викликаються без попереднього визначення в розділі описів.

Використання модулів

Модуль – автономно компілюєма програмна одиниця, що включає в себе процедури, функції, а також різні компоненти в розділі описів. Структура модуля містить наступні основні частини: заголовок, интерфейсна частина, що виконується, ініціююча й завершальна.

Заголовок складається із зарезервованого слова Unit і наступного за ним ім'я модуля, що повинне збігатися з ім'ям дискового файлу. Використання імені модуля в розділі Uses основної програми приводить до встановлення зв'язку модуля з основною програмою.

Интерфейсна частина розташована між зарезервованими словами interface і implementation і містить оголошення тих об'єктів модуля, які повинні бути доступні іншим програмам.

Частина, що виконується, починається зарезервованим словом implementation і містить опис процедур і функцій, оголошених в интерфейсній частині. Вона може також містити допоміжні типи, константи, змінні, процедури й функції, які будуть використовуватися тільки у виконуваній частині, що, і не будуть доступні зовнішнім програмам.

Ініціююча частина починається зарезервованим словом initialization і містить оператори, які виконуються до передачі керування основній програмі.

Завершальна частина починається зарезервованим словом finalization і виконується в момент закінчення роботи програми.

Ініціююча й завершальна частини модуля використовуються вкрай рідко.

Зміст і послідовність виконання завдань.

1. Написати програму виводу на екран таблиці функції та оформити у вигляді процедури. В якості функції використовувати на свій розсуд Tg(x), ch(x) и sin2(x). Зберегти створений проект з ім’ям Проект 1 в папці Мої документи\Група\Пр13.

2. За вказівкою викладача виберіть варіант задачі із завдань, наведених нижче. Передбачите можливість вибору функції, для якої буде розраховуватися таблиця. Функції помістыть в окремий модуль. Викликати обрану функцію повинна процедура, що використовує як вхідний параметр ім'я відповідної функції. Зберегти створений проект з ім’ям Проект 2 в папці Мої документи\Група\Пр13.

Необхідно вивести на екран таблицю значень функції Y(x) і її розкладання в ряд S(x) для x змінюються від x_n до x_k із кроком h=( xn-xk)/10. Близькість значень S(x) і Y(x) у всьому діапазоні значень x указує на правильність обчислення S(x) і Y(x).

Таблиця 1.