1.6 Фонематическая транскрипція

Транскрипція - це спосіб передачі на письмі звукового образу значущих одиниць мови. Існують різні види транскрипції, основні з яких - фонематическая і фонетична.

Фонематическая транскрипція відображає фонемний склад слова або послідовності слів, фонетична - деякі звукові особливості реалізації фонем у різних умовах. Якщо для фонематичної транскрипції досить використовувати стільки знаків, скільки налічується фонем в даній мові, то для фонетичної, природно, необхідний більш багатий набір символів, за допомогою яких можна було б відобразити ті чи інші особливості звучання.

Умовність будь транскрипції очевидна: навіть коли ми вказуємо за допомогою транскрипційних знаків, яка фонемная послідовність представлена ​​в тому чи іншому слові, ми позначаємо кожну фонему тим знаком, який відповідає її основним алофоном, і, таким чином, не відображаємо ні її власної звукової варіативності, ні характеристик алофони, представленого в даній позиції.

Тим більше ми не відображаємо такий транскрипцією функціональної сутності фонеми - наприклад, її здатності зустрічатися в певних позиціях, її участі в опозиціях іншим фонемам. Ще більш умовною є фонетична транскрипція, оскільки вона передає лише деякі властивості комбінаторно-позиційних алофонів і не може бути пов'язана з якимсь певним звучанням. Тим не менш, необхідність використання транскрипції очевидна.

Фонематическая транскрипція дозволяє представити кожну значущу одиницю мови як послідовність мінімальних одиниць, що утворюють фонологічну систему, і тим самим забезпечує змістовний лінгвістичний аналіз та системи фонем, і фонемного складу слова.

Зауважимо, що всі проблеми транскрипції - це проблеми записі у вигляді графічних знаків тих одиниць, які є за своєю природою зовсім іншими: або абстрагованими від реальних звукових властивостей функціональними одиницями (як фонеми), або власне звуковими, тобто несуть інформацію про ту артикуляторной діяльності, яка необхідна для породження кожного з транскрипційного елементів. Для людини, що володіє своєю рідною мовою, таких проблем не існує: він може прочитати будь-яке слово, навіть зовсім незнайоме, тобто перейти від орфографічної запису до інтерпретації її як послідовності фонем, а потім реалізувати цю фонематичну модель у вигляді реальних артікуляторних рухів, необхідних для породження відповідного звучання.

Як транскрипційних знаків використовуються або знаки міжнародної фонетичної транскрипції, або знаки Щербовський транскрипції, заснованої на міжнародній, або будь-які інші знаки, прийняті в тій чи іншій транскрипционной системі. Для транскрипції російських слів часто використовують знаки кирилиці з деякими додатковими значками - діакритика.

Общефонетіческая традиція вживає для позначення російських голосних наступні знаки: / A /, / o /, / u /, / e /, / i /, / ö /. Кожна з цих фонем може активно брати участь в утворенні і розрізненні звукових оболонок значущих одиниць, обмеження для них стосується тільки одного чинника: всі шість голосних вживаються тільки в ударній позиції, а в ненаголошеній фонеми / о / та / е /, як правило, не вживаються .

Для позначення приголосних фонем використовуються в основному знаки латиниці з деякими діакритика, тобто додатковими значками. Найчастіше використовується знак м'якості праворуч і вище рядки: наприклад, м'який згідний з слова пив позначається як p '. Для того щоб отримати уявлення про фонемної транкрипція приголосних, наведемо орфографічну запис слів і їх транскрипцію.

Фонематическая транскрипція передає слово за складом фонем. Кожна фонема, незалежно від позиції зображується завжди одним і тим же символом. Фонематическая транскрипція застосовується в записах прикладів і парадигм граматики, де важлива структурна, а не произносительная сторона справи. Фонематическая транскрипція потребує значно меншій кількості знаків, ніж фонетична, так як кількість фонем завжди менше, ніж кількість варіантів фонем.

Текст фонематичної транскрипції полягає в ламані дужки. При фонематичної транскрипції наголос не позначається, а транскрибоване морфеми з'єднуються дефісами в межах слів, які в свою чергу відокремлюються пробілами.