(* Біла Вовчиця співає *)

Я в червоне одягнусь,

Своїй долі усміхнусь.

Хоч вона і складна,

Хоч бувала сумна...

Та я знаю: весна

Є у кожного з нас!

Я про зустріч, зустріч дивну Бога кожен день молю...

Бо того, хто мій єдиний, я чекаю і люблю.

Знаю: любов моя не за горами і не за долами!

Знаю, любов моя, ти сіятимеш знову поміж нами!

Здатна на подвиг я, щоби долю на свій бік прихилити.

Знаю, любов моя, із тобою радітимем, як діти!

Я шукала між людей

Світло лиш твоїх очей.

Помилялась не раз,

Та без болю й образ

Зрозуміла одне:

Ти – прекрасний, ти є!..

Я з тобою знову ціла, ти себе в мені знайшов...

Нам Любов майструє крила, в небеса нас мчить Любов!

Знаю, любов моя, ти даруєш чарівну невагомість!

Знаю, любов моя, ти даєш відчуття тепла і дому!

Знаю, любов моя, не за горами ти, не за долами!

Знаю, любов моя, що радітиме світ разом із нами!..

Я в червоне одягнусь!..

Своїй долі усміхнусь...

Я шукала між людей

Світло лиш твоїх очей!..

Знаю, любов моя!..

Знаю, любов моя!..

Здатна на подвиг я, щоби долю на свій бік прихилити.

Знаю, любов моя, із тобою радітимем, як діти!..

Тік-Тік (до Білої Вовчиці): То твій коханий скоро буде тут? Який він? Він – рудий, блондин, шатен, а чи бррррунет? Ми всі його побачимо нарешті?

Біла Вовчиця: О так, він у дорозі зараз. І зовнішність його – така ж прекрасна, як і душа його, повірте!... (показує землякам портрет коханого, ті захоплено і схвально кивають). Я попросила море, щоб воно було спокійним і донесло без перешкод мого єдиного сюди, на острів... Признаюся: я бачила тривожні сни, але думки про них всіляко відганяю!.. Якщо лише про гарне думати, то так воно і станеться насправді!.. А зараз... Я відбіжу на трохи... Добре? Дуже скоро повернусь!..(іде)

Житель №1: Мабуть, побігла подивитися на море... Вона нам щось недоговорює, здається... За усмішкою намагається... тривогу приховати?.. Та ні!.. Вовчиця Біла завжди дуже щира з нами...

Жителька №2: Постійте! Щось не так! Вона ж день кожний ходить в білій сукні! Чого вона в червоному сьогодні? Ааа! Це, мабуть, тому, що кольором кохання завжди червоний був!.. Червоний, а не білий!..

СЦЕНА 2

(Звучить фантастично-небесна музика – тема Земних Ангелів. Поміж жителів острова та гостей Свята Життя зненацька з'являються приємні на вигляд чужеземці. Всі зразу звертають на них увагу, а Тік-Тік і Тук-Тук підбігають до них, вклоняються на знак привітання та гостинно чіпляють на них святкові гірлянди)

Тік-Тік: Від вас енеррргія – чудова й... нетутешня!.. Ви тут новенькі? Може треба вам якийсь екскурсовод? У нас тут рай земний! Це знають всі, по всіх кутках планети!..

Тук-Тук: Він часто заї-їїї-кається, і зір його підводить дуже часто, і плутає він завжди кольори, тому... ви краще... виберіть мене дороговказною зорею!.. Я знаю острів, як свої всі... двадцять пальців! Якби ж у мене було пальців п'ятдесят, то я б і їх знав так же ж гарно, як свій рідний острів!..

Тік-Тік: На нашім острові усі щасливі! І сталось це тому, що є у нас... БІБУЛЬ!!

Земні Ангели: Що-що? Це є людина, звір, а чи рослина?

Тік-Тік: Бібуль – це ВСЕ для нас! Ми наш бібуль їмо, із нього робим сік і... Вогняную Воду, і навіть шевелюри накладні!.. Із бібуля ми шиєм одяг і взуття. Із бібуля свої будуємо вігвами. Човни й плоти з нього ми теж майструєм! Бібуль – це також наші гроші...

Тук-Тук: Три долари – один бібуль. За наш бібуль три долари дають! Бібуль – то найтвердіша із валют на світі! І це – одна з причин, між іншим, чого у нас тут Рай Земний!..

Тік-Тік: Бібуль – це точно найтвердіша із усіх валют. Такий твердий бібуль наш, що ним навіть можна... гвіздки кудись позабивати, якщо дууууже закортить!

Тук-Тук (до Земних Ангелів): Ідемте далі! Ми вам все розкажем і покажем. Із бібулем поближче познайомим! Тож відчувайте тут себе, як вдома.