9.2. Контроль якості будівельних і монтажних робіт

Якість будівель і споруд залежить від рівня якості проектних рішень, будівельних матеріалів та виробів, виконання будівельно-монтажних робіт.

Забезпечення якості продукції є обов'язком кожного робітника будівельної організації або підприємства. Виконавець робіт безпосередньо зобов'язаний ефективно контролювати якість будівельної продукції.

Органами державного контролю в будівництві є інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю.

У будівництві діє також технічний нагляд замовника (забудовника), однією з функцій якого є контроль якості виконання робіт. Технічний нагляд повинен забезпечувати перевірку якості та комплектності проектно-кошторисної документації, вчасне приймання прихованих робіт з оцінкою їх якості, а також закінчених конструктивних частин (елементів) будівель і споруд, не допускаючи оплати недоброякісно виконаних робіт.

Авторський нагляд за якістю будівельних робіт виконують проектні організації. Вони ведуть інспекційний контроль чіткого дотримання проекту при зведенні об'єкта.

Органом відомчого контролю може бути технічна інспекція будівельної організації. Технічна інспекція повинна слідкувати за дотриманням на об'єктах вимог СНиП та ДБН, проектів, технології виконання робіт, а також за якістю матеріалів і виробів, що використовуються. Технічні інспекції відповідають за організацію виробничого та громадського контролю якості, методичне керівництво, достовірність результатів перевірок якості.

Громадський контроль якості може діяти у формі постійної громадської комісії або комітету по якості, постів якості, груп контролю якості, громадських контролерів, громадських інспекторів.

При перевірці якості будівельно-монтажних робіт розрізняють декілька видів контролю: вхідний, операційний, інспекційний та приймальний (рис. 9). У разі необхідності у вхідному, операційному й інспекційному контролі повинні брати участь працівники будівельної лабораторії (лабораторний контроль), у операційному та інспекційному – геодезичні служби (геодезичний контроль).

Контроль якості будівельно-монтажних робіт необхідно проводити:

– при виконанні їх бригадами – вхідний, операційний і приймальний контроль при здаванні робіт бригадою;

– при прийманні прихованих робіт і закінчених конструктивних частин (елементів) об'єкта – інспекційний та приймальний контроль.

Вхідний контроль – це перевірка відповідності будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, також проектно-кошторисної та технологічної документації вимогам стандартів, будівельних норм, технічних умов. Критерієм оцінки вхідного контролю необхідно вважати відсутність дефектів матеріалів, що використовуються при виконанні будівельно-монтажних робіт.

Операційному контролю повинен передувати самоконтроль, під час якого перевірка виконання якості робіт здійснюється робітниками, ланковими, бригадирами. Метою контролю є визначення безпосередньо виконавцем відповідності виконаних ним робіт установленим вимогам для забезпечення бездефектної роботи. Критерієм оцінки здійснення самоконтролю необхідно вважати відсутність дефектів при операційному контролі якості будівельно–монтажних робіт.

Основним видом контролю, що має за мету виправити допущені дефекти до початку подальшої операції, а також попередити дефекти усуненням причин, що їх зумовлюють, є операційний контроль. Його проводять виконавці робіт і майстри, а в окремих випадках, що обумовлені в схемах операційного контролю якості (СОКЯ), залучаються робітники лабораторій та геодезичних служб.

Метою операційного контролю є перевірка технологічного процесу виконання будівельно-монтажних робіт після завершення виробничих операцій.

У СОКЯ на кожний вид робіт мають бути включені: ескізи конструкцій із виноскою допустимих відхилень від вимог СНиП, ДБН або ТУ; перелік операцій, що підлягають обов'язковому контролю виконробом

або майстром; склад контролю (що перевіряється); спосіб контролю (як і чим перевіряється); час проведення контролю (коли перевіряється);

перелік прихованих робіт, що належить здати представникам технічного нагляду замовника (забудовника); перелік операцій, що підлягають контролю з залученням будівельної лабораторії або геодезичної служби.

Результати операційного контролю повинні заноситися в статистичні контрольні карти з подальшою обробкою. Критерієм операційного контролю можна вважати відсутність дефектів при приймальному та інспекційному контролі якості будівельно-монтажних робіт.

Інспекційний контроль передбачає вибіркову перевірку якості будівельно-монтажних робіт на всіх стадіях зведення будови чи споруди після операційного і приймального контролю. Критерієм його оцінки необхідно вважати відсутність дефектів при прийманні будівельної продукції Державною приймальною комісією.

У результаті приймального контролю приймається рішення про можливість виконання наступних робіт (проміжне приймання робіт у бригад, приймання прихованих робіт, закінчених конструктивних частин будівлі) або експлуатація кінцевої будівельної продукції (остаточна прийомка).

В особливих випадках дозволяється приймати роботи з незначними відхиленнями, якщо вони не впливають на надійність, довговічність, використання конструктивної частини за призначенням, а тільки спричиняють незначні перевитрати матеріалів або зміну зовнішнього вигляду конструктивної частини, причому усунути ці відхилення технічно неможливо або економічно недоцільно. Приймальний контроль супроводжується оцінкою якості виконання будівельно-монтажних робіт. Критерієм його оцінки доцільно вважати відсутність дефектів на наступному етапі контролю або в період експлуатації об'єкта.

Метою лабораторного контролю є: перевірка якості та випробування будівельних матеріалів, виробів, конструкцій; перевірка якості виконання будівельно-монтажних робіт; перевірка дотримання правил транспорт­ування, складування й зберігання; перевірка дозування. Лабораторний контроль необхідно виконувати: при вхідному контролі будівельних матеріалів, виробів та конструкцій; операційному контролі будівельно-монтажних робіт; приймальному контролі; інспекційних перевірках якості.

