2.3. Акт застосування права - кінцева стадія застосування права

Правозастосування починається з ініціативи правозастосувача — уповноваженого органу або іншого зацікавленого суб'єкта, у тому числі і громадянина. Залежно від конкретної справи, застосування здійснюється шляхом відповідних юридичних дій його учасників, які в сукупності становлять процес застосування.

Остання стадія застосування права — прийняття рішення у справі становить кінцевий результат, підсумок застосування норми права, а тому це є головна, вирішальна стадія, щодо якої попередні виступають як підготовчі.

Владне індивідуальне рішення в юридичній справі офіційно оголошує, що встановлений ним випадок збігається з нормою права і у зв'язку з цим виникають правові відносини, учасники якого мають конкретні суб'єктивні права та юридичні обов'язки. Такі рішення повинні відповідати закону і фактам. Прийняте рішення відображається в акті застосування права.

Акт застосування норм права — це державно-владний індивідуально визначений акт, який видається компетентним суб'єктом у конкретній юридичній справі на підставі відповідних правових норм з метою визначення наявності або відсутності суб'єктивних прав і юридичних обов'язків конкретних суб'єктів.

Правозастосовчий акт необхідно розглядати і як акт-дію відповідного компетентного органу, і як акт-документ, в якому ця дія відображена.

Акт застосування норм права - це індивідуальний правовий акт -рішення компетентного державного органу або посадової особи по конкретній справі, який встановлює (змінює, припиняє) на основі юридичних норм права обов'язки учасників конкретних правовідносин або міру відповідальності за скоєне правопорушення.

Правозастосовчий акт - це вирок, рішення, ухвала, висновок і т.ін. (наприклад, вирок суду по конкретній справі) - результат вирішення юридичної справи і підсумок застосування норм права.

Правозастосовчі акти приймають практично всі органи держави в різних сферах суспільного життя, в зв'язку з врегулюванням різних життєвих ситуацій, що і обумовлює їх різноманітність.

Акт застосування норм права - найбільш розповсюджений вид правових актів. Як і нормативно-правовий акт, він має юридичну силу і державно-владний обов'язковий характер¹.

Правозастосовчий акт, як і нормативно - правовий, може прийматися одними і тими ж органами і посадовими особами - Президентом, Кабінетом Міністрів, міністерствами, відомствами України, органами місцевого самоврядування. Наприклад, Верховна Рада України встановила нове почесне звання "заслужений діяч юстиції" - це нормативно-правовий акт. Через три дні видається Указ Президента про присвоєння конкретній особі цього звання. Це - акт застосування норм права. Він індивідуальний. Одна і та ж правова форма може бути наповнена різним змістом. Із згаданих двох форм права - закон і указ - тільки закон має нормативний характер.

Проте форми Указів Президента України можуть набувати як нормативно-правові акти, так і індивідуальні приписи - в залежності від змісту.

Правозастосовчому акту властиві певні особливості:

1. Акти застосування права приймаються компетентни­ми органом держави у межах їх повноважень.

2. Акти застосування права носять державно-владний характер, оскільки є обов'язковими для суб'єктів, учасників конкретних правовідносин.

3. Акти застосування права мають індивідуальний персо­ніфікований характер, оскільки стосуються конкретного суб'єкта чи конкретної ситуації.

4. Акт застосування права має формально визначений характер, оскільки є письмовим документом, що має певну форму та атрибути.

5. Дія акта застосування права вичерпується одноразо­вою реалізацією.

6. Акти застосування права не поширюються на ті відно­сини, які виникають після їх прийняття.

7. Акти застосування права можуть бути оскаржені чи опротестовані у передбаченому законодавством порядку¹.