7. Етнічний фактор.

Кожен етнос має своєрідні, досить стабільні соціально-економічні умови й відповідні демографічні традиції, тому вплив цього фактору є сильно диференційованим та дуже індивідуальним.

а) Можна навести приклади як збільшення, так і зменшення народжуваності під впливом етнічного фактору. Якщо взяти невеликі африканські або індіанські етноси (племена), то всі вони мають традиції багатодітності. Низький рівень соціально-економічного розвитку та важкі умови життя обумовлюють високу смертність. Для того, щоб зберегтися, етнос просто повинен підтримувати високу (інколи навіть максимально можливу) народжуваність. У представників таких племен при вступі до шлюбу перевага надається жінкам, що вже довели свою здатність народжувати дітей, а найдорожчою нареченою вважається багатодітна вдова.

Якоюсь мірою схожа ситуація склалася і в дуже старої нації – єврейської. Вона, на перший погляд, повинна мати низьку народжуваність, виходячи із впливу перерахованих раніше факторів (особливо культури та урбанізації), але насправді це не так. Враховуючи відсутність до 1948 року власної держави, єврейські погроми, гітлерівський голокост та інші чинники, сформувалася демографічна установка на високу народжуваність (до речі, євреєм вважається кожний, хто має мати-єврейку).

А ось, наприклад, в середньовічній Ірландії шлюби відкладалися до отримання спадщини (землі), для цього доводилося чекати смерті батька. Склалися традиції пізнього вступу до шлюбу. Це відіграло головну роль у зменшенні народжуваності та швидкому переході до сучасного генетичного типу природного відтворення (кількісно це перший тип). Зараз ситуація зберігається, Ірландію з іронією називають «країною старих дів і холостяків»: середній вік вступу до першого шлюбу як у чоловіків, так і у жінок є найвищим у світі.

б) Смертність відчутно залежить від густоти населення і переважаючих форм розселення. Ісландці, наприклад, живуть на великій відстані один від одного, мало контактують між собою, міст в країні небагато (до того ж вони невеликі), тому в Ісландії ніколи не було значних епідемій інфекційних захворювань і відповідних стрибків смертності. Зовсім інакша ситуація в країнах Західної Європи, Японії або Китаї, де через високу густоту населення епідемії чуми і холери, а також природні катаклізми (землетруси, виверження вулканів, цунамі) могли забирати життя мільйонів.

Можна також відзначити суттєвий вплив етнічних традицій харчування⁹ на тривалість життя і переважні чинники смертності.

в) Відчутний вплив етнічного фактору на міграцію є цілком зрозумілим. Скажімо, з 1948 року євреї з усього світу мігрують до Ізраїлю. Після розпаду СРСР етнічні росіяни з Естонії або Таджикистану переселялися до Росії, а німці з усіх країн СНД – до Німеччини.

8. Психологічний фактор («мода»).

Він діє на рівні безпосереднього оточення людини і проявляється як небажання виділятися із своєї соціальної групи (жити в суспільстві і бути вільним від нього неможливо). Звичайно, що дія цього фактору неоднозначна і сильно диференційована в різних групах людей. Наприклад, існують значні коливання показників шлюбності у зв’язку із пересторогою брати шлюб у високосний рік, а шлюбність опосередковано впливає на народжуваність.

а) В Україні у 80-х роках минулого століття сформувався стандарт демографічної поведінки¹⁰ населення, за якого оптимальною вважалася родина з двома дітьми – хлопчиком і дівчинкою.

Але вже на початку 90-х років внаслідок погіршення соціально-економіч­них умов почав формуватися стереотип родини з однією дитиною. Орієнтація на однодітну сім’ю дуже небезпечна, оскільки остання не може забезпечити навіть простого відтворення населення. До того ж, сучасна медична географія звертає увагу на той факт, що відтворення з покоління в покоління лише по одній дитині веде у кінцевому підсумку до фізично слабкішого потомства.

б) На показники тривалості життя цей фактор прямого впливу практично не має¹¹. Відчутний вплив на смертність населення проявляється тільки на рівні зіставлення кількості самогубств в різних соціальних групах.

в) Міський спосіб життя став дуже притягальним для багатьох. Це формує відповідний напрямок внутрішніх міграцій. В сучасних зовнішніх міграціях також відчувається певна «зорієнтованість» (Латинська Америка тяжіє до США, Африка до Західної Європи, Південно-Східна Азія до Японії та США, Океанія до Австралії та Нової Зеландії).