Критерієм оцінки лабораторного контролю є відсутність претензій стосовно показників якості матеріалів, виробів, конструкцій, будівельно-монтажних робіт, що підлягають лабораторному контролю.

Геодезичний контроль здійснюється робітниками геодезичних служб відповідно до вимог СНиП III–2–75. На етапі розбивочних робіт контролюється положення геодезичних розбивочних осей. У ході виконання будівельно-монтажних робіт виконується геодезична перевірка точності положення конструкцій та елементів у плані та за висотою. Після закінчення будівельно-монтажних робіт геодезична служба робить виконавчу геодезичну зйомку фактичного положення конструкцій, комунікацій, будов і споруд. Стежить за виконанням геодезичного контролю геодезист. Критерієм оцінки ефективності геодезичного контролю є відповідність проектові й нормам геометричних параметрів і конструкцій у плані та за висотою.

При здійсненні контролю необхідно користуватися нівелірами (ГОСТ 10528–90), теодолітами (ГОСТ 10529–86), металевими рулетками (ГОСТ 7502–89), металевими лінійками (ГОСТ 427–75), ватерпасами (ГОСТ 9416–90), штангенглибиномірами (ГОСТ 162–90), штангенциркулями (ГОСТ 166–89), щупами (ГОСТ 882–75), термометрами.

ЛЕКЦІЯ №10.

СЕРТИФІКАЦІЯ БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ, ВИРОБІВ ТА КОНСТРУКЦІЙ

10.1. Загальні відомості.

10.2. Державна система сертифікації – УкрСЕПРО.

10.3. Порядок проведення сертифікації будівельної продукції.

Література: [1], С.185-220; [2], С.510-532.

10.1. Загальні відомості

Взаємодія інтеграційних процесів у світовій та особливо в європейській економіці, розширення міжнародної торгівлі, формування нових поглядів щодо захисту прав споживачів, безпека споживання нових товарів, охорони навколишнього середовища, що знайшло своє відображення в директивах і нормативних документах спеціалізованих організацій ООН, Європейського союзу, Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (GАТТ), Світової організації торгівлі (WTO)¹, а також у національному законодавстві багатьох країн світу, привели до необхідності підтвердження відповідності будівельної продукції встановленим до неї вимогам стандартів або інших нормативних документів.

Загальноприйнятими способами визначення й визнання цієї відповідності є сертифікація продукції.

Сертифікація продукції — процедура, за допомогою якої третя, незалежна від виробника і споживача, сторона письмово засвідчує, що продукція відповідає згаданим вимогам.

Головна мета сертифікації – забезпечення безпеки продукції, що дає можливість звести до прийнятого рівня можливий ризик, пов’язаний із можливістю нанесення будь-якої шкоди здоров’ю людей, збереження майна, а також створення умов для участі суб’єктів підприємницької діяльності у міжнародному економічному, науково-технічному співробіт­ниц­тві та міжнародній торгівлі.

Сертифікація отримала настільки широке розповсюдження в економічно розвинутих країнах світу, що без сертифіката, який засвідчує відповідність потенційно небезпечної продукції встановленим нормативним вимогам, неможливо торгувати нею на ринках цих країн.

Крім того, сертифікація зміцнює довіру між виробниками (постачальниками, продавцями) і споживачами.

За умов ринкової економіки виробник (постачальник, продавець) для того, щоб реалізувати свою продукцію, звертає увагу насамперед на ті її товарні властивості, які найбільше цікавлять споживача, а це далеко не завжди є показниками безпеки продукції.

__________________________

¹ На Уругвайському раунді GАТТ у 1993 р. прийнято рішення про перетворенні цієї організації у Світову організацію торгівлі (WTO), складовою частиною якої стала Генеральна угода з тарифів та торгівлі

У такому випадку держава бере на себе функції посередника між виробником (постачальником, продавцем) і споживачем у питаннях безпеки продукції для життя, здоров’я та майна людей або довкілля, які законодавчо перебувають під її контролем.

З метою забезпечення прав споживачів на безпечність товарів відповідно до Закону України “Про захист прав споживачів” та декрету Кабінету Міністрів України “Про стандартизацію і сертифікацію”, будівельна продукція, яка виробляється в Україні та ввозиться на її територію і яка є потенційно небезпечна для життя, здоров’я й майна громадян, а також навколишнього середовища, підлягає обов’язковій сертифікації.

В Україні з 1997 року введена обов’язкова сертифікація будівельних матеріалів, виробів та конструкцій.

Перелік будівельної продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, затверджується наказом Держстандарту України і реєструється в Міністерстві юстиції України.

Вимоги до якості будівельної продукції регламентовані в державних стандартах України (ДСТУ), прийнятих в Україні міждержавних стандартах (ГОСТ), державних будівельних нормах (ДБН), відомчих будівельних нормах (ВБН), регіональних будівельних нормах (РБН), санітарних нормах та правилах (СНиП), технічних умовах та інших нормативних документах.

Під час проведення обов’язкової сертифікації в першу чергу контролюються вимоги до безпеки життя, здоров’я людей та охорони навколишнього середовища. До обов’язкових вимог, що регламентують безпеку будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, належать: кількість виділених шкідливих речовин, радіаційна безпека, питома активність природних радіонуклідів, опір ударному навантаженню та інше. Крім того, будівельна продукція, що підлягає обов’язковій сертифікації, перевіряється на відповідність міцності, водонепроникності, морозостійкості, геометрич­ному розміру, теплопровідності й іншим основним вимогам, які можуть вплинути на безпеку будівельних матеріалів, виробів та конструкцій.