Заняття 2

Дайте письмові відповіді на запитання:

1. Поняття та кримінально-правова характеристика тілесного ушкодження.

2. Види тілесних ушкоджень та їх характерні ознаки.

3. Відмінність тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого від умисного вбивства та вбивства з необережності.

Завдання

1. Випишіть принаймні 5 статей, що містяться у розділах I, III-XX Особливої частини КК України, які передбачають умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження іншій особі і 5, які передбачають заподіяння тяжкого тілесного ушкодження через необережність.

Для поглибленого засвоєння питань теми доцільно також ознайомитися з приведеними завданнями і самостійно вирішити з них 2-3.

ЗАДАЧІ

1. З ревнощів Гупало побив свою жінку. Це призвело до переривання двомісячної вагітності. Про те, що жінка вагітна, Гупало не знав. Побиття, крім переривання вагітності, спричинило розлад здоров'я тривалістю 16 днів. Як кваліфікувати дії Гупала?

2. Василь та Степан розпивали спиртні напої, під час чого між ними виникла сварка. Степан схопив кухонний ніж, який лежав на столі, і вдарив ним Василя у груди, спричинивши ушкодження грудної клітки з проникненням у плевральну порожнину без ушкодження внутрішніх органів. Поранення спричинило розлад здоров'я, що тривав 25 днів. Дайте кримінально-правову кваліфікацію діям Степана.

3. Вулицею їхала вантажівка, навантажена негашеним вапном. Троє підлітків, Євген, Ростислав та Дем'ян, які каталися на ковзанах, причепилися до машини, щоб покататися.

Вантажник Гнат, який їхав у кузові, взяв лопатою вапно і кинув його в підлітків. Внаслідок цього Євген отримав опік обличчя, який був виправлений пластичною операцією, та втратив зір на одне око; Ростислав – ушкодження шкіри на шиї та руках, від чого лікувався 23 дні, а Дем'ян від аналогічних ушкоджень лікувався 7 днів. Які види тілесних ушкоджень були заподіяні підліткам?

4. Під час сварки з чоловіком Оксана викинула з вікна вазу, яку він їй подарував на річницю одруження. В цей час під вікном проходив Гаврило, якому ваза впала на голову, спричинивши закритий перелом кісток склепіння та основи черепа. МСЕК встановила, що внаслідок цього перелому Гаврило втратив працездатність на 22%. Кваліфікуйте дії Оксани.

Варіант: внаслідок отриманої травми Гаврило через 13 годин помер у реанімаційному відділенні міської лікарні.

5. Петро, працівник ВАТ "Сірка", стояв у черзі у їдальні підприємства. У приміщення їдальні зайшов Андрій і, нецензурно лаючись та штовхаючи людей, попрямував до прилавка. Петро зробив зауваження Андрієві, у відповідь на яке той почав бити Петра кулаками в лице. Коли інші працівники відтягли їх один від одного, Петро був дуже роздратований діями Андрія, він увесь трусився і говорив нерозбірливо. Взявши в руки стілець, Петро вдарив ним Андрія по голові, спричинивши забій головного мозку тяжкого ступеня. Кваліфікуйте дії Петра.

Варіант: Петро вдарив ним Андрія по спині, спричинивши забій хребта, від якого Андрій лікувався 14 днів.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Основи законодавства України  про охорону здоров’я // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 4. – ст. 19.

2. Про запобігання захворюванню на СНІД та соціальний захист населен­ня : Закон України від 12 грудня 1991 року  // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 11. – ст. 152.

3. Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини : Закон України від 16 липня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 41. – ст. 377.

4. Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи: постанова Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 р. № 2 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v0002700-03.

5. Про судову практику в справах про необхідну  оборону : постанова Пленуму Верховного Суду України від  26  квіт­ня  2002 р. № 1 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf

6. Правила медичного огляду з метою виявлення ВІЛ-інфекції, обліку ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД та медичного нагляду за ними : затвержені постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1998 р. № 2026 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до постанови : 

7. http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2026-98-%EF.

8. Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень : затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 17 січня 1995 р. № 6 // Юридичний вісник України. – 1995. –  № 31.

9. Інструкція з визначення критеріїв перинатального періоду, живонародженності та мертвонародженності : затверджена наказом МОЗ України від 29 березня 2006 р. № 179 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до наказу :   

10. http://zakon.nau.ua/doc/?code=z0427-06.

