21. Карл Хаусгофер – засновник мюнхенської школи геополітики.

Ключовими в побудовах Хаусхофера були виразу В«кров і грунтВ» (Blut und Boden), В«простір і положенняВ» (Raum und Lage), В«сила і простірВ» (Macht und Raum), В«життєвий простір В»(Lebensraum). Головною рушійною силою держави він вважав забезпечення і розширення життєвого простору. Розширюючи свій життєвий простір, стверджував він, динамічне держава забезпечує собі велику економічну автаркію чи неза...лежність від своїх сусідів. Завоювання такої свободи розглядалося як показник істинної великої держави. Важливим способом територіального розширення такої держави, на його думку, є поглинання дрібніших держав. У цьому відношенні Хаусхофер був солідарний з батьками-засновниками геополітики у їхній прихильності установкам соціал-дарвінізму. p align="justify"> Вважаючи, що періоду панування морських держав приходить кінець і що майбутнє належить сухопутним державам, він водночас надавав важливе значення і морської могутності держави як засобу захисту і розширення його кордонів. Вважаючи Центральну Європу оплотом Німеччини, Хаусхофер вказував на Схід як на головний напрямок німецької територіальної експансії. br/>

За роки своєї наукової діяльності К. Хаусхофер написав більше 400 книг, в яких сформулював і розвинув свої геополітичні ідеї. p align="justify"> Хаусхофер неодноразово висловлював думку, що відродження Німеччини можна досягти за умови, якщо В«люди з вулиці навчаться геополітично мислити, а вожді - геополітично діятиВ». Для досягнення цієї двоєдиної мети К.Хаусхофер домігся включення курсу геополітики в навчальний план Мюнхенського університету і придбав, таким чином, поле діяльності для широкого розповсюдження реваншистських ідей. p align="justify"> Хаусхофер вів свої дослідження в трьох напрямках:

а) Поняття життєвого простору залишається найважливішим для людини, дуже чутливого до величин щільності населення і відкидає несправедливі положення Версальського договору, для людини, яка протягом багатьох років займається проблемами німецької меншини в іноземних державах. Він був переконаний, що майбутнє належить великим державним утворенням, об'єднаним спільною ідеєю. У цьому він бачив причину континентальних і навіть планетарних масштабів зіткнень між силами, які прагнуть до об'єднання.

в) Континентальна держава і морська держава

.2 Концепція життєвого простору

Хаусхофер слідом за Ратцелем і Маккіндер вважав, що континентальна держава володіє фундаментальним перевагою над морською державою.

Він розглядав союз Німеччини та Росії як ядро ​​євразійського союзу з більш широким трансконтинентальних блоком, що включає Китай і Японію. Протягом 20 - і 30-х рр.. Хаусхофер не втомлювався закликати Японію до зближення з Китаєм і Радянським Союзом, виступаючи одночасно за зміцнення радянсько-німецької дружби. У цілому Хаусхофер оцінював Радянський Союз як азіатську державу. Європа, включаючи слов'янські землі Східної Європи, повинна була, на його думку, об'єднатися під верховенством Німеччині і в цьому виді служити свого роду В«геополітичним аргументомВ» у переговорах з Росією з питання про долю Євразії. Німецькі геополітики розраховували підвести Росію до добровільною згодою про контроль Німеччини над Євразіє...ю. Принаймні, Хаусхофер завжди був противником військового вирішення цього питання. Російсько-німецький союз розглядався ними, таким чином, як необхідний крок на шляху до наступним завоюванням Німеччини на суші і на воді. Хоча Хаусхофера та його послідовники у своїх побудовах виходять з концепції Маккиндера, висновки їх - і це цілком природно - носять прямо протилежний характер: для останнього російсько-німецький союз - це те, чому треба всіляко противитися; для перших - головний ключ до реалізації ідеї В« життєвого простору В».

Так само, як батьки-засновники геополітики Маккіндер і Челлен, Хаусхофер був переконаний в тому, що місце розташування і територіальні характеристики держави складають головні детермінанти його політичної та історичної долі.