Тема . Управління оборотними активами.
1. Особливості оборотних активів.
За НП(С)БО 1 Активи - ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому.
Економісти пропонують таке визначення: активи – економічні ресурси підприємства у формі сукупних майнових цінностей, що використовуються у господарській діяльності з метою отримання прибутку.
Оборотні активи – грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.
До складу оборотних активів входять:
1. Запаси.
2. Дебіторська заборгованість.
3. Грошові кошти та їх еквіваленти.
4. Інші оборотні активи.
Переваги оборотних активів:
1) можливість швидкої трансформації одних видів оборотних активів в інші;
2) можливість швидкої диверсифікації (розширення) відповідно до діяльності підприємства;
3) порівняно високий рівень ліквідності;
4) реалізація управлінський рішень щодо оборотних активів здійснюється у порівняно короткому періоді часу.
Недоліками оборотних активів є:
а) вплив інфляції на оборотні активи;
б) надлишкові запаси ТМЦ викликають додаткові операційні витрати по їх зберіганню.
в) з оборотними активами частіше ніж з необоротними активами відбуваються втрати і порчі (тут – в межах норм природного убутку).
г) значна частина оборотних активів піддається ризику втрат через несумлінність партнерів чи персоналу (тут – з вини когось).
У фінансовому менеджменті обіговість оборотних активів характеризує коефіцієнт маневреності оборотних активів:
Показує питому вагу оборотних активів у загальній величині активів підприємства.
2. Характер участі оборотних активів в операційному циклі підприємства.
Операційна діяльність – основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.
Основна діяльність – операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу.
Операційний цикл – інтервал часу, протягом якого поточні активи підприємства роблять повний оборот від придбання запасів для здійснення діяльності до отримання коштів від реалізації виробленої з них продукції
Розрізняють 4 стадії руху оборотних активів у процесі операційного циклу:
1) грошові активи (включаючи короткотермінові фінансові вкладення) використовуються для придбання запасів, сировини і т.д.;
2) запаси перетворюються у готову продукцію;
3) готова продукція реалізовується і до оплати перетворюється у дебіторську заборгованість;
4) оплата дебіторської заборгованості, перетворюється в грошові активи.
Важливою характеристикою операційного циклу є його тривалість.
Тривалість операційного циклу визначається за формулою:
ТОЦ = ТОга + ТОмз+ ТОнв + ТОгп + ТОдз ,
де ТОЦ – тривалість операційного циклу, в днях;
ТОга – тривалість обороту середнього залишку грошових активів, в днях;
ТОмз – тривалість обороту запасів сировини, матеріалів і ін. матеріальних факторів виробництва у складі оборотних активів, в днях;
ТОнв – тривалість обороту середнього об’єму незавершеного виробництва, в днях;
ТОгп – тривалість обороту запасів готової продукції, в днях;
ТОдз – тривалість інкасації дебіторської заборгованості, в днях.
В процесі управління оборотними активами в межах операційного циклу виділяють дві основні його складові:
1. Виробничий цикл підприємства. Характеризує період повного обороту матеріальних складових оборотних активів, починаючи з закупки сировини, матеріалів та напівфабрикати для здійснення процесу виробництва і закінчуючи відвантаженням готової продукції споживачам (покупцям).
Тривалість виробничого циклу визначається за формулою:
ТВЦ = ПОсм + ПОнв + ПОгп ,
де ТВЦ – тривалість виробничого циклу підприємства, в днях;
ПОсм – тривалість обороту середнього запасу сировини, матеріалів і напівфабрикатів, в днях;
ПОнв – тривалість обороту середнього об’єму незавершеного виробництва, в днях;
ПОгп – тривалість обороту середнього запасу готової продукції, в днях.
2. Фінансовий цикл підприємства. Характеризує період повного обороту грошових коштів, вкладених в оборотні активи, починаючи з моменту погашення кредиторської заборгованості за отримані сировину, матеріали та напівфабрикати і закінчуючи інкасацією дебіторської заборгованості за відвантажену готову продукцію.
ТФЦ = ТВЦ + ПОдз – ПОкз (8),
де ТФЦ – тривалість фінансового циклу підприємства, в днях;
ТВЦ – тривалість виробничого циклу підприємства, в днях;
ТОдз – середня тривалість обороту дебіторської заборгованості, в днях;
ТОкз – середня тривалість обороту кредиторської заборгованості, в днях.
3. ПОЛІТИКА УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМИ АКТИВАМИ.
Політика управління оборотними активами – частина фінансової стратегії підприємства, що полягає у формуванні оптимального обсягу і структури оборотних активів і джерел їх фінансування.
