- •Тема. Сутність, ціль і завдання фінансового менеджменту
- •1. Сутність, мета і завдання фінансового менеджменту.
- •Тема. Управління прибутками та витратами
- •2. Точка беззбитковості. Поведінка витрат
- •Етапи управління грошовими потоками:
- •Тема . Управління оборотними активами.
- •1. Особливості оборотних активів.
- •2. Характер участі оборотних активів в операційному циклі підприємства.
- •Негативна тенденція – зростання
- •Позитивна тенденція – зменшення
- •1) Аналіз дебіторської заборгованості за попередні періоди:
- •Тема . Управління капіталом
- •5. Управління позиковим капіталом
- •Тема . Управління інвестиціями.
- •Тема. Банкрутство та антикризове управління.
- •3. Функції фінансового менеджменту під час здійснення ліквідаційних процедур.
- •4. Антикризове управління.
Тема. Банкрутство та антикризове управління.
1.ПОНЯТТЯ КРИЗОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА. Види банкрутства.
Банкрутство – неплатоспроможність підприємства, боргова нездатність і неможливість продовження виробничої і фінансово-господарської діяльності через відсутність коштів.
Банкрутство – такий фінансово-господарський стан підприємства, при якому воно не може задовольнити свої зобов’язання перед кредиторами.
Розрiзняють такі види криз:
1. Крuза cmpamezii - на пiдприємствi втрачено виробничий потенцiал i вiдсутнi довгостроковi фактори успiху
2. Криза nрuбутковостi - збитки вiдволiкають власний капiтал, i це призводить до незадовiльної структури балансу
3. Криза ліквідностi - пiдприємство неплатоспроможне або icнує реальна загроза втрати платоспроможностi
Причини виникнення банкрутства поділяють на зовнішні, або екзогенні (які не залежать від діяльності підприємства), та внутрішні, або ендогенні (що залежать від підприємства).
Існують наступні види банкрутства:
○ реальне банкрутство – повна неможливість підприємства відновити у наступному періоді свою фінансову стійкість і платоспроможність, що викликане катастрофічними втратами;
○ технічне банкрутство – характеризує такий рівень неплатоспроможності підприємства, який викликається значними термінами прострочення дебіторської заборгованості. При цьому виді банкрутства, дебіторська заборгованість значно перевищує кредиторську заборгованість, а сума активів значно перевищує суму його фінансових зобов’язань. Технічне банкрутство при ефективному антикризовому управлінні, як правило не призводить до юридичного (реального) банкрутства;
○ навмисне банкрутство – власник підприємства навмисно завищує рівень його платоспроможності, здійснює завідома неефективні фінансові операції. Такий вид банкрутства переслідується в кримінальному порядку;
○ фіктивне банкрутство – подання керівництвом підприємства завідома неефективної інформації для введення в оману кредиторів для забезпечення відстрочення оплати кредитних зобов’язань або їх списання. Переслідується в кримінальному порядку.
2. ПОРЯДОК ОГОЛОШЕННЯ ПІДПРИЄМСТВА БАНКРУТОМ.
Послідовність дій зацікавлених сторін щодо оголошення підприємства банкрутом чи його санації складається з наступних етапів:
1. Підстави та порядок подання заяви про порушення справи про банкрутство боржника.
Справа про банкрутство підприємства порушується за письмовою заявою будь-кого з кредиторів боржника, органів державної податкової служби або контрольно-ревізійної служби, працівників підприємства до арбітражного суду за наявності відповідних підстав (формальних ознак фінансової неспроможності). Кредитори мають право об'єднати свої вимоги до боржника і звернутися до суду з однією заявою. Боржник може звернутися до арбітражного суду з власної ініціативи за його фінансової неспроможності або загрози такої неспроможності.
Справа про банкрутство порушується арбітражним судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати і не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.
2. Ухвала про порушення справи про банкрутство.
Суддя, прийнявши заяву стосовно порушення справи про банкрутство, не пізніш ніж на п'ятий день від дня її надходження виносить і надсилає сторонам ухвалу про порушення справи про банкрутство.
Арбітражний суд в ухвалі стосовно порушення справи про банкрутство може зобов'язати боржника подати аудиторський висновок або провести аудит. Якщо в боржника немає для цього коштів, арбітражний суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора лише за згодою останнього.
3. Підготовче засідання
До дати проведення підготовчого засідання боржник зобов'язаний подати до арбітражного суду та заявникові відгук про заяву стосовно порушення справи про банкрутство.
На підготовчому засіданні, яке має відбутися не пізніш ніж на 30-й день від дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника та обґрунтованість заяви кредитора про наявність і безперечність боргу і неплатоспроможність боржника. У разі звернення до суду самого боржника на підготовчому засіданні встановлюються ознаки його реальної або потенційної неплатоспроможності.
4. Попереднє засідання арбітражного суду.
Попереднє засідання арбітражного суду проводиться не пізніш як через 3 місяці після проведення підготовчого засідання суду.
5. Проведення зборів кредиторів і утворення комітету кредиторів.
Протягом десяти днів після винесення ухвали за результатами попереднього засідання арбітражного суду розпорядник майна повідомляє кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів і організовує їх проведення.
На час процедури банкрутства збори кредиторів обирають комітет кредиторів у складі не більш як семи осіб. Створення комітету є обов'язковим, якщо кількість кредиторів перевищує 10 осіб.
6. Визнання боржника банкрутом.
За відсутності пропозицій щодо проведення санації або в разі незгоди кредиторів з її умовами, а також коли не досягнено домовленості про укладення мирової угоди, арбітражний суд визнає боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
санація – це система заходів, передбачених процедурою провадження справи про банкрутство з метою запобігання ліквідації боржника і спрямованих на оздоровлення його фінансового стану, а також на задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації боргів та капіталу і (або) зміною організаційної та виробничої структури боржника.
Метою фінансової санації є покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення, поновлення або збереження ліквідності й платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу та формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.
За формальними ознаками розрізняють два види санації:
а) санація без залучення на підприємство додаткових фінансових ресурсів;
б) санація із залученням нового фінансового капіталу.
Мирова угода — це процедура досягнення домовленості між боржником та кредиторами щодо пролонгації строків сплати належних кредиторам платежів або щодо зменшення суми боргів.
Ліквідаційна процедура – це сукупність заходів щодо підприємства, відносно якого прийнято рішення про банкрутство чи ліквідацію, спрямованих на задоволення вимог кредиторів продажем майна боржника та ліквідацією його як юридичної особи.