11. Інструкція щодо констатації смерті людини на підставі смерті мозку : затверджена наказом МОЗ України від 25 вересня 2000 р. № 226 (із змінами, внесеними згідно з наказом МОЗ України від 03.07.2001 р. № 257) [Електронний ресурс]. – Режим доступу до наказу :   

12. http://www.licasoft.com.ua/component/lica/?p=0&base=1&menu=74901&u=1&type=1&view=text.

13. Азаров Д. С. Окремі проблеми кримінальної відповідальності за незаконне розголошення лікарської таємниці / Д. С. Азаров // Життя і право. – 2004. – № 6.

14. Бабаніна В. В.  Кримінальна відповідальність за залишення в небезпеці : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / В. В. Бабаніна. – К., 2010.

15. Беляев В. Г., Свиридов Н.М. Вопросы квалификации убийств: Учеб. пособие / В. Г. Беляев, Н. М. Свиридов Н.М.. – Волгоград, 1984.

16. Борисов В. И. Преступления против жизни и здоровья: вопросы квалификации / В. И. Борисов, В. Н. Куц. – Х. : НПКФ “Консум”, 1995.

17. Бояров С. А. Проблемы определения начала жизни человека в уголовном праве / С. А. Бояров // Российская юстиция. – 2005. – № 3.

18. Гороховська О. В. Вбивство через необережність: проблеми кримінальної відповідальності : [монографія] / Гороховська О. В. / Наук. ред. А. А. Музика. – К. : Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2007.

19. Джужа О. М. Запобігання поширенню СНІДу в Україні правовими засобами (правовий, кримінологічний та кримінально-виконавчий аспект) : [монографія] / Джужа О. М.  – К. : РВВ УАВС, 1994.

20. Катеринчук К. Відмежування катування від суміжних складів злочинів /              К. Катеринчук // Право України. – 2005. – № 9.

21. Короленко М. П. Кваліфікація і класифікація умисних вбивств при обтяжуючих обставинах : дис... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Короленко Микола Павлович. – О., 2002. – 203 с.

22. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів проти особи та власності / Коржанський М. Й. – К. : Юрінком, 1996.

23. Кривошеин П. Убийство матерью новорожденного ребенка / П. Кривошеин // Уголовное право. – 2005. – № 3.

24. Левин П. Н. Проблемы отграничения угрозы или причинением тяжкого вреда здоровью от смежных пре ступлений / П. Н. Левин // Российский следователь. –2006. – № 7.

25. Литвин О. П. Кримінально-правовий захист життя та здоров’я громадян України : [монографія] / Литвин О. П. / Ред. В. О. Глушков; Європ. ун-т фінансів, інформ. Систем, менеджменту і бізнесу. – К. : Наук. світ, 2001.

26. Лысак Н. Ответственность за доведение до самоубийства / Н. Лысак, Д. Лопаткин // Законность. – 2006. – № 3.

27. Савченко А. В. Вплив мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості на кваліфікацію злочинів / А. В. Савченко / Вісник Академії адвокатури України. – 2010. – число 1(17). 

28. Саинчин А. С. Убивство по заказу (уголовно-правовой, криминалистический и криминологический аспекты) / Саинчин А. С. – О. : Юридична література, 2003.

29. Сапронов О. В.  Кримінальна відповідальність за насильницьке донорство :  автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” /                    О. В. Сапонов. – К., 2005.

30. Сташис В. В. Особа під охороною кримінального закону / В. В. Сташис,            М. І. Бажанов. – Х. : Право, 1996.

 

Тема: Злочини проти волі, честі та гідності особи

Історія розвитку кримінального законодавства України щодо злочинів проти волі, честі та гідності особи.

Загальна характеристика і система злочинів проти волі, честі та гідності особи.

Під час вивчення цієї теми студентам необхідно ознайомитися із змістом положень Конституції України, що закріплюють права і свободи людини і громадянина, Загальної декларації прав людини від 10.12.1948 р., Конвенції про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами від 21.03.1950 р., Конвенції про захист прав людини і основних свобод від 4.11.1950 р., Міжнародної конвенції про боротьбу із захопленням заручників від 18.12.1979 р., Конвенції про права дитини від 20.11.1989 р., Декларації про захист усіх осіб від насильницького зникнення від 18.12.1992 р., Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності від 15.11.2000 р. та інших нормативних актів, які знайшли відповідну регламентацію в статтях Розділу III Особливої частини КК.

Кримінальний кодекс України у Розділі Ш Особливої частини «Злочини проти волі, честі та гідності особи» передбачає відповідальність за вчинення таких злочинів: незаконне позбавлення волі або викрадення людини (ст. 146), захоплення заручників (ст. 147), підміна дитини (ст. 148), торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини (ст. 149), експлуатація дітей (ст. 150), використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом (ст. 150 1), незаконне поміщення в психіатричний заклад (ст. 151).

