3.4. Ресторанне господарство
Харчування туриста під час подорожі забезпечується під-
приємствами громадського харчування, які виробляють, ре-
алізують напівфабрикати та готову їжу, організовують її спо-
живання. До цих підприємств належать фабрики-кухні,
їдальні, ресторани, кафе, закусочні, буфети та ін. У діяльності
підприємств громадського харчування вирішальне значення
Туристична індустрія як об’єкт управління
115
мають виробництво, реалізація та організація споживання го-
тової їжі. Дві третини продукції, яка реалізується ними, — це
продукція власного виробництва.
За виробничо-торговельною ознакою підприємства громадсь-
кого харчування поділяються на заготівельні, доготівельні та
підприємства з повним циклом виробництва та обслуговування.
Заготівельні підприємства відрізняються високим рівнем
механізації праці, вони призначені для централізованого ви-
пуску напівфабрикатів, а також кулінарних і кондитерських
виробів. Це фабрики кулінарних виробів і напівфабрикатів,
фабрики-кухні тощо. Найбільш механізованим підприємством
є фабрика-кухня. Вона оснащена сучасним високопродуктив-
ним устаткуванням, має складське господарство, спеціалізо-
вані комори, холодильники та морозильні камери. Фабрика-
кухня випускає продукцію власного виробництва, яка
доставляється на доготівельні підприємства. В її будівлі мо-
жуть розташовуватися ресторани, кафе, бари.
Доготівельні підприємства громадського харчування
працюють на напівфабрикатах високого ступеня готовності та
готових охолоджених стравах, що надходять із заготівельних
підприємств. До них належать вагони-ресторани, кафе, заку-
сочні, буфети та ін.
Підприємства з повним циклом виробництва та обслу-
говування здійснюють обробку сировини та виробляють готову
їжу, а потім самотужки реалізують та організовують її спожи-
вання в залах, буфетах тощо. До них належать ресторани,
їдальні та ін.
Залежно від архітектурно-планувальних особливостей
будівлі, художнього оформлення та умеблювання приміщень,
якості й асортименту їжі та послуг, місця розташування, рівня
цін, кваліфікації обслуговуючого персоналу та інших показни-
ків, підприємства громадського харчування поділяють на ка-
тегорії.
Категорія — ознака, що характеризує рівень обслугову-
вання. Вона позначається символом — (зірка). Найвища кате-
горія туристичного підприємства харчування — п’ять зірок,
найнижча — одна зірка. Підприємства, що не пройшли сер-
тифікації за європейськими стандартами, зберігають стару
класифікацію — п’ять націночних категорій: люкс, вища, І, ІІ,
Розділ 3
116
ІІІ. Для ресторанів встановлюються такі категорії, як люкс,
вища, І, ІІ; кафе загального типу — вища, І, ІІ; спеціалізова-
них кафе — І, ІІ; барів — люкс, вища, І, ІІ; буфетів — І, ІІ, ІІІ;
закусочних загального типу та їдалень — ІІ, ІІІ.
В обслуговуванні туристів особливо важливу роль відіграє
ресторанне господарство — невід’ємна складова готельної
індустрії. Основна діяльність ресторанного господарства поля-
гає у виробництві, реалізації та організації споживання готової
їжі. Крім того, ці підприємства ще забезпечують певну культу-
ру обслуговування, оскільки туристи відвідують ресторани не
тільки з метою харчування, але й для приємного проведення
часу — вживають алкогольні напої, слухають музику, див-
ляться розважальні програми тощо.
Культура обслуговування в ресторанах (кафе) складається з
таких основних елементів:
— режим роботи ресторанного підприємства;
— архітектурно-планувальні особливості, площі та санітар-
но-технічне оснащення приміщень (мінімальна площа залу
для організації харчування — 1,4 м 2 на одне посадкове місце);
— оснащеність ресторану столовим посудом, столовими на-
борами, інвентарем, меблями;
— санітарно-гігієнічний стан приміщень, столового посуду,
столових наборів, столової білизни, спецодягу;
— зовнішній вигляд та особиста гігієна обслуговуючого
персоналу;
— взаємовідносини обслуговуючого персоналу з клієнтами,
техніка та оперативність обслуговування відвідувачів (20 хви-
лин — оптимальний термін обслуговування з моменту надання
меню);
— дотримання вказаного в меню асортименту страв, напоїв
і кулінарних виробів;
— якість музичного обслуговування та розважальної про-
грами;
— відповідність додаткових послуг, що надаються рестора-
ном, регламентованому переліку.
