Питання для самоконтролю

1. Коли порушується справа про банкрутство боржника в господарському суді?

2. Які вимоги ставлять до заяви про порушення справи про банкрутство?

3. Яку інформацію повинна містити заява про порушення справи про банкрутство, подана боржником до господарського суду?

4. Яку інформацію повинна містити заява про порушення справи про банкрутство, подана кредитором до господарського суду?

5. За яких обставин припиняється порушення справи про банкрутство?

6. Які питання розглядаються на підготовчому засіданні господарського суду?

7. Які питання розглядаються на попередньому засіданні господарського суду?

8. З якою метою вводиться процедура розпорядження майном боржника?

9. Який порядок введення процедури розпорядження майном боржника?

10. Які права й обов’язки розпорядника майном боржника?

11. Хто може бути розпорядником майна боржника?

12. Що являє собою мирова угода?

13. Охарактеризуйте сутність банкрутства.

14. Охарактеризуйте дії осіб в оголошенні підприємства банкрутом.

15. У яких випадках господарський суд може прийняти постанову про ліквідацію підприємства?

16. Охарактеризуйте етапи проведення ліквідації підприємства.

17. Охарактеризуйте сутність банкрутства громадянина-підприємця.

18. Охарактеризуйте сутність банкрутства сільськогосподарського підприємства.

19. Охарактеризуйте сутність банкрутства банку.

20. Які судові процедури застосовуються до неспроможного підприємства?

21. Як відбувається врегулювання банкрутства?

22. З якою метою вводиться процедура санації підприємства боржника?

23. Який порядок введення процедури санації?

24. Які права й обов’язки керуючого санацією?

25. З якою метою вводиться процедура ліквідації боржника?

26. Який порядок введення процедури ліквідації?

27. Які права й обов’язки ліквідатора?

28. Особливості санації деяких категорій суб’єктів підприємництва.

29. Черговість погашення вимог кредиторів у процедурі санації та ліквідації підприємства-боржника.

30. Порядок складання реєстру вимог кредиторів.

31. Особливості провадження санації боржника його керівником.

32. Особливості банкрутства відсутнього боржника.

33. Особливості банкрутства професійних учасників ринку цінних паперів.

34. Особливості банкрутства страховиків.

35. Особливості банкрутства особливо небезпечних підприємств.

36. Особливості банкрутства містоутворювальних підприємств.

37. Ліквідаційний баланс підприємства-банкрута.

38. Порядок продажу майна підприємства у процедурі санації та ліквідації підприємства.

МОДУЛЬ 2

Тема 5 використання контролінгових методів під час проведення санації

5.1. Сутність контролінгу: місце і роль у системі управління підприємством, види, функції, показники та інструментарій

Однією з причин виникнення кризової ситуації на підприємствах є низький рівень менеджменту. Саме некваліфіковані та помилкові дії керівництва можуть призвести підприємство до межі банкрутства. Фактором, який зумовлює прийняття неправильних управлінських рішень, є відсутність на вітчизняних підприємствах ефективної системи контролінгу.

В економічній літературі наводиться багато різноманітних дефініцій контролінгу. Проте більшість фахівців з управління підприємством під контролінгом розуміють функціональну систему планування, контролю, аналізу відхилень, координації, внутрішнього консалтингу та загального інформаційного забезпечення керівництва підприємством.

Контролінг можна також охарактеризувати як систему визначення цілей, прогнозування й планування механізмів та інструментів досягнення цих цілей, а також перевірки того, наскільки успішно виконані поставлені цілі, тобто контролінг є системою спостереження та вивчення економічного механізму конкретного підприємства і розроблення шляхів для досягнення мети, яку воно ставить перед собою; це система, зорієнтована на майбутній розвиток підприємства. Інакше кажучи, контролінг – це спеціальна система методів та інструментів, яка спрямована на функціональну підтримку менеджменту підприємства і включає інформаційне забезпечення, планування, координацію, контроль і внутрішній консалтинг.

Сучасна інтерпретація контролінгу підводить його до рівня, на якому він забезпечує інформаційну підтримку керівництва щодо забезпечення збільшення «первинної» вартості підприємства (монетарна та немонетарна інформація), а також «доданої» вартості (рекомендації, поради)¹⁾.

Метою запровадження контролінгу на підприємствах є діагностування фактичного техніко-економічного й фінансового стану, порівняння його з прогнозованим, виявлення тенденцій і закономірностей розвитку економіки та фінансів підприємства, попередження негативного впливу внутрішніх та зовнішніх факторів на фінансовий результат і положення на ринку.

Розгляд контролінгу як управлінської концепції обумовлює складність його предмета та досить широкий перелік об’єктів спостереження. Предметом контролінгу є мікроекономічні процеси та явища на підприємстві, що характеризуються певними показниками-індикаторами в їх динаміці, та макроекономічні процеси в країні, які безпосередньо впливають на економіку підприємства. До предмета контролінгу відносять такі елементи: формування системи показників стратегічного планування (визначення програми розвитку підприємства, складання бюджетів); розроблення системи інформаційного забезпечення стратегічного менеджменту; збір даних із центрів відстеження за допомогою звітності; виявлення відхилень та факторів негативного впливу на розвиток підприємства; складання звітів для менеджменту; розроблення пропозицій щодо ліквідації «вузьких» місць¹⁾.

Об’єктами контролінгу є фактори виробництва, процеси, показники ефективності їх використання та організації, потенціал підприємства, а також показники фінансового стану порівняно з прогнозованими²⁾. Досвід застосування контролінгу в західних компаніях показує, що його дія спрямована на формування і використання активів, капіталу, доходів, витрат і фінансових результатів, а також підвищення ефективності процесів за функціональними напрямами управління фінансово-господарською діяльністю³⁾.

Найчастіше об’єкти контролінгу поєднуються в чотири групи: ресурси, процеси, фінансова діяльність, економічна ефективність. Кожна із перелічених груп містить показники, що характеризують роботу підприємства та дозволяють забезпечити моніторинг його зовнішнього і внутрішнього станів, визначити тенденції розвитку.