1.2 Диференціальні та інтегральні ознаки фонем

Фонема - є мінімальною одиницею мови, це означає, що розділити її далі не можна. Але, тим не менш, фонема представляє собою складне явище, тому що вона складається з ряду ознак, які не можуть існувати поза фонеми.

Ознаки фонем можуть бути розрізняльними (диференціальними) і неразлічітельнимі (інтегральними).

За розпізнавальних ознаками фонеми утворюють опозиції (протиставлення). Диференційні ознаки фонеми різні, але в кожній мові їх набір обмежений.

Так, у російській мові ознака твердостімягкості приголосних є диференціальним (пор. кон - кінь). Фонеми реалізуються у звуках мови. Всі звуки, що реалізують дану фонему, називаються алофоном, інакше варіантами.

Інші ознаки виявляються неразлічітельнимі у разі, якщо немає іншої фонеми, прямо і однозначно протиставила за цією ознакою.

1.3 Поняття фонологічної позиції. Типи фонологічних позицій

Найважливішим поняттям фонології є поняття позиції, яке дозволяє описати фонологічну синтагматика, тобто правила реалізації фонем у різних умовах їхньої зустрічальності в мовної послідовності і, зокрема, правила нейтралізації фонемних протиставлень і позиційної варіативності фонем.

Фонологічна позиція, умови реалізації фонем у мовленні. Ці умови включають: безпосереднє фонетичне оточення (звукові поєднання); місце в складі слова (початок, кінець, всередині морфеми, на стику морфем); положення по відношенню до наголосу (ударний - ненаголошений склад).

Позиція, в якій фонема зберігає свою відмінність від всіх ін фонем, називається сильною. В іншому випадку позиція є слабкою.

У сильній позиції фонема представлена ​​різновидом, яка називається основним видом фонеми.

У слабкій позиції фонема піддається кількісній і (або) якісної модифікаціям, що призводить до нейтралізації відмінностей між двома або більше фонемами, в результаті чого вони збігаються в одному варіанті (наприклад, російські фонеми «д» та «т» збігаються в кінці слова перед паузою в варіанті «т», тому що ця позиція є слабкою для протиставлення глухих та дзвінких приголосних).

Модифікації основного виду фонеми, що не порушують фонемної розрізнення, називається варіаціями (наприклад, в слові «сядь» голосна представлена ​​звуком переднього ряду «ä», який є варіацією фонеми «а» в позиції між м'якими приголосними, пор. «Сад», де ця фонема реалізується звуком заднього ряду). Поняття позиція використовується і при аналізі на ін мовних рівнях.

1.4 Архіфонема і гіперфонема

Гіперфоне ма - слабка позиція фонеми, яка не співвідноситься з сильною, через що не можна точно встановити, яка саме фонема варто в цій позиції.

У теорії Московської фонологічної школи - складна одиниця фонемного рівня, що не має сильної позиції, внаслідок чого неможлива її точна ідентифікація.

Гіперфонема не має свого основного виду, і тому для її позначення використовується більше одного символу фонеми, наприклад, «собака» - [с'ба Кь] - <c а/о б а до а>

Гіперфонема об'єднує в собі всі ознаки звуків [к] і [г] - велярний, взривность, глухість, дзвінкість і т.д. Така ж гіперфонема / а / о / мається на ненаголошених голосних перший в словах «баран», «молоко».

Видатний російський мовознавець Микола Сергійович Трубецькой (1890-1938), один з теоретиків Празького лінгвістичного гуртка (наукової школи), в який він увійшов в еміграції після революції 1917 року, вважав, що в цьому випадку має місце особлива фонема, яку він назвав архіфонемой.

Архіфоне ма (грец.. Άρχι «старший» + φώνημα «звук»)

1) Загальне в звучанні парнопротівопоставленних (кореллятівних) фонем у відверненні від тих їх властивостей, на яких заснована кореляція, наприклад лат. [А] у відверненні від довготи і стислості корелятивних [ā] і [ă]; рос. [П] для кореляції [п] / [б] або [п] / [п '].

2) Сукупність диференціальних ознак, загальних двом членам нейтралізуючого фонологічного протиставлення, наприклад рос. [Д] і [т] у словах «дід» та «років».

Наприклад, архіфонема / к / г / об'єднує в собі загальні ознаки нейтралізуючих фонем / к / і / г / без розділяє їх дзвінкості.

Якщо архіфонема - це одиниця з неповним комплектом ознак, то гіперфонема - це подвійний або навіть потрійний набір ознак.