Етапи управління оборотними активами:
1. Аналіз оборотних активів за попередні періоди:
а) аналіз динаміки оборотних активів (горизонтальний аналіз);
б) аналіз структури оборотних активів (вертикальний аналіз);
в) постатейний аналіз оборотних активів;
г) аналіз обіговості оборотних активів. Для цього використовується модель Дюпона:
д) аналіз джерел фінансування оборотних активів і пов’язаний з ними фінансовий ризик;
2) Визначення принципів формування оборотних активів:
а) консервативний – забезпечити поточні і інші потреби процесу виробництва, а також створення у великих розмірах страхових резервів на випадок виникнення непередбачуваних подій – тобто запаси максимальні; ризики мінімальні. Недолік – низька ефективність використання оборотних активів;
б) поміркований – повне задоволення поточних потреб та створення нормальних нормативно-страхових резервів на випадок виникнення найбільш типових для підприємства збоїв. Середні запаси; середні ризики;
в) агресивний – створення запасів у розмірах, необхідних для виконання операційного циклу. При відсутності збоїв – найвища ефективність оборотних активів. Недолік – максимальний ризик.
3) Оптимізація обсягу оборотних активів та їх структури:
а) реалізація резервів щодо скорочення операційного циклу шляхом впливу на виробничий та фінансовий цикли підприємства (заходи із задачі);
б) оптимізація обсягу виробництва і питомої ваги окремих видів оборотних активів;
4) Оптимізація співвідношення постійної і змінної частин оборотних активів з урахуванням “сезонної хвилі”.
5) Забезпечення необхідної ліквідності оборотних активів.
6) Забезпечення рентабельності оборотних активів для формування ефективного портфелю короткотермінових фінансових вкладів.
Оборотні активи мають створювати прибуток підприємства, який включає в себе прибуток від фінансової діяльності. Сутність цього етапу полягає у ефективному використанні залишку оборотних активів через вклади у фінансові інвестиції та отримання відсотків та дивідендів.
7) Забезпечення мінімізації втрат оборотних активів у процесі їх використання, зокрема у розрізі:
а) грошових коштів (інфляційні процеси);
б) короткотермінових фінансових вкладів (несприятлива кон’юнктура ринку, втрата доходів);
в) дебіторська заборгованість (ризик неповернення коштів, вплив інфляційних процесів);
г) запаси ТМЦ (втрати та псування від природного убутку).
8) Формування оптимальної структури джерел фінансування оборотних активів.
Формуються підходи до вибору конкретної структури джерел фінансування їх приросту їз врахуванням тривалості окремих стадій фінансового циклу та оцінки вартості залучення окремих видів капіталу.
4. УПРАВЛІННЯ ЗАПАСАМИ.
Політика управління запасами заключається в оптимізації загального розміру та структури запасів ТМЦ, мінімізації затрат на їх обслуговування та забезпечення ефективного контролю за їх рухом.
Політика управління запасами заключається в оптимізації загального розміру та структури запасів ТМЦ, мінімізації затрат на їх обслуговування та забезпечення ефективного контролю за їх рухом.
Найбільш широковживаною є система “АВС”, яка передбачає розподіл запасів на 3 категорії:
– категорія “А” включає найбільш дороговартісні види запасів з тривалим циклом їх поставки, які вимагають постійного моніторингу. Частота поставки цієї категорії, визначається згідно Моделі економічного обгрунтування розміру замовлення. Дана категорія передбачає щотижневий контроль за надійшовшими ТМЦ;
категорія “В” має менше значення в операційній діяльності і формуванні кінцевих фінансових результатів. Контроль за запасами цієї категорії, як правило, здійснюється один раз на місяць;
– категорія “С” всі інші види ТМЦ. Контроль здійснюється один раз на квартал.
4) реальне відображення у фінансовому обліку вартості запасів в умовах інфляції.
5. УПРАВЛІННЯ ДЕБІТОРСЬКОЮ ЗАБОРГОВАНІСТЮ.
За П(С)БО 10: Дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.
Довгострокова дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу (входить до складу необоротних активів).
Поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу (входить до складу оборотних активів).
Політика управління ДЗ направлена на розширення об’єму реалізації продукції і заключається в оптимізації загального розміру заборгованості та забезпеченні своєчасної її інкасації.
Основні завдання політики управління ДЗ:
Сприяння зростанню обсягу продаж шляхом надання комерційного кредиту і тим самим збільшення прибутку.
Підвищення конкурентоздатності за допомогою відстрочки платежів.
визначення рівн ризику неплатоспроможності покупця.
розрахунок планового розміру резерве сумнівних боргів.
Надання рекомендацій по роботі з фактично або потенційно неплатоспроможними покупцями.
Розрізняють наступні етапи управління дебіторською заборгованістю: