Класифікація електричних схем

Електрична схема — це креслення, на якому за допомогою умовних графічних і буквено-цифрових позначень зображено електроустановку або її частину. Крім електричних, застосовують кінематичні, гідравлічні, пневматичні та інші схеми. Складову частину схеми, яка виконує певну функцію у виробі і не може бути поділена на частини, котрі мають самостійне функціональне призначення, називають елементом. Елементом є, наприклад, резистор, трансформатор тощо. Сукупність елементів, що являють собою конструкцію (наприклад, плата, механізм), називають пристроєм. Сукупність елементів, які виконують у виробі певну функцію і не об’єднані в єдину конструкцію, називають функціональною групою. Приклади функціональних груп: фільтр у випрямлячах змінного струму, підсилювач низької частоти в радіоприймачі. Електроустановки складаються з кількох частин. Щоб наочно показати склад і взаємодію основних частин електроустановки, складають структурну схему.

У проектах автоматизації сільськогосподарського виробництва використовують такі електричні схеми: структурні, функціональні, принципові, з’єднань, підключень та ін.

Визначення типу та сфери застосування схем автоматизації показано в таблиці 1.1.

В конструкторській документації схеми автоматизації кодуються буквами і цифрами в залежності від виду і типу схеми. Коди видів і типів схем автоматизації показано в таблиці 1.2.

Схеми автоматизації мають загальні терміни і поняття щодо схем (Додаток до ГОСТ 2.701-76).

Таблиця 1.1

Характеристики типів схем

Тип схеми	Визначення типу	Сфера застосування
1	2	3
1. Структурна схема	Визначає основні функціональні частини виробу, їх призначення і взаємозв'язок	Розробляються при проектуванні виробів (установок) на стадіях, що є попередніми відносно розробки схем інших типів, використовуються для загального ознайомлення з виробом (установкою)
2.Функціональна схема	Визначає основні процеси, що протікають в окремих функціональних колах виробу (установки) чи у виробі (установці) в цілому	Використовуються для вивчення принципів роботи виробів (установок), а також при їх налагодженні, контролі і ремонті
3. Принципова (повна) схема	Визначає повний склад елементів і зв'язків між ними, і, як правило, дає детальне уявлення про принципи роботи виробу (установки)	Служать основою для розробки конструкторської документації, наприклад схем з'єднань (монтажних). Використовуються для вивчення принципів роботи виробів (установок), а також при їх налагодженні, контролі і ремонті

1	2	3
4. Схема з'єднань (монтажна)	Показує з'єднання складових частин виробу (установки) і визначає проводи, джгути, кабелі, якими здійснюються ці з'єднання, а також місця їх приєднання і вводу	Використовуються при розробці конструкторської документації, і насамперед креслень, які визначають прокладання і способи кріплення проводів, джгутів, кабелів у виробі (установці), а також для здійснення приєднань і при контролі, експлуатації і ремонті виробів (установок).
5. Схема підключення	Показує зовнішні електричні зв'язки між вимірювальними пристроями і засобами отримання первинної інформації, з одного боку, щитами і пультами автоматизації — з іншого	Використовується при розробці конструкторської документації, а також для здійснення підключень виробів і при їх експлуатації.
6. Загальна схема	Визначає складові частини комплексу і з'єднання їх між собою на місці експлуатації	Використовується при ознайомленні з комплексами, а також при їх контролі і експлуатації. За необхідності загальна схема може розроблятися на збиральну одиницю
7. Схема розташування	Визначає відносне розташування складових частин виробу (установки), а за необхідності, також проводів, двигунів, кабелів, трубопроводів тощо.	Використовується при розробці конструкторської документації, а також при експлуатації і ремонті виробів (установок)

Елемент схеми – складова частина схеми, яка виконує певну функцію у виробі і не може бути розділена на частини, які мають самостійне функціональне призначення (резистор, трансформатор, насос-розподільник, муфта та ін.).

Таблиця 1.2 Коди видів і типів схем автоматизації

Вид схеми	Шифр	Тип схеми	Шифр
Електрична	Е	1. Структурна	1
Гідравлічна	Г	2. Функціональна	2
Пневматична	П	3. Принципова (повна)	3
Кінематична	К	4. З'єднань (монтажна)	4
Оптична	Л	5. Підключення	5
Вакуумна	В	6. Загальна	6
Газова	Х	7. Розташування	7
Автоматизації	А	8. Інші	8
Комбінована	С	9. Об'єднана	9

Пристрій – сукупність елементів, що являє собою єдину конструкцію (блок, шафа, механізм). Пристрій може не мати у виробі певного функціонального призначення.

Функціональна група – сукупність елементів, що виконують у виробі певну функцію і не об'єднані в єдину конструкцію.

Функціональна частина – елемент, пристрій, функціональна група .

Функціональне коло – лінія, канал, тракт певного значення (канал звуку, тракт ПВЧ та ін. )

Лінія взаємозв'язку – відрізок лінії, що вказує на наявність зв’язку між функціональними частинами виробу.

Установка – умовне найменування об’єкта в енергетичних спорудах, на який випускається схема, наприклад головні (силові) кола.

Організація електромонтажних робіт

Продумана і чітка організація електромонтажних робіт є однією з основних умов підвищення продуктивності праці, зростання виробітку, скорочення термінів виконання робіт і зниження їх собівартості. Най­краща організація електромонтажних робіт може бути досягнута за наявності проекту виконання електромонтажних робіт (ПВЕР).

Проекти виконання електромонтажних робіт на великих об­’єктах зі складним електроустаткуванням розробляються проект­ними організаціями, а на невеликих об’єктах — виробничими і проектними відділами електромонтажних управлінь.

Для об’єктів, що споруджуються за типовими проектами, ство­рюються типові ПВЕР.

Відомості, переліки та специфікації складають окремо на виро­би, які надсилаються заводами і на продукцію майстерень електро­монтажних заготовок (МЕЗ).

Під час монтажу технічно складного електроустаткування вели­ких об’єктів для кращої організації робіт застосовують так звану зональну систему. Для цього, виходячи з обсягу чи характеру перед­бачуваних електромонтажних робіт, весь об’єкт розбивають на монтажні зони. В кожній зоні виконують певний комплекс робіт, який характеризується їх однорідністю або технологічною завер­шеністю.

На практиці ведення електромонтажних робіт при поділі об’єкта на зони в основу тих чи інших рішень повинні бути покладені економічна доцільність, можливість гнучкого виробництва і безпе­ка ведення електромонтажних робіт.

Електромонтажні роботи повинні виконуватися відповідно до затвердженого проекту електропостачання й електроустановок об’єкта, тому організуючими факторами є висока якість цього об’єкта та детальне його знання електромонтажниками.

Проект електроустановки складається, як правило, з поясню­вальної записки, кошторису, специфікації (матеріалів, устаткуван­ня і різних конструкцій), однолінійних розрахункових схем, поповерхових планів та інших документів.

Пояснювальна записка містить технічне й економічне обґрунтування прийнятих проектувальниками проектних рішень.

Кошторис є документом для фінансування й оплати виконаних електромонтажних робіт.

Специфікація містить найменування, технічні характеристики та зазначення кількості устаткування, різних конструкцій, а також основних і допоміжних матеріалів, необхідних для виконання всьо­го обсягу електромонтажних робіт на об’єкті.

Однолінійні розрахункові схеми електроприймачів дають уяв­лення про прийняту схему електропостачання, навантаження окре­мих ділянок електричних мереж, падіння напруги.