Культура обслуговування разом з якістю продукції визна-
чають рівень обслуговування в ресторанному господарстві.
Якість ресторанної продукції знаходиться під впливом ці-
лого ряду чинників: організація, технічна оснащеність і сані-
Туристична індустрія як об’єкт управління
117
тарно-гігієнічний стан виробничих приміщень, у першу чергу
кухні; професійна підготовка спеціалістів, особливо кухарів;
впровадження сучасних технологій і передового досвіду приго-
тування їжі; використання якісної сировини та наявність під-
собних приміщень і устаткування, що дозволяють зберігати
сировину в належному стані (комори, морозильні та холодиль-
ні камери); впровадження прогресивних форм організації пра-
ці, вдосконалення системи матеріального заохочення праців-
ників ресторану.
Поряд з основною діяльністю підприємства ресторанного
господарства надають туристам цілу низку додаткових послуг.
За бажанням відпочивальників забезпечуються доставка страв
за замовленням й обслуговування в номерах готелю.
Ресторанами на замовлення туристів виготовляються кулі-
нарні й кондитерські вироби з додатковим оформленням або
особливо складні у виконанні.
За бажанням туристських груп організовуються етнографічні
вечері, де національні особливості виявляються в одязі офіціан-
тів, репертуарі оркестру і, головне, в асортименті страв і напоїв;
урочисті та святкові заходи, наприклад, новорічні свята, з обслу-
говуванням понад установленого режиму роботи підприємства.
У торговельних залах ресторанів налагоджується продаж
обідів і вечерь додому, туристських наборів харчування в спе-
ціальній упаковці, придатних для вживання на лоні природи та в
автомобілі. Там реалізується і буфетна продукція: кондитерські
вироби, прохолодні напої, соки, цукерки, сигарети тощо.
Класифікація ресторанів
У світі не існує єдиної, загальноприйнятої класифікації
ресторанів. Однак всі експерти погоджуються, що ресторани
можна поділити на дві основні категорії: повносервісні й спе-
ціалізовані. Серед інших категорій можна виділити ресторани
швидкого обслуговування; ресторани, що спеціалізуються на
обідах; ресторани для особливих випадків; повсякденні; націо-
нальні тощо. За такого розподілу деякі ресторани опиняться
одразу у двох категоріях. Наприклад, Тасо Веll — це націо-
нальний ресторан швидкого обслуговування.
Повносервісними називаються такі ресторани, де дуже
широкий вибір страв, особливо порційних (принаймні 15), з
Розділ 3
118
яких майже всі приготовлені на кухні цього ж ресторану. Пов-
носервісні ресторани можуть бути як готельні, так й автономні,
їх можна класифікувати за цінами, атмосферою й пропонова-
ним меню.
Страви, які готуються в більшості цих ресторанів, потрап-
ляють до розряду високої кухні. Найчастіше там поширені
традиції французької й італійської кулінарії, які, на думку
західних гурманів, є кращими у світі. Рівень обслуговування в
повносервісних ресторанах зазвичай дуже високий: метрдотель
зустрічає й саджає гостей за стіл, старший офіціант дає поради
з приводу страв і пояснює їхні особливості та смакові якості,
він також рекомендує вино, що найкраще смакує з цими стра-
вами. У деяких фешенебельних повносервісних ресторанах
використовуються приставний стіл для закусок або візок на
коліщатах — обов’язковий атрибут так званого французького
обслуговування.
Спеціалізовані ресторани. Спеціалізація ресторанів може
бути найрізноманітнішою: швидке обслуговування, сімейне,
повсякденне. Ресторани можуть також спеціалізуватися на
національних кухнях, на приготуванні вечерь, обідів і снідан-
ків та ін. Як уже зазначалось, ця класифікація перетинається
з іншими, а отже, один і той самий ресторан може бути одно-
часно й спеціалізованим, і повносервісним.
