1. Положення пацієнта лежачи на рівній поверхні.

Хворим на странгуляційну асфіксію для зменшення навантаження на

шийний відділ хребта необхідно вдягти шийний комір, забезпечити повний

психологічний спокій, не дозволяти пацієнту самостійно пересуватись.

2. Проведення оксигенотерапії.

3. Забезпечення венозного доступу.

Надання екстреної медичної допомоги

Після звільнення шиї від петлі, яка її здавлювала у разі задовільної

серцевої діяльності (рівень АД не нижче 80 мм рт ст.):

- Термінова ендотрахіальна інкубація на спонтанному диханні;

- ШВЛ з подачею 100% кисню;

У разі судом: тіопентал – 75-125 мг протягом 10 хвилин, вводити

розчин тіопенталу внутрішньовенно слід повільно зі швидкістю не більше 1

мл за хвилину, спочатку зазвичай вводять 1-2 мл, а через 20-30 секунд – останню

кількість; діазепам 0,5% розчин з розрахунку 0,2 мг на кг маси тіла в/в (під

контролем дихання і АТ):

Інфузійна терапія:

- розчин натрію хлориду 0,9%, глюкоза 5% розчин 400-800 мл

крапельно, декстран;

- ввести гепарин 5000 Од в/в, преднізолон 30-60 мг в/в.

У разі зупинки кровообігу (рівень АД нижче критичного або не

визначається):

- базова СЛР відповідно протоколу

- після поновлення серцевої діяльності: продовжити ШВЛ з

подачею 100% кисню;

- в/в струйно натрію гідрокарбонат 4% розчин 100-200 мл;

- 10% гідроксиетилкрохмаль 250-500 мл або декстран 400-800мл,

розчин натрію хлориду 0,9% в/в крапельно.

У разі судом:

- тіопентал – 75-125 мг протягом 10 хвилин, вводити розчин

тіопенталу внутрішньовенно слід повільно зі швидкістю не більше 1 мл за

хвилину, спочатку зазвичай вводять 1-2 мл, а через 20-30 секунд – останню

кількість; діазепам 0,5% розчин з розрахунку 0,2 мг на кг маси тіла в/в (під

контролем дихання і АТ);

- преднізолон 30-60 мг в/в;

- гепарин 5000 10000 Од у одному з плазмозамінних розчинів в/в;

Госпіталізація

Термінова госпіталізація пацієнта у реанімаційне відділення.

Під час транспортування необхідно забезпечити моніторування стану

пацієнта, контроль АТ, ЧСС, ЧД, ЕКГ, проведення лікувальних заходів та

готовність до проведення реанімаційних заходів.

Продовжувати під час транспортування інфузійну терапію.

Примітка. Транспортування здійснюється на ношах після стабілізації

вітальних показників.

193

Індикатори якості медичної допомоги:

1. Наявність у структурному підрозділі локального протоколу надання

медичної допомоги при странгуляційній асфіксії і доступність його

медичним працівникам.

2. Відсоток лікарів та фельдшерів з медицини невідкладних станів, що

проходили підготовку на короткотривалих курсах з проведення серцево-

легеневої реанімації.

3. Відсоток пацієнтів з странгуляційною асфіксією, яких

госпіталізовано до ЗОЗ.

194

Протокол № 50.

Локальний протокол надання медичної допомоги

при жаленнях, укусах отруйних.

Нозологічна одиниця. Укуси, жалення отруйні

Код МКХ 10: X20 – X29

Ознаки та критерії діагностики захворювання.

Алергічні і токсичні реакції виникають при укусах або жаленні

деякими комахами. Вони можуть бути небезпечні для життя. В більшості

випадків розвивається лише локальна симптоматика. Укуси деяких комах

(мухи, джмелі, оси, бджоли) можуть викликати системну токсичну реакцію

або анафілактичну реакцію. Укуси павуків викликають локальну

вазоконстрикцію і ішемію або токсичну реакцію – нейротоксичний,

холінергічний синдроми.

Укуси комах. Локальні реакції – гіперемія, набряк, або блідість,

геморагії у місцях укусів, свербіж, біль. Системні для отрути бджіл, ос,

джмелів: нудота, блювота, головний біль, діарея, втрата свідомості, ниркова

недостатність, смерть. Анафілактичні реакції: кропив’янка, набряк Квінке,

бронхоспазм, артеріальна гіпотензія, шок, смерть.