Поповерхові плани показують, як повинні прокладатися магістральні та розподільні мережі й шинні конструкції, в яких зазначаються марки і перерізи проводів, шин та кабелів, а також способи їх прокладання. В поповерхових планах даються також описи і графічне зображення будівельної частини поверхів та ок­ремих елементів будівлі, розміщення закладних частин, каналів, борозен, ніш, отворів і гнізд, спеціально утворюваних в процесі спорудження будівлі або наявних у готових будівельних деталях заводського виготовлення (блоках, панелях, плитах та ін.), при­значених для прокладання електропроводок, встановлення щитів, кріплення шин, підвішування світильників тощо.

Крім перелічених документів, складаються різні документи в процесі виконання і завершення монтажу, наприклад, прото­коли й акти на сховані роботи і ревізію електроустаткування, на монтаж заземлювальних пристроїв, на прокладання в землі ка­белів тощо.

За наявності затвердженого проекту приступають до підготовки електромонтажних робіт, які починають, як правило, з приймання будівельної частини будівель і споруд «під монтаж». Будівлі та споруди приймаються представником електромонтажної організації або майбутнім керівником електромонтажних робіт за участю пред­ставника будівельної організації, що виконала будівельні роботи на цьому об’єкті.

Під час приймання будівельної частини будівель і споруд той, хто приймає, перевіряє:

1) стан та відповідність до проекту наявних у приміщеннях і на сходових клітках каналів, борозен, ніш і отворів, призначених для каналізації електроенергії;

2) наявність завершених оштукатурених поверхонь у приміщеннях, де проектом передбачено відкрите прокладання проводів або кабелів;

3) можливості нормального і безпечного ведення електромон­тажних робіт одночасно з будівельними, сантехнічними та іншими роботами або окремо від них;

4) наявність умов, що забезпечують збереження змонтованого електроустаткування та його захист від атмосферних опадів і мож­ливих пошкоджень при будівельних або опоряджувальних роботах.

Приймання будівель або споруд під монтаж оформляють відповідним актом.

При готовності будівельних частин і споруд під монтаж пред­ставники будівельної та електромонтажної організацій складають спільний графік робіт так, щоб виконання електромонтажних робіт за термінами майже збігалося з будівельними і лише в окремих випадках дещо відставало від останніх. Узгоджені графіки затвер­джуються керівниками (головними інженерами) будівельних і мон­тажних організацій. Крім узгоджених графіків у бригадах, на монтажних об’єктах, у монтажно-будівельних дільницях та електромонтажних управліннях складають сіткові графіки електромонтажних робіт (див. урок №14).

Високий рівень механізації наближує монтаж до робіт на за­водських складальних лініях, що підтверджує його індустріальний характер.

Технічна документація. Монтаж мережі виконують на основі та відповідно до документації, що складається з робочого проекту й проекту виробництва робіт (ПВР).

Робочий проект складається з пояснювальної записки, креслен­ня трас комплектних ліній і некомплектних ділянок мереж з їх повним зв’язком з іншими цеховими комунікаціями, в разі потреби з аксо­нометричних схем мереж, креслень нетипових конструктивних рішень, закладних частин і деталей, кабельного журналу, а також зведених специфікацій та кошторису.

Проект виробництва робіт є основним документом для організації та технології виробництва монтажних робіт. Він вміщує дані про фізичні обсяги робіт з розбивкою по зонах монтажу, сіткові графіки, відомості про чисельність робітників та інженерно-технічного персоналу, а також про кількість матеріалів, виробів, механізмів, інструментів, транспорту і т.д. Монтаж починають з підготовки виробництва робіт, до якої входить приймання документації (в тому числі кошторису) та її вивчення, узгодження змін з проектною організацією, розробка ПВР, комплектування необхідних для окремих зон монтажу матеріалів, виробів, механізмів, комплектування кадрами монтажних підрозділів, попередні заготівельні роботи в майстернях, приймання приміщень під монтаж з перевіркою наявності закладних деталей і відповідність приміщень вимогам проекту і БНіП.