Ресторани швидкого обслуговування пропонують меню,
обмежене гамбургерами, смаженою картоплею, курчатами,
різними рибними й національними стравами тощо. Обмеження
й стандартизація меню дозволяють значно прискорити обслу-
говування та здешевити виробництво їжі. Клієнти роблять за-
мовлення біля прилавка під яскраво освітленим меню, на якому
зображена вся пропозиція страв і напоїв. У багатьох ресторанах
відвідувачі навіть прибирають за собою посуд, що дозволяє
знизити собівартість страв. Зазвичай ресторани швидкого об-
слуговування спеціалізуються на приготуванні однієї “фірмо-
вої” страви, у США — це наприклад:
гамбургери — McDonald’s, Burger King, Wendy’s;
піца — Pizza Hut, Domino, Godfather’s Steak, Ponderosa;
морепродукти — Long John Silver’s, Red Lobster;
курча — KFC, Church’s;
млинці — International House pf Pancaces, Country Kitchen;
Туристична індустрія як об’єкт управління
119
сендвічі — Subway;
мексиканська кухня — Tako Bell, El Torito, Chi Chi’s.
У багатьох великих містах світу, де земля дорога, відкри-
ваються маленькі ресторанчики, де люди можуть нашвидку-
руч перекусити навстоячки. Прикладом цього є $1 Chinese
Fast Food, де відвідувачі можуть купити маленьку порцію
рівно за 1 долар. Така форма обслуговування відрізняється
оперативністю, оскільки кухарі мають змогу заздалегідь за-
готовити велику кількість певних страв, поставити їх на неве-
ликий вогонь і, за потреби, подавати маленькими порціями.
Для відвідувачів ця форма також зручна й цікава, оскільки
вони можуть за $3—4 скуштувати кілька смачних і оригі-
нальних страв.
Види та форми ресторанного обслуговування
У ресторанному господарстві виділяють обслуговування за
допомогою офіціантів та самообслуговування. Обслуговування
за допомогою офіціантів поділяється на французьке, російське
та американське.
Французьке обслуговування. Цей вид обслуговування ха-
рактерний для ресторанів високої кухні, де він підкреслює
елегантність атмосфери. Їжа подається на великому блюді й
розкладається по тарілках перед столиком клієнтів на візку,
обладнаному газовим пальником для підігріву їжі. Французьке
обслуговування вважається найбільш ефектним і дорогим ви-
дом ресторанного обслуговування.
Для французького обслуговування потрібна ціла бригада
обслуговуючого персоналу, в складі якої повинні бути:
— maitre d’hotel — метрдотель;
— chef de rang — старший офіціант, відповідальний при-
близно за чотири столики. Він зустрічає гостей, дає пояснення з
приводу меню й приймає замовлення, стежить за оперативністю
обслуговування й особисто розкладає їжу по тарілках гостей,
нарізає м’ясо, змішує салати та ін. на візку поруч зі столиком;
— demi chef de rang — помічник старшого офіціанта, при-
ймає замовлення на напої, подає блюда;
— commis de rang — офіціант, що подає воду, хліб, масло,
він також передає замовлення на кухню, привозить звідти віз-
ки з їжею, прибирає зі столу.
Розділ 3
120
Російське обслуговування передбачає, що їжа готується
цілком і повністю на кухні, м’ясо нарізується на порції й кла-
деться на блюдо так само, як і всі гарніри. У такому вигляді
блюдо підноситься до столика, за яким сидять гості. За допомо-
гою великої ложки й виделки офіціанти, зазвичай у білих ру-
кавичках, накладають кожному гостеві в його персональну
тарілку порцію м’яса і гарнірів. Такий вид обслуговування
зручний для банкетів і вечірок.
Американське обслуговування — це спрощений варіант
російського обслуговування. Їжа готується й розкладається по
порційних тарілках безпосередньо на кухні, потім офіціанти
розносять тарілки гостям. Цей вид обслуговування користуєть-
ся популярністю завдяки його оперативності: замовлення ви-
конується швидко, а їжа подається з жару.
