1.4.2. Дисперсний ринок послуг

На дисперсному ринку процес задоволення попиту на послуги значно ускладнюється. Необхідним стає маркетинг з орієнтацією на особливі форми надання послуг. Товарний ряд розроблюється на основі так званих «виїзних послуг», які надаються споживачеві у певні періоди часу. Номенклатура таких послуг обмежена, але дозволяє забезпечити головні потреби населення. Наприклад, попит на послу­ги освіти можна задовольнити за рахунок організації короткостроко­вих курсів за напрямками, які відповідають специфіці роботи спожи­вачів. Попит на послуги в галузі культури можна задовольнити за до­помогою виступів, демонстрацій, виставок тимчасового характеру.

Попит на послуги пов'язаний зі способом життя, який характер­ний для конкретного ринку. Дисперсний ринок відрізняється складні­стю і цього показника. Цей ринок складається з кількох локальних ринків, розміщених на значній відстані один від одного, він відрізняєть­ся великою різноманітністю поведінкових типів. На локальних ринках невеличких поселень існує, як правило, особливий стиль споживчої поведінки. Це утруднює роботу маркетолога, який повинен пристосо­вуватися до широкої диференціації попиту. Складності транспортних зв'язків неодмінно позначаються на рівні забезпечення потреб спо­живачів дисперсного ринку. Він, як правило, відстає від рівня компак­тного ринку, а дефіцит і монополія на виробництво послуг — звичайні явища на дисперсному ринку.

На початковому етапі освоєння дисперсного ринку існує комп­лекс умов, які сприяють підприємництву у сфері послуг:

— значний незабезпечений попит;

— зручність пошуку «ніші ринку»;

— низький рівень конкуренції;

— низький рівень витратна стимулювання збуту іт. ін.

Але з насиченням ринку вплив даних факторів слабшає і підприє­мницька діяльність обмежується у розвитку. Однак, якщо швидкість розвитку транспортної інфраструктури буде адекватною швидкості насичення ринку, то вплив стримуючих факторів може бути компен­сованим.

Таким чином, маркетинг у сфері послуг тісно пов'язаний із характером розселення, яке склалося у територіальних межах обрано­го сегменту ринку.

1.5. Регулювання міжнародної торгівлі послугами

Існують три рівні регулювання міжнародного ринку послуг:

— національний (охоплює територію окремої країни);

—двобічний (у межахтериторіїдвох сусідніх країн);

—багатосторонній, у вигляді спеціалізованих міжнародних конвенцій та угод (Всесвітня туристична організація, організація міжна­родної¹ цивільної авіації) та угод в рамках міжнародних організацій широкого профілю (ГАТТ, ЮНКТАД).

Міжнародну торгівлю послугами регламентовано Генеральною угодою з торгівлі послугами (ГАТТ). Під послугою в ГАТТ маються на увазі будь-яка комерційна діяльність, яка надається за конкурентних умов, та наведені чотири способи продажу послуг між країнами:

— транскордонна торгівля послугами, тобто з території однієї країни на територію іншої (транспорт, зв'язок);

— на території однієї країни споживачу іншої країни (за­кордонний туризм);

— шляхом комерційно/присутності іноземного постачаль­ника на території іншої країни (створення фірми);

— фізичними особами однієї країни на території іншої (буді­вельні роботи).

Методи державного регулювання окремих способів продажу по­слуг розрізняються між собою. У випадку транскордонної торгівлі вони такі ж, як і для товарів — митно-тарифні та нетарифні. У випадку ко­мерційної присутності— ліцензування. При наданні послуг фізични­ми особами — невизнання дипломів і кваліфікаційних сертифікатів.

До загальних правил торгівлі послугами, які зазначені в ГАТТ, належать:

1. Режим найбільшої сприятливості, який означає, що будь-яка країна після приєднання до ГАТТ не може надавати постачальни­ку послуг гірші умови доступу на національний ринок, ніж ті, які були надані постачальнику з третьої країни.

2. Режим гласності, тобто всі закони та нормативні акти, які стосуються торгівлі послугами, повинні бути оприлюднені заздалегідь.

3. Створення в країні спеціального органу для надання іншим країнам всієї інформації про діючі правила торгівлі та зміну їх у перс­пективі.

4. Підписання угод про взаємовизнання освітніх стандартів, ліцензій і сертифікатів на професійну діяльність.

5. Застосування системи врегулювання суперечок, яку прийнято ЗТО при виникненні непорозумінь.

Аналіз зобов'язань багатьох країн про допущення іноземних по­стачальників послуг свідчить про обмеженість зобов'язань більшості країн з лібералізації доступу на свої ринки. Найвищий рівень зобов'я­зань притаманний ринкам туристських і будівельних послуг, найниж­чий — ринкам освіти й охорони здоров'я.