Гідропічна, або вакуольна дистрофія

Гідропічна, або вакуольна дистрофія ха­рактеризується появою в клітині вакуоль, заповнених рідиною. Ріди­на накопичується в цистернах ендоплазматичного ретикулуму та мітохондріях, рідше в ядрі клітини.

Гідропічна дистрофія спостерігається в епітелії шкіри та ниркових канальців, в гепатоцитах, м’язових і нервових клітинах, а також в клітинах коркової речовини наднир­ків.

Причини розвитку гідропічної дистрофії в різних органах неоднозначні. В нирках - це пошкодження гломерулярного фільтру (гломерулонефрит, амілоїдоз, цукровий діа­бет), що призводить до гіперфільтрації та недостатності ферментної системи нефроцитів, що забезпечує в нормі реабсорбцію води. В печінці гідропічна дистрофія виникає при вірусному і токсичному гепатитах. Причинами гідропічної дистрофії епідермісу можуть бути інфекції, алергії.

Механізм розвитку гідропічної дистрофії складний і відображає пору­шення водно-електролітного та білкового обміну, які призводять до зміни колоїдно-осмотичного тиску в клітині. Велику роль відіграє порушення проникності мембран клітини, що супроводжується їх розпадом. Це веде до лабілізації мембран лізосом з активацією їхніх гідролітичних ферментів, які розривають внутрішньомолеку­лярні зв’язки з приєднанням води. По суті такі зміни клітини є проявом фокального колікваційного некрозу.

Зовнішній вигляд органів і тканин при гідропічній дистрофії мало змінюється. Ця патологія виявляється звичайно при мікроскопічному дослідженні.

Мікроскопічна картина. При цьому виді дистрофії клітини збільшені в об’ємі; цитоплазма їх заповнена вакуолями, які містять прозору рідину. Ядро переміщується на периферію клітини; іноді в ньому з’являються вакуолі або ядро зморщується. Далі починається розпад ультра­структурних елементів клітини і вона переповнюється водою. Клітина при цьому перетворюється на балони, заповнені рідиною, або велику вакуолю, в якій плаває пузирчасте ядро. Такі зміни клітини називають балонною дистрофією.

Наслідки гідропічної дистрофії, як правило, несприятливі. Вона завершується тотальним колікваційним некрозом клітини. Фун­кція органів і тканин при гідропічній дист­рофії різко знижена.

Рогова дистрофія

Рогова дистрофія, або патологічне зроговіння, характеризується надмірним утворенням рогової речовини в зроговілому епітелію (гіперкератоз, іхтіоз). Іхтіоз (гр.ichthys - риба) – підвищення зроговіння великих ділянок тіла або всього шкіряного покриву. До рогової дистрофії відносять патології, коли відбувається утворення рогової речовини там, де в нормі її не буває (патологічне зроговіння на слизових оболонках, або лейкоплакія, в епітеліальних пухлинах, наприклад, утворення «ракових перлин» при плоскоклітинному раку). Цей процес може бути місцевим або поширеним.

Причини рогової дистрофії різноманітні: порушення розвит­ку шкіри, хронічне запалення, вірусні інфекційні хвороби, авіта­мінози та ін.

Наслідки рогової дистрофії може бути подвійним. Якщо на початку процесу усунена причина, яка сприяла розвитку рогової дистрофії, можливе відновлення тканини; в інших випадках закінчується смертю клітини.

Тривале патологічне зрого­віння слизової оболонки (лейкоплакія) може стати джерелом роз­витку ракової пухлини.

Природжений іхтіоз важкого ступеня не­сумісний з життям.