Система самообслуговування в ресторанному господарстві
передбачає такі чотири види:
— система кафетерію (коли клієнт проходить із підносом
уздовж прилавків, які охолоджуються або нагріваються, від-
бираючи потрібні йому страви;
— система вільного потоку (добирання страв із прилавків і
вітрин за принципом “шведського столу”, без утворення чер-
ги);
— механізована роздача страв із “карусельних” багатоярус-
них прилавків, що повільно обертаються;
— автоматизована роздача страв і напоїв із використанням
швидкодіючих торгових автоматів.
Діяльність підприємств ресторанного господарства тісно
пов’язана зі зміною потоку туристів у курортних і рекреацій-
них центрах. Залежно від режиму роботи підприємства ресто-
ранного господарства поділяються на цілорічні та сезонні, а за
організацією — закриті, відкриті та змішані форми.
Закрита форма організації ресторанного господарства
розрахована на організованих туристів, які оплачують послуги
харчування заздалегідь, коли купують путівку. Вони, як пра-
вило, харчуються в ресторанах, кафе, буфетах готелів, де про-
живають. Для них організовують триразове харчування або за
бажанням 1— чи 2-разове харчування:
BB (Bermuda Plan) — одноразове харчування, як правило
сніданок;
Туристична індустрія як об’єкт управління
121
HB (Modified American Plan) — напівпансіон, тобто двора-
зове харчування. Включає сніданок та обід або сніданок і вече-
рю;
FB (American Plan) — повний пансіон, тобто триразове
харчування. Включає сніданок, обід і вечерю;
AL (All inclusive) — усе включене: триразове харчування, а
також легкий сніданок, закуски, легка вечеря, напої місцевого
виробництва.
Харчування організованих туристів здійснюється в орієн-
товні інтервали часу:
— сніданок — 8 00 —10 00 ;
— обід — 12 00 —15 00 ;
— вечеря — 18 00 —20 00 .
Закрита форма організації ресторанного господарства пе-
редбачає обслуговування “табльдот”, “шведський стіл” та ін.
“Табльдот” — це обслуговування за єдиним для всіх клієн-
тів меню, без права вибору страв. “табльдот” у більшості випад-
ків використовується при організації харчування туристських
груп. Він часто застосовується в санаторіях, пансіонатах, бу-
динках відпочинку тощо. “табльдот” популярний при органі-
зації харчування великих груп туристів у маршрутних турах
та на з’їздах, конференціях, конгресах.
“Шведський стіл” — це вільний вибір страв, виставлених
на загальному столі, за принципом самообслуговування. Він
дозволяє вибирати страви в кількості та асортименті, що бажає
клієнт. Виносити їжу за межі ресторану, як правило, заборо-
няється.
Для організації харчування за закритою формою в рестора-
нах готелів можуть використовуватись талони, які роздаються
клієнтам. Особливо це характерно для учасників з’їздів, кон-
ференцій, конгресів.
Організовані туристи не обмежуються харчуванням, що
входить до путівки. Вони додатково купують фрукти, морози-
во, напої тощо. Цьому значно сприяє розгалуженість мережі
підприємств ресторанного господарства, рівень та якість об-
слуговування в них.
Відкрита форма організації ресторанного господарства
розрахована на самодіяльних туристів, а також організованих
відпочивальників, які купують послуги харчування на місці.
Розділ 3
122
Туристи оплачують спожиті страви та напої безпосередньо в
ресторанах. Для них, як правило, пропонується обслуговуван-
ня “А ля карт” — вільний вибір страв у будь-якій кількості й
асортименті, вказаному в меню.
Змішана форма організації ресторанного господарства
поєднує характерні особливості двох вищевказаних.
Питання та завдання для самоперевірки
1. Які послуги надають підприємства громадського харчу-
вання?
2. Як класифікуються підприємства громадського харчу-
вання за виробничо-торговельною ознакою та рівнем обслуго-
вування?
3. Які елементи визначають рівень обслуговування в ресто-
ранному господарстві?
4. Охарактеризуйте повносервісні та спеціалізовані рестора-
ни.
5. Які види обслуговування за допомогою офіціантів існують
в ресторанному господарстві?
6. Які види самообслуговування існують в ресторанному
господарстві?
7. Чим закрита форма організації ресторанного господарства
відрізняється від відкритої?
8. Що таке “табльдот”, “шведський стіл” і “а ля карт”?
