§ 1. Поняття валюти та валютних цінностей

Нормативне визначення понять «валюта» та «валютні цінності» має важливе значення в процесі організації системи валютного регулювання і валютного контролю в державі, адже саме через ці поняття законодавець визначає перелік валютних операцій, порядок проведення яких регламентується нормативно-правовими актами валютного законодавства. Відповідно до ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»¹ (далі - Декрет) поняття «валютні цінності» включає такі елементи:

• валюта України - грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів^{I II}, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України;

• платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України',

• іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на

грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України;

• платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або банківських металах;

• банківські метали - це золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.

У системі валютних цінностей особливий режим має валюта України. Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що «гривня як грошова одиниця (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів»^I. Цей припис базується на положенні ст. 99 Конституції України: «Грошовою одиницею України є гривня. Забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави - Національного банку України». У той же час у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовуються як засіб платежу іноземна валюта та грошова одиниця України - гривня. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки в порядку, встановленому Нацбанком України. При цьому наймодавці-нерезиденти здійснюють оплату праці резидентів виключно у валюті України у готівковій або безготівковій формі (ст. 7 Декрету).

Важливою характеристикою валют є поняття конвертованості. У загальному вигляді конвертованість валюти визначається регламентованим внутрішньодержавним законодавством та міжнародно-правовими актами порядком обміну національної валюти на іноземну. Основу конвертованості складає постійний взаємозв’язок грошового обігу країни з грошовим обігом інших країн через механізм валютного

ринку і валютного курсу¹. Відповідно до ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» конвертованою валютою визнається іноземна валюта, що віднесена до цієї категорії Нацбанком України. Тобто критерій конверто- ваності може поширюватися лише на одну складову системи валютних цінностей - іноземну валюту.

Залежно від обсягу обмежень на обмін валюти слід вирізняти три типи конвертованості:

1. конвертованість за поточними операціями характеризується відсутністю валютних обмежень за поточними операціями;

2. конвертованість за операціями, пов’язаними з рухом капіталу, означає відсутність обмежень при здійсненні відповідної групи валютних операцій, визначених національним валютним законодавством;

3. повна конвертованість валюти передбачає відсутність будь-яких обмежень при здійсненні валютних операцій як резидентами, так і нерезидентами окремої держави.

Повністю конвертованою валютою є валюта, яка відповідає вимогам внутрішньої та зовнішньої конвертованості. Внутрішня конвертованість означає, що кожний громадянин даної країни, у якого є платіжні засоби в національній валюті, має право без обмежень та без перешкод переказувати їх за кордон або вільно обмінювати на іноземні платіжні засоби згідно зі встановленим обмінним курсом. Зовнішня конвертованість передбачає право іноземного суб’єкта без обмежень розпоряджатися національними платіжними засобами і в першу чергу обмінювати їх на іноземні платіжні засоби за встановленим курсом^{I II}.

За ступенем конвертованості валюти поділяються на вільно конвертовані, частково конвертовані та неконвертовані. В основі цієї класифікації лежить наявність або відсутність валютних обмежень, що зумовлює відповідну сферу використання конкретної валюти. Відповідно до Класифікатора іноземних валют, затвердженого постановою Правління Нацбанку України від 4 лютого 1998 р. № 34^III, вільно конвертовані валюти поділяються на дві групи. До першої групи належать валюти, які широко використовуються для здійснення платежів за міжнародними операціями та продаються на головних валютних рин

ках світу. Другу групу складають валюти, які не використовуються широко для здійснення платежів за міжнародними операціями та не продаються на головних валютних ринках світу.

Неконвертованими є валюти держав, в яких за всіма видами валютних операцій існують валютні обмеження. Такі валюти перебувають в обігу лише в одній країні. Неконвертованими є валюти держав, які не ратифікували Договір про Міжнародний валютний фонд, яким передбачені незастосування обмежень за платежами та переказами за поточними міжнародними угодами, а також відмова від будь-яких дискримінаційних заходів або практики множинності валютних курсів.

Особливе місце у класифікації валют посідають резервні валюти. Резервними є валюти держав, у яких центральні банки інших країн та міжнародні фінансові інститути формують власні валютні резерви. Такими валютами є валюти найбільш економічно розвинених країн: долар США, британський фунт стерлінгів, швейцарський франк, колективна валюта держав Європейської валютної системи - евро.

Резервні валюта становлять основу валютних резервів України. Відповідно до ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» Кабінет Міністрів України формує Державний валютний фонд України. Він створюється за рахунок коштів Державного бюджету України у межах сум видатків, затверджених Верховною Радою України. Таким чином, виділені кошти Державного бюджету України використовуються на купівлю валютних цінностей на міжбанківському валютному ринку України або за погодженням з Нацбанком України на міжнародному валютному ринку. Окремим шляхом формування Державного валютного фонду України є одержання кредитів в іноземній валюті у межах затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України. Валютні фонди формуються і на місцевому рівні. Відповідно до цього Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі комітети місцевих рад мають повноваження на їх утворення шляхом придбання іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України за рахунок коштів відповідних бюджетів. Розмір коштів, які використовуються для цього, має бути затверджений Верховною Радою Автономної Республіки Крим, місцевими радами в межах сум видатків відповідних бюджетів. Законодавство допускає й інші шляхи надходжень для формування таких фондів. Розпорядниками коштів цих валютних фондів виступають: Верховна Рада України - щодо Державного валютного фонду України, місцеві ради - щодо відповідних місцевих валютних фондів.