Порівняльний аналіз традиційної та логістичної концепції організації виробництва

Таблиця.1.

Параметр	Характеристка параметра виробництва
	Традиційна концепція	Логістична концепція
Інтеграція управлінських функцій виробництва	Другорядне питання	Підтримка високого рівня інтеграції елементів системи управління виробництвом
Продуктивність виробничих процесів	Забезпечення макси­мального рівня продуктивності	Забезпечення підвище­ної гнучкості виробництва. Адаптація виробництва до ситуації, що складається на ринку
Оптимізація виробничих функцій	Оптимізуються окремі функції	Оптимізуються потокові процеси
Виробничі потужності	Забезпечення за будь-яких умов максималь­ного використання ви­робничих потужностей	Забезпечення максимальної пропускної здатності виробничих потужностей
Запаси	У вигляді виробничих запасів для забезпе­чення виробничого процесу і обслугову­вання споживачів	У вигляді виробничих потужностей для забезпечення високої гнучкості та мінімізації технологічних циклів. Відмова від надлишко­вих матеріальних запасів
Узгодженість основних і допоміжних операцій	Досягається завищен­ням часу їх виконання	Досягається оптимізацією часу їх виконання
Виробниче устаткування	Перевага надається спеціалізованому устаткуванню	Перевага надається універсальному устаткуванню
Збутова політика	Максимізація партій готової продукції	Випуск продукції у відповідності до наявних замовлень
Система якості виробництва	Допускається брак у межах установлених норм	Зведення браку до мінімуму на всіх стадіях виробництва
Внутрішньовиробничі переміщення	Пасивність у оптимізації переміщень	Ліквідація нераціональних переміщень

7.2. "Штовхальний" і "тягнучий" підходи до управління матеріальними потоками у виробничій логістиці

Застосування виробничої логістики починається з процесів постачання виробництва всіма необхідними матеріалами, заготовками, напівфабрикатами, комплектуючими виробами.

Закордонними фахівцями розроблено і впроваджено у практику два принципово різних підходи: штовхальний і тягнучий.

Перший підхід - "штовхальна" система - є системою організації виробництва, у якій предмети праці, які надходять на виробничу ділянку, безпосередньо цією ділянкою в поперед­ньої технологічної ланки не замовляються.

Матеріальний потік "виштовхується" кожному наступному адресату суворо за розпорядженням (командою), яке надхо­дить на передавальну ланку з центральної системи управління виробництвом. Однак у випадку збоїв виробництва, зміни попиту протягом місяця доводиться неодноразово змінювати виробничі графіки для всіх технологічних стадій одночасно, що часто зробити дуже важко.

"Штовхальні" (виштовхувальні) системи знайшли застосу­вання не тільки в сфері виробництва (виробничій логістиці), але й у сфері обігу як на стадії здійснення закупівель, так і на стадії реалізації готової продукції.

У процесі матеріально-технічного забезпечення "штовхальна" система є системою управління запасами впродовж усього логістичного ланцюга, у якому рішення про поповнення запасів у складській системі на всіх рівнях приймається централізовано. Під час реалізації готової продукції "штовхальна" система проявляється як стратегія збуту, спрямована на випереджальне щодо попиту формування товарних запасів в опто­вих і роздрібних торгових підприємствах.

Недоліки "штовхальних" систем:

1. чим більше факторів щодо кожної з ланок логістичного ланцюжка має враховувати центр управління, тим складнішим, дорожчим і досконалішим має бути програмне, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення;

2. у підприємства мають бути матеріальні запаси на всіх ста­діях виробництва, для того щоб запобігти збоям і пристосува­тися до змін попиту. Тому така система припускає створення внутрішніх статичних потоків між різними технологічними етапами, що часто призводить до заморожування матеріальних засобів, встановлення надлишкового устаткування і залучення додаткових робітників;

3. складність перебудови виробничої системи під час збоїв або збільшення попиту;

4) можливість застосування за умови масового розповсюдження обчислювальної техніки і сучасних інформаційних технологій.

Переваги "штовхальних" систем:

1. відсутність залежності роботи підприємства від своєчас­ності постачань;

2. спрощення контролю за організацією виробничого про­цесу, оскільки управління ними централізоване.

Найбільш відомими апробованими логістичними моделями систем цього типу є MRP I, MRPII та інші.

Другий підхід до організації логістичних процесів на виробництві називається "тягнучою" системою і є системою організації виробництва, у якій деталі і напівфабрикати подаються на наступну технологічну операцію з попередньої в міру необхідності.

При застосуванні цього підходу центральна система управ­ління не втручається в обмін матеріальними потоками між різ­ними ділянками підприємства, не встановлює для них по­точних виробничих завдань. Виробнича програма окремої технологічної ланки визначається розміром замовлення наступної ланки. Основною функцією центру управління є постановка завдання перед кінцевою ланкою виробничого технологічного ланцюга.

Основними цілями "тягнучих" (витягуючих) систем є:

• запобігання поширенню зростаючих коливань попиту або обсягу продукції від наступного процесу до попереднього;

• зведення до мінімуму коливання параметрів запасів між технологічними операціями;

• максимальне спрощення управління запасами в процесі виробництва шляхом його децентралізації, підвищення рівня оперативного цехового управління.

Переваги "тягнучих" (витягуючих) систем:

1. не вимагають загальної комп'ютеризації виробництва;

2. не потребують створення значних запасів матеріальних ресурсів.

Недоліки "тягнучих" (витягуючих) систем:

1. передбачають високу дисципліну і дотримання всіх пара­метрів постачань;

2. вимагають підвищеної відповідальності персоналу всіх рівнів, особливо виконавців. Це пояснюється тим, що центра­лізоване регулювання виробничих процесів обмежене.

До "тягнучих" логістичних систем належать системи KANBAN і ОВТ.