З приводу визначення родового об’єкта злочинів, закріплених у цьому розділі, існують такі точки зору: М.Й. Коржанський вважає, що родовим об’єктом злочинів проти особи є “суспільні відносини, які визначають суспільні властивості особи: її громадянство, вік, освіту, ім’я та ін.”. А.І. Рарог відмічає, що родовим об’єктом таких злочинів є “сама по собі особа – людина, яка розглядається не лише як біологічний індивід (hоmо sapiens), але й як істота соціальна, як учасник (суб’єкт) існуючих суспільних відносин”. Існують й інші, подібні визначення родового об’єкту цих злочинів, виходячи з яких можна зробити висновок, що ним є відносини, які забезпечують існування людини в суспільстві. Тобто відносини, пов’язані з її життям, здоров’ям, волею, гідністю та іншими цінностями людини.

Виходячи з назви розділу, можна припустити, що видовим об’єктом усіх злочинів, що містяться у Розділі ІІІ, є свобода, честь та гідність людини. Проте, перш ніж дійти такого висновку, необхідно встановити, який зміст вкладений в такі поняття, як «свобода», «честь» та «гідність», оскільки в Кримінальному кодексі України їх визначення відсутнє.

В юридичній і філософській літературі питання щодо змісту такого явища як свобода досить активно обговорювалося на протязі усього часу існування людства.

Серед визначень цього поняття найбільш відомі такі: свобода полягає саме в тому, що ми можемо діяти або не діяти відповідно до нашого бажання чи вибору; свобода – це основана на пізнаній необхідності здатність вибору і діяльність з урахуванням цієї необхідності, свобода - надана людині можливість думати і поступати у відповідності до своїх переконань, поглядів, домагатися здійснення своєї мети і, таким чином, реалізовувати своє „я” в об’єктивному світі, змінюючи його на основі законів розвитку природи і суспільства”.

Проаналізувавши усі точки зору щодо поняття „свобода”, ми пропонуємо наступне його визначення: свобода – це можливість людини до певної поведінки у відповідності до своїх бажань, потреб та інтересів, яка здійснюється в межах закону та на основі можливостей і умов, що надаються суспільством і не суперечить інтересам оточуючих.

Щодо таких понять як честь та гідність, то в законодавстві також відсутнє їх визначення. Найбільш розповсюдженою є точка зору згідно якої, честь – це оцінка, яка дається суспільством конкретній людині; гідність – це позитивна самооцінка людини.

Визначивши сутність понять, ми можемо стверджувати, що серед злочинів, які закріплені у ІІІ розділі лише склад злочину ст. 149 має своїм об’єктом волю, честь та гідність людини, оскільки, здійснюючи торгівлю людьми, злочинець, обмежуючи свободу людини, поводиться з нею як з товаром, передаючи її за плату чи безоплатно. Інші злочини, закріплені у Розділі ІІІ, посягають лише на суспільні відносини, пов’язані з волею людини.

З об’єктивної сторони усі злочини, закріплені у цьому розділі здійснюються шляхом активної поведінки. Більшість із них вважаються закінченими з моменту вчинення відповідного суспільно небезпечного діяння, тобто є формальними за конструкцією свого основного складу. Лише окремі вважаються закінченими з моменту настання злочинного наслідку. Зокрема, в ст. 146 КК наслідком є фактичне обмеження потерпілого у свободі пересування. Для окремих злочинів обов’язковими є інші ознаки об’єктивної сторони, зокрема місце – психіатричний заклад у злочині, передбаченому ст. 151 КК.

Суб’єктивна сторона основних складів аналізованих злочинів характеризується виною у вигляді прямого умислу. Для окремих із них обов’язковою є мета. Так, у ст. 147 КК вказується, що захоплення заручників здійснюється з метою спонукання родичів затриманого, державної або іншої установи, підприємства чи організації, фізичної або службової особи до вчинення або утримання від вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручника. Ст. 149 КК також передбачає мету, як обов’язкову ознаку цього складу злочину. Окремі статті вказують на мотив, як обов’язкову ознаку злочину, зокрема ст. 148 КК передбачає, як обов’язковий, корисливий або інші особисті мотиви.

Суб’єктом злочинів проти волі, честі та гідності є фізична, осудна особа, які досягли 16-річного віку. Лише у ст. 147 КК допускається відповідальність особи, яка досягла 14-річного віку.

З’ясувавши наведені вище питання можна перейти до аналізу окремих складів злочинів проти основ національної безпеки.