Система показників та інструментарій

Контролінг спроможний виконати свої функції лише за допомогою економічних показників, за якими здійснюються планування, облік, аналіз та контроль виконання планів. Показниками є абсолютні та відносні характеристики об’єктів (явища, процеси господарської діяльності підприємств). При організації системи контролінгу на підприємстві виникають певні проблеми, для вирішення яких теорія фінансового менеджменту передбачає логіко-дедуктивний та емпірико-індуктивний способи¹⁾.

Логіко-дедуктивний – узагальнений показник поступово розкладається на складові нижчих рівнів, між якими є логічний зв’язок. До логіко-дедуктивного способу відносять (системи Дюпона, PSR, ZVEI, RL):

1) систему Дюпона (Du Pont), яка показує норму прибутку, що формується за рахунок рентабельності продажу та оборотності капіталу. У свою чергу, рентабельність продажу залежить від обсягу продажу, ціни, собівартості, прибутку, а оборотність – від обсягу реалізації та використаного капіталу;

2) PSR (Piramid Structure of Rations) – це модифікована система Du Pont, коли зведений показник норми прибутку розкладається на складові методом відношення окремих елементів до обороту;

3) ZVEI – система багатьох показників планування, аналізу та порівняння підприємств різних за темпами розвитку та структурою капіталу;

4) RL – система показників, яка базується на рентабельності та ліквідності. При цьому остання розраховується на підставі потоку платежів та робочого капіталу.

Емпірико-індуктивний – методом відбору включають до системи найбільш вагомі показники господарської діяльності. Цей спосіб передбачає відбір показників поточної та фінансової діяльності для діагностування економічного стану підприємства, при цьому встановлюють оптимальне значення кожного показника. Порівнянням фактичної величини конкретного показника з його оптимальним значенням визначають міру відхилення та фінансовий стан підприємства.

Кількість показників, взятих для моніторингу, залежить від стратегічної мети підприємства, його структури, розміру обороту, досвіду роботи працівників економічних служб, культури управління та інших факторів, тому для кожного підприємства визначають свій набір показників.

Крім того, показники системи стратегічного та оперативного контролінгу різнитимуться між собою, адже кожна система має власну мету. Мету стратегічного контролінгу – забезпечення виживання підприємства та відстеження його руху до наміченої стратегічної мети розвитку. Оперативний контролінг повинен створити систему управління досягненням поточних цілей підприємства, а також дозволяє приймати своєчасні рішення щодо оптимізації співвідношення витрати-прибуток.

На практиці розрізняють різні напрями контролінгу: фінансовий контролінг, контролінг збуту, дивізіональний контролінг, контролінг виробництва та закупівель тощо. У цьому підрозділі висвітлюються основні питання, пов’язані з організацією та функціонуванням фінансового контролінгу, хоча більшість методів та інструментів, які будуть охарактеризовані, є універсальними і можуть бути використані в інших секторах контролінгу.

Фінансовий контролінг зорієнтований на функціональну підтримку фінансового менеджменту, що визначає його зміст та основні завдання. Метою фінансового контролiнгу є спрямованість управлінського процесу на максимізацію прибутку та вартості капіталу власників при мінімізації ризику і збереженні ліквідності та платоспроможності підприємства.