Загальні правила заготівлі лрс

Процес заготівлі ЛРС включає ряд послідовних етапів: збирання сировини, первинна обробка, сушіння, приведення у стандартний стан, пакування і зберігання. На всіх етапах заготівельного процесу діяльність заготівельних організацій спрямована на збереження у сировині комплексу БАР і одержання стандартної сировини, яка відповідає вимогам АНД, а також додержання природоохоронних заходів.

На сьогодні заготівлі підлягають близько 160 видів дикорослих та 60 культивованих лікарських рослин. Однак, тільки 30 видів дикорослих ЛР займають максимальний об’єм у загальному обсязі заготівель. До них відносять: кропиву дводомну, деревій, лепеху, вільху, мучницю, брусницю, материнку, чебрець, липу, підбіл, полин гіркий, види берези, кропиву собачу (п’ятилопатеву та серцеву), конвалію, спориш, грицики, хвощ польовий, крушину ламку, жостір проносний, солодку голу, цмин пісковий, пижмо, звіробій звичайний, сосну звичайну, бузину чорну, жовтозілля широколисте, кульбабу лікарську, чорниці, види фіалок, барвінок малий тощо.

При заготівлі сировини дикорослих лікарських рослин, насамперед, необхідно вирізняти ці рослини в природі та вміти їх визначити.

Визначення й морфологічний опис лікарських рослин

Для визначення рослини необхідно знайти її наукову назву та систематичне положення. Без цього неможливо правильно вести заготівлю лікарської рослинної сировини. Для визначення рослин використовують різні джерела літератури, таблиці, малюнки, гербарні зразки.

Безпосередній роботі з «Визначником рослин» повинно передувати вивчення морфологічної будови й опис обумовленої рослини.

Вивчення морфологічної будови проводять на основі знань з курсу ботаніки – морфологічних ознак рослин різних родин і вміння виявляти діагностичні ознаки об’єкту вивчення.

При вивченні морфологічної будови обумовленої рослини слід користуватися лупою, лінійкою, скальпелем, таблицями з морфології рослин і підручником ботаніки (розділ «Морфологія рослин»).

Вивчивши й описавши досліджувану рослину, приступають до визначення її за допомогою «Визначника рослин», який є не тільки керівництвом до дії, але й засобом самоконтролю на кожному етапі. «Визначник рослин» побудований таким чином, що на початку визначається родина, потім рід і вид.

Одиницею класифікації рослин служить вид (species). Близькородинні види поєднуються в більш високу систематичну одиницю – рід (genus). За біноміальною або бінарною (двохіменною) системою, яка була введена шведським ботаніком К. Лінеєм (1753 р.), наукова назва рослини складається з двох латинських слів, що означають рід і вид. Після назви рослини зазначається повністю або скорочено прізвище автора.

Подібно до того, як види поєднуються в роди, близькі роди групуються в родини (familia), родини – у порядки (ordo), порядки – у класи (classis), а класи – у типи (phylum). Таким чином, тип – це найбільша таксономічна одиниця в систематиці рослин, а вид – найменша одиниця.

Заготівлю ЛРС слід проводити після спеціальної підготовки та проведення інструктажу. При цьому необхідно керуватися відповідними інструкціями, законодавчими і нормативно-правовими документами щодо експлуатації і охорони рослинних ресурсів України.

Якість ЛРС насамперед визначається вмістом у ній БАР. Накопичення цих речовин в рослинах має певну динаміку, і збирати сировину слід у ту фазу розвитку рослин (фенофазу), коли вміст БАР досягає максимальної величини. Виділяють такі фенологічні фази для ЛР:

• вегетацї, брунькоутворення;

• бутонізації і колосоутворення;

• цвітіння;

• плодоношення;

• осіннього відмирання (зів’янення)

Крім врахування динаміки накопичення БАР в умовах промислової заготівлі враховується урожайність, тобто вихід сировини з одиниці площі. При заготівлі сировини від дикорослих ЛР розглядають можливість розпізнавання рослин у травостої і тому іноді зміщують терміни заготівлі сировини на ті фази розвитку, коли можна чітко визначити приналежність рослини до того чи іншого виду.