Укуси павуків. Укус каракурта викликає м’язові спазми, сильний біль,

ригідність мускулатури живота і спини, параліч, шок, дихальну

недостатність, які можуть приводити до смерті. Укус скорпіона викликає

дихальну недостатність, гіпотензію, рухове _______збудження, порушення зору,

гіперсалівацію.

Укуси змій. Характерні біль, наростаючий набряк, гіперемія, “ранка” з

ділянкою некрозу або без нього в місці укусу, загальна слабкість, сонливість,

головний біль, судоми, анафілактичні реакції при резорбтивній дії (або

сенсибілізації пацієнта),

Диспетчеру оперативно-диспетчерської служби Центру ЕМД та

МК:

Обов’язково:

Прийняти виклик і діяти відповідно до алгоритму дій диспетчера.

Бажано: надати поради абоненту:

• якщо вкусила змія в кінцівку, забезпечте нерухомість кінцівки

(запобігає швидкому розповсюдженні отрути);

• якщо вжалила бджола – негайно видаліть жало, провівши по шкірі

тильною стороною ножа (не видаляйте руками, бо на кінці жала є мішечок з

отрутою і при здавлюванні руками в шкіру потрапляє додаткова порція

отрути);

• по змозі покладіть постраждалого;

• при задусі підніміть голову (при відсутності запаморочення –

напівсидячи положення);

195

• при явищах шоку (блідість, вологість шкіри, серцебиття,

прискорене дихання) покладіть постраждалого з дещо піднятими ногами для

зменшення явищ шоку

• не залишайте пацієнта без нагляду.

Умови, в яких повинна надаватись медична допомога. Положення

пацієнта довільне, у важких випадках – горизонтально на спині з можливістю

вільного підходу та проведення інтенсивної терапії.

Необхідні дії керівника бригади екстреної (швидкої) медичної

допомоги.

Діагностична програма: збір скарг та анамнезу, клінічний огляд,

вимірювання АТ.

Обов’язкові дані анамнезу Скарги на момент огляду. Дата та час укусу,

вид тварини, яка вкусила, що зроблено до прибуття бригади ЕМД.

Обов’язкові дані клінічного огляду. Положення, колір шкіри,

характеристика пульсу, АТ, аускультація серця та легень.

Лікувальна програма.

Укуси ос, бджіл, джмелів: – видалити жало, охолодити місце укусу

льодом; симптоматична терапія. При системній токсичній дії отрути –

симптоматична терапія. Катетеризація або пункція центральної або

периферичної вени. При анафілактичній реакції – адреналін

внутрішньовенно до стабілізації гемодинаміки, глюкокортикоїди в

перерахунку на 10 мг/кг преднізолону; інфузійна терапія кристалоїдами.

Укуси павуків. Холод на місце укусу. Обробка рани перекисом водню.

При м’язовій ригідності – препарати кальцію (0,1-0,2 мл/кг маси тіла в

перерахунку на 10% кальцію хлориду). В тяжких випадках – міорелаксанти і

інтубація трахеї, ШВЛ. При болях – наркотичні анальгетики

внутрішньовенно.

При укусах змій показана іммобілізація укушеної кінцівки, холод на

місце укусу, інфузійна терапія кристалоїдами, 5% глюкозою, при гіпотензії –

додатково плазмозамінними розчинами, при показах – інтубація трахеї,

ШВЛ.

Шкідливі маніпуляції:

Не слід проводити розрізи або припалювання ранки (невмілі та болючі

маніпуляції сприятимуть більш швидкому розповсюдженню отрути та

погіршать стан постраждалого).

Не відсмоктувати вміст рани (загроза для медичного персоналу),

Не рекомендується обколювати ранку новокаїном та адреналіном.

Критерії якості лікування. Знеболення, зняття або зменшення проявів

інтоксикації і алергічних реакцій. Поліпшення самопочуття, стабілізація

гемодинаміки, попередження ускладнень, досягнення транспортабельності.

Госпіталізація.

Показаннями для госпіталізації є важкі системні прояви,

анафілактичний шок.

196

Особливості госпіталізації. На ношах, з можливістю проведення під

час транспортування оксигенотерапії та симптоматичної терапії, передбачити

можливість проведення реанімаційних заходів.

Обов’язкова госпіталізація при укусах змій, отруйних павуків для

проведення специфічної антидотної терапії. Госпіталізація при укусах змій –

в токсикологічне відділення КМКЛШМД. У термінальному стані

госпіталізація в найближче реанімаційне відділення.

Подальший нагляд амбулаторно-поліклінічної мережі при

стабільному стані і неускладнених місцевих реакціях.

Індикатори якості медичної допомоги: