Дайте усно відповіді на запитання:

1. Дайте визначення злочинів проти основ національної безпеки.

2. Що є родовим об'єктом цих злочинів?

3. Які види злочинів проти основ національної безпеки ви знаєте? За яким критерієм проведена їх класифікація?

4. Хто може бути суб'єктом злочину, передбаченого ст.114 КК України "Шпигунство"?

5. Назвіть осіб, посягання на життя яких передбачене ст.112 КК України як посягання на життя державного чи громадського діяча.

6. Яка спеціальна мета є ознакою складу злочину, передбаченого ст.113 КК України "Диверсія"?

7. З якого віку особа може бути притягнута до кримінальної відповідальності за посягання на життя державного чи громадського діяча?

8. Скільки самостійних (простих) складів злочинів передбачає ст.109 КК України "Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади"? Назвіть ці склади.

9. Які статті розділу І КК України "Злочини проти основ національної безпеки України" передбачають спеціальну підставу звільнення від кримінальної відповідальності? Що є такою підставою?

10. У яких формах може виявитися державна зрада з об'єктивної сторони?

ЗАВДАННЯ. Наведіть приклади вчинення таких злочинів(складіть фабули). Законспектуйте будь-які дві фабули.

1) дії, вчинені з метою насильницької зміни конституційного ладу;

2) дії, вчинені з метою повалення конституційного ладу;

3) дії, вчинені з метою захоплення державної влади;

4) змова про вчинення дій, спрямованих на насильницьку зміну конституційного ладу;

5) змова про вчинення дій, спрямованих на повалення конституційного ладу;

6) змова про захоплення державної влади;

7) публічні заклики до насильницької зміни конституційного ладу;

8) публічні заклики до повалення конституційного ладу;

9) публічні заклики до захоплення державної влади;

10) розповсюдження матеріалів із закликами до насильницької зміни конституційного ладу;

11) розповсюдження матеріалів із закликами до повалення конституційного ладу;

12) розповсюдження матеріалів із закликами до захоплення державної влади;

13) публічні заклики до насильницької зміни конституційного ладу вчинені особою, яка є представником влади;

14) публічні заклики до повалення конституційного ладу вчинені особою, яка є представником влади;

15) публічні заклики до захоплення державної влади вчинені особою, яка є представником влади;

16) публічні заклики до насильницької зміни конституційного ладу вчинені повторно;

17) публічні заклики до повалення конституційного ладу вчинені повторно;

18) публічні заклики до захоплення державної влади вчинені повторно;

19) публічні заклики до насильницької зміни конституційного ладу вчинені організованою групою;

20) публічні заклики до повалення конституційного ладу вчинені організованою групою;

21) публічні заклики до захоплення державної влади вчинені організованою групою;

22) публічні заклики до насильницької зміни конституційного ладу вчинені з використанням засобів масової інформації;

23) публічні заклики до повалення конституційного ладу вчинені з використанням засобів масової інформації;

24) публічні заклики до захоплення державної влади вчинені з використанням засобів масової інформації;

25) розповсюдження матеріалів із закликами до насильницької зміни конституційного ладу вчинене особою, яка є представником влади;

26) розповсюдження матеріалів із закликами до повалення конституційного ладу вчинене особою, яка є представником влади;

27) розповсюдження матеріалів із закликами до захоплення державної влади вчинене особою, яка є представником влади;

28) розповсюдження матеріалів із закликами до насильницької зміни конституційного ладу вчинене повторно;

29) розповсюдження матеріалів із закликами до повалення конституційного ладу вчинене повторно;

30) розповсюдження матеріалів із закликами до захоплення державної лади вчинене повторно;

31) розповсюдження матеріалів із закликами до насильницької зміни конституційного ладу вчинене організованою групою;

32) розповсюдження матеріалів із закликами до повалення конституційного ладу вчинене організованою групою;

33) розповсюдження матеріалів із закликами до захоплення державної лади вчинене організованою групою;

34) розповсюдження матеріалів із закликами до насильницької зміни конституційного ладу вчинені з використанням засобів масової інформації;

35) розповсюдження матеріалів із закликами до повалення конституційного ладу вчинені з використанням засобів масової інформації;

36) розповсюдження матеріалів із закликами до захоплення державної влади вчинені з використанням засобів масової інформації.

Для поглибленого засвоєння питань теми доцільно також ознайомитися з приведеними завданнями і самостійно вирішити з них 2-3.

ЗАДАЧІ

1. Петро, маючи на меті ослабити державу Україна, замінував приміщення товариства "Просвіта", в якому мав відбутися з'їзд членів товариства. Дата з'їзду була перенесена на інший місяць. Петро, не знаючи про це, здійснив вибух у запланований час. Оскільки у приміщенні ніхто не перебував, жодна особа від вибуху не постраждала, але були знищені меблі та інше майно товариства. Дайте кримінально-правову оцінку діям Петра.

2. Працівник Генеральної прокуратури України Степан повідомив СБУ, що представники організації "Воїни ісламу" завербували його для допомоги у підривній діяльності проти України, але через докори сумління він передумав їм допомагати і жодних дій для цього не вчинив. Чи буде відповідати Степан за злочин, передбачений ст.111 КК України?

Варіант: Степан, перед повідомленням органів СБУ, скориставшись службовим посвідченням, проніс вибухівку в аеропорт Бориспіль для вчинення там вибуху членами організації.

3. Жителі одного з українських міст, відставні військові Микола, Петро та Іван заснували організацію « Спілка захисників Вітчизни ». Вона мала на меті відновити в Україні «справедливість і порядок». Для цього члени « Спілки захисників Вітчизни » мали на меті заарештувати Президента та членів Кабінету Міністрів України, розпустити Верховну Раду та утворити тимчасовий орган влади – «Верховний комітет», до складу якого мали увійти вони самі та їх найближчі прибічники. З метою реалізації поставленої мети Микола, Петро та Іван розробили детальний план своїх дій та почали вербувати прибічників. Встановлено, що ініціатором створення « Спілки захисників Вітчизни » та найбільш активним її учасником був Микола, який діяв за завданням розвідувальних органів однієї із іноземних держав, про що інші учасники організації не знали.

Варіант: Петро та Іван знали, що Микола є агентом іноземної розвідки, проте допомагали йому в діяльності організації за гроші.

Дайте кримінально – правову оцінку діянням кожного з учасників організації.

4. Степан, будучи головою обласної ради, ініціював внесення до порядку денного та поставив на голосування питання «Про вихід області зі складу України» де передбачалось її приєднання до однієї із сусідніх держав. У своєму виступі на засіданні ради він обґрунтував «вигідність» такого кроку для мешканців області. Однак за відсутності необхідної більшості голосів, рішення не було прийнято

Варіант: Степан такі дії вчинив на виконання завдання, отриманого від керівництва цієї сусідньої держави і відпрацьовуючи отриману за це грошову винагороду. Рада прийняла запропоноване рішення, однак його виконанню перешкодили центральні органи виконавчої влади.

Кваліфікуйте діяння Степана.

5. Дайте кримінально – правову оцінку діянням Панаса, який з метою перешкодити проведенню передвиборної кампанії кандидатом в народні депутати України Жанною під час її зустрічі з виборцями кинув осколочну гранату в напрямку трибуни, з якої виступала кандидат в депутати. Граната не вибухнула, однак влучила в Жанну і заподіяла їй тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Варіант: Жанна була народним депутатом України, яка добилася свого переобрання на повторний термін. Вибухом гранати була заподіяна смерть трьом особам зустрічі, однак сама Жанна не потерпіла.

6. Будучи незадоволений звільненням з роботи та прагнучи перешкодити процесами приватизації, які відбуваються в Україні, один із колишніх міністрів Олександр в кількох областях поширив вірус сказу. Це призвело до захворювання на цю хворобу кількох десятків людей, троє з яких померло.

Варіант: Олександр поширив вірус з метою дискредитувати свого наступника на посаді, показати, що лише під його керівництвом галузь успішно працювала.

Дайте кваліфікацію діянням Олександра.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Конституція України (ст. 1–8, 15, 18, 19, 73, 79, п. п. 2 і 9 ч. 1 ст. 85, ст. ст. 88, 104, п. 19 ч. 1 ст. 106, ст. ст. 114, 122, 128, 132, 148).

2. Віденська конвенція про дипломатичні відносини від 18 квітня 1961 р. (п. п. 1 і 2 ст. 32). Ратифікована СРСР 11 лютого 1964 р.

3. Гельсінкський договір з відкритого неба від 24 березня 1992 р. Ратифікований Україною 2 березня 2000 р.

4. Договір між Україною і Республікою Білорусь про спільний державний кордон від 12 травня 1997 р.

5. Договір між Чехословаччиною і СРСР про Закарпатську Україну від 29 червня 1945 р.

6. Договір про радянсько-польський кордон від 16 серпня 1945 р.

7. Додатковий протокол І до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 р., що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів. Ратифікований УРСР 18 березня 1989 р. (ст. 46 (“Шпигуни”)).

8. Протокол між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік і Урядом Турецької Республіки про визначення лінії морського кордону між радянськими та турецькими територіальними водами на Чорному морі від 17 квітня 1973 р. Ратифікований Президією Верховної Ради СРСР 27 грудня 1973 р.

9. Закон “Про громадянство України” в редакції від 18 січня 2001 р. (ст. 1).

10. Закон України “Про державний кордон України” від 4 листопада 1991 р. (ст. ст. 1, 2–6).

11. Закон України “Про державну таємницю” в редакції від 21 вересня 1999 р. (ст. ст. 1, 3, 6, 8, 10–14, 22, 27, 28, 32, 39).

