4. Розробка схем пускових реостатів

Для рухомого складу, що має реостатний контролер, для виведення опорів з ланцюгу ТЕД необхідно застосовувати верн’єрні схеми.

Розробку верн’єрної схеми починаємо визначення кількості пускових контакторів реостатного контролера:

, (4.1)

де n – кількість позицій контролера при реостатному пуску.

Значення j повинно бути цілим числом.

Кількість секцій верн’єрної схеми залежить від кількості позицій і може бути визначена за формулою:

при непарній кількості позицій: ,

(4.2)

при парній кількості позицій: .

Величину опору секцій визначаємо шляхом перемноження опору пускового реостата на першій маневровій позиції на відповідний коефіцієнт K_Зi Цей коефіцієнт обираємо згідно з визначеною кількістю позицій реостатного контролера і відповідної секції реостата (див. додаток 4):

, (4.3)

Далі складаємо верн’єрну схему, схему включення секцій і таблицю замкнення контакторів.

Приклад.

При 12 позиціях, опори на яких було розраховано в п.4, верн’єрна схема матиме вигляд:

Рис. 4.1 - Верн’єрна схема пускового реостата

Таблиця 4.1 – Порядок включення секцій

Позиції	Включення секцій	Опір по позиціях
		розрахунковий	фактичний
1		4,427	4,66
2		2,997	2,847
3		2,237	2,012
4		1,777	1,617
5		1,4	1,375
6		1,1	1,1
7		0,84	0,84
8		0,64	0,647
9		0,46	0,5
10		0,32	0,35
11		0,185	0,22
12		0,08	0,1

Розрахункові опори по позиціях обираємо з табл. 3.1, фактичні опори по позиціях визначаємо за формулами, що наведені у табл. 4.1. Значення фактичних опорів не повинні відрізнятися від значень розрахункових опорів більше 15%. При необхідності виконуємо коректування верн’єрної схеми.

Таблиця 4.2 – Таблиця замикання контакторів

Позиції реостатного контролера	Контактори
	1	2	3	4	5	6	7	8
1					■
2	■				■
3	■	■			■
4		■	■		■
5			■	■	■
6				■	■	■
7						■		■
8	■					■		■
9	■	■				■		■
10		■	■			■		■
11			■	■		■		■
12				■		■	■	■