12. Закон України “Про об'єднання громадян” від 16 червня 1992 р. (ст. ст. 2, 13, 14, 19).

13. Закон України “Про політичні партії” від 5 квітня 2001 р. (ст. ст. 1, 2).

14. Концепція (основи державної політики) національної безпеки України. Схвалена постановою ВР № 3/97-ВР від 16 січня 1997 р.

15. Звід відомостей, що становлять державну таємницю. Затверджений наказом Державного комітету України з питань державних секретів № 47 від 31 липня 1995 р.

16. Постанова ПВС № 1 від 1 квітня 1994 р. “Про судову практику у справах про злочини проти життя і здоров'я людини” (п. п. 17-3, 28–29, 32).

17. Анашкин Г.З. Ответственность за измену Родине и шпионаж. — М.: Юр. лит., 1964. — 230 с.

18. Смирнов Е.А. Особо опасные государственные преступления (Вопросы квалификации в связи с применением уголовно-правовой нормы). Учебн. пособие. — К.: КВШ МВД СССР, 1974. — 180 с.

19. Дьяков С.В., Игнатьев А.А., Карпушин М.П. Ответственность за государственные преступления / Общ. ред. и введение Л.И. Баркова. — М.: Юрид. лит., 1998. — 224 с.

20. Дьяков С.В. Государственные преступления (против основ государственного строя и безопасности государства) и государственная преступность. — М.: Издательство НОРМА, 1999. — 320 с.

Тема: Злочини проти життя та здоров’я

Особа як об’єкт кримінально-правового захисту на різних етапах суспільного та державного розвитку.

Загальна характеристика, поняття та види злочинів проти життя особи.

Момент початку та закінчення життя людини.

Поняття та види вбивств.

Поняття та види злочинів проти здоров’я особи.

Поняття та види злочинів проти особистої безпеки.

Поняття та види злочинів у медичній діяльності.

Під час вивчення цієї теми треба мати на увазі, що у другому розділі Особливої частини КК України передбачені лише ті злочини, що безпосередньо посягають на життя та здоров’я особи (в Особливій частині КК містяться й інші злочини, які посягають на життя та здоров’я особи, проте відносини, що забезпечують охорону життя та здоров’я особи, є не безпосереднім, а додатковим об’єктом цих складів злочинів).

Об’єктом злочинів, передбачених розділом II Особливої частини КК України є суспільні відносини, спрямовані на захист життя та здоров’я особи.

Життя і здоров’я як об'єкти кримінально-правової охорони можуть бути визнані об'єктом посягання лише з урахуванням усіх сторін однієї й тієї ж суспільної істоти, різноманітність ознак якої діалектично відображає поняття «людина» і «особа». Ці поняття охоплюють безліч особливостей, рис, ознак людини, які висвітлюють дві її головні сторони - біофізичну (жива біологічна особа) і суспільну (сукупність суспільних відносин).

Життя як об'єкт кримінально-правової охорони являє собою не тільки біофізіологічні процеси. Визначаючи об'єкт посягання при вчиненні посягання на життя і здоров’я особи, важливо відрізняти в людині її суспільну та біологічну сутність. Біологічна сутність людини - в її фізичному стані, у стані та функціонуванні всього її організму чи його окремих органів. Цим і визначається людина як природна істота. З цього боку в людині найважливішими ознаками і властивостями є фізична сила, діяльність серця, мозку, інших органів, відсутність хвороб чи аномалій і т. ін.

У кримінально-правовому розумінні біологічне в людині - це предмет злочинів проти особи, а суспільні її риси та властивості - об'єкт.

Початком життя вважається початок фізіологічних пологів. Кін­цевим моментом життя визнається настання фізіологічної смерті, коли внаслідок повної зупинки серця і припинення постачання клітинам кисню відбувається незворотний процес розпаду клітин центральної нервової системи і смерть мозку. Людина вважається померлою з моменту, коли встановлена смерть її мозку тобто повне та незворотне припинення всіх його функцій, які реєструються при серці, що працює, та примусовій вен­тиляції легенів. Від незворотної смерті слід відрізняти клінічну смерть, коли життєздатність організму протягом певного часу (в середньому близько 6 - 8 хвилин) зберігається і, при належному наданні медичної допомоги, людину, що перебуває у такому стані, можна повернути до життя.

Суспільно небезпечне діяння при вчиненні злочинів проти життя може проявлятися як у формі дії (наприклад, порушення функцій чи анатомічної цілісності життєво важливих органів іншої людини) так і у формі бездіяльності (наприклад, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані). Посягання на життя може бути вчинене як умисно, так і з необережності.

Студентам необхідно мати чіткі уявлення щодо системи злочинів проти життя та здоров’я особи, а також підстав їх класифікації.

Злочини, передбачені розділом другим Особливої частини КК України, можуть бути систематизовані так, як це запропоновано в схемі 1.

Схема 1.

Злочини проти життя особи

(ст.ст. 115-